ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
02.08.06 р. Справа № 20/168
Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, в особі газопромислового управління “Шебелинкагазвидобування”, с.м.т. Червоний Донець
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Донецькоблгаз”, м.Донецьк
про стягнення 110082,74грн.
За участю представників:
від позивача: Білан Т.В., дов.
від відповідача: Величко Н.В. – дов.
СУТЬ СПОРУ:
До господарського суду Донецької області звернулася Дочірня компанія “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м.Київ в особі газопромислового управління “Шебелинкагазвидобування”, с.м.т. Червоний Донець, із позовом до Відкритого акціонерного товариства “Донецькоблгаз”, м.Донецьк, про стягнення 110082,74 грн. – суми дебіторської заборгованості за послуги з транспортування природного газу, надані протягом січня-грудня 2005р. за договором № ДГ-2Н/05 від 19.01.05р.(у позовній заяві та письмових поясненнях № 2-5480 від 20.06.06р. дата договору “05.08.05р.” зазначена позивачем помилково).
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на зазначений договір із протоколом розбіжностей, розрахунок заборгованості, акти про виконання робіт по транспортуванню природного газу за 2005р., лист № 2-236 від 11.01.06р. на адресу відповідача, приписи ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526, 530 Цивільного кодексу України.
Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог та на неукладеність вищезазначеного договору.
Ухвалою заступника голови господарського суду строк вирішення спору продовжено на 1 місяць.
У судовому засіданні оголошувалася перерва з 01.06.06р. до 27.06.06р.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:
19 січня 2005р. позивачем (Газотранспортна організація) та відповідачем (Облгаз) підписано договір № ДГ-2Н/05 на транспортування природного газу (далі Договір).
З боку відповідача Договір підписано з приміткою “З протоколом розбіжностей”.
В матеріалах справи наявний Протокол розбіжностей від 23.02.05р. до Договору, яким визначено, що сторони не дійшли згоди щодо умов Договору, викладених в його преамбулі, пунктах 1.1, 1.2 розділу 1 “Предмет договору”, пункті 3.4 розділу 3 “Порядок обліку газу”.
Згідно із п. 11.1 Договору, він набирає чинності з 01.01.05р. і діє в частині транспортування газу до 31.12.05р., а в частині розрахунків за послуги – до 31.03.06р.
Листом № 2-236 від 11.01.06р. позивач повідомив відповідача про отримання його листа № 15/333 від 23.02.05р. з Договором та протоколом розбіжностей від 23.02.05р.
При цьому, позивач просить відповідача не брати до уваги та вважати таким, що не має юридичної сили направлений відповідачеві Протокол узгодження розбіжностей, а Договір вважати чинним та підписаним у редакції відповідача з протоколом розбіжностей від 23.02.05р.
Доказів того, що відповідач погодився із даною пропозицією, суду не надано.
Суть позову полягає у вимогах про стягнення з відповідача 110082,74 грн. – суми заборгованості за надані протягом 2005р. послуги з транспортування природного газу за Договором.
Свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на приписи цього Договору, ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, наданими суду документами.
Відповідач проти позову заперечив у зв”язку із безпідставністю позовних вимог внаслідок того, що Договір є неукладеним.
Згідно із ст. 4.2 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 4.3 зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Статтею 181 Господарського кодексу України врегульовано загальний порядок укладання господарських договорів.
Так, за наявності заперечень щодо окремих умов договору, сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Згідно із вищезазначеною статтею сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, на які посилається позивач у позовній заяві, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Сторони надали суду письмові пояснення, у яких зазначили, що чинне законодавство на містить вимог щодо обов”язковості укладання угод такого типу, як Договір, та що норми чинного законодавства не містять вказівок щодо цього.
Позивач також зазначив, що він не є монополістом на певному ринку послуг.
Суду не надано доказів того, що Договір заснований на державному замовленні.
В матеріалах справи відсутні також й докази передання позивачем до суду неврегульованих сторонами розбіжностей у встановлений ст. 181 Господарського кодексу України строк.
Згідно із ч. 8 зазначеної статті, у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи що Протоколом розбіжностей від 23.02.05р. сторонами зафіксовано відсутність згоди щодо таких істотних умов Договору як предмет та порядок обліку газу, що відсутні докази узгодження цих умов сторонами або врегулювання розбіжностей судом, суд дійшов висновку, що зазначений Договір є неукладеним.
У 2005р. позивач фактично надавав відповідачеві послуги з транспортування природного газу, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії актів про виконання робіт за 2005р., та проти чого відповідач не заперечив.
Позивач у якості підстави свого позову визначив саме Договір, обґрунтовуючи свої вимоги посиланням на його умови та невиконанням відповідачем передбачених Договором обов”язків.
Позивач не скористався передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правом до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову.
Згідно із п. 2 ст. 83 зазначеного кодексу, господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Відповідного клопотання до суду не надходило.
За даних обставин, враховуючи, що Договір, на який позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог, є неукладеним, позов не є обґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позову Дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м.Київ, в особі газопромислового управління “Шебелинкагазвидобування”, с.м.т. Червоний Донець, до Відкритого акціонерного товариства “Донецькоблгаз”, м.Донецьк, – відмовити.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 02.08.06 р.
Повний текст рішення підписано 07.08.06 р.
Суддя Донець О.Є.
Надруковано 3 прим.:
1 – позивачу
1 – відповідачу
1 – у справу