БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                               07540, Київська область, м. Березань, вул.. Леніна, 129

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

 « 14 » січня 2010року місто Березань Справа№2-а-9

Березанський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді                 Кірєєв Р.В.

при секретарі                     Котенко Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Березань адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в м. Березань Київської області

про Визнання дій протиправними, зобов»язання вчинити дії та стягнення сум недоотриманої пенсії

за участі представників сторін

від позивача ОСОБА_2

від відповідача Романенко Н.В.

Положення статей 27,49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України сторонам роз»яснені.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 14 січня 2010року проголошено вступну та резолютивну частину постанови, про час виготовлення повного тексту постанови сторони повідомлені.

Копії документів, долучених до матеріалів справи, були оглянуті судом у судовому засіданні.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1.) звернулась до Березанського міського суду Київської області з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Березань Київської області (далі по тексту – відповідач, УПФУ в м. Березань) про визнання дій, пов»язаних з перерахунком пенсії протиправними, зобов»язання УПФУ в м. Березань перерахувати додаткову пенсію з 12 січня 2005року по 30 листопада 2009року і надалі виплачувати її з дотриманням вимог статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; стягнення з УПФУ в м. Березань недоотриманих сум додаткової пенсії з врахуванням компенсації втрати частини доходів у зв»язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 7 704грн. 39к. за період з 12 січня 2005року по 31 листопада 2009року.

УПФУ у м. Березань проти позову ОСОБА_1 заперечило, посилаючись при цьому на те, що розмір мінімальної пенсії за віком для нарахування додаткової пенсії щоразу визначався постановами Кабінету Міністрів України, в яких зазначались обмеження щодо їх застосування при визначенні певних видів виплат. Відповідач вказує, що постановою КМ України №1 від 3 січня 2002року встановлено, що розрахунок додаткової пенсії проводиться виходячи з розрахункової величини 19грн. 91к.

Окрім того, відповідач стверджує, що мінімальний розмір пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму  встановлюється відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» та застосовується виключно для встановлення розміру  пенсій, визначених цим Законом , тобто її положення не поширюються на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

    Представник відповідача засвідчив, що УПФУ у м. Березань є розпорядником коштів Державного бюджету України  щодо виплати пенсії позивачу.

    Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін,  всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Березанський міський суд Київської області встановив наступне.

    Судом встановлено, що позивач є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи та віднесена до другої категорії як учасник ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (а.с. 7).

    У серпні 2009року позивач звернулась до УПФУ в м. Березань із заявою про перерахунок додаткової пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

    Листом від 21 вересня 2009року УПФУ в м. Березань відмовило позивачу у проведенні перерахунку додаткової пенсії відповідно до статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», посилаючись при цьому на те, що постановою КМ України №1 від 3 січня 2002року встановлено, що розрахунок додаткової пенсії проводиться виходячи з розрахункової величини 19грн. 91к. Окрім того, УПФУ в м. Березань повідомило позивача про те, що мінімальний розмір пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановлюється відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» та застосовується виключно для встановлення розміру пенсій, визначених цим Законом.

Під час розгляду справи судом, на підставі поданих сторонами матеріалів, встановлено, що позивачу за період з 12 січня 2005року по 30 листопада 2009року (а.с. 35) додаткова пенсія, передбачена статтею 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  нараховувалась та виплачувалась в розмірах, визначених постановою КМ України №1 від 3 січня 2002року, виходячи з розрахункової величини 19грн. 91к., а з січня 2008року – відповідно до положень Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI. При призначенні пенсії позивачу відповідач виходив з того, що  мінімальний розмір пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановлений статтею 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» не поширюється на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Між тим, в ідповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до частини першої статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, чинній до 1 січня 2008року)  о собам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.

 Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві за 2005, 2006, 2007роки застосуванню підлягають стаття 51Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України №1 від 3 січня 2002року, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.

Відповідно до вимог статті 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки позивачеві слід визначати додаткову пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Тому відмову відповідача у перерахунку позивачу пенсії за 2005, 2006, 2007роки не можна визнати обґрунтованою.

Позовні вимоги в частині зобов»язання відповідача перерахувати позивачу пенсію відповідно до вимог статті 51 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 1 січня 2008року по 30 листопада 2009року підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 51 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі по тексту – Закон України № 796-XII, у редакції Закону України  від 28.12.2007 р. N 107-VI, відповідно до положень якого відповідач нараховував пенсію позивачу з 2008року ) особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

    З матеріалів справи вбачається, що з 1 січня 2008року УПФУ у м. Березань позивачу нараховувалась та виплачувалась додаткова пенсія відповідно до положень статті 51 Закону України Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у  редакції Закону України  від 28.12.2007 р. N 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

    Між тим, Положення пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними),  згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008  у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).

Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).

Таким чином, проведення відповідачем розрахунку додаткової пенсії позивачу згідно положень Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України  від 28.12.2007 р. N 107-VI, після визнання положень вказаної редакції неконституційними та постанови Кабінету Міністрів України №1 від 3 січня 2002року є безпідставним і таким, що звужує обсяг передбачених законом прав позивача.

При цьому вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-ІV) встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (вказана правова позиція ґрунтується на висновках, викладених у постановах  ВСУ, зокрема,  від 11 листопада 2008 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області про перерахунок пенсій).

Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, Закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Виходячи з положень статті 152 Конституції України положення Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у  редакції Закону України  від 28.12.2007 р. N 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тобто з 22 травня 2008 року.

Відповідно до положень статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 28 цього Закону. Перерахунок пенсії провадиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки відповідно до вимог статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком, ОСОБА_1 звернулась  до УПФУ в м. Березань з заявою про перерахунок пенсії від 28 серпня 2009року, а з позовом про визнання дій відповідача неправомірними та зобов»язання вчинити дії звернулась 18 листопада 2009року, суд не знаходить підстав для застосування до спірних правовідносин положень ст.ст. 99, 100 КАС України щодо позовних вимог за 2005, 2006, 2007 та 2008роки.

Відповідно до вимог частини 2 статті 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов»язання відповідача здійснити перерахунок додаткової  пенсії за період з 1 січня 2008року по 30 листопада 2009року підлягають частковому задоволенню, суд приходить до висновку  про необхідність зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 як   особі, віднесеній до категорії 2 щодо якої установлено зв’язок із Чорнобильською катастрофою відповідно до положень ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком виходячи із розміру визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та провести відповідні перерахунок та виплати за період з 12 січня 2005року по 31 грудня 2005року, 2006рік, 2007рік та з 22 травня 2008року по 30 листопада 2009року.

Окрім позовних вимог щодо зобов»язання відповідача провести перерахунок пенсії відповідно до вимог Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_1 заявлено позовні вимоги про стягнення з УПФУ в м. Березань недоотриманих сум додаткової пенсії з врахуванням компенсації втрати частини доходів у зв»язку з порушенням строків їх виплати.

Між тим, з  огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд визнає такі дії незаконними і зобов'язує відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалює рішення про стягнення конкретних сум.

Вказана правова позиція ґрунтується на висновках, викладених в постанові Верховного Суду України від 28 жовтня 2008року у справі за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 до цього Управління, Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, Обласного центру з нарахування та виплати пенсій та допомог Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації про стягнення сум виплат, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

    Позовні вимоги ОСОБА_1 в частини зобов»язання відповідача надалі виплачувати додаткову пенсію з дотриманням вимог статті 51 « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» задоволенню не підлягають виходячи з того, що судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.

Вказана правова позиція ґрунтується на висновках, викладених в постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2007року у справі за позовом ОСОБА_14 до Управління праці і соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення недорахованих сум на оздоровлення.

Керуючись ст. ст. 11, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

    Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

    Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Березань Київської області щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 пенсії відповідно до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

    Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України у м. Березань Київської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 як   особі, віднесеній до категорії 2 щодо якої установлено зв’язок із Чорнобильською катастрофою відповідно до положень ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком виходячи із розміру визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та провести відповідні перерахунок та виплати за період з 12 січня 2005року по 31 грудня 2005року, 2006рік, 2007рік та з 22 травня 2008року по 30 листопада 2009року.

    В задоволенні позову   ОСОБА_1 в іншій частині – відмовити.

Судові витрати по справі віднести за рахунок Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя

Березанського міського суду                              Р.В. Кірєєв        

Київської області