22-ц/804/1781/21

                                                                                241/351/21

Головуючий у 1-й інстанції  Молонова Ю.В.

Суддя-доповідач: Попова С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

22 червня 2020 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:   

   головуючого судді       Попової С.А.,

   суддів                            Биліни Т.І., Зайцевої С.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу  Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 

на рішення  Першотравневого районного  суду  Донецької області від 07 травня 2021 року, ухвалене у складі судді  Молонової Ю.В., повний текст рішення складено 11 травня 2021 року,

по цивільній справі

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

до   ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2021 року АТ КБ  Приватбанк звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , посилаючись на наступні обставини.

ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ Приватбанк з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву б/н від 23.08.2011, підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Відповідачці було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що визначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.

Відповідачка умови договору належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 17.01.2021 утворилася заборгованість  в загальному розмірі 33 519,36грн, яка складається з: 28 384,77грн -  заборгованості за простроченим тілом кредиту; 5 134,59грн -  заборгованості за простроченими відсотками, яку банк просив стягнути з відповідача поряд із компенсацією понесених витрат з оплати судового збору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 07 травня 2021 року у задоволенні позову АТ КБ Приватбанк до ОСОБА_1   про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов та Правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника.

Також суд зазначив, що згідно виписки за договором б/н за період з 18.12.2013 по 01.12.2020, відповідачем використано з кредитної карти кредитні кошти в загальному розмірі 31686,24грн, а сума погашення за наданим кредитом, відповідно до розрахунку заборгованості складає 68196,63грн. При погашенні відповідачем заборгованості внесені грошові кошти направлялися банком не на погашення тіла кредиту, а на погашення заборгованості по відсоткам за використання кредитного ліміту, розмір яких з відповідачем, як встановлено, не було узгоджено. Відтак, випискою по рахунку відповідача та розрахунком заборгованості підтверджується факт повної сплати ОСОБА_1 отриманих в Банку коштів і це виключає можливість їх повторного стягнення з відповідача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В  апеляційній скарзі АТ КБ  Приватбанк, посилаючись на  невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просив рішення  скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі банк наголошує, що відповідач з написанням анкети-заяви від 23.08.2011 підтвердила, що ця заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір. Відповідачем, окрім заяви, в той же день було підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" (надається до суду апеляційної інстанції, оскільки про підстави відмови в задоволенні позовних вимог позивач дізнався безпосередньо з судового рішення, а надати докази для повного та всеічного встановлення обставин суд не пропонував). На підставі анкети-заяви та довідки про умови кредитування відповідачу було відкрито картковий рахунок та видно кредитну карттку, на яку було встановлено кредитний ліміт 32000грн. Активація картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення між сторонами кредитного договору. Крім того, відповідач звертався до банку щодо перевипуску картки. Відповідач був належним чином ознайомлений  з умовами щодо сплати процентів, а також пені та штрафу.

Основні умови кредитування, які були дійсними на момент укладення договору, викладені в підписаній відповідчем довідці про умови кредитування. Кредитний ліміт є поновлювальною кредитною лінією, тобто, відповідач мое користуватись кредитними коштами, погашати заборгованість та знову користувтись кредитними коштами. Випискою за картрахунками, розрахунком заборгованості підтверджена сума заборгованості.

Судом не враховано висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 11.09.2019 по  справі № 153/1334/16, від 04.12.2019 по справі № 750/6058/17-ц, від 29.07.2020 по справі № 753/10779/16-ц.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло

Процедура розгляду справи апеляційним судом

Враховуючи положення ч. 13 ст. 7, ч. 4 ст. 274, ч. 1 ст. 368  ЦПК України, розгляд даної справи в силу ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, здійснюється в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Як встановлено судом, за змістом наданої банком ксерокопії анкети-заяви від 23.08.2011 ОСОБА_1 приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк» та Тарифів Банку, які викладені на сайті www.privatbank.com.ua, які за текстом позовної заяви утворюють укладений між сторонами договір про надання банківських послуг (а.с.13).

Текст анкети-заяви містить розділ щодо виявлення бажання оформити на своє ім`я послугу з декількох перелічених видів: Платіжна карта Кредитка Універсальна, Пенсійна карта, Дебетова особиста картка, Зарплатна карта, Карта Gold, Ідентифікація з паспортом. Однак, жодна з опцій не містить відмітки про її прийняття клієнтом ОСОБА_1 , рівно як і відсутня відмітка про розмір бажаного кредитного ліміту (а.с. 13). 

До вказаної анкети-заяви банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна чотирьох видів та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг (а.с. 14-39) 

Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованість клієнта ОСОБА_1 станом на 17.01.2021 складає 33519,36грн, з них: заборгованість за тілом кредиту – 28 384,77грн; заборгованість за простроченими відсотками-  5 134,59грн (а.с. 10).

2. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до  ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1  ст.  626 ЦК України).

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Відповідно до ст. 4 ст. 203 ЦК України. Правочини між фізичною та юридичною особою належить вчиняти у письмовій формі  (ст. ст. 203, 208 ЦК України).

Відповідно до ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом статей 12, 11, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг містить анкетні дані відповідача та його контактну інформацію. А дані щодо обрання відповідачем певного виду картки (напр. платіжна карта Кредитка Універсальна), про проценти за користування  кредитом, про строк договору, про штрафні санкції за несвоєчасне погашення кредиту, про розмір комісії – в анкеті-заяві не зазначено.

Також, до позову позивачем додано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 14). Даний документ не містить підпису клієнта ОСОБА_1 крім того, в цьому документі визначено 4 опції-підвидів різних карток «Універсальна», жодна з яких не обрана клієнтом ОСОБА_1 : не підписані конкретні опції (з 4 запропонованих видів карток).

У змісті апеляційної скарги було наголошено, що відповідачем у той же день було підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», що додається до апеляційної скарги, і яку не було надано до суду першої інстанції з підстав необізнаності позивача щодо відмови в задоволенні частини позовних вимог. Проте, з копії наданої довідки не вбачається підпису відповідача ОСОБА_1 (а.с. 87).

Таким чином, в змісті анкети-заяви ОСОБА_1 відсутні відомості волевиявлення відповідача щодо певного виду запропонованих банком послуг і обрання відповідного ним спеціального платіжного засобу з числа перелічених: Платіжна карта Універсальна, Пенсійна карта, Дебетова особиста картка, Карта Gold,  Зарплатна карта,  Ідентифікація з паспортом,  Зберкнижка Депозит; не зазначені процентна ставка, бажаний ліміт не вказаний, тоді як в тексті позовної заяви вказано на отримання відповідачем кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту. У подальшому  розмір кредитного ліміту збільшився до 32000грн (а.с. 13зв.).

Позивач обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування процентів, крім самого розрахунку кредитної заборгованості  за договором від 23.08.2011 обґрунтовує свої вимоги фактом ознайомлення  відповідача з  Умовами та Правилами надання банківських послуг,  що є додатком до укладеного договору у формі анкети-заяви від 23.08.2011.

Відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) АТ КБ Приватбанк керуючись законодавством України  публічно пропонує невизначеному колу  осіб можливість отримання  банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг, які є публічною офертою, що містять  умови та правила  надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх  без виключення  послуг банку.

Проте, слід наголосити, і цьому суд надав належну оцінку, що вказані Умови та Правила діятимуть в межах реально прийнятої пропозиції відповідачем.

Оскільки в розумінні ст. 634 ЦК України умови договорів приєднання розробляються банком, ці умови повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Втім, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці тарифи та Умови і правила надання банківських послуг (в частині обсягу процентів за користування кредитним ресурсом) розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи 23.08.2011 анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо розміру і порядку сплати процентів за користування кредитними коштами.

В анкеті-заяві зазначено, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між позичальником  ОСОБА_1 та банком договір про надання банківських послуг (а.с. 13 зворот). Проте, Пам`ятку клієнта, що є складовою договору про надання банківських послуг, позивач суду взагалі не надав.

Таким чином, позивачем не надано суду першої інстанції доказів щодо розміру процентної ставки, узгодженої сторонами у письмовій формі при укладенні кредитного договору, а тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1   АТ КБ Приватбанк дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону Про захист прав споживачів № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та схвалення ним саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Відтак, оскільки відсутній письмовий договір про розмір процентів, нарахування банком цих процентів, їх утримання і списання по картрахунку відповідачки за рахунок тих коштів, що вносились ОСОБА_1 на рахунок, проводилося безпідставно. Суд першої інстанції за результатами математичного розрахунку і дослідження операцій по руху коштів на картковому рахунку відповідачки обгрунтовано вирахував надані банком у кредит кошти і сплачені позичальницею кошти загалом в сумі 68196,63грн, що дійсно, як пересвідчилася колегія суддів, перевищують сумарний обсяг сальдо поточної і простроченої заборгованості, втіленої у розрахунку банку і поставленої у якості основної суми заборгованості (тіла кредиту), у розмірі 28834,77грн.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в достатньому обсязі встановив обставини справи за позовними вимогами АТ КБ Приватбанк, відповідні їм правовідносини, поясненням сторін та наданим доказам дав належну оцінку. Суд правильно застосував матеріальний закон, вимоги ст.ст. 89, 263-264 ЦПК України, врахував згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України правовий висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність заборгованості у відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 23.08.2011, що є підставою для відмови у позові у звязку із повною оплатою кредиту відповідачем.

Доводи апеляційної скарги позивача з приводу відмови суду у стягненні заборгованості за простроченим тілом кредиту не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки суд при обчисленні погашень і витрат оперував загальною сумою заборгованості – 28384,77грн, що заявлено як тіло кредиту у змісті позову, що становить залишок простроченої заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) – колонка № 6 в розрухунку заборгованості станом на 17.01.2021 (а.с. 9). 

До суду апеляційної інстанції разом із апеляційною скаргою банком додано довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» безвідносно до клієнта ОСОБА_1 , але за датою укладеного із відповідачем договору про надання банківських послуг, оформленого анкетою-заявою від 23.08.2011 (а.с. 87).

Даний документ, як підтвердження факту узгодження із позичальником умов про оплату наданого кредитного ресурсу, наданий банком для спростування тверджень суду першої інстанції. В апеляційній скарзі банк просить врахувати вказані відомості і на їх підставі скасувати судове рішення.

Проте, даний документ, який наданий в копії, так і не  містить підпису позичальника ОСОБА_1 , а також не може бути прийнятий як доказ на стадії апеляційного перегляду справи з наступних процесуальних підстав. 

Так, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 2 ст. 83 ЦПК України унормовано обов`язок позивача подати докази разом з поданням позовної заяви.

Разом з тим, позивачем до позовної заяви не долучався вказаний документ і посилання на нього, як на докази, не містилося ані в тексті позовної заяви, ані в переліку додатків (а.с. 2-4).

Згідно із положеннями ч. 4 ст. 83 ЦПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Проте, впродовж всього розгляду справи судом першої інстанції з лютого 2021 року і до моменту прийняття судового рішення в травні 2021 року позивачем не заявлялося клопотання про долучення цього доказу, що мав істотне значення, до чого зводиться основний аргумент апеляційної скарги.

Таким чином, вказаний документ не був поданий у передбачену процесуальним законом стадію судового розгляду і він не був предметом дослідження суду першої інстанції.

За таких обставин, інформація у довідці про умови кредитування, тим паче без будь-якої ідентифікації відносно клієнта ОСОБА_1 , не могли бути фактично враховані судом при постановленні судового рішення, оскільки самим позивачем було позбавлено суд безпосередньо дослідити ці докази.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 365 ЦПК України регламентовано вирішення апеляційним судом питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції в стадії підготовки розгляду справи судом апеляційної інстанції – в даній справі це період з моменту відкриття провадження  04.06.2021 і до закінчення підготовчих дій 16.06.2021.

Проте, ані в змісті апеляційної скарги, ані впродовж періоду підготовки справи до апеляційного розгляду позивачем не було надано як клопотання про поновлення пропущеного строку наданих додатково доказів, так і не наведено переконливих причин, як об`єктивно зашкодили своєчасному поданню цих документів до суду першої інстанції, які могли бути визнані судом апеляційної інстанції поважними обставинами. 

Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, за необґрунтуванням позивачем неможливості подання вказаних доказів у передбачені процесуальним законом строк і стадію, з урахуванням вимог ст. 78, ч. 8 ст. 83, ч. 3 ст. 367 ЦПК України, подана довідка про умови кредитування  з порушенням строку і порядку її подання, не приймається судом апеляційної інстанції до уваги. 

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду позивачем не надано і до суду апеляційної інстанції. Порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

За таких обставин, на підставі ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга АТ КБ Приватбанк підлягає відхиленню, а рішення суду – залишенню без змін.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, суд,

     П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк залишити без задоволення.

Рішення  ПершотравневогоЖовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від  07 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 01 липня 2021 року.

Головуючий                        С.А.Попова

Судді                       Т.І.Биліна

                             С.А.Зайцева