ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

30 червня 2021 року                             м. Черкаси                    справа № 925/568/21                    

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «СЕКТОР»

до Фізичної особи - підприємця Добровольського Едуарда Анатолійовича

про стягнення 60  000,00 грн,

без повідомлення (виклику) сторін,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «СЕКТОР» (вул. Лейпцизька, 5А, офіс 7, м. Київ, 01015, код ЄДРПОУ 42302655) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Добровольського Едуарда Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) про стягнення 60  000,00 грн попередньої оплати за непоставлений товар, а також понесених судових витрат – сплаченого судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перерахував відповідачу 60 000,00 грн передоплати за деревину дров`яну на підставі усної домовленості між сторонами про її поставку, яка фактично не була отримана.

Ухвалою від 05.05.2021 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України (також по тексту – ГПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 5  статті 176 Господарського процесуального кодексу України  ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому  статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4  статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11  статті 242 Господарського процесуального кодексу України  у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом, та ними отримана.

Відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, відзив на позов не надав.

Відповідно до частини 2  статті 178 Господарського процесуального кодексу України  у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до частини 5  статті 252 Господарського процесуального кодексу України  справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 2  статті 252 Господарського процесуального кодексу України  розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України   суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною 4  статті 240 Господарського процесуального кодексу України  у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина 5  статті 240 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

Позивач відповідно до платіжного доручення від 31.10.2019 № 224 на підставі рахунку-фактури від 29.10.2019 № 145 сплатив за деревину дров`яну на розрахунковий рахунок  Фізичної особи - підприємця Добровольського Едуарда Анатолійовича НОМЕР_2 в Черкаське ОУ АТ Ощадбанк м. Черкаси код банку 354507 60  000,00 грн у т.ч. ПДВ 20 % 10 0000,00 грн.

У позовній заяві позивач зазначає, що договір з відповідачем у письмовій або електронній формі не укладався, рахунок-фактури № 145 від 29.10.2019 на суму 60 000,00 грн був отриманий в формі фотографії на телефонний мессенджер Telеgram та не зберігся, оплачений товар відповідач не поставив.

На підтвердження позовних вимог позивач надав суду копію платіжного доручення від 31.10.2019 № 224, копію банківської виписки по рахунку за 31.10.2019.  

Позивач направляв ФОП Добровольському Е.А. лист від 09.10.2020 № 9 з вимогою повернути кошти у зв`язку з відсутністю поставки товару, який було вручено 17.10.2020. Лист залишений відповідачем без відповіді.

Позивач 02.04.2021 направляв ФОП Добровольському Е.А. вимогу про повернення коштів у семиденний строк з моменту отримання вимоги, яку було вручено 07.04.2021.

21 квітня 2021 року від ФОП Добровольського Е.А. на вимогу про повернення коштів до позивача надійшла вимога про оплату від 14.04.2021 № 14, відповідно до якої відповідач зазначив, що між ТОВ «Будівельна компанія «Сектор» та ФОП Добровольський було досягнуто угоду про постачання будівельних матеріалів на загальну суму 219  999,47 гривень.

На виконання досягнутої угоди 29.10.2019 ФОП Добровольський оформив та надав ТОВ «Будівельна компанія «Сектор» рахунок на попередню оплату на суму 219 999,47 гривень.

Оплата була здійснена частково в сумі 60  000,00 гривень. Через відсутність повної оплати прийнятого ТОВ «Будівельна компанія «Сектор» рахунку ФОП Добровольський не мав змоги здійснити поставку товару, який не було оплачено згідно з угодою.

З огляду на викладене, ФОП Добровольський з метою забезпечення поставки товару вимагає від ТОВ «Будівельна компанія «Сектор» здійснити узгоджену сторонами попередню оплату згідно з рахунком-фактурою № 145 від 29.10.2019, після чого товар буде поставлено в повному обсязі згідно з досягнутими домовленостями.

У момент укладення договору 29.10.2019 ФОП Добровольський визначив ціну товару в розмірі 219 999,47 гривень, що підтверджується рахунком-фактурою № 145.

Посилаючись на приписи статті 693 Цивільного кодексу України стосовно повної оплати товару на вимогу продавця ФОП Добровольського, відповідач просить повідомити, чи відмовляється ТОВ «Будівельна компанія «Сектор» від поставки товару, вказаного в рахунку № 145 від 29.10.2019 повністю або частково і в якій частині.

Отже, позивач посилаючись на ч. 2 ст. 693, ст. 530 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 60  000,00 грн попередньої оплати за непоставлений товар.

Відповідно до  ст. 13 ГПК України  судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1  статті 73 ГПК України  доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1, 3  статті 74 ГПК України  передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до  статті 76 ГПК України  належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною 1  статті 77 ГПК України  обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до  статті 78 ГПК України  достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до 79 ГПК України   наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частин 1, 2  статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги потрібно задовольнити повністю з таких підстав.

Предметом спору є матеріально-правова вимога позивача про стягнення суми попередньої оплати, сплаченої позивачем (покупцем) за усною домовленістю, у зв`язку з тим, що товар не був поставлений.

Відповідно до  статті 509 Цивільного кодексу України (також по тексту – ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі  ст. 11 ЦК України  цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1  ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до  ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Стаття 181 Господарського кодексу України  визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до  ст. 205 Цивільного кодексу України  правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з положеннями статей  638,  639 Цивільного кодексу України  договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Отже, між сторонами шляхом виставлення відповідачем рахунку на оплату та відповідно за наслідком його оплати позивачем виникли правовідносини, згідно з якими у відповідача виникло зобов`язання з поставки товару.

За своєю правовою природою укладений у спрощений спосіб правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Відповідно до  ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 662, статті 663, частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України  продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві (ч. 2 ст. 664 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2  ст. 693 ЦК України  якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) – це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).          

Як зазначив Верховний Суд України у своїх висновках, викладених у постанові від 08.02.2019 по справі № 909/524/18 припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує -   є виключно її волевиявленням.

За твердженням позивача, котре не спростоване відповідачем, станом на день подання позову зобов`язання з передання товару на суму 60 00,00 грн відповідачем не виконано. Доказів поставки оплаченого товару у сумі 60 000,00 грн матеріали справи не містять.

Не містять матеріали справи й належних та допустимих доказів спростування правомірності правочину.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, та підлягають задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

У позовній заяві позивач заявив вимогу про відшкодування понесених судових витрат: сплаченого судового збору – 2  270,00 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України  сплачена позивачем за подання позову сума судового збору підлягає відшкодуванню йому за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Добровольського Едуарда Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «СЕКТОР» (вул. Лейпцизька, 5А, офіс 7, м. Київ, 01015, код ЄДРПОУ 42302655):

60  000,00 грн попередньої оплати,

2  270,00 грн на відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя                                                                                                     О.В. Чевгуз