Судове рішення 2-а-18/10 від 22.03.2011

Судове рішення #9514981

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

07540, Київська область, м. Березань, вул.. Леніна, 129

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

« 10 » лютого 2010року місто Березань Справа №2-а-18

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в місті Березань Київської області

про визнання дій неправомірними та зобов»язання вчинити дії

за участі представників сторін

від позивача ОСОБА_1

від відповідача Романенко Н.В.

Березанський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Кірєєв Р.В.

при секретарі Грищенко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Березань адміністративну справу

Положення статей 27,49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України сторонам роз»яснені.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10 лютого 2010 року проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1.) звернулась до Березанського міського суду Київської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Березань Київської області (далі по тексту – відповідач, УПФУ в м. Березань) про визнання дій посадових осіб УПФУ по нарахуванні та виплаті пенсії неправомірними, зобов»язання посадових осіб УПФУ в м. Березань зробити виплату державної пенсії з дня звернення з заявою до УПФУ в м. Березань, як потерпілій від наслідків аварії на ЧАЕС 1 – ї категорії, інваліду 2 – ї групи в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з подальшим перерахунком згідно частини 3 статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В судовому засіданні 10 лютого 2010року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій частково уточнено позовні вимоги (уточнено пункт 2 прохальної частини первісних позовних вимог) та заявлено прохання зобов»язати УПФУ призначити та виплачувати пенсію по інвалідності по захворюванню, пов»язаному з впливом аварії на ЧАЕС з грудня 2008року виходячи з 8 мінімальних розмірів пенсії за віком відповідно до частни 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю згідно статті 50 вказаного закону з подальшим перерахунком відповідно росту мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України.

ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову ОСОБА_1 заперечила, посилаючись при цьому на те, що поняття «мінімальна пенсія за віком» визначено виключно Законом України «Про загальнобов»язкове державне пенсійне страхування», а тому розмір мінімальної пенсії за віком, установлений ст.. 28 Закону України «Про загальнобов»язкове державне пенсійне страхування» не може застосовуватись як розрахункова величина для розрахунку розмірів будь – яких пенсійних виплат, особливо мінімальних розмірів, зокрема мінімальної пенсії по інвалідності або в разі втрати годувальника, що встановлюються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Окрім того, на думку представника відповідача, розміри мінімальних пенсій, установлених Кабінетом Міністрів України для інвалідів – Чорнобильців, жодного разу не були нижчими, ніж розміри прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Березанський міський суд Київської області приходить до висновку про те, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач віднесена до першої категорії як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с. 12) та інвалідом 2 групи, захворювання якої пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 13).

18 грудня 2009року позивач звернулась до УПФУ в м. Березань з заявою, в якій просила призначити пенсію по інвалідності згідно положень статті 54 абз. 4 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також додаткову пенсію в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком згідно ст.. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з подальшим перерахунком відповідно росту мінімальної пенсії за віком встановленої Законмо України (а.с. 9 – копія ).

Листом від 25 грудня 2009року (а.с. 10-11) УПФУ в м. Березань відмовило позивачу в перерахунку пенсії, посилаючись при цьому на те, що відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996року №831 та №836 додаткова пенсія до пенсії по інвалідності, призначеної згідно ст.. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» обчислювалась виходячи з розрахункової величини 16грн. 62к., а до пенсії по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов»язикове державне пенсійне страхування» та ч. 4 ст. 54 – виходячи з розрахункової величини 19грн. 91к. (постанова КМУ від 3 січня 2002року №1). З 1 січня 2008року за Законом України «Про Державний бюджет України на 2008рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» розрахунок додаткової пенсії встановлено у відсотках до прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, що втратили працездатність.

Під час розгляду справи судом, на підставі поданих сторонами матеріалів, встановлено, що пенсія позивачу нараховувалась УПФУ в м. Березань виходячи з положень постанов КМ України та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (а.с. 41-42).

Між тим, відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, до прийняття Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI) особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами ІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, до прийняття Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI) в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Відповідно до вимог статей 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Тому відмову відповідача у перерахунку позивачу пенсії з грудня 2008року не можна визнати обґрунтованою.

Так, з матеріалів справи вбачається, що з грудня 2009року УПФУ у м. Березань позивачу нараховувалась та виплачувалась пенсія відповідно до положень Закону України Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та постанов Кабінету Міністрів України №1 від 3 січня 2002року№654 від 16 липня 2008року .

Між тим, Положення пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).

Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).

Таким чином, проведення відповідачем розрахунку пенсії позивачу згідно положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, після визнання положень вказаної редакції неконституційними та постанов Кабінету Міністрів України є безпідставним і таким, що звужує обсяг передбачених законом прав позивача.

Позовні вимоги в частині зобов»язання відповідача надалі виплачувати пенсію з дотриманням вимог статей 50 і 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з подальшим перерахунком відповідно росту мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України, задоволенню не підлягають виходячи з того, що судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.

Вказана правова позиція ґрунтується на висновках, викладених в постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2007року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці і соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення недорахованих сум на оздоровлення.

Відповідно до вимог статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, дії УПФУ у м. Березань Київської області щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 пенсії відповідно до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» мають бути визнані протиправними; в частині зобов»язання УПФУ у м. Березань здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 як особі, віднесеній до категорії 1, інваліда II групи, щодо якого установлено зв’язок із Чорнобильською катастрофою відповідно до положень ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з восьми мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком виходячи із розміру визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та проведення відповідних перерахунків та виплат за: грудень 2008року, 2009рік та січень 2010року позовні вимоги підлягають задоволенню, а в іншій частині позову ОСОБА_1 має бути відмовлено.

Керуючись ст. ст. 9, 11, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Березань Київської області щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 пенсії відповідно до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України у м. Березань Київської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 як особі, віднесеній до категорії 1, інваліда II групи, щодо якого установлено зв’язок із Чорнобильською катастрофою відповідно до положень ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з восьми мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком виходячи із розміру визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та провести відповідні перерахунок та виплати за: грудень 2008року, 2009рік та січень 2010року.

В іншій частині позову ОСОБА_1 – відмовити.

Судові витрати по справі віднести за рахунок Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя

Березанського міського суду /підпис/ Р.В. Кірєєв