ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2021 р. Справа № 927/184/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

секретар Місюк О.П.

за участю

представників: позивача - не з`явилися

відповідача - Волков А.А.

третьої особи - Брагін О.О.

розглянувши апеляційну скаргу Міністерства молоді та спорту України

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.04.2021 (повне рішення складено 29.04.2021)

у справі №927/184/21 (суддя - Шморгун В.В.)

за позовом Міністерства молоді та спорту України

до Державного підприємства "Олімпійський навчально-спортивний центр "Чернігів"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортивно-футбольний клуб "Десна"

про визнання недійсними договору та додаткових угод.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2021 року Міністерство молоді та спорту України звернулося з позовом до Державного підприємства "Олімпійський навчально-спортивний центр "Чернігів" про визнання недійсними:

- договору про організацію підтримки та розвитку футболу в Україні №10012019 від 10.01.2019, укладеного між Державним підприємством "Олімпійський навчально-спортивний центр "Чернігів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спортивно-футбольний клуб "Десна";

- додаткової угоди №1 від 23.12.2019 до договору про організацію підтримки та розвитку футболу в Україні №10012019 від 10.01.2019;

- додаткової угоди №2 від 30.12.2019 до договору про організацію підтримки та розвитку футболу в Україні №10012019 від 10.01.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваних договір, а також додаткові угоди до нього суперечать нормам чинного законодавства України. Міністерство молоді та спорту України вказувало на те, що істотні умови укладеного правочину мають ознаки інвестиційного договору, який за своїм змістом суперечить загальним правилам господарського та цивільного законодавства, а також організаційно-розпорядчим документам позивача.

Окрім цього, позивач вказував на те, що директор Державного підприємства "Олімпійський навчально-спортивний центр "Чернігів" змінював істотні умови договору на умови, невигідні для фінансової та господарської діяльності підприємства, і діяв всупереч вимог, передбачених статутом та контрактом.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 11.03.2021 відкрито провадження у справі №927/184/21, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

08.04.2021 на електронну поштову адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-футбольний клуб "Десна" надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 08.04.2021 залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортивно-футбольний клуб "Десна" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 22.04.2021 (повне рішення складено 29.04.2021) у справі №927/184/21 у задоволенні позову Міністерства молоді та спорту України відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Міністерство молоді та спорту України подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального та порушено приписи процесуального права.

Позивач зазначає, що суд першої інстанції, всупереч вимог ст. 236 ГПК України, не вирішив спір по суті, безпідставно відмовивши у задоволенні позову.

На переконання Міністерства молоді та спорту України, договір №10012019 від 10.01.2019 та додаткові угоди підлягають визнанню недійсними, оскільки встановлені ними фінансові зобов`язання з приводу відшкодування витрат на проведення будівельних робіт чи ремонту в майбутньому можуть призвести до банкрутства Державного підприємства "Олімпійський навчально-спортивний центр "Чернігів".

Окрім цього, позивач вказує на те, що визначення відповідачів, предмета та підстав позову є його правом. Натомість, встановлення належності відповідачів і обґрунтованості позову є обов`язком суду. Тому, спосіб захисту порушеного права обирає позивач, а суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких останній зазначив.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2021 апеляційну скаргу у справі №927/184/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Буравльов С.І., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №927/184/21, призначено її до розгляду на 29.06.2021, а також встановлено іншим учасникам справи строк на подання відзивів на апеляційну скаргу п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали.

До суду 16.06.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-футбольний клуб "Десна" надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останнє просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідач, у свою чергу, у встановлений процесуальний строк не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

На електронну поштову адресу суду 29.06.2021 представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю бути присутнім у судовому засіданні.

У призначене засідання суду 29.06.2021 з`явилися представники відповідача та третьої особи. Натомість, представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Колегія суддів поставила на обговорення подане позивачем клопотання про відкладення розгляду справи. Присутній представник відповідача не заперечував щодо задоволення клопотання, натомість, представник третьої особи заперечив щодо відкладення розгляду справи.

Судом ухвалено відмовити у задоволенні поданого клопотання з огляду на наступне.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

При цьому, відповідно до ч. 11 вказаної статті суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

У клопотанні про відкладення позивачем лише вказано про неможливість представника бути присутнім у судовому засіданні. Натомість, Міністерство молоді та спорту України не зазначає жодних об`єктивних причин, що унеможливлюють участь представника у призначеному засіданні суду, та не надає доказів на підтвердження поважності причин його відсутності. З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для визнання поважними причин неявки представника Міністерства молоді та спорту України у призначене судове засідання, враховуючи також те, що неявка представника позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Позивачем викладено свої доводи та міркування шляхом подання апеляційної скарги, при цьому, судом не визнавалася обов`язковою явка представників учасників справи у судове засідання.

Після розгляду клопотання позивача судом розпочато розгляд апеляційної скарги по суті та заслухано пояснення представників Державного підприємства "Олімпійський навчально-спортивний центр "Чернігів" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-футбольний клуб "Десна".

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Зі встановлених місцевим господарським судом обставин даної справи убачається, що відповідно до п. 1 розділу І статуту відповідача, затвердженого наказом Міністерства молоді та спорту України №1219 від 10.12.2013, Державне підприємство "Олімпійський навчально-спортивний центр "Чернігів" засноване на державній власності і відноситься до сфери управління Міністерства молоді та спорту України відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №902 від 23.10.2013 "Про віднесення підприємств, установ та організацій до сфери управління Міністерства молоді та спорту".

Згідно з п. 2 розділу IV статуту майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається майном з обмеженням правомочності розпорядження за згодою власника у випадках, передбачених Господарським кодексом України та іншими нормами чинного законодавства України.

Відповідно до п. 2 розділу VІ статуту до компетенції Міністерства молоді та спорту України згідно з законодавством України належить, зокрема, надання дозволу на укладання інвестиційних договорів, надання дозволу на передачу в оренду та відчуження цілісних майнових комплексів.

Пунктами 3-5 розділу VІ статуту відповідача також передбачено, що керівництво діяльністю підприємства здійснює його директор в межах, передбачених цим статутом. Призначення/звільнення директора здійснюється Міністерством молоді та спорту України у порядку, визначеному законодавством України. З директором підприємства укладається контракт. Директор підприємства самостійно вирішує питання поточної діяльності підприємства, крім тих, що віднесені статутом до компетенції Міністерства молоді та спорту України.

Наказом Міністерства молоді та спорту України №119-к/тр від 25.03.2016 ОСОБА_1 призначено на посаду директора Державного підприємства "Олімпійський навчально-спортивний центр "Чернігів" з 25.03.2016 за контрактом, а наказом Міністерства молоді та спорту України №439-к/тр від 16.11.2020 зазначений контракт з ОСОБА_1 розірвано та звільнено його з посади директора відповідача.

Також, як встановлено судом, 10.01.2019 між Державним підприємством "Олімпійський навчально-спортивний центр "Чернігів" (уповноважений орган) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спортивно-футбольний клуб "Десна" (оператор) укладено договір №10012019 про організацію підтримки та розвитку футболу в Україні.

Відповідно до п. 1.1 договору з метою збереження та розвитку існуючої мережі об`єктів, ефективного використання спортивних споруд, сприяння розвитку новітніх методик тренування та популяризації всіх напрямків (масового, дорослого, дитячо-юнацького, ветеранського, жіночого, студентського та ін.) футболу, сприянню зростання рівня та масовості футболу в місті Чернігові і регіоні на основі консолідації і координації зусиль оператора, який зацікавлений в його розвитку, виконуючи свою місію в місті Чернігові та щорічно забезпечує і підвищує високий організаційний рівень футболу в Чернігівському регіоні, з урахуванням, насамперед, національних футбольних інтересів на всеукраїнських та міжнародних спортивних аренах, з урахуванням ст. 266 Податкового кодексу України уповноважений орган надає право оператору організовувати та провадити діяльність, безпосередньо пов`язану з організацією підтримки та розвитку футболу в Україні за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 61.

Згідно з п. 1.2 договору оператор здійснює обслуговування (експлуатацію):

- стадіону імені Юрія Гагаріна та основного футбольного поля з метою організації та забезпечення проведення тренувань, занять, футбольних матчів (масового, дорослого, дитячо-юнацького, ветеранського, жіночого, студентського та ін.);

- медико-відновлювального центру з метою здійснення організаційних дій на розташування приїжджих спортсменів, забезпечення відбору спортсменів, юних футболістів для визначення стану їх функціональної підготовки, медичного контролю за проведенням навчально-тренувального процесу, контролю за функціональним станом та фізичним розвитком учнів (студентів), здійснення лікувально-профілактичних і відновних заходів, проведення комплексних і системних заходів щодо відновлення функціонального стану організму спортсменів, перенесення ними значних фізичних навантажень та підвищення працездатності організму.

За умовами п. 2.3 договору оператор, зокрема, зобов`язаний: без погодження з уповноваженим органом забезпечити облаштування об`єкту; при здійсненні обслуговування (експлуатації) без погодження з уповноваженим органом проводити роботи з благоустрою об`єкта, ремонті роботи з метою створення оптимальних умов для проживання і тренувань команд.

Згідно з п. 2.4 договору оператор, зокрема, має право: на відшкодування уповноваженим органом або його правонаступником вартості проведених ним поліпшень об`єкта, які не можна відокремити, та вартість з благоустрою і ремонту об`єкта; з відома уповноваженого органу проводити реконструкцію, технічне переозброєння об`єкта з метою створення сприятливих умов для організації спрямованої на підтримку та розвиток футболу в Україні, що зумовлює підвищення вартості об`єкта.

Термін дії договору визначається на період з 10.01.2019 по 31.12.2019 (п. 6.1 договору).

Відповідно до п. 6.4 договору його може бути розірвано в односторонньому порядку за вимогою уповноваженого органу у разі неналежного виконання оператором п. 2.3 даного договору шляхом відповідного письмового повідомлення. Договір вважається розірваним з моменту отримання оператором повідомлення.

23.12.2019 сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору, відповідно до якої змінено, зокрема, п. п. 6.1 та 6.4 договору і викладено їх у новій редакції.

Також 30.12.2019 сторонами підписано додаткову угоду №2 до договору, відповідно до якої змінено п. 6.1 договору та викладено його у новій редакції.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на те, що оспорюваних договір, а також додаткові угоди до нього суперечать нормам чинного законодавства України. Міністерство молоді та спорту України вказувало на те, що істотні умови укладеного правочину мають ознаки інвестиційного договору, який за своїм змістом суперечить загальним правилам господарського та цивільного законодавства, а також організаційно-розпорядчим документам позивача. Також, на переконання позивача, директор Державного підприємства "Олімпійський навчально-спортивний центр "Чернігів" змінював істотні умови договору на умови, невигідні для фінансової та господарської діяльності підприємства, і діяв всупереч вимог, передбачених статутом підприємства та контрактом, укладеним з директором.

Заперечуючи проти заявлених вимог, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортивно-футбольний клуб "Десна" зазначило, що сторони самостійно в оспорюваному договорі визначили наслідки порушення зобов`язань, що є їх правом, статутом відповідача не визначено, які саме види договорів мають укладатись відповідачем під час здійснення ним господарської діяльності, директор відповідача мав повноваження на укладення спірного договору, а звернення позивача до суду з даним позовом не є ефективним способом захисту порушених прав.

Місцевий господарським суд, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову Міністерства молоді та спорту України, зазначив, що позивач, посилаючись на порушення його прав внаслідок укладення договору, стороною якого він не є, пред`явив позов лише до однієї сторони цього договору, а іншу сторону - Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортивно-футбольний клуб "Десна" відповідачем не зазначив. Оскільки клопотання про залучення співвідповідачем у справі вказаного товариства від позивача до суду не надходило, суд не вправі самостійно здійснювати таке залучення. При цьому, судом встановлено, що вирішення спору про визнання недійсним спірного договору та додаткових угод до нього вплине на права та обов`язки Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-футбольний клуб "Десна".

З такими висновками Господарського суду Чернігівської області погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Частиною 2 статті 4 ГПК України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені положеннями ст. 16 ЦК України та ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Отже позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен вказувати на ті надані йому законом права, що були об`єктивно порушені відповідачем (відповідачами), і позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права.

У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача, а встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Статтями 13 та 14 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Зі змісту ст. ст. 215, 216 ЦК України убачається, що вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред`явлена однією зі сторін такого правочину або заінтересованою особою, права якої були порушені укладенням спірного договору.

В наведеному контексті апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно того, що у розумінні наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, але на час розгляду справи судом має право власності чи інше речове право на предмет правочину та/або претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи також може полягати в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала (перебували) у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), позивачем у справі також може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Таким чином, у разі, якщо позов про визнання недійсним правочину подано заінтересованою особою, у якості відповідачів мають залучатися всі сторони правочину (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №910/10734/18).

Проте, Міністерство молоді та спорту України, посилаючись на порушення його прав внаслідок укладення спірного договору та додаткових угод, стороною яких воно не є, пред`явило позов лише до однієї сторони цього договору - Державного підприємства "Олімпійський навчально-спортивний центр "Чернігів", а іншу сторону - Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортивно-футбольний клуб "Десна" відповідачем не визначило.

Так, відповідно до ч. ч. 1 та 3 ст. 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

З аналізу наведеної статті слід зробити висновок, що законодавець надав саме позивачу право визначати відповідача (відповідачів) у справі, і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або визначив не всіх відповідачів, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача або залучення до участі у справі співвідповідача.

Натомість, під час розгляду справи в суді першої інстанції клопотань про залучення співвідповідачем у справі Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-футбольний клуб "Десна" позивачем не подавалося.

Суд першої інстанції правомірно вказав на те, що оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортивно-футбольний клуб "Десна" як сторона спірного договору, має певні права і обов`язки за договором, але не є відповідачем у справі, вирішення спору про визнання недійсним правочину та додаткових угод до нього безпосередньо вплине на права і обов`язки товариства. Тому, належними відповідачами у даній справі мають бути Державне підприємство "Олімпійський навчально-спортивний центр "Чернігів" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортивно-футбольний клуб "Десна", права яких, як сторін правочину, оспорюються позивачем.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №305/1849/17, якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову до неналежного відповідача.

При цьому, неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц).

З огляду на усе вищезазначене, колегія суддів вказує на те, що оскільки позивачем не визначено співвідповідачем у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортивно-футбольний клуб "Десна", участь якого є обов`язковою, як сторони оспорюваного правочину, Міністерство молоді та спорту України обрало неправильний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, позивач вказує на те, що суд першої інстанції, всупереч вимог ст. 236 ГПК України, не вирішив спір по суті, безпідставно відмовивши у задоволенні позову. На переконання Міністерства молоді та спорту України, оспорюваний договір та додаткові угоди підлягають визнанню недійсними, оскільки встановлені фінансові зобов`язання з приводу відшкодування витрат на проведення будівельних робіт чи ремонту в майбутньому можуть призвести до банкрутства Державного підприємства "Олімпійський навчально-спортивний центр "Чернігів".

Однак, апеляційний суд зазначає, що наведені аргументи позивача є необґрунтованими, оскільки місцевим господарським судом розглянуто справу по суті та відмовлено у задоволенні позовних вимог, виходячи з їх змісту, обраного способу захисту та з урахуванням висновків про застосування норм права, зроблених Верховним Судом у справах за подібних правовідносин.

При цьому, той факт, що в судовому рішенні не наведено мотиви відхилення чи прийняття усіх аргументів, на які посилався позивач у позовній заяві, не доводить необґрунтованості та незаконності ухваленого судового рішення. Як було зазначено вище, судом правомірно встановлено, що заявлений позов не підлягає задоволенню з огляду на неправильно обраний позивачем спосіб захисту, оскільки Міністерством молоді та спорту України не ініційовано питання про залучення до участі у справі співвідповідача, права та обов`язки якого оспорюються. Вказане зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Тобто, у суду відсутня необхідність оцінювати наведені позивачем підстави для визнання оспорюваного правочину недійсним.

Враховуючи вищевикладене, Господарським судом Чернігівської області під час ухвалення оскаржуваного рішення надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному аспектах, у тому числі мотиви, на яких ґрунтується ухвалене рішення, а отже доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують правомірних висновків про відмову у задоволенні позову.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.04.2021 у справі №927/184/21 прийнято з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Міністерства молоді та спорту України не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства молоді та спорту України залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.04.2021 у справі №927/184/21 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Міністерство молоді та спорту України.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 07.07.2021.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В.Андрієнко

С.І. Буравльов