АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ „
Справа № 22ц-4042 Головуючий в 1 інстанції - Марченко Г. А.
Категорія 15 Доповідач - Темнікова В.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2007 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого - Темнікової В.І.,
суддів - Мартинюка В.Ї., Ступіної Я.Ю.,
за участю секретаря- Форощук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за
апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування
від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.
Стаханові на рішення Кіровського міського суду Луганської області від ІНФОРМАЦІЯ_1р. за позовом ОСОБА_1 до виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних вирадків на виробництві та професійних захворювань України
в м. Стаханові про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Кіровського міського суду Луганської області від ІНФОРМАЦІЯ_1р. на користь позивачки з відповідача було стягнуто в рахунок відшкодування завданої їй моральної шкоди 23600 грн.
Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду і постановити по справі нове рішення про відмову в задоволенні позову. При цьому в апеляційній скарзі посилається на те, що судом не повно з'ясовані обставини справи та неправильно застосовані норми процесуального та матеріального права, що суд зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, а також на те, що була допущена недоведеність обставин, які мають значення для справи.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень. Аналогічні вимоги містилися і в ст. 15, 15-1, 30.ЦПК України в редакції 1963 року.
Як убачається з матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи були створені такі умови. Судом були досліджені і оцінені в їх сукупності всі докази, надані сторонами, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України та ст. 62 ЦПК України в редакції
2
1963 p. Виходячи з наданих сторонами доказів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивачки.
Постановляючи рішення, -суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні було встановлено, що син, позивачки - ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_2р. при виконанні газо зварюваних робіт в парокотельній дільниці ВАТ Стахановського техвуглероду загинув внаслідок вибуху кисневого балону. Вироком Кіровського мТсысого суду від ІНФОРМАЦІЯ_3р. з ТОВ "Метолом - Інвест" на користь позивачки було стягнуто 50 000 грн. на відшкодування завданої їй моральної шкоди. ІНФОРМАЦІЯ_4р. ТОВ "Метолом -Інвест" було вилучено з бази даних ЄДРПОУ в зв'язку з ліквідацією, тому було закрите виконавче провадження по стягненню з ТОВ "Метолом - Інвест" на користь позивачки 50 . 000 грн. за вироком суду без його виконання. Суд за таких умов дійшов висновку про обгрунтованість вимог позивачки про стягнення моральної шкоди з відповідача, який вже сплачує їй щомісячні виплати в зв'язку з загибеллю сина і повинен згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та», професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" виплачувати також і грошову суму за моральну шкоду при наявності факту нанесення такої шкоди. Проаналізувавши матеріали справи, суд 1 інстанції дійшов висновку, що моральна шкода позивачці була причинена, розмір шкоди судом було визначено відповідно до ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у розмірі 200 мінімальних зарплат.
За таких обставив, а також з огляду на те, що згідно зі ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" завданнями страхування від нещасного випадку є серед інших і відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей, а відповідно до ст. 21, 28 цього ж Закону в разі настання страхового випадку ФССНВ зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому, а також враховуючи те, що вже після вироку суду, стягнення по якому так і не були зроблені на користь позивачки, рішенням Стаханівського міського суду від ІНФОРМАЦІЯ_5р. був встановлений факт перебування сина позивачки у трудових відношеннях з Кіровською виробничою дільницею №2 ТОВ "Метолом- Інвест", а також факт нещасного випадку на підприємстві під час виконання сином позивачки своїх трудових обов'язків, який відбувся 6 травня 2001р., апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивачки. Крім того, право на відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі смерті працівника, за рахунок Фонду відповідно до зазначено вище Закону передбачено і ст.9 Закону України "Про охорону праці". Право позивачки на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду підтверджується також роз'ясненням Конституційного Суду України, даним у рішенні відІНФОРМАЦІЯ_6р. №1-рп/ 2004, про те, що зазначене положення п.3 ст.34 вказаного вище Закону не виключає обов'язку Фонду відшкодувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, в інших випадках, коли здійснення права застрахованих на відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, має забезпечуватися Фондом на підставі ст. 1,5,6, 13, 21 та ч.3 ст.28 цього Закону всім потерпілим, у тому числі і в разі тимчасової, стійкої часткової чи повної втрати професійної працездатності. З огляду на наведене не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що суд 1 інстанції не врахував того, що моральну шкоду повинно було відшкодовувати ТОВ "Металом - Інвест", бо саме через винні дії працівника даного підприємства загинув син позивачки і винний в нещасному випадку
3
ОСОБА_3. При цьому апеляційний суд враховує те, що сину позивачки було завдано смертельної травми саме на виробництві і під час виконання ним своїх трудових обов'язків. Те, що ця травма причинена винними діями іншого працівника цього ж підприємства, за які він поніс покарання, ніяк не впливає на те, що роботодавець у даному випадку не забезпечив своєму потерпілому працівникові безпечні умови праці, не зважаючи на те, ким конкретно порушені безпечні умови праці для потерпілого. Таким чином шкода ОСОБА_2 була причинена саме умовами виробництва.
Не заслуговують на увагу також доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував того, що на момент смерті сина позивачки діяв ЦК України в редакції 1963 року, який також не передбачав виплату моральної шкоди сім'ї померлого, _- а рішення Конституційного Суду України НОМЕР_1 набрало чинності тільки зІНФОРМАЦІЯ_6р., так як право на відшкодування моральної шкоди у позивачки виникло з ІНФОРМАЦІЯ_2р. ІНФОРМАЦІЯ_7р., а Конституційний Суд у даному випадку у своєму рішенні тільки роз'яснив уже існуючі, хоч і спірні положення Закону, а не встановив чи скасував якісь норми, отже ті положення, які роз'яснив у своєму рішенні Конституційний Суд існували і раніше з моменту прийняття Закону і були обов'язкові для застосування, а Конституційний Суд України своїм рішенням тільки підтвердив це.
Доводи апеляційної скарги про те, що моральна шкода на користь позивачки вже була стягнута за вироком суду і тому моральна шкода не підлягає стягненню з відповідача також не заслуговують на увагу, так як вирок фактично виконаний в цій частині-не був, ТОВ "Металом - Інвест", з якого була стягнута моральна шкода в теперішній час вже ліквідовано, стягнення відбулося "з інших правових підстав, після набрання вироком законної сили виникли нові обставини, які не були предметом розгляду суду під час ухвалення вироку, а позивачка в ході розгляду справи по Суті змінила свої позовні вимоги і просила стягнути моральну шкоду саме з відповідача, посилаючись на Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" . Тому суд правомірно розглянув саме ці позовні вимоги позивачки, так як за діючим цивільним процесуальним законодавством якщо в процесі розгляду справи повністю змінюються підстави й предмет позову, як і сталося в даному випадку, то це слід розглядати, як нові вимоги і одночасно як відмову від раніше заявлених вимог.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильних висновків. зроблених судом першої інстанції і не є підставою для скасування рішення. Керуючись ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Стаханові на рішення Кіровського міського суду Луганської області відхилити.
Рішення Кіровського міського суду Луганської області від ІНФОРМАЦІЯ_1р. -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом 2 місяців після її проголошення.