Справа № 451/991/21

Провадження № 3/451/617/21

ПОСТАНОВА

іменем України

01 липня 2021 року місто Радехів

Суддя Радехівського районного суду Львівської області Куцик-Трускавецька О.Б., розглянувши матеріали, які надійшли із Відділення поліції №1 Червоноградського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,  українця, громадянина України,місце проживання: АДРЕСА_1 , розлученого, з середньою освітою, не працюючого

за статтею 173 КУпАП,

встановив:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №106979 від 30.05.2021, ОСОБА_1 , 06.05.2021 близько 23 год 30 хв в с. Пиратин по вул. Івана Франка, а саме на вулиці біля Народного дому, в ході конфлікту образливо чіплявся до гр. ОСОБА_2 , чим вчинив правопорушення передбачене статтею 173 КУпАП.

У суді ОСОБА_1 пояснив, що він проживає у АДРЕСА_1 , зазначив, що претензій один до одного сторони не мають, конфлікт вичерпано.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали, суд доходить такого висновку.

Відповідно до диспозиції статті 173 КУпАП адміністративним правопорушенням є дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

На підтвердження викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин, окрім самого протоколу, додано:

нечитабельну копію рапорту та нечитабельні поясненя ОСОБА_3 від 07.05.2021;

пояснення ОСОБА_1 від 30.05.2021, з яких вбачається, що останній відмовився від дачі пояснень;

заяву ОСОБА_4 з якої вбачається, що він непорозумівся з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , жодних претензій до вказаних осіб немає.

Відповідно до ст.1 Конституції Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободі людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (ст.3 Конституції України).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст.ст.245, 246, 252, 256, 268, 280, 283 КУпАП, суддя при розгляді справи розглядає всі питання факту і права, але в межах порушеного провадження, дотримуючись принципів судочинства та здійснення правосуддя, коли висновки судді не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви вини тлумачаться на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим докази повинні бути оцінені судом на їх достатність для достовірних і безперечних висновків про скоєне адміністративне правопорушення на принципах забезпечення доведення вини за ст.129 Конституції України, і визнання провини згідно зі ст.252 КУпАП не може мати наперед встановленої сили.

Згідно зі ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, крім інших, є протоколи про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, пояснення свідків та інші документи. Суду повинні бути надані докази, що підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення.

Разом з тим, аналізуючи протокол про адміністративне правопорушення, який наданий суду у підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, судом встановлено розбіжності у датах відібрання пояснень та в прізвищі потерпілої особи.

Також, з відібраних уповноваженою посадовою особою поясненнь у гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_7 від 07.05.2021 вбачаються їх свідчення щодо конфлікту між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , який за свідченнями останніх мав місце 07.05.2021 близько 23:30 год., разом з тим відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №106979 від 30.05.2021, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення 06.05.2021 близько 23:30 год.

Окрім цього, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ №106979 вказані особи у графі «свідки» не зазначені як такі.

Зважаючи на практику ЄСПЛ у справах «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016, заява №926/08), суд у справі має бути неупередженим і безстороннім і не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Практика Європейського суду з прав людини показує, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумций, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Спираючись на положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), суд виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенція).

Сукупність вказаних обставин свідчить про відсутність в діях громадянина ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, так як обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, в частині встановлення вини ОСОБА_1 , не підтверджені належними і допустимими доказами, що виключає його адміністративну відповідальність за вказаною правовою кваліфікацією, оскільки відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності суд вважає, що уповноваженою особою на складання протоколу про адміністративне правопорушення не здобуто достатніх та переконливих доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, що мало місце 06.05.2021 (згідно протоколу), тому суд доходить переконання, що в його діях відсутні подія та склад цього адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим провадження у справі слід закрити.

Керуючись статтями 247, 283, 284 КУпАП, Радехівський районний суд Львівської області,-

постановив:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Радехівський районний суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

СуддяО. Б. Куцик-Трускавецька