Судове рішення #95192107



Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

м. Біла Церква, вул. Турчанінова, 7, 9100, (04563) 4-87-97



Справа № 2-3890 2008 рік

ЗАОЧНЕ Р І Ш ЕН НЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2008 року Білоцерківський міськрайонний суд

Київської області в складі судді Дмитренко А.М. при секретарі судового засідання Музиченко О.О. розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Білій Церкві залі суду

1 справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що з 24.02.1996 року по 13.02.2003 року вони з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина  ОСОБА_3 1996 року народження, під час шлюбу в 1998 році вони придбали за спільні кошти на підставі договору купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_1 , яку зареєстровано на ім’я відповідача, але яка згідно законодавства є спільною сумісною власністю подружиш, шлюбні стосунки між ними припинені, а тому позивач просила суд поділити між ними спільно придбане майно, а саме: вказану квартиру, визнавши за нею право власності на 1/2 її частину.

В суді позивач повністю підтримала позовні вимоги.

Відповідач до. суду не з`явився, про час розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до вимог діючого законодавства за останнім відомим місцем проживання шляхом оголошення в газеті “Київська правда” за 15 липня 2008 року, причини неявки відповідача суду невідомі, заяви щодо розгляду справи в його відсутності не надходило, а тому за згодою позивача суд вважає за можливе провести заочний розгляд даної справи на підставі ст.ст.224-226 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивача, оглянувши матеріали даної справи, суд приходить до висновку, що позов належить задовольнити з наступних підстав.

Так, по справі встановлено, що сторони перебували, в зареєстрованому шлюбі з 24.02.1996 року по 21.11.2002 року, від якого мають сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується копіями свідоцтв про одруження, про розірвання шлюбу та про народження дитини.

З матеріалів справи вбачається, що 28.05.1998 року під час перебування сторінв зареєстрованому шлюбі на ім’я відповідача було придбано і зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_1 , що вбачається з довідки КП “Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації” від 09.07.2008 року за№ 1853.

Відповідно до довідки ЖЕК-4 в матеріалах справи в спірній квартирі зареєстровані позивачка, відповідач та їхній син ОСОБА_3 1996 року народження.

В суді також встановлено, що позивачка з сином були позбавлені відповідачем можливості користуватися вказаною вище квартирою і вселені в неї за рішенням апеляційного суду Київської області від 25.11.2003 року, яким було скасовано рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18.06.2003 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про вселення, що слідує з копій вказаних судових рішень в матеріалах справи.

Як пояснила в суді позивачка, після вселення вона з сином проживає в спірній квартирі і користується нею, відповідач в квартирі не проживає і фактичне місце його перебування на даний час їй не відоме, але квартира зареєстрована на його ім”я, хоча її було придбано в шлюбі, а тому вона має право на Ц частину цієї квартири.

Згідно ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини /навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо/ самостійного заробітку /доходу/. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

За ст.68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної гласності на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є обяєктом права тільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше ге визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Як передбачено в п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року за № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюбу, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», спільною сумісною власністю подружжя можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати /виключені з цивільного обороту/ незалежно від того, на ім.»я кого із подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором або законом.

Отже, вказана вище спірна квартира як придбана в період шлюбу є спільною сумісною власністю сторін по справі.

Зазначені обставини були встановлені і рішенням апеляційного суду Київської області від 25.11.2003 року.

Таким чином, з врахуванням всього наведеного позивачка дійсно має право на частину цієї квартири.

Відповідно до п.25 зазначеної вище в рішенні Постанови Пленуму Верховного Суду України, у разі, коли питання про поділ неподільної речі не вирішено шляхом отримання одним із подружжя за його згоди грошової компенсації та попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, а неподільні речі не можуть бути реально поділені к ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

А тому з врахуванням всього наведеного суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_5  право власності на 1/2 частину квартири  АДРЕСА_2 як на частку в спільному майні подружжя.

На підставі ст.4 Декрету КМ України «Про державне мито» позивач звільнена сплати держмита /судового збору/ на користь держави.

Керуючись ст.ст. 60, 61,63,68,69,70 СК України, ст.ст. 10,60,88. 212-215, 224-226 ЦПХ України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Поділити спільне сумісне майно подружжя, а саме: квартиру

АДРЕСА_1 , визнавши за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину цієї квартири.

Стягнути з ОСОБА_2 51 гри. держмита на користь держави.

Рішення- може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до суду протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Дмитренко А.М.









Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація