Справа № 199/1694/21

                                                                       (2-а/199/35/21)

РІШЕННЯ

Іменем України

02.06.2021 року         Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі головуючого судді – Авраменка А.М.,

при секретарі судового засідання – Куземі О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу прикордонної служби «Дергачі» Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, –

ВСТАНОВИВ:

05 березня 2021 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська звернулась позивач із вищевказаним адміністративним позовом, в обґрунтування якого послалась на те, що 28 лютого 2021 року посадовою особою відповідача було винесено у відношенні позивача постанову про накладення адміністративного стягнення №150278, якою позивача визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.204-2 ч.1 КУпАП, із накладенням відповідного стягнення, а саме у зв`язку із начебто перетином позивачем державного кордону України з тимчасово окупованої території України до Російської Федерації через тимчасово непрацюючий пункт пропуску через державний кордон України «Маринівка». Позивач зазначає, що її не було ознайомлено із доказами її вини, порушено право позивача на залучення захисника при розгляді справи. З цих підстав, посилаючись на незаконність вказаної постанови, упередженість, грубе порушення порядку розгляду справи, позивач просить скасувати зазначену постанову та покласти на відповідача судові витрати по справі.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2021 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, яку було призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В судове засідання позивач не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, подала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, в якому також вказала про підтримання нею позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надіслав до суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з тих підстав, що позивач не оспорює факт вчинення нею адміністративного правопорушення, а факт виїзду позивача на тимчасово окуповану територію, а з неї через закритий пункт пропуску «Маринівка» до Російської Федерації підтверджується даними з відомчої бази даних Держприкордонслужби.

За викладених обставин суд у відповідності до ст.ст.194, 205, 229 КАС України приходить до висновку про можливість проведення судового засідання та розгляду справи за відсутності сторін на підставі наявних матеріалів справи, а також без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що 21 вересня 2020 року позивач, яка є громадянкою України, виїхала до тимчасово окупованої території України – Донецької області через КПВВ «Новотроїцьке», а 28 лютого 2021 року в`їхала на територію України з території Російської Федерації через міжнародний пункт пропуску «Гоптівка», що підтверджується копіями наданих відповідачем довідок з бази даних Державної прикордонної служби України, а також копією паспорту позивача.

28 лютого 2021 року начальником ВІПС (тип А) ВПС «Дергачі» Харківського прикордонного загону капітаном Няньчур О.С. було винесено оскаржувану позивачем постанову про накладення адміністративного стягнення №150278, якою позивача було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.204-2 ч.1 КУпАП, із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 гривень. Суть інкримінованого позивачу адміністративного правопорушення, згідно тексту спірної постанови, полягає в тому, що 28 лютого 2021 року о 00 годин 30 хвилин в пункті пропуску «Гоптівка» на вхід в Україну прикордонним нарядом «Перевірка документів» було виявлено громадянку України ОСОБА_1 , яка пояснила, що виїхала до тимчасово окупованої території Донецької області 21 вересня 2020 року через КПВВ «Новотроїцьке», а 27 лютого 2021 року перетнула державний кордон з тимчасово окупованої території України до Російської Федерації через тимчасово непрацюючий пункт пропуску «Маринівка». Зазначені дії посадовою особою відповідача оцінені як порушення п.3 постанови КМУ від 17 липня 2019 року №815 «Про затвердження Порядку виїзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій» та кваліфіковані за ст.204-2 ч.1 КУпАП. Викладені обставини підтверджуються копією оскаржуваної постанови.

Відповідно до копії письмових пояснень позивача, наданих при розгляді посадовою особою відповідача справи про адміністративне правопорушення і ухваленні спірної постанови, наведені в спірній постанові фактичні обставини позивач визнала та підтвердила.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами КАС України, КУпАП, Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», Законом України «Про державний кордон України», Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», Порядком в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 року №815 (далі – Порядок).

Так, положеннями ст.9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Нормою ст.204-2 ч.1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї – у виді штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вказана норма кодифікованого законодавчого нормативно-правового акту за своїм характером є банкетною, і для з`ясування всіх ознак об`єктивної сторони вказаного складу адміністративного правопорушення відсилає до іншого нормативно-правового акту.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» тимчасово окупованими територіями у Донецькій та Луганській областях на день ухвалення цього Закону визнаються частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль.

Положеннями п.2 Порядку визначено, що лінія розмежування – умовна лінія на місцевості між тимчасово окупованими територіями та контрольованими територіями, яка проходить по передньому краю передових позицій об`єднаних сил.

Згідно ст.12 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» в`їзд осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзд осіб, переміщення товарів з таких територій здійснюються через контрольні пункти в`їзду-виїзду. Порядок в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів із таких територій визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.3 Порядку в`їзд/виїзд осіб, у тому числі транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, а також переміщення товарів на тимчасово окуповані території та з таких територій здійснюється виключно через визначені контрольні пункти в`їзду-виїзду відповідно до вимог цього Порядку. Поза визначеними контрольними пунктами в`їзду-виїзду переміщення через лінію розмежування осіб, транспортних засобів та товарів заборонено. Контрольні пункти в`їзду-виїзду не призначені для перетинання державного кордону.

Нормою ст.1 Закону України «Про державний кордон України» визначено, що державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України – суші, вод, надр, повітряного простору.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України

Положеннями ст.9 Закону України «Про державний кордон України» передбачено, що перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством. Пункт пропуску через державний кордон України – це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.

Згідно ст.35 Закону України «Про державний кордон України» особи, винні в порушенні або спробі порушення режиму державного кордону України, прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України, у незаконному переміщенні або спробі незаконного переміщення через державний кордон України вантажів, матеріалів, документів та інших предметів, а також в інших порушеннях законодавства про державний кордон України, несуть кримінальну, адміністративну або іншу відповідальність згідно з законодавством України.

В свою чергу, нормою ст.204-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за незаконне перетинання або спробу незаконного перетинання державного кордону України, зокрема частиною 1 вказаної статті передбачена адміністративна відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

За змістом ст.ст.222-1, 254, 258, 283 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.204-2 ч.1 КУпАП, розглядаються органами Державної прикордонної служби України із винесенням за результатами такого розгляду постанов без попереднього складення протоколу про адміністративне правопорушення (у випадках виявлення цих правопорушень у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України чи контрольних пунктах в`їзду-виїзду) цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається. Від імені органів Державної прикордонної служби України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: начальники органів охорони державного кордону та Морської охорони Державної прикордонної служби України та їх заступники; інші посадові особи, уповноважені керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону України.

Нормою ст.288 ч.1 п.3 КУпАП передбачена можливість оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.204-2 ч.1 КУпАП, в тому числі в районний в місті суд, в порядку визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП.

Положеннями ст.286 ч.2 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, – протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Відповідно до ст.20 ч.1 п.1 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

За змістом ст.4 КАС України, ст.222-1 КУпАП суб`єктами владних повноважень є органи Державної прикордонної служби України, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Положеннями ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються ст.ст.279-1-279-4 КУпАП.

Нормою ст.286 ч.3 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Згідно норми ст.9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені в судовому засіданні на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті наведених положень законодавства, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Так, за змістом ст.ст.9-12, 204-2, 245, 251, 280 КУпАП необхідною і обов`язковою умовою для визнання особи винною у вчиненні певного адміністративного правопорушення, зокрема передбаченого ст.204-2 ч.1 КУпАП, а отже і притягнення такої особи до адміністративної відповідальності із накладенням відповідного адміністративного стягнення, є встановлення події інкримінованого адміністративного правопорушення, а при її наявності – всіх обов`язкових ознак його складу. Останнє означає доведення належними, допустимими, достовірними, дійсними та достатніми доказами наявності в діянні цієї особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, всіх обов`язкових ознак складу саме даного адміністративного правопорушення, до яких належить об`єкт правопорушення, об`єктивна та суб`єктивна сторони, а також суб`єкт правопорушення. Стосовно об`єктивної сторони, то з аналізу диспозиції ст.204-2 ч.1 КУпАП в контексті наведених вище судом норм законів та підзаконних нормативно-правових актів, які визначають порядок виїзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, беззаперечно слідує, що оскільки тимчасово окупована територія України є територією України, а виїзд на тимчасово окуповану територію України та виїзд з неї здійснюється через лінію розмежування і розташовані на ній контрольні пункти в`їзду-виїзду, які не призначені для перетинання державного кордону України, то особа підлягає адміністративній відповідальності за ст.204-2 ч.1 КУпАП виключно у разі порушення нею порядку переміщення саме через лінію розмежування поза визначеними контрольними пунктами в`їзду/виїзду, а не через порушення порядку перетину державного кордону України, відповідальність за що передбачена ст.204-1 ч.1 КУпАП. Натомість, як слідує зі змісту оскаржуваної постанови посадової особи відповідача, позивачу інкриміновано перетин саме державного кордону України з Російською Федерацією через непрацюючий пункт пропуску «Маринівка», який розташований на тимчасово окупованій території України – в Донецькій області. Останнє вказує на відсутність в діянні позивача ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.204-2 ч.1 КУпАП, оскільки протиправний перетин позивачем лінії розмежування, тобто протиправний її виїзд з тимчасово окупованої території України саме на територію України не відбувся.

Якщо відсутня хоча б одна з ознак складу правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року по справі №204/8036/16-а.

Поряд з цим, в силу презумпції невинуватості, яка встановлена нормою ст.62 Конституції України та підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події та складу правопорушення, зокрема винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія, вина особи та/або інші обов`язкові ознаки складу інкримінованого адміністративного правопорушення мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. На означеній обставині наголосив у своїх правових висновках Верховний Суд у постанові від 08 липня 2020 року по справі №463/1352/16-а.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що в ході розгляду справи судом встановлено відсутність в діянні позивача ознак об`єктивної сторони складу саме інкримінованого їй адміністративного правопорушення, передбаченого ст.204-2 ч.1 КУпАП, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність заявлених позовних вимог, а отже і можливість їх задоволення у спосіб, передбачений ст.286 ч.3 КАС України в контексті ст.9 ч.2 КАС України.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат по справі, враховуючи результат розгляду справи та суб`єктний склад її учасників, керуючись положеннями ст.ст.132, 134, 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений останньою при зверненні до суду судовий збір в розмірі 454 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1, 12 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», ст.ст.1, 9, 35 Закону України «Про державний кордон України», ст.3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», п.п.2, 3 Порядку, ст.ст.9, 204-1, 204-2, 222-1, 245, 251, 254, 258, 280, 283, 288 КУпАП, ст.ст.2, 4, 7, 9, 19, 20, 72-78, 94, 132, 134, 139, 194, 205, 229, 241-246, 250, 255, 257, 268, 271, 272, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Відділу прикордонної служби «Дергачі» Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (ЄДРПОУ 14321742; адреса місцезнаходження: 62310, Харківська область, Дергачівський район, смт. Козача Лопань, вул. Прикордонна, 4) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення №150278 від 28 лютого 2021 року, винесену начальником ВІПС (тип А) ВПС «Дергачі» Харківського прикордонного загону капітаном Няньчур Олександром Сергійовичем, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.204-2 ч.1 КУпАП, із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 гривень, – скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.204-2 ч.1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , – закрити.

В порядку розподілу судових витрат стягнути з Відділу прикордонної служби «Дергачі» Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (ЄДРПОУ 14321742; адреса місцезнаходження: 62310, Харківська область, Дергачівський район, смт. Козача Лопань, вул. Прикордонна, 4) за рахунок бюджетних асигнувань на корить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 454 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення суду складено 07 червня 2021 року.

Суддя        А.М. Авраменко