Справа № 930/301/21

Провадження №2/930/350/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2021 року м.Немирів

Немирівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючої - судді Войницької Т.Є.

за участі секретаря судового засідання Вакар Г.І.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення ,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Немирівського районного суду Вінницької області із позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що в провадженні Немирівського районного суду Вінницької області знаходиласть кримінальна справа №140/3414/18 (провадження №1-кс/140/178/19) щодо вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.

Згідно обставин справи ОСОБА_3 25.06.2018 року близько 10.30 год., керуючи мотоциклом марки «YAMAHA V-STAR650» з д/н НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Соборна зі сторони центру м. Немирів Вінницької області в напрямку ж/д станції м. Немирів Вінницької області, поблизу перехрестя вул. Соборна з вул. Комсомольська, не обрав в установлених межах безпечної швидкості руху та не врахував дорожню обстановку, щоб мати змогу контролювати мотоцикл і безпечно керувати ним, порушуючи п. 14.6 (а) Правил дорожнього руху України, відповідно до якого: «Обгін заборонено на перехресті», з метою виконання маневру обгону, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем марки «FIAT DOBLO» з д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , вона увімкнула сигнал покажчику лівого повороту, згідно п. 9.2 (б) Правил дорожнього руху України, відповідно до якого: «Водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку та п. 9.4 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого: «Подавати сигнал світловими покажчиками повороту або рукаою належить завчасно до початку маневру(з урахуванням швидкості руху), але не менше ніж за 50-100 метрів у наседених пунктах і за 150- 200 поза ними, і припиняти негайно після його закінчення (подавати сигнал рукою слід закінчити безпосередньо перед виконанням маневру», здійснювала маневр повороту ліворуч, в результаті якого тілесн ушкодження отримав пасажир мотоциклу марки «YAMAHA V-STAR650» з д/н НОМЕР_1 , неповнолітній ОСОБА_5 . Потерпілим по справі визнано ОСОБА_5 , пасажиром мотоциклу марки з д/н НОМЕР_1 , який згідно висновку судово-медичного експерат №137 від 26.10.2018 року отримав середньої тяжкост і тілесні ушкодження.

26.12.2018 року до Немирівського районного суду Вінницької області Немирівською місцевою прокуратурою було подано клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_3 у зв`язку з тим, що останній в повному обсязі відшкодував завдану потерпілому ОСОБА_5 шкоду.

07.05.2019 року Немирівським районним судом Вінницької області було винесено ухвалу по даній справі, згідно якої було задоволено клопотання Немирівської місцевої прокуратури від 26.12.2018 року про звільнення від кримінальної відповідальності підозрюваного ОСОБА_3 у зв`язку з дійовим каяттям, кримінальне провадження №12018020240000292 від 25.06.2018 за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України -закрито.

Внаслідок вказаного кримінального правопорушення їй було завдано матеріальної та моральної шкоди. Однак до справи її було залучено як свідка. Відповідач добровільно не відшкодував завдані збитки, а саме матеріальну шкоду, завдану внаслідок пошкодження її автомобіля марки «FIAT DOBLO» з д/н НОМЕР_2 (номер шасі, кузова, рами: НОМЕР_3 ) в розмірі 41487, розмір яких підтверджується висновком авто товарознавчого дослідження №VS-190505-01.

Крім матеріального збитку їй задано і моральну шкоду, яка полягає в наступному: внаслідок пережитої дорожньо-транспортної пригоди вона пережила стрес, душевні страждання, так як знаходилась за кермом автомобіля під час скоєння ДТП ОСОБА_3 , тривалий час вона боялась сісти за кермо автомобіля, порушився сон, постійно відчуває тривогу та неспокій, коли проїжджає повз місця скоєння ДТП, порушились робочі та життєві плани, змушена була вживати додаткових заходів для організації свогоо життя, адже на тривалий час вона залишилась без засобу пересування. Завдану моральну шкоду оцінює у 20 000 грн.

Ухвалою Немирівського районного суду від 9 лютого 2021 року відкрито позовне провадження у справі та призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження з викликом сторін.

22.03.2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Кіцули В.І., в якому останній зазначає про те, що висновок автотоварознавчого дослідження №VS-190505-01 від 05 травня 2019 року, проведений приватним підприємством «Експертний Центр «Поділля», який наданий позивачем на підтвердження своїх вимог, не може бути належним та допустимим доказом розміру заподіяного збитку, оскільки у висновку не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду. Крім того, дослідження проведено оцінювачем, а не експертом. Щодо моральної шкоди, визначеною позивачем у розмірі 20 000 грн, вона є явно завищеною і не відповідає засадам розумності. Жодного доказу, який би підтверджував наявність фактів порушення сну, відчуття тривоги, порушення робочих та життєвих планів, позивачем не надано. З урахуванням наведеного, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за їх необґрунтованістю.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 14 квітня 2021 року витребувано у процесуального керівника Немирівської місцевої прокуратури матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 286 КК України.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Примакова В.В. позов підтримали, просили його задовольнити з наведених у ньому підстав.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник - адвокат Кіцула В.І. просили суд відмовити у задоволенні позову, вважаючи його необґрунтованим з підстав, зазначених у відзові на позов.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997року № 475/97-ВР « Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ч. 1ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами 2, 5 ст. 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Судом встановлено, що ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 07 травня 2019 року ОСОБА_3 було звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України у зв`язку із дійовим каяттям, кримінальне провадження закрито.

Згідно зазначеної ухвали, яка набрала законної сили, ОСОБА_3 25 червня 2018 року близько 10:30 год. керуючи мотоциклом марки «YAMAHA V-STAR 650» з д/н НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Соборна зі сторони центру м. Немирів Вінницької області в напрямку Ж/Д - станції м. Немирів Вінницької області, поблизу перехрестя вул. Соборна з вул. Комсомольська не обрав в установлених межах безпечної швидкості руху та не врахував дорожню обстановку, щоб мати змогу контролювати мотоцикл і безпечно керувати ним, порушуючи п. 14.6 (а) Правил дорожнього руху України, відповідно до якого: « Обгін заборонено на перехресті», з метою виконання маневру обгону виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем марки «FIAT DOBLO» з д/н НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_1 , яка увімкнувши сигнал покажчику лівого повороту, згідно п. 9.2 (б) Правил дорожнього руху України, відповідно до якого: «Водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку та п. 9.4 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого: «Подавати сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менше як за 50-100 м у населених пунктах і за 150-200 м поза ними, і припиняти негайно після його закінчення (подавання сигналу рукою слід закінчити безпосередньо перед виконанням маневру», здійснювала маневр повороту ліворуч, в результаті якого тілесні ушкодження отримав пасажир мотоциклу марки «YAMAHA V-STAR 650» з д/н НОМЕР_1 , неповнолітній ОСОБА_5 .

Згідно висновку судово-медичного експерта № 137 від 26.10.2018, в результаті вищевказаного ДТП, неповнолітній ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, забійно - рваної рани в проекції правого колінного суглобу, закритого перелому правої стегнової кістки зі зміщенням відломків, які згідно цього висновку судово-медичного експерта відносяться: струс головного мозку та забійно-рвана рана в проекції правого колінного суглобу - до легких тілесних ушкоджень, згідно «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» п. 2.3.2.а; закритий перелом правої стегнової кістки зі зміщенням відломків - до середніх тілесних ушкоджень, що спричинили тривалий (понад 21 день) розлад здоров`я, згідно «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» п. 2.2.2.

Відповідно до висновку судової авто-технічної транспортно-трасологічної експертизи № 5981/5982/18-21 від 20.12.2018, у даній дорожній обстановці в діях водія, ОСОБА_3 з урахуванням елементів проїзної частини у місці зіткнення, вбачаються невідповідності вимогам п. 14.2 (а) Правил дорожнього руху України, відповідно до якого: «Обгін заборонено на перехресті», які з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з виникненням події даного ДТП.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої постановлена ухвала в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, наявність вини в діях відповідача у настанні дорожньо-транспортної пригоди встановлена і не підлягає доказуванню.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 ОСОБА_1 є власницею автомобіля «FIAT DOBLO» д/н НОМЕР_6 .

Для підтвердження розміру завданої шкоди позивачкою надано висновок авто- товарознавчого дослідження №VS-190505-01, складений 05.05.2019 року оцінювачем приватного підприємства «Експертний центр «Поділля», згідно якого розмір матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «FIAT DOBLO», складає 41 487 грн.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 78 ЦПК України встановлено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Згідно з ч. 5 зазначеної статті у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Як вбачається з наданого позивачкою висновку авто- товарознавчого дослідження №VS-190505-01 від 05.05.2019 року, останній проведений не експертом, а оцінювачем ПП «Експертний центр «Поділля», який не був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, при цьому, у висновку не зазначено, що його підготовлено для подання до суду.

За наведених обставин, суд вважає його неналежним і недопустимим доказом, тому не бере його до уваги.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі№522/1029/18.

За клопотанням сторін судом було витребувано кримінальне провадження №12018020240000292 відносно ОСОБА_3 за ч.1 ст. 286 КК України, у якому міститься висновок експерта №376 від 08.11.2018 року про проведення автотоварознавчої експертизи, проведеної на підставі ухвали слідчого судді Немирівського районного суду Вінницької області від 11.10.2018 року (а.с. 78)

Даний висновок було отримано під час досудового розслідування у кримінальному провадженні з дотриманням норм КПК України, тому суд вважає його належним і допустимим доказом та приймає до уваги. Згідно зазначеного висновку сума матеріального збитку, спричинена внаслідок ДТП власнику автомобіля марки «FIAT DOBLO» д/н НОМЕР_2 , відповідно до технічного стану та строку експлуатації автомобіля станом на момент проведення експертизи становить 41017 грн. 62 коп.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що розмір матеріального збитку завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди є обґрунтованими і таким, що підлягає задоволенню, а тому з відповідача, з вини якого сталася дорожньо-транспортна пригода, необхідно стягнути на користь позивача 41017,62 грн. матеріального збитку завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Що стосується відшкодування моральної шкоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до п. 9 постанови ВСУ №4 від 31.03.1995року « Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» - розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди позивачу, суд виходить з характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач внаслідок вчинення ДТП, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, зокрема, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачка пережила стрес, їй були спричинені душевні страждання, оскільки пошкоджено її майно, майнову шкоду відповідач у добровільному порядку не відшкодував, що поглиблює страждання позивача. При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню, суд враховує те, що тяжких наслідків у результаті дорожньо-транспортної пригоди для позивача не настало, тому з огляду на засади розумності та справедливості приходить до висновку про часткове задоволення позову в цій частині в сумі 10 000,00 гривень.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, витрати на проведення експертизи.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження понесених витрат ОСОБА_1 на отримання професійної правничої допомоги, адвокатом Примаковою В.В. надано угоду про надання правничої допомоги від 20.01.2021 року, укладену між нею та ОСОБА_1 ,відповідно до якої розмір гонорару адвоката за надання юридичної допомоги складає 8 000 грн.

На підтвердження витрат за надання юридичних послуг за угодою від 20.01.2021 року надано квитанцію № 1 на суму 3000, 00 грн. та квитанцію №2 на суму 5000 грн., з яких вбачається, що зазначені кошти сплачено ОСОБА_1 за підготовку документів до суду та представництво інтересів в суді.

Таким чином документально підтвердженими є витрати на правничу допомогу адвоката Примакової М.І. у розмірі 8 000,00 грн.

З огляду на зазначене, суд вважає, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката у цьому випадку є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних робіт (наданих послуг), а також часом, витраченим на виконання цих робіт (послуг), тому вони підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що позовні вимоги задоволено частково, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 753,64 грн.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальних збитків, кошти у розмірі 41017 (сорок одна тисяча сімнадцять) гривень 62 копійки; в рахунок відшкодування моральної шкоди, кошти в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень; в рахунок відшкодування витрат, понесених на надання правничої допомоги кошти в розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень та судовий збір в розмірі 753,64 (сімсот п`ятдесят три гривні) 64 копійки.

В решті частині вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Немирівський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за вебадресою: https://court.gov.ua/fair/ на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет.

Повний текст рішення виготовлено 25.06.2021 року.

Суддя: Т. Є. Войницька