Справа № 2-540/10                                                                  

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

01 лютого 2010 р.                           Жовтневий районний суд

                                     м. Дніпропетровська

У складі:

Головуючого             – судді Мазниці А.А.

Секретаря             – Ковальської Т.Г.

За участю:

Представника відповідача     – Істамової І.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  
ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку “ПриватБанк” про визнання дій неправомірними та визнання правочину недійсним в частині, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2008 р. позивачка звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому з урахуванням неодноразового уточнення заявлених вимог (а.с. 45-47, 92-97) просила суд визнати протиправними дії відповідача в частині невиконання вимог законодавства, збільшення без згоди позивачки процентної ставки за кредитом та включення положень про додаткові виплати, заміни аркушу договору та її підписання невідомою особою з відбитком печатки іншої юридичної особи, ухилення від виконання договірних обов’язків, визнати недійсними положення п.п. 6.2., 7.1., 7.2. укладеного між сторонами кредитного договору від 15.10.2007 р. № DN81AR03110069, стягнути з відповідача на її користь 7.560, 00 грн. у відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених вимог послалася на те, що оспорювані положення кредитного договору та дії відповідача суперечать законодавству та є несправедливими, а також зазначений договір був укладений внаслідок введення її в оману відповідачем

У судовому засіданні представник позивачки заявлені вимоги підтримав, на їх задоволенні наполягав з викладених у позові підстав. У подальшому позивачка та її представник до суду не з’явилися, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності (а.с. 98).

Представник відповідача у судовому засіданні проти позву заперечувала, посилаючись на його безпідставність.

Вислухавши пояснення осіб, що брали участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 15.10.2007 р. між сторонами був укладений кредитний договір № DN81AR03110069, за яким позивачці був наданий кредит у розмірі 64.490, 32 грн. для оплати придбаного нею автомобіля та здійснення супутніх платежів зі сплатою за користування ним 0,8% на місяць від залишку заборгованості та додатково щомісячно винагороду у розмірі 0,5% від суми виданого кредиту (а.с. 8-13). При цьому від імені ЗАТ КБ “ПриватБанк” діяв співробітник ТОВ “Автокредит Плюс” на підставі договору доручення № 1 від 17.07.2006 р. з наступними змінами та доповненнями (а.с. 59-65).

У п. 2.3.1 зазначеного кредитного договору сторони визначили, що банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки банком у вищевказаному порядку можливо у межах кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах, або пропорційно збільшенню курсу долара США.

06.01.2009 р. відповідач звернувся до позивачки з листом, в якому повідомив про наступне збільшення процентної ставки за вищезазначеним кредитним договором до 21,00 % річних та запропонував у випадку незгоди з продовженням виконання договору на змінених умовах у строк до 20.01.2009 р. здійснити погашення заборгованості за договором у повному обсязі. Також зазначив, що у випадку дострокового погашення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 12.000, 00 грн. процентна ставка буде підвищена до 16,08 % річних, а у випадку дострокового погашення заборгованості у розмірі 21.000, 00 грн. залишиться без змін (а.с. 48).

16.01.2009 р. позивачка надала відповідачеві письмову відповідь, у якій висловила незгоду з підвищенням розміру процентної ставки (а.с. 51). Кредит нею погашений не був.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Так, обґрунтовуючи свій позов, позивачка зазначила, що їй як споживачеві не була надана повна інформація про умови кредитного договору, а також не була видана його належна копія. Такі доводи суд оцінює критично,  оскільки повна та достовірна інформація про зміст спірного кредитного договору, за умови такого бажання, могла бути отримана позивачкою шляхом ознайомлення з його текстом до або під час його підписання. Посилання на те, що під час підписання цього договору співробітники автосалону не дали позивачці ознайомитися з його текстом та не видали її екземпляр, втім незважаючи на це вона зазначений договір підписала, є явно невірогідними та не підтверджені будь-яким доказами, як і доводи в частині введення її в оману.

Також є безпідставними таосилання позивачки на заміну останнього аркушу спірного кредитного договору, підписання його не встановленою особою, скріплення його печаткою іншої юридичної особи, оскільки всі аркуші спірного кредитного договору, в тому числі останній, підписані особисто позивачкою  (а.с. 8-13), а підписання договору посадовою особою ТОВ “Автокредит Плюс” і скріплення його печаткою того ж підприємства, як це встановлено під час розгляду справи, випливають з договірних правовідносин представництва, а отже не суперечать закону.

Доводи позивачки щодо  неправомірності зміни відповідачем процентної ставки за спірним кредитним договором не можуть бути прийняті до уваги, зважаючи на наступне.

Так, зазначений договір містить умови, згідно яких банк має право в односторонньому порядку підвищувати розмір процентної ставки. Таке положення відповідає змісту ч. 1 ст. 212 ЦК України та ч. 1 ст. 651 ЦК України, за якими сторони договору можуть передбачити можливість односторонньої зміни його умов за визначених підстав та у встановлених межах. Позивачка зі свого боку погодилася з такими умовами договору, підписавши його особисто. Крім того, їй була надана можливість відмовитися від подальшого виконання договору на змінених умовах шляхом повернення суми кредиту.

Посилання позивачки на невідповідність закону положень пп. 6.2., 7.1., 7.2. спірного кредитного договору та несправедливість зазначеного договору не можуть бути прийняті до уваги як такі, що не грунтуються на положеннях законодавства та випливають лише з її власних суб’єктивних оцінок.

Підстав для відшкодування моральної шкоди у спірних правовідносинах не вбачається, оскільки у діях відповідача відсутня ознака неправомірності. Крім того, її відшкодування у спірних правовідносинах, що стосуються захисту прав споживача, за таких фактичних обставин не передбачене законодавством.

Згідно ст. 88 ЦПК України у зв’язку з відмовою у задоволенні позову понесені позивачкою судові втрати не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 212, 651 ЦК України, ст. ст. 8, 10, 11, 57-60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, -                                                

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову – відмовити у повному обсязі .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про його апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано.

У випадку подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання у двадцятиденний строк апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після закінчення такого строку.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                     А.А. Мазниця