ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4569/21 Справа № 177/1476/18 Суддя у 1-й інстанції - Березюк М. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2021 року                                                                м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Бондар Я.М.,

суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання - Кислиця І.В.

сторони справи:

скаржник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження-державний виконавець Криворізького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Дніпропетровської області Озімок Тетяна Анатоліївна

заінтересована особа- АТ КБ «ПриватБанк,

розглянувши у відкритому судовому засіданні,в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою скаржника ОСОБА_1 на ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2021 року, якою залишена без задоволення скарга на рішення та дії державного виконавця, постановлену суддею Березюк М.В. у м.Кривому Розі, повний текст судового рішення складено 16 лютого 2021 року,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 року скаржниця ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою в якій просила суд визнати неправомірними дії державного виконавця Озімок Т.А. щодо:

- невиконання ухвали Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 16.10.2020 у справі №177/1476/18;

- невиконання ухвали Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 03.11.2020 у справі № 177/1476/18;

- не надіслання вчасно копії постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 61459402 від 10.11.2020;

- не надіслання вчасно копії постанови про зняття арешту з майна (коштів) ОСОБА_1 , що містяться на рахунку АТ «Перший Український Міжнародний Банк» НОМЕР_1 , згідно закінчення виконавчого провадження 10.11.2020 ОСОБА_1 та АТ «Перший Український Міжнародний Банк»;

- не надіслання вчасно копій постанов про скасування постанови ВП №61459402 від 04.03.2020 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору.

Також заявник просила суд зобов`язати державного виконавця Озімок Т.А.:

- виконати ухвали Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 16.10.2020 та 03.11.2020;

- виконати вчасне надсилання постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 61459402 від 10.11.2020;

- виконати вчасне надсилання копії постанови про зняття арешту з майна (коштів) ОСОБА_1 , що містяться на рахунку АТ «Перший Український Міжнародний Банк», безпосередньо ОСОБА_1 та АТ «Перший Український Міжнародний Банк».

Крім цього, заявник надала суду клопотання про повернення стягнутих коштів, яким просила доповнити її скаргу на дії державного виконавця, а саме просила суд визнати неправомірними дії державного виконавця Озімок Т.А. щодо стягнення з рахунку АТ «Перший Український Міжнародний Банк» її коштів та зобов`язати державного виконавця Озімок Т.А. повернути з державного казначейського рахунку її кошти на рахунок НОМЕР_1 .

В ході судового засідання заявник та її представник не підтримали вимоги п.9 скарги, а саме вимоги щодо визнання неправомірними дії державного виконавця Озімок Т.А. щодо не надіслання вчасно копії постанови про скасування постанови про арешт коштів боржника від 03.07.2020, вказуючи, що фактично дана вимога дублює вимоги п.5, 6 скарги щодо не надіслання вчасно постанови про зняття арешту з коштів боржника ОСОБА_1 та АТ «ПУМБ».

В обґрунтування заяви заявник вказувала, що 16.10.2020 Криворізьким районним судом Дніпропетровської області постановлено ухвалу, якою визнано неправомірними дії державного виконавця Криворізького районного відділу ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) Дніпропетровської області Озімок Т.М. щодо винесення постанови ВП №61459402 від 03.07.2020 про арешт коштів ОСОБА_1 , що містяться на рахунку ОСОБА_1 в АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та скасовано вказану постанову державного виконавця.

26.10.2020 вона звернулася до Криворізького РВ ДВС з письмовою заявою, в якій вимагала виконати ухвалу від 16.10.2020.

03.11.2020 Криворізьким районним судом Дніпропетровської області постановлено ухвалу, якою скасовано заочне рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 21.02.2019, на підставі якого було відкрито виконавче провадження ВП №61459402. У зв`язку з цим, вона звернулася до Криворізького районного відділу ДВС з скаргою та вимогою негайно скасувати виконавче провадження ВП №61459402, а саме постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про арешт коштів ОСОБА_1 від 03.07.2020, а також всіх інших постанов, про які їй не було відомо у даному провадженні, а також вимагала виключити її як боржника з єдиного реєстру боржників.

Зазначала, що 16.11.2020 зателефонувавши до РВ ДВС, їй стало відомо, що постанови про зняття арешту з коштів та закриття виконавчого провадження винесено відразу та направлено їй та банку на наступний день. Однак ні вона, ні банк вказані постанови не отримали, у зв`язку з чим, вона звернулася з РВ ДВС з повторною скаргою 16.11.2020, в якій просила негайно видати їй завірені копії вказаних постанов особисто (нарочно). Однак, копії постанов про закриття провадження та про зняття арешту з коштів, вона отримала нарочно лише 19.11.2020.

Також зазначала, що, отримавши вказані копії постанови, вона звернулася до АТ «Перший Український Міжнародний Банк», де отримала виписку за своїм рахунком та виявила, що 13.08.2020 з її рахунку було знято кошти в сумі 1423,40 грн. на рахунок стягувача – Криворізького РВ ДВС Південно-Східного МРУМЮ (м. Дніпро). Вважала неправомірними дії державного виконавця Озімок Т.А. щодо стягнення з її рахунку вказаних коштів, а тому просила суд зобов`язати державного виконавця Озімок Т.А. повернути з державного казначейського рахунку її кошти на рахунок в АТ «Перший Український Міжнародний Банк», з якого вони були зняті.

Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2021 року скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця Криворізького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Дніпропетровської області Озімок Тетяни Анатоліївни, заінтересована особа АТ КБ «ПриватБанк», щодо визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії залишена без задоволення.

Заявник ОСОБА_1 , будучи незгодною з ухваленим судовим рішення подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність ухвали суду, яка винесена з істотними порушеннями норм матеріального та процесуального права, ставить питання про її скасування та ухвалення нового рішення, яким у повному обсязі задовольнити заявлені нею вимоги, викладені у п.п.5.1-5.13 її апеляційної скарги.

При цьому, скаржник зазначає, що, оскільки в матеріалах виконавчого провадження відсутнє поштове повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції ОСОБА_1 особисто, або повернуте з відміткою про неможливість вручення, суд повинен вважати неналежним доказом копію реєстру відправлення листів, а посилання державного виконавця, як на підтвердження повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження тільки відправки, не є достатнім доказом. ОСОБА_1 вважає, що дії державного виконавця щодо неналежного повідомлення боржника про винесення постанови про відкриття виконавчого провадження мають бути визнані неправомірними та зобов`язано державного виконавця виконати вимоги ст.28 Закону України про виконавче провадження.

Окрім того, скаржник вважає, що, оскільки при відкритті виконавчого провадження не дотримані вимоги закону щодо належного повідомлення боржника, подальші дії виконавця є похідними, тому суд повинен вважати, що постанова про арешт коштів боржника від 03.07.2020, є передчасною, тому підлягає скасуванню.

Вказує, що оскільки заочне рішення, яке стало підставою для видачі виконавчого листа скасовано ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 03.11.2020 і про це, достеменно знав державний виконавець, то він повинен був самостійно вчинити певні дії, але цього не зробив. Наголошує на тому, що на свої звернення і скарги до державного виконавця вона не отримувала жодної відповіді. Вважає дії державного виконавця Озімок Т.А. неправомірними, такими, що суперечать Закону України про виконавче провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 Криворізький районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Дніпропетровської області, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції, як законну і належним чином обґрунтовану без змін.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 які, кожен окремо підтримали вимоги і доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити з викладених у скарзі підстав, скасувати ухвалу суду першої інстанції, ухвалите нове рішення про повне задоволення скарги ОСОБА_1 , представника заінтересованої особи АТ КБ «ПриватБанк» Бродька А.І., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги і відзиву на неї, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що на виконанні Криворізького РВ ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Дніпропетровської області, перебувало виконавче провадження ВП №61459402 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 17807,06 грн, яке відкрито 04.03.2020 на підставі заяви стягувача, що підтверджується копією матеріалів виконавчого провадження (а.с. 25-29).

04.03.2020, окрім постанови про відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем Озімок Т.А. прийнято постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та постанову про стягнення виконавчого збору, а 03.07.2020, після отримання від АТ «ПУМБ» інформації про наявний відкритий рахунок боржника у банку (а.с.35), державним виконавцем прийнято постанову про арешт коштів боржника, відповідно до якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку АТ «ПУМБ» НОМЕР_1 . Постанова направлена сторонам виконавчого провадження та АТ «ПУМБ» для виконання (а.с. 35-38).

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 особисто ознайомилася з матеріалами виконавчого провадження 12.08.2020, після чого нею подано до Криворізького районного суду Дніпропетровської області скаргу на дії державного виконавця, яку ухвалою суду від 16.10.2020 частково задоволено (а.с. 39, 42-48).

Відповідно до вказаної ухвали від 16.10.2020, яка оглянута в судовому засіданні за примірником наданим для огляду заявником, скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, визнано неправомірними дії державного виконавця щодо невжиття заходів для належного повідомлення боржника ОСОБА_1 про винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №61459402 від 04.03.2020, зобов`язано виконавця усунути порушення шляхом направлення постанови про відкриття виконавчого провадження, а також визнано неправомірними дії щодо винесення постанови про арешт коштів ОСОБА_1 на рахунку в АТ «ПУМБ». В іншій частині скарги відмовлено.

Як слідує з матеріалів виконавчого провадження, державний виконавець оскаржив ухвалу суду від 16.10.2020, у зв`язку з чим вона не набрала законної сили (а.с.50-56), що визнано сторонами. Доказів протилежного суду не надано.

Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 03.11.2020 скасовано заочне рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області, яке було підставою для відкриття виконавчого провадження ВП № 61459402 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 17807,06 грн. (а.с. 63). Вказана ухвала не підлягала оскарженню, та набрала законної сили 03.11.2020.

Матеріалами виконавчого провадження встановлено, що копія ухвали про скасування заочного рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 03.11.2020 надійшла до канцелярії Криворізького районного відділу ДВС ГТУ у Дніпропетровській області, в якості додатку до вимоги ОСОБА_1 , 10.11.2020 та зареєстрована канцелярією, з переданням на резолюцію начальнику ДВС, яка наклала на «вимогу» резолюцію, що узгоджується з положеннями п. 8 Розділу ІІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затвердженої наказом № 1829/5 від 07.06.2017 зі змінами.

Після цього, 11.11.2020 вказана вимога з копією ухвали суду від 03.11.2020 передана до виконання державному виконавцю ОСОБА_3 , що підтверджується даними журналу реєстрації загальної вхідної кореспонденції за 10.11.2020 (а.с. 137-147), згідно з яким за №12821-12822 від 10.11.2020 зареєстровану скаргу та вимогу про скасування постанови ВП 61459402, які передані державному виконавцю під підпис 11.11.2020 (а.с. 144).

На підставі вказаної ухвали суду від 03.11.2020, яка отримана державним виконавцем 11.11.2020, державним виконавцем Озімок Т.А. 11.11.2020 прийнято постанову про зняття арешту з майна, якою знято арешт з рахунку боржника ОСОБА_1 в АТ «ПУМБ» (а.с.65-66), а також постанову про закінчення виконавчого провадження, що відповідає вимогам п.5 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», в якій вказано про закінчення виконавчого провадження №61459402 та припинено чинність арешту майна боржника, скасовано інші заходи примусового виконання рішення (а.с. 68). Про закриття виконавчого провадження зроблено відмітку на виконавчому листі (а.с. 70).

Судом встановлено, що постанови про закриття виконавчого провадження та зняття арешту з коштів боржника ОСОБА_1 приймалися державним виконавцем 11.11.2020 (а.с. 65-66, 68) та 11.11.2020 направлені сторонам виконавчого провадження, АТ «ПУМБ» (а.с. 67, 69, 134-136, 153-154, 163-176).

Як слідує з виписки по рахунку ОСОБА_1 , списання коштів з рахунку відбулося 13.08.2020, на виконання постанови державного виконавця про арешт коштів боржника від 03.07.2020, на підставі платіжної вимоги № 371 від 07.08.2020

Як слідує з розпорядження №61459402 від 21.08.2020, списані з рахунку ОСОБА_1 кошти в сумі 1423,40 грн. розподілено зі здійсненням перерахувань в рахунок погашення боргу на користь АТ КБ «ПриватБанк» - 1212,06 грн., на погашення виконавчого збору – 142,34 грн. та витрат виконавчого провадження – 69 грн. (а.с. 133).

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні, заявлених у скарзі вимог на підставі досліджених матеріалів виконавчого провадження №61459402 виходив з відсутності підстав для її задоволення.

Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення частина перша 26 Закону України «Про виконавче провадження»).

За правиламим ч.1, п.1 ч.2 ст.18 вказаного Закону, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини право на суд захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, в пункті 66 рішення у справі «Immobiliare Saffi проти Італії», заява №22774/93, зазначено, що ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Згідно зі ст.451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ № 6 від 07.02.2016 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. При цьому суд не має права зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання, а відповідно до ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців). Статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено обов`язок державного виконавця розпочати примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Суд першої інстанції, відмовляючи скаржнику  ОСОБА_1  в задоволенні вимог її скарги в частині визнання неправомірними дій державного виконавця щодо невиконання ухвали Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 16.10.2020  та зобов`язання державного виконавця виконати зазначену ухвалу суду, виходив з того, що вказана ухвала не набрала законної сили.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню, в тому числі, у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч.2 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Відповідно до ч.1, 2 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Як встановлено судом копія ухвали про скасування заочного рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 03.11.2020 з вимогою ОСОБА_1 про скасування постанови ВП 61459402, від 10.11.2020 передана до виконання державному виконавцю ОСОБА_3 11.11.2020, що підтверджено відомостями журналу реєстрації загальної вхідної кореспонденції за 10.11.2020.

Також, судом встановлено, що на підставі вказаної ухвали суду від 03.11.2020, яка отримана державним виконавцем 11.11.2020, державним виконавцем Озімок Т.А. в цей же день,11.11.2020 прийнято постанову про зняття арешту з майна, якою знято арешт з рахунку боржника ОСОБА_1 в АТ «ПУМБ», а також прийнто постанову про закінчення виконавчого провадження. Про закриття виконавчого провадження зроблено відмітку на виконавчому листі.

На підстави встановленого вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про виконання державним виконавцем Озімок Т.А. ухвали Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 03.11.2020, відмовивши ОСОБА_1 в частині її скарги про визнання неправомірними дії державного виконавця у невиконанні цієї ухвали суду.

Відмовляючи скаржнику ОСОБА_1 в задоволенні її вимоги щодо визнання неправомірними дій державного виконавця Озімок Т.А. про не надіслання вчасно постанови про закінчення виконавчого провадження №64159402 від 10.11.2020 суд першої інстанції виходив знедоведеності факту існування постанови про закінчення виконавчого провадження від 10.11.2020, оскільки, як зазначалось вище судом встановлено, що постанови про закриття виконавчого провадження та зняття арешту з коштів боржника ОСОБА_1 приймалися державним виконавцем 11.11.2020 та в цей же день, 11.11.2020 були направлені сторонам виконавчого провадження, АТ «ПУМБ».

Твердження представника заявника, що вказані постанови мали бути надіслані рекомендованим листом з повідомленням, суд першої інстанції не взяв до уваги, оскільки дійсно за положеннями ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження», вказані постанови не віднесені до постанов, що мають бути надіслані виключно рекомендованим відправленням.

Окрім того, твердження представника ОСОБА_1 про те, що дата відбитку штемпеля відділення поштового зв`язку на реєстрі від 11.11.2020, оригінал якого був оглянутий в судовому засіданні, різниться з датою штемпеля листа (з вказаними постановами) надісланого ОСОБА_1 , суд розцінив критично, оскільки досліджений в судовому засіданні оригінал реєстру з відбитком відділення поштового зв`язку 11.11.2020 є належним доказом, який підтверджує факт здачі вказаних відправлень до відділення пошти саме 11.11.2020, тобто з дотриманням визначеного законом строку. Проставлення ж на конверті ОСОБА_1 іншої дати -17.11.2020, судом не взято до уваги, оскільки, як правильно зазначив суд першої інстанції, проставлення такого штемпеля є відповідальністю працівників відділення поштового зв`язку, а не державного виконавця.

Вимога скаржника про не надіслання вчасно копій постанов про скасування постанов від 04.03.2020 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору також судом не була задоволена через недоведеність стороною скаржника прийняття державним виконавцем зазначених постанов.

Відмовляючи скаржниці  ОСОБА_1  у визнанні неправомірними дій державного виконавця щодо стягнення з рахунку боржника ОСОБА_1  та зобов`язанні повернути вказані кошти, суд першої інстанції виходив з того, що на виконання постанови державного виконавця про арешт коштів боржника від 03.07.2020, на підставі платіжної вимоги №371 від 07.08.2020 списання коштів з рахунку відбулося 13.08.2020, тобто списання коштів відбувалося в порядку процедури виконання рішення суду, в рамках відкритого виконавчого провадження (до його закриття), отже державний виконавець діяла в межах своїх повноважень на підставі полежень Закону України «Про виконавче провадження».

Кошти перераховані в рахунок погашення виконавчого збору, який стягується з боржника до Державного бюджету України, відповідно до ч.7 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають поверненню боржнику відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787, органами державної казначейської служби України на підставі подання органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (в даному випадку державної виконавчої служби), яке подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Відмовляючи ОСОБА_1  в її вимозі щодо зобов`язання державного виконавця Озімок Т.А. повернути ОСОБА_1 , з державного казначейського рахунку списані кошти, суд виходив з того, що списані з рахунку ОСОБА_1 кошти в сумі 1423,40 грн., відповідно розпорядженню №61459402 від 21.08.2020 розподілено зі здійсненням перерахувань в рахунок погашення боргу на користь АТ КБ «ПриватБанк» - 1212,06 грн., на погашення виконавчого збору – 142,34 грн. та витрат виконавчого провадження – 69 грн.

При цьому, суд звернув увагу, що вимоги про повернення коштів перерахованих на рахунок стягувача не підлягають розгляду в рамках даного провадження, оскільки вимоги про повернення коштів, стягнутих на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасовано, підлягають вирішенню в порядку ст.444 ЦПК України.

Відмовляючи ОСОБА_1  у задоволенні її вимоги про повернення витрат виконавчого провадження, які були стягнуті з боржника при примусовому виконанні виконавчого документа, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено повернення витрат виконавчого провадження, які були стягнуті з боржника при примусовому виконанні виконавчого документа, в тому числі у разі закриття виконавчого провадження.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів повністю погоджується із висновками суду першої інстанції, що державний виконавець Озімок Т.А.  у виконавчому провадженні №61459402 діяла в межах своїх повноважень, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» і право скаржника  ОСОБА_1  її діями порушено не було, тому відсутні підстави для задоволення скарги в повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що, доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29 червня 2021 року.

Головуючий:

Судді: