Справа № 484/1678/21

Провадження № 2/484/897/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2021р. Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі : головуючого судді - Медведєвої Н.А.

                 секретар судового засідання –Бикова О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Первомайську в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром маркет" (треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Первомайський міський відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

ВСТАНОВИВ:

06.05.2021р. до суду надійшов позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром маркет" (далі - ТОВ "Фінпром маркет") про визнання виконавчого напису, вчиненого 22.07.2020р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, зареєстрованого в реєстрі за №3135, за яким стягнуто з нього на користь ТОВ "Фінпром маркет" заборгованість в розмірі 20173,38грн., таким, що не підлягає виконанню.

Мотивуючи вимоги позивач вказав, що виконавчий напис був вчинений з порушенням вимог Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, та поза межами строку, визначеного ст.. 88 Закону України «Про нотаріат». Отже, вважає, що сума заборгованості не є безспірною.

Ухвалою від 07.05.2021р. позовна заява прийнята до розгляду, відкрите провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначене підготовче провадження на 21.05.2021р., визначені строки для подачі заяв по суті.

20.05.2021р. до суду надійшли пояснення від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича, в яких він вказав, що зазначений вище виконавчий напис відповідає вимогам законодавства та просив відмовити в задоволенні позову та розглянути справу без його участі.

21.05.2021р. підготовче провадження відкладене на 09.06.2021р. через те, що строк для подачі суду відзиву не закінчився.

09.06.2021р. ухвалою було закрите підготовче провадження та справа призначена до розгляду на 22.06.2021р. Через неявку представника відповідача розгляд справи 22.06.2021р. відкладений на 06.07.2021р.

23.06.2021р. до суду надійшли від представника відповідача клопотання про врегулювання спору за участю судді, а також заява про визнання позовних вимог, в якій представник відповідача визнав позов у повному обсязі та просив стягнути з товариства на користь позивача судові витрати у розмірі 50% від понесених позивачем, враховуючи вимоги ч.1 ст. 142 ЦПК України.

02.07.2021р. позивач надав суду заяву, в якій із клопотанням щодо врегулювання спору не погодився, підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив розглянути справу без його участі.

Ухвалою від 06.07.2021р. відмовлено у задоволенні клопотання про врегулювання спору за участю судді.

Представник відповідача та представник Первомайського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Одеса) до суду не з`явились, хоча про місце, час та день проведення підготовчого засідання були повідомлені своєчасно та належним чином. Отже, враховуючи викладене вище, суд вважає за можливе розглянути справу без участі зазначених осіб.

Оскільки учасники справи на засідання не з`явились, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 23.05.2014р. між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту №200875847, за умовами якого останній отримав кредит на загальну суму 22530грн строком на 24 місяця терміном до 23.05.2016р. (п. 1.1., 1.4.1.).

22.07.2020р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. на підставі заяви ТОВ "Фінпром маркет", якому ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу №20/ФК від 09.07.2020р., якому в свою чергу ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу №28/12/18 від 28.12.2018р., якому в свою чергу ПАТ «ОТП Банк» на підставі Договору факторингу №24/03/17/3 від 24.03.2017р. відступлено право вимоги за вказаним вище кредитним договором, вчинений виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за №3135, яким нотаріусом запропоновано стягнути з позивача на користь відповідача невиплачені грошові кошти за період з 23.03.2017 року по 22.07.2020р. включно у розмірі: 16741,66грн – заборгованість за тілом кредиту, 3381,72 – заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами, 50грн - плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 20173,38грн.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку.

Відповідно до статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, чинній станом на дату вчинення оспорюваного виконавчого напису) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому суд, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах викладена у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19), від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278 гс18), від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19),від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що на час вчинення спірного виконавчого напису з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років, вказану у виконавчому написі нотаріуса від 22.07.2020року заборгованість не можна вважати безспірною, а отже, вказаний виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню.

Згідно ч.1, п.1 ч.2 ст. 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Частинами 1, 4 ЦПК України визначено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

На підставі викладеного, враховуючи, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб суд вважає за можливе прийняти визнання позову.

Частинами 1 статей 141, 142 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 681 грн та повернути позивачу з державного бюджету судовий збір в сумі 681грн.

Керуючись ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов задовольнити повністю.

Виконавчий напис, вчинений 22.07.2020р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, зареєстрований в реєстрі за №3135, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром маркет" заборгованість в розмірі 20173,38грн., таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром маркет" на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 681 (шістсот вісімдесят одна) грн.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у Первомайському районі у Миколаївській області повернути ОСОБА_1 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири)грн. 00 коп. за квитанцією №83 від 28.04.2021р. та в сумі 227 (двісті двадцять сім)грн. 00 коп. за квитанцією №82 від 28.04.2021р.

Місце проживання позивача: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Місцезнаходження відповідача: вул. Стельмаха, 9А офіс 204, м.Ірпінь, Київська область, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 43311346.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо до суду апеляційної інстанції. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 ЦПК України.

Суддя Н.А.Медведєва