ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 1915/7244/2012Головуючий у 1-й інстанції Грицай К.М.

Провадження № 22-ц/817/399/21 Доповідач - Щавурська Н.Б.

Категорія - 300000000

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2021 року        м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Щавурська Н.Б.

суддів -  Сташків Б. І., Хома М. В.,

секретаря - Іванюта О.М.

сторін - представника скаржника ОСОБА_1 - адвоката

Покотила Ю.В., представника ТМВ ДВС

Півіденно-Західного міжрегіонального

управління МЮ (м. Івано-Франківськ) ст.

державного виконавця Савчук А.О.,

розглянувши у відкритому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 січня 2021 року, постановлену суддею Грицай К.М. у справі № 1915/7244/2012 за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Савчук А.О.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Савчук А.О.

В обґрунтування поданої скарги зазначав, що в провадженні вищезгаданого державного виконавця перебуває виконавче провадження № 60447987 з примусового виконання виконавчого листа № 1915/7244/2012, виданого 18.02.2013 року Тернопільським міськрайонним судом про звернення стягнення в рахунок погашення наявної у нього заборгованості за кредитним договором від 09.11.2006 року в розмірі 31 600,16 дол. США та 10 000 грн. (сума пені за прострочення виконання боргових зобов`язань) на предмет іпотеки: нежиле приміщення стоматологічного кабінету, що за адресою: АДРЕСА_1 , належного йому ж на праві власності, шляхом продажу іпотечного майна з прилюдних торгів з початковою ціною предмета іпотеки, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Оскільки вартість іпотечного майна була за згодою сторін визначена у договорі іпотеки та складала 401 330, 00 грн, що за курсом НБУ відповідало 50 388, 58 дол. США, вважав, державний виконавець з урахуванням вимог ст. 57 ЗУ “Про виконавче провадження” була позбавлена права визначення вартості майна самостійно. Також, приймаючи до уваги те, що раніше в ході виконання того самого виконавчого провадження державним виконавцем уже вчинялися дії з визначення вартості іпотечного майна й така складала за висновком оцінювача від 24.02.2015 року 673 560 грн, то вважав, що оцінка того самого іпотечного майна, проведена згідно постанови державного виконавця від 03.08.2020 року, на підставі якої вартість майна встановлена у розмірі 229 570 грн (що еквівалентно 8 143, 67 дол. США), яка відрізняється від попередньої у три рази та яка більш ніж у 6 разів менша від дійсної вартості майна, є необ`єктивною та значно заниженою.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 січня 2021 року у задоволенні скарги відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду, вважаючи її незаконною, необґрунтованою, постановленою з неповним з`ясуванням обставин справи, порушенням норм процесуального права та прийняти постанову, якою визнати дії державного виконавця неправомірними та зобов`язати його провести повторну оцінку майна.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на ненадання судом належної правової оцінки обставині визначення за згодою сторін у п. 4.4. договору іпотеки вартості іпотечного майна в сумі 401 330, 00 грн, що за курсом НБУ складає 50 388, 58 дол. США, в зв`язку з чим в силу вимог ст. 57 ЗУ “Про виконавче провадження” державний виконавець був позбавлений права самостійного визначення вартості іпотечного майна.

Також, вважає, судом не надано належної правової оцінки доводам його скарги в частині, що вартість об`єкта оцінки згідно складеного 24.09.2020 року висновку не є ринковою в силу того, що є значно заниженою (більш як у 6 разів менша від дійсної вартості) та проведенню такої оцінки у виконавчому провадженні № 3817369 раніше, згідно якої станом на 24.02.2015 року вартість об`єкта оцінки складала 673 560 грн без врахування ПДВ.

Крім цього, звертає увагу, що в порушення вимог ч. 2 ст. 57 ЗУ “Про виконавче провадження”, відповідно до якої залучення суб`єкта оціночної діяльності до проведення оцінки майна можливе не раніше 10 днів з дня винесення постанови про арешт майна боржника, державним виконавцем відповідна постанова про залучення суб`єкта оціночної діяльності була винесена 03.08.2020 року, в той час як постанова про арешт майна боржника була винесена 30.07.2020 року.

У своєму відзиві ТОВ “ОТП Факторинг Україна” відносно задоволення апеляційної скарги заперечує, вважаючи доводи скарги необґрунтованими та надуманими, а дії старшого державного виконавця Савчук А.О. щодо визначення вартості описаного та арештованого майна із залученням суб`єкта оціночної діяльності повністю законними.

Звертає увагу на те, що вказуючи на порушення судом норм процесуального права при ухваленні рішення, апелянт разом не наводить, які саме норми права були порушені та в чому полягають такі порушення.

У своєму відзиві Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) відносно задоволення апеляційної скарги заперечує, вважаючи дії державного виконавця щодо визначення вартості описаного та арештованого майна із залученням суб`єкта оціночної діяльності такими, що відповідають нормам закону.

Звертає увагу, що арешт майна боржника здійснено 17.11.2019 року в порядку ст. 56 ЗУ “Про виконавче провадження”, в той час як 30.07.2020 року державним виконавцем складено постанову про опис та арешт майна боржника (нежитлового приміщення стоматологічного кабінету, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ).

Також, зазначає, що ні на момент арешту майна 17.11.2019 року, ні на момент опису та арешту майна 30.07.2020 року жодних письмових відомостей чи письмових повідомлень від сторін виконавчого провадження щодо визначеної ними вартості майна за взаємною згодою на адресу відділу не надходило, у зв`язку з чим 03.08.2020 в порядку ст. 20 Закону України “Про виконавче провадження” державним виконавцем й вирішено питання про призначення суб`єкта оціночної діяльності-субєкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ТОВ «Реноме Груп» .

З постановою про призначення суб`єкта оціночної діяльності-субєкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 03.08.2020 року державним виконавцем 24.09.2020 року ознайомлено представника ТОВ “Реноме Груп”, про що свідчить його підпис.

Тому вважає, що дії, щодо визначення вартості майна боржника, представником ТОВ «Реноме Груп» розпочалися з дати ознайомлення з постановою про призначення суб`єкта оціночної діяльності-субєкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 03.08.2020 року.

Вказує, що жодних письмових відомостей чи письмових повідомлень від сторін виконавчого провадження, щодо визначеної ними вартості майна за взаємною згодою на адресу відділу не надходило протягом усього періоду проведення виконавчих дій з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Звертає увагу, що резолютивна частина рішення від 18.02.2013 року в справі № 1915/7244/2012 чітко зобов`язує виконати його шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: нежиле приміщення стоматологічного кабінету, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом його продажу з прилюдних торгів, з початковою ціною предмета іпотеки встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Згідно висновку суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання вартість описаного та арештованого майна становить 229 570 грн., станом на 24.09.2020.

       Зазначає, що скаржником не надано документів, що підтверджують його знання в області оцінки майна чи висновок щодо вартості майна іншого суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. Тому, вважає безпідставними твердження скаржника щодо заниженості вартості майна, як такі що ґрунтуються лише на його внутрішньому переконанні, що ніяким чином не підтверджує факт заниженості вартості майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єкт господарювання.

У судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_1 - адвокат Покотило Ю.В. апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на доводи викладені в ній.        

Представник ТОВ “ОТП Факторинг Україна” у судове засідання не з`явився, попередньо подавши клопотання про розгляд даної справи без його участі.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе провести апеляційний розгляд справи за відсутності представника ТОВ “ОТП Факторинг Україна”.

Представник ТМВ ДВС Півіденно-Західного міжрегіонального управління МЮ (м. Івано-Франківськ) ст. державний виконавець Савчук А.О. апеляційної скарги не визнала з підстав, наведених у письмовому відзиві; просила залишити таку без задоволення.        

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Судом встановлено, що 07 листопада 2019 року старшим державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Савчук А.О. відкрито виконавче провадження № 60447987 про примусове виконання виконавчого листа № 1915/7244/2012, який виданий 18.02.2013 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області (т. 2 а.с. 132-133).

07 листопада 2019 року старшим державним виконавцем Тернопільського МВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області Савчук А.О. у даному виконавчому провадженні винесено постанову про накладення арешту на майно боржника (т. 2 а.с. 134).

17 квітня 2020 року на адресу ОСОБА_1 надіслано вимогу про здійснення виконавчих дій, а саме: здійснення опису та арешт майна боржника.

30 липня 2020 року старшим державним виконавцем Тернопільського МВ ДВС Південно-Західного управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Савчук А.О. складено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника (т. 2 а.с. 136-137).

03 серпня 2020 року в даному виконавчому провадженні призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ТОВ «Реноме Груп» (т. 2 а.с. 138-139).

02 жовтня 2020 року на адресу боржника направлено копію висновку вартості об`єкту оцінки, а саме: нежитлового приміщення стоматологічного кабінету, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 140).

Відповідно до ч. 1 ст. 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою. Якщо вважають, що рішенням. Дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У відповідності до п. 15 ч. 3 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Згідно вимог ч. 3 ст. 20 Закону експерт або спеціаліст зобов`язаний надати письмовий висновок, а суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання - письмовий звіт з питань, що містяться в постанові, протягом 15 робочих днів з дня ознайомлення з постановою виконавця. Цей строк може бути продовжений до 30 робочих днів за погодженням з виконавцем.

У відповідності до ч.ч. 1, 2, 3; п. 1 ч. 5 ст. 57 ЗУ “Про виконавче провадження” визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом № 2658-ІІІ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Згідно вимог ч. 4 ст. 3 Закону № 2658-ІІІ процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до ст. 12 цього Закону.

Підставою проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб`єктом оціночної діяльності-суб`єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім (ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна.

У відповідності до ст. 33 Закону № 2658-ІІІ спори, пов`язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.

Статтею 32 Закону № 2658-ІІІ передбачена відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, частиною другою якої визначено, що оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності-суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Відтак, чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання ним своїх обов`язків (зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна).

Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності-суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (ч. 1 ст. 12 Закону № 2658-ІІІ).

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт по оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

Звіт про оцінку майна відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності-суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в ст. 9 цього Закону, що є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Згідно вимог ч.ч. 1, 6 ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються КМУ або Фондом державного майна України. Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Відповідно до п.п. 50, 51 Національного стандарту № 1 “Загальні засади оцінки майна і майнових прав”, затвердженого постановою КМУ від 10.09.2003 року № 1440, проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об`єктом оцінки. Незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Статтею 11 Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” визначено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.

У пунктах 15, 16 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» передбачено, що методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.

Визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки.

Відповідно до п. 52 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов`язані з об`єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.

Згідно вимог ч.ч. 1, 3 ст. 13 цього Закону рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Оскільки визначення вартості майна боржника є процесуальною дією виконавця (незалежно від того. Яка конкретно особа — сам виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності — здійснював відповідні дії щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду, то оскаржити оцінку майна можливо у порядку оскарження рішень та дій виконавців. До такого правового висновку дійшла Велика палата Верховного Суду в постанові від 20 березня 2019 року в справі № 821/197/18/4440/16.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що дії державного виконавця в частині визначення оцінки майна проведені в межах його повноважень та з урахуванням положень ЗУ “Про виконавче провадження”; з недоведеності скаржником факту порушення його прав діями державного виконавця, а також — з безпідставності вимог ОСОБА_1 , яким поряд із вимогами про визнання дій державного виконавця неправомірними не заявлялися вимоги про скасування самого висновку про оцінку майна.

Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, як такими, що зроблений з урахуванням вимог законів, що регулюють спірні правовідносини та відповідно до наявних у матеріалах справи доказів.        

Встановивши, що постанова про арешт майна боржника була винесена державним виконавцем 07.11.2019 року й в ході примусового виконання судового рішення в справі сторони виконавчого провадження не повідомляли державного виконавця про визначену ними за взаємною згодою вартість іпотечного майна, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, прийшов до вірного висновку про те, що дії державного виконавця, пов`язані з самостійним визначенням вартості іпотечного майна шляхом винесення відповідної постанови від 03.08.2020 року, відповідали вимогам ЗУ “Про виконавче провадження”.

Також, з урахуванням тієї обставини, що поряд із визнанням дій державного виконавця неправомірними ОСОБА_1 не оскаржувалася оцінка іпотечного майна, яку він вважав заниженою, в той час як наявність іншого висновку суб`єкта оціночної діяльності від 02.03.2015 року, де вартість зазначеного нерухомого майна є вищою поряд з фактом не вжиття скаржником заходів, спрямованих для рецензування звіту чи спростування в інший передбачений законом спосіб розміру проведеної оцінки, не дає суду підстав стверджувати про незаконність такої оцінки, проведеної ТОВ “Реноме Груп” та про неправомірність дій державного виконавця, пов`язаних із проведенням оцінки, вірними є висновки суду першої інстанції й в частині відсутності правових підстав для задоволення вимог його скарги в цілому.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині ненадання судом належної правової оцінки обставині визначення за згодою сторін у п. 4.4. договору іпотеки вартості іпотечного майна в сумі 401 330, 00 грн, що за курсом НБУ складає 50 388, 58 дол. США, в зв`язку з чим, на думку скаржника, державний виконавець в силу вимог ст. 57 ЗУ “Про виконавче провадження” був позбавлений права самостійного визначення вартості іпотечного майна колегія суддів відхиляє, оскільки правом самостійного визначення вартості майна стаття 57 ЗУ “Про виконавче провадження” наділяє державного виконавця у випадку неповідомлення його сторонами про досягнення згоди у визначенні вартості майна саме під час примусового виконання рішення, а не під час укладення договору іпотеки, як помилково вважає скаржник. Зазначене підтверджується, як змістом прийнятого у справі № 1915/724/2012 судового рішення, у відповідності до резолютивної частини якого вартість іпотечного майна визначається за початковою ціною предмета іпотеки, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, так і змістом самого виконавчого листа, боржником у якому є ОСОБА_1 .

Підлягають відхиленню й доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині не надання судом належної правової оцінки доводам його скарги що стосуються вартості об`єкта оцінки згідно складеного 24.09.2020 року висновку, яка не є ринковою в силу того, що значно занижена (більш як у 6 разів менша від дійсної вартості) та проведенню такої оцінки у виконавчому провадженні № 3817369 раніше, згідно якої станом на 24.02.2015 року вартість об`єкта оцінки складала 673 560 грн без врахування ПДВ, оскільки вказані доводи спростовуються змістом оскаржуваної ухвали, на сторінці 8 якої (т. 2 а.с. 187 на звор.) містить належну оцінку судом вищевказаних доводів скаржника. Додатково, колегія суддів звертає увагу скаржника на безпідставність його посилання, як на доказ заниження оцінки, на зазначену у висновку суб`єкта оціночної діяльності від 02.03.2015 року вартість того самого іпотечного майна в розмірі 673 560 грн без врахування ПДВ, чи зазначення в іпотечному договорі вартості іпотечного майна в сумі 401 330, 00 грн, що за курсом НБУ відповідало 50 388, 58 дол. США, оскільки з моменту проведення попередньої оцінки до моменту оцінки, проведеної ТОВ “Реноме Груп” 24.09.2020 року минуло більш як 5 з половиною років, а з моменту укладення іпотечного договору (08.04.2011 року) до моменту проведення останньої оцінки — майже 9 з половиною років, в той час як звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним лише протягом шести місяців (ч. 6 ст. 57 ЗУ “Про виконавче провадження”), а матеріали справи не містять належних, допустимих і достатніх доказів, які б спростовували звіт суб`єкта оціночної діяльності від 24.09.2020 року в частині вартості іпотечного майна саме на дату проведення оцінки.

Відхиляє колегія суддів і доводи апелянта в частині порушення державним виконавцем вимог ч. 2 ст. 57 ЗУ “Про виконавче провадження” що стосується недотримання 10-денного строку, встановленого для залучення суб`єкта оціночної діяльності до проведення оцінки майна, який обраховується з часу винесення постанови про арешт майна боржника, оскільки посилання ОСОБА_1 на факт винесення постанови про арешт майна боржника 30.07.2020 року не відповідає дійсним обставинам справи, з яких вбачається, що постанова про арешт майна боржника була винесена державним виконавцем ще 07.11.2019 року (т. 2 а.с. 134), а 30.07.2020 року була винесена постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника (т. 2 а.с. 136-137), які є різними документами. Так, у відповідності до ч. 3 ст. 13 ЗУ “Про виконавче провадження” арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого ч. 7 ст. 26 цього Закону, в той час як згідно вимог ч. 4 ст. 13 Закону опис та арешт майна здійснюються не пізніш, як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження, і зокрема, за місцем проживання (перебування) фізичної особи чи місцезнаходженням юридичної особи. Тому, беручи до уваги те, що постанова про арешт майна боржника у даному виконавчому провадженні була винесена 07.11.2019 року, державним виконавцем не було порушено встановленого ст. 57 Закону 10-денного строку для залучення суб`єкта оціночної діяльності, якого було залучено лише 03.08.2020 року. Крім цього, з урахуванням тієї обставини, що в ході примусового виконання рішення суду сторони виконавчого провадження так і не повідомили державного виконавця про досягнення між ними згоди щодо вартості предмета іпотеки (в тому числі й до 09.08.2020 року включно, в той час як звіт оцінювача був складений лише 24.09.2020 року), то сам по собі факт порушення вищевказаного строку, навіть якби такий і мав місце, не може свідчити про порушення прав скаржника ОСОБА_1 .

Таким чином доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не дають підстав для висновку про постановлення судом першої інстанції незаконної, необгрунтованої ухвали з порушенням норм процесального права.

У відповідності до ч. 1 ст. 374 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду.                

Керуючись ст.ст. 35 ч.ч. 1, 3; 259 ч.ч. 1, 2, 6, 8; 374 ч. 1 п. 1; 375 ч. 1; 381 ч.ч. 1, 3; 382 ч.ч. 1, 2; 384 ч. 1; 389 ч. 1; 390 ч. 1 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 січня 2021 року — залишити без змін.

Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в особі Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення 22 червня 2021 року.

Головуючий

Судді