Ухвала

30 червня 2021 року

м. Київ

справа № 204/2275/19

провадження № 61-8004ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства «Альфа-банк», яка підписана представником Терновою Інною Валентинівною, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , державний реєстратор Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос Олена Володимирівна, про визнання незаконним і скасування рішення про реєстрацію права власності, скасування реєстраційного запису та поновлення відомостей у державних реєстрах речових прав на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду зпозовом до акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , державний реєстратор Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос О. В., про визнання незаконним і скасування рішення про реєстрацію права власності, скасування реєстраційного запису та поновлення відомостей у державних реєстрах речових прав на нерухоме майно.

Позовна заява мотивована тим, що 03 жовтня 2006 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено договір невідновлювальної кредитної лінії №1720, згідно умов якого останній отримав у кредит грошові кошти в сумі 70 000,00 доларів США зі сплатою 13% річних за користування кредитом та з кінцевим терміном повернення боргу 02 жовтня 2016 року. 03 жовтня 2006 року між банком та третьою особою ОСОБА_3 укладено договір кредиту №1721, згідно умов якого останній отримав у кредит грошові кошти в сумі 30 000,00 доларів США зі сплатою 13% річних за користування кредитом та з кінцевим терміном повернення боргу 02 жовтня 2016 року. В забезпечення виконання зобов`язань за вказаними кредитними договорами 03 жовтня 2006 року між банком та позивачем укладено договір іпотеки №837, за яким було передано в іпотеку належну ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 . Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2015 року у справі №204/5034/15-ц звернуто стягнення за іпотечним договором №837 на предмет іпотеки шляхом застосування процедури продажу предмету іпотеки, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку», за початковою ціною продажу предмета іпотеки не нижче 722 150,00 грн. Таким чином, на думку позивача, судом вже визначена підстава та спосіб звернення стягнення. З інформаційної довідки від 19 березня 2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо, що за рішенням державного реєстратора Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос О. В. 26 лютого 2019 року право власності на належну позивачу квартиру перереєстровано за АТ «Укрсоцбанк». Підставою для перереєстрації вказано повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, серія та номер: №359/18, видане 12 травня 2018 року, видавник: ПАТ «Укрсоцбанк». Позивач вважає такі дії банку та державного реєстратора незаконними, оскільки таке майно є єдиним місцем проживання позичальника ОСОБА_2 , а тому спірне нерухоме майно є таким, що відповідає вимогам підпункту 1 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» і не може бути примусово стягнуто (відчужено без згоди власника) протягом дії зазначеного закону.

ОСОБА_1 просила: визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос О. В. про реєстрацію права власності за відповідачем на квартиру АДРЕСА_1 ; скасувати реєстраційний запис державного реєстратора Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос О. В. про право власності № НОМЕР_1 від 21 лютого 2019 року на спірну квартиру за відповідачем; поновити відомості у державних реєстрах речових прав на нерухоме майно про зазначений об`єкт нерухомого майна, що передували скасованим записам.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 січня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не поширюються на випадки звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку» на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі). Наявність невиконаного рішення суду про звернення стягнення не позбавляє права іпотекодержателя задовольнити свої вимоги в інший спосіб, передбачений договором про іпотеку. Окрім цього, суд зазначив, що звертаючись до суду з цим позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилалася на те, що рішенням суду від 25 листопада 2015 року у цивільній справі № 204/5034/15-ц вже визначена підстава і спосіб звернення стягнення та спірне нерухоме майно є таким, що відповідає вимогам підпункту 1 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» і не може бути примусово стягнуто (відчужено без згоди власника) протягом дії зазначеного закону. Як на підставу для задоволення позову факт того, що позичальник та іпотекодавець не отримували повідомлення про порушення основного зобов`язання та/або іпотечного договору позивач в позовній заяві не посилалася, підставу позову шляхом подання відповідної письмової заяви, як це передбачено частиною 3 статті 49 ЦПК України, не змінювала, а тому суд дані доводи в судовому засіданні представника позивача не оцінював та не прийняв до уваги. Ураховуючи, що у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності за відповідачем на спірну квартиру відмовлено, тому суд відмовив і у задоволенні похідних позовних вимог про скасування реєстраційного запису державного реєстратора про право власності на спірну квартиру за відповідачем та про поновлення відомостей у державних реєстрах речових прав на нерухоме майно про спірний об`єкт нерухомого майна, що передували скасованим записам.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 січня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №30458216 від 21 лютого 2019 року про проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1773895412101) за АТ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк»), внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос О. В., на підставі іпотечного договору №837, укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , посвідченого 03 жовтня 2006 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шрамко О. Ю. за реєстровим номером 5887. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування рішення про реєстрацію права власності, поновлення відомостей у державних реєстрах відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що державним реєстратором під час прийняття оскаржуваного рішення не було перевірено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації, оскільки державним реєстратором проведено державну реєстрацію права власності за АТ «Укрсоцбанк» за відсутності необхідних для оскаржуваної реєстрації прав документів, передбачених пунктом 61 Порядку №1127, а саме не додано документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-го строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя. Також, під час здійснення реєстрації права власності на нерухоме майно позивача за АТ «Укрсоцбанк» не здійснювалася оцінка предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності та не надсилалася ОСОБА_1 , що є порушенням статті 37 Закону України «Про іпотеку» та порушує права власника нерухомого майна. Окрім цього, на підставі висновків, зроблених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі №915/127/18, апеляційний суд зробив висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині про визнання незаконним і скасування рішення про реєстрацію права власності. Також суд зробив висновок, що вимога про поновлення відомостей у державних реєстрах є передчасною, оскільки судове рішення у даній справі щодо задоволення позовної вимог про скасування відповідного запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не виконане, а відмова у поновленні відомостей у державних реєстрах реєстратором не надана.

АТ «Альфа-банк» 12 травня 2021 року засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Терновою І. В., на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи.

У червні 2021 року на виконання ухвали Верховного Суду від 31 травня 2021 року АТ «Альфа-банк» засобами поштового зв`язку подало уточнену касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В уточненій касаційній скарзі АТ «Альфа-банк» посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Разом з тим, підстави касаційного оскарження судового рішення передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, в уточненій касаційній скарзі не викладено.

Касаційна скарга підлягає поверненню з таких мотивів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Тлумачення вказаних норм ЦПК України дозволяє зробити висновок, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала (частина шоста статті 393 ЦПК України).

Аналіз касаційної скарги свідчить, що АТ «Альфа-Банк» не наводить передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень. Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без обґрунтування випадків (випадку), передбачених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження. Тому АТ «Альфа-Банк» не виконано вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, і згідно пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, касаційна скарга підлягає поверненню.

Керуючись статтями 260, 389, 392, 393, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Альфа-банк», яка підписана представником Терновою Інною Валентинівною, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року повернути.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат