Справа № 156/429/21

Номер провадження: 3/156/227/21

Рядок статзвіту 156

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2021 року смт Іваничі

Суддя Іваничівського районного суду Волинської області Малюшевська І.Є., у присутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності, розглянувши матеріали справи, що надійшли з Володимир-Волинського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), уродженця с. Іванівка, Іваничівського району, Волинської області, українця, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , одруженого, працюючого заготівельником молока в ТОВ "РАДИВИЛІВМОЛОКО",

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП),

учасники справи:

особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

про права передбачені ст. 268 КУпАП, ст.ст. 10, 63 Конституції України особі роз`яснено,

безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, виніс постанову про наступне:

в с т а н о в и в :

І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи

21.05.2021 року о 18:15 год. в смт. Іваничі по вул. Зеленій, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу "Драгер".

Констатовано, що такими своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ІІ. Пояснення учасників справи

Особа, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого правопорушення визнав та пояснив, що в той день він вживав алкогольні напої, однак не планував нікуди їхати. Однак, був вимушений поїхати за ліками своїй дружині, якій стало зле, та яка перебуває у безпорадному стані, оскільки перенесла два інсульти і сама не пересувається.

ІІІ. Застосоване судом законодавство

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Згідно ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Як зазначено в ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

У ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Допустимість доказів це придатність їх для використання у адміністративному процесі за формою, на відмінну від їх належності придатність для використання за змістом.

При цьому, у відповідності до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозицією статті 130 КУпАП передбачено, що керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - передбачає адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну Поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.9а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п.2 Загальних положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735: огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до п. 3 ч. 1 зазначеної Інструкції ознаками алкогольного ( наркотичного ) сп`яніння є: - запах алкоголю з порожнини рота; - порушення координації рухів;- порушення мови;- виражене тремтіння пальців рук; - різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;- поведінка, що не відповідає обстановці.

Пунктом 6 частин 1 визначено, що огляд проводиться двома альтернативними способами: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); - лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У справі Проніна проти України, № 63566/00, від 18 липня 2006 року Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.

ІV. Оцінка суду щодо фактичних обставин справи

Протоколи серії ААБ № 071148 від 21.05.2021 року складений уповноваженою на те посадовою особою, в межах наданих їй повноважень, відповідає вимогам ст.ст. 255, 256 КУпАП та в силу ст. 251 КУпАП є доказом у справі.

Встановлено, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується такими дослідженими доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 071148 від 21.05.2021 року, у якому викладені обставини і суть правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП;

- показником технічного приладу Drager Alkotest (результат тесту 2,14 ‰);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (результат огляду на стан сп`яніння: проба позитивна 2.14‰);

- оптичним диском DVD-R, на якому зафіксовані обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При цьому судом враховується також те, що ОСОБА_1 дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення не оскаржував, доказів неправомірної поведінки останніх та доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього, - суду не скеровував.

Проаналізовані документи відповідно до ст. 251 КУпАП є доказами в справі про адміністративне правопорушення, і доводять вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення і його винуватість.

Аналізуючи наведені докази та дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суддя вважає, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

V. Накладення адміністративного стягнення

Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.

Відповідно до ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Обставин, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до статті 34 КУпАП, не встановлено.

Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до статті 35 КУпАП, не встановлено.

Суд виходить не з принципу формального підходу до вирішення справи, а саме з необхідності забезпечення судом уникнення порушень прав і свобод інших громадян, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством, а тому, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є виправданим, оскільки його вина є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом», та цього вимагають справжні інтереси суспільства, на охорону яких і направлені завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Так, керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.

Таким чином, вирішуючи питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення, суддя вважає необхідним застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Згідно довідки начальника САП Володимир-Волинського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення водія по місцю свого проживання не видавалось (а.с.3), у зв`язку з чим накласти стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами немає можливості.

Визначений вид та розмір покарання за своїм видом та мірою відповідає завданню та меті накладення адміністративного стягнення і є необхідним й достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

VІ. Судові витрати

Згідно вимог ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454,00 грн.

Оскільки, особу, що притягається до адміністративної відповідальності, тобто ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення, то вважаю за необхідне стягнути з останнього судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454,00 грн.

Керуючись ч. 1 ст. 130, ст.ст. 33, 34, 40-1, 283, 284 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визнати виним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та призначити йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн. (сімнадцять тисяч двісті гривень 00 коп.) (призначення платежу: 21081300; код ЄДРПОУ 38009371; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); р/о UA588999980313050149000003001).

Стягнути з ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/ м.Київ/ 22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.) судовий збір в розмірі 454,00 (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 коп.).

Штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу.

У разі несплати штрафу у встановлений строк стягнути суму штрафу у порядку примусового виконання постанови у подвійному розмірі.

Строк пред`явлення постанови для виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області.

Суддя І. Є. Малюшевська