Справа № 324/1338/20

Провадження № 2/324/293/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2021 року Пологівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Каретник Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання Савченко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Пологи в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Секістова Тетяна Іванівна, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Дмитро Юрійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Пологівського районного суду Запорізької області з даним позовом та зазначив, що 27 травня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №490916202, відповідно до умов якого останній отримав кредитні кошти в розмірі 13585,06 грн. зі сплатою процентів у розмірі 39,90% річних за користування кредитом, дата остаточного повернення кредиту 28 травня 2016 року. Останній платіж по погашенню заборгованості по кредиту ОСОБА_1 здійснив приблизно у 2014 році, але жодних квитанцій не збереглося. Упродовж часу дії кредитного договору з 25 травня 2014 року по 28 травня 2016 року і після цього до жовтня 2020 року ОСОБА_1 не отримував жодних повідомлень-вимог, позовних заяв про необхідність сплати боргу за цим договором, а тому вважав, що його борг давно списаний Банком як безнадійна дебіторська заборгованість через пропуск банком строку позовної давності. Однак, наприкінці вересня 2020 року ОСОБА_1 отримав постанову приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Д.Ю. про відкриття виконавчого провадження від 23 вересня 2020 року (ВП №63114272) щодо стягнення з нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» суми боргу у розмірі 36601,59 грн. на підставі виконавчого напису №561, виданого 04 вересня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістовою Т.І. Позивач вважає, що вказаний виконавчий напис вчинено з численними порушеннями законодавства України, а тому він є таким, що не підлягає виконанню. З огляду на викладене, ОСОБА_1 просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №561, вчинений 04 вересня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістовою Тетяною Іванівною, відповідно до якого стягнуто з боржника ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» суму заборгованості за кредитним договором №490916202, укладеним між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» 27 травня 2014 року у розмірі 36601,59 грн. А також ОСОБА_1 просив стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 840,80 грн. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 1621,60 грн.

Представник відповідача надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі та, зокрема, зазначив, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Аналогічні правові висновки містяться в Постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі №161/6092/18-ц. Згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172, для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з нотаріально посвідчених договорів, що передбачають сплату грошових сум, додаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Також представник відповідача надіслав до суду клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, в якому просив відмовити позивачу у стягненні витрат на правничу допомогу, оскільки, зокрема, до позовної заяви не подано належних документів, які б підтверджували оплату правничої допомоги, в т.ч. перерахування коштів адвокату.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, не з`явився, але надав письмову заяву, в якій просив справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні, не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Представник позивача адвокат Якушев С.О. також звернувся до суду із заявою, в якій підтримав позовні вимоги ОСОБА_1 та справу просив розглянути за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, не з`явився, до суду з клопотаннями про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за його відсутності не звертався, у відзиві також про це не зазначив.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, у судове засідання, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, не з`явились, із заявами про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за їх відсутності не звертались.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, беручи до уваги підтримання позовних вимог позивачем та його представником, заперечення відповідача проти позову, дослідивши письмові докази, вважає позов доведеним і таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом із наявної у матеріалах копії кредитного договору №490916202 встановлено, що 27 травня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 був укладений вказаний договір, відповідно до умов якого (пункти 2.1, 2.2, 2.3) ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в розмірі 13585,06 грн. зі сплатою процентів у розмірі 39,90 % річних за користування кредитом, а також визначена дата остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків - 28 травня 2016 року.

Згідно копії претензії, датованої 25 серпня 2020 року, та згідно реєстру відправки потової кореспонденції, направленої ОСОБА_1 28 серпня 2020 року, встановлено, що позивача було повідомлено про необхідність сплати боргу до 01 вересня 2020 року за кредитним договором №490916202 від 27 травня 2014 року, укладеним із Акціонерним товариством «Альфа-Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал». Заборгованість становить 36101,59 грн. та складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту - 13196,76 грн.; заборгованості за відсотками та комісіями 22904,83 грн.

Також у матеріалах справи міститься заява ТОВ «Вердикт капітал» вих. №13845717 (без дати) на вчинення виконавчого напису на кредитному договорі №490916202 від 27 травня 2014 року.

04 вересня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістовою Т.І. вчинено виконавчий напис за №561, копію якого долучено до матеріалів справи, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 36101,59 грн.

Також у вказаному виконавчому напису зазначено, що строк платежу за кредитним договором №490916202 від 27 травня 2014 року, укладеним з АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ТОВ «Кредитні ініціативи», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», правонаступником якого є ТОВ «Вердикт Капітал», настав, боржником допущено прострочення платежів, стягнення проводиться за період з 16 січня 2019 року по 11 березня 2020 року, сума заборгованості складає 36101,59 грн., за вчинення цього виконавчого напису нотаріусом стягнуто 500 грн., загальна сума до стягнення 36601,59 грн.

На підставі вказаного виконавчого напису нотаріуса приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценком Д.Ю. 23 вересня 2020 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №63114272 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 36601,59 грн., а також постанову про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця у розмірі 3660,16.

У той же час, ні відповідачем, ні третьою особою - приватним нотаріусом Секістовою Т.І. не було надано до суду жодного документа про перехід від АТ «Альфа-Банк» до відповідача права вимоги до ОСОБА_1 за вказаним вище кредитним договором, як і не було надано жодного документа на підтвердження існування заборгованості позивача перед АТ «Альфа-Банк» та, відповідно, перед відповідачем, за цим кредитним договором.

При вирішенні даного спору судом враховано, що за загальним правилом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч.1 ст.16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

У свою чергу, відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно зі ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (п.1 і п.3 гл.16 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з пп.2.1 п.2 гл.16 розд.ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ст. 50 Закону України «Про нотаріат»).

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - це надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати і, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).

Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Тому вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з відповідним Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права у аналогічних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 березня 2019 року за наслідками розгляду цивільної справи №137/1666/16-ц (касаційне провадження №14-84цс19).

У даному випадку матеріали справи містять копію кредитного договору №490916202 від 27 травня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа-Банк», згідно умов якого кінцевим терміном повернення кредиту зазначено 28 травня 2016 року.

З наявної у матеріалах справи копії виконавчого напису №561 від 04 вересня 2020 року, який вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістовою Т.І., вбачається, що стягнення заборгованості проводиться за період з 16 січня 2019 року по 11 березня 2020 року, тобто, вказано період після спливу кінцевого терміну повернення кредиту - 28 травня 2016 року.

Також до суду не було надано жодного документа про перехід від АТ «Альфа-Банк» до відповідача ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором. Вказані обставини дають підстави для висновку про те, що заборгованість ОСОБА_1 саме перед даним відповідачем і саме за договором №490916202 від 27 травня 2014 року не є безспірною.

За таких обставин суд дійшов висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушеннями вимог чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Що стосується витрат позивача на сплату судового збору 840,80 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1621,60 грн., суд зазначає наступне.

Згідно із ч.1 та ч.3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 та п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно із ч.2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.3 та ч. 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст. 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч. 6 ст. 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При вирішенні питання про стягнення витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (ст.ст. 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 листопада 2020 року у справі №638/7748/18 (провадження №61-13573св19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 (провадження №61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У даному випадку на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1621,60 грн. до суду було надано копію Договору про надання правової допомоги від 29 вересня 2020 року між позивачем та адвокатом Якушевим С.О., копію Додатку 1 «Розрахунок витрат на професійну правничу допомогу за договором №б/н про надання правової допомоги від 29 вересня 2020 року» від 29 вересня 2020 року, де відображено перелік та вартість послуг за вказаним договором і витрачений адвокатом час на надання послуг, а також копію Акту наданих послуг від 06 жовтня 2020 року, де зазначено найменування та обсяг наданих послуг, а саме: зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції 0,5 години - 405,40 грн., підготовка, складання та подання позовної заяви 1,5 години - 1216,20 грн., що разом становить 2 години часу та вартість - 1621,60 грн.

Також, до матеріалів справи долучено копію прибуткового касового ордеру №1/20 від 29 вересня 2020 року та копію квитанції до прибуткового касового ордеру №1/20 від 29 вересня 2020 року, в яких зазначено, що адвокат Якушев С.О. отримав за послуги від ОСОБА_1 готівкою кошти у розмірі 1621,60 грн., підстава: Договір №б/н про надання правової допомоги від 29 вересня 2020 року, прийнято від ОСОБА_1 .

Тому суд не бере до уваги заперечення відповідача щодо недоведеності факту понесення позивачем витрат на правничу допомогу, оскільки вони спростовуються документами, долученими до матеріалів справи.

З огляду на викладене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 1621,60 грн.

Також, у зв`язку із задоволенням позову в повному обсязі судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 840,80 грн. (за подання позовної заяви) відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81-82, 158, 247 ч.2, 263-265, 273, 353, 354 ЦПК України, ст.ст.15-16 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», суд

В И Р І Ш И В :

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Секістова Тетяна Іванівна, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Дмитро Юрійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №561, вчинений 04 вересня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістовою Тетяною Іванівною, на підставі якого приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценком Дмитром Юрійовичем 23 вересня 2020 року відкрите виконавче провадження №63114272 щодо примусового стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (ЄДРПОУ 36799749, місцезнаходження: 04053, м.Київ, вул.Кудрявський Узвіз, буд.5-Б) заборгованості за кредитним договором №490916202 від 27 травня 2014 року, укладеним між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк», в загальній сумі 36601 (тридцять шість тисяч шістсот одна) грн. 59 коп.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (ЄДРПОУ 36799749, місце знаходження: 04053, м.Київ, вул.Кудрявський Узвіз, буд.5-Б) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 1621 (одна тисяча шістсот двадцять одна) грн. 60 коп., а всього стягнути 2462 (дві тисячі чотириста шістдесят дві) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Пологівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Каретник Ю. М.