Справа №351/411/21

Номер провадження №2/351/359/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2021 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Калиновський М.М.,

з участю секретаря Равлюк М.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Снятині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася у суд із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мама позивачки, ОСОБА_3 , яка проживала в будинковолодінні, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Після смерті відкрилася спадщина та залишилось спадкове майно, яке складається з 1/2 частини житлового будинку та господарських будівель і споруд. Позивачка звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, однак нотаріус виніс постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки у документі, що посвідчує право власності потерпілої на нерухоме майно, виписці з інвентиризаційних матеріалів та технічному паспорті на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами є розбіжності, зазначено самочинно збудовані або переобладнані приміщення житлового будинку та побудовані самочинно господарські будівлі та споруди, а тому позивачка вимушена звернутися до суду з даним позовом.

Представник позивачки подав до суду заяву, якою позовні вимоги підтримав у повному обсязі, позов просив задоволити, а справу просив розглядати за його відсутності.

Відповідачка ОСОБА_2 подала до суду заяву, в якій просила справу розглядати за її відсутності, позовні вимоги визнала, проти позову не заперечила.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не проводилось.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З свідоцтва про народження НОМЕР_1 , виданого на ОСОБА_1 , слідує, що батьками останньої записано ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

З свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_2 , вбачається, що ОСОБА_7 та ОСОБА_1 17.11.1979 р. зареєстрували шлюб. Після одруження « ОСОБА_1 » присвоєно прізвище « ОСОБА_1 ».

Згідно свідоцтва про розярвання шлюбу НОМЕР_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 09.04.1980 р., розірвали шлюб. Про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу зроблено запис за № 58. Після розірвання шлюбу « ОСОБА_1 » присвоєно прізвище « ОСОБА_1 ».

З свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_4 , виданого на ОСОБА_3 , слідує, що остання померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З договору купівлі -продажу від 23.06.2006 р., вбачається, що ОСОБА_11 продала ОСОБА_3 житловий будинок з належними господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться, в АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, видане Коломийським МБТІ 28.08.2006 р. ОСОБА_3 на підставі договру купівлі - продажу, на праві приватної власності, належить житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Згідно договору дарування 1/2 (половини) житлового будинку від 31.08.2006 р., слідує, що ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2 1/2 (половину) житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд за АДРЕСА_1 .

З довідки від 18.11.2020 р. №383/02-14, виданої приватним нотаріусом, вбачається, що після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , останнє місце проживання якої бцло: АДРЕСА_1 , заведена спадкова справа за №29/2020 на підставі заяви про прийняття спадщини№58 від 20.02.2020 р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жительки АДРЕСА_1 .

Постановою приватного нотаріуса від 18.11.2020 р. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку житлового будинку з відповідною часткою надвірних господарських будівель та споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1 після смерті її матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки у документі, що посвідчує право власності потерпілої на нерухоме майно, виписці з інвентиризаційних матеріалів та технічному паспорті на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами є розбіжності, зазначено самочинно збудовані або переобладнані приміщення житлового будинку та побудовані самочинно господарські будівлі та споруди.

Відповідно до витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі від 20.02.2020 р. після смерті ОСОБА_3 , зареєстрована спадкова справа.

З довідки від 26.11.2020 р. №1491, виданої виконавчим комітетом Заболотівської селищної ради Івано-Франківської області, слідує, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 на день смерті була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , окрім неї в господарстві були зареєстровані: ОСОБА_1 , 1961 р.н., ОСОБА_12 , 1982 р.н., ОСОБА_2 , 1992 р.н., ОСОБА_13 , 1987 р.н.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу зареєстровано право власності на будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Із ч.1 ст. 1268 ЦК України вбачається, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, а з ч.3 ст.1268 ЦК України слідує, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ч.2 ст. 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до ч.3 ст. 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до п.16 Постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" передбачено, що позов особи, яка самочинно збудувала нерухоме майно на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, про визнання права власності на цю нерухомість може бути задоволено судом на підставі частини третьої статті 376 ЦК, якщо буде встановлено, що власник або користувач земельної ділянки не заперечує проти цього, будівництво не порушує права інших осіб і відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно п.1 ч.2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права.

За наведених обставин суд вважає, що позивачка набула право власності на 1/2 частину самочинно збудованого житлового будинку та прибудовані самочинно господарські будівлі і споруди по АДРЕСА_1 .

На підставі наведеного, та ст. ст. 15, 16, 328, 376, 392, 1218, 1233, 1261, 1268 ЦК України, керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 право власності на 1/2 частину самочинно збудованого житлового будинку та прибудовані самочинно господарські будівлі і споруди по АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: М.М.Калиновський