Справа №932/398/21

Провадження № 2/932/108/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

02 червня 2021 року                                                                м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді – Куцевола В.В.

при секретарі – Громовику Д.О.                                        

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

19.01.2021 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до  ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 15240,88 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 27.09.2011 року, з метою отримання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк», відповідач - ОСОБА_1 звернувся до позивача із заявою № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Згідно п. 2.1.1.2.12 Умов та Правил, що почали діяти з 01.03.2019 року Сторони дійшли згоди, що починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту, Клієнт зобов`язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості у розмірі: 86,4 % - для картки «Універсальна», 84,0 % - для картки «Універсальна голд». Позивачу було відкрито кредитний рахунок та надано кредитну картку з кредитним лімітом. Позивач виконав свої зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі. Відповідач не виконує свої зобов`язання за договором, у зв`язку з чим станом на 30.11.2020 року утворилась заборгованість у розмірі 15240,88 грн., яка складається з:

- заборгованості за простроченим тілом кредита – 12309,41 грн.;

- заборгованості за простроченими відсотками – 2931,47 грн.

Ухвалою суду від 19.03.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Сторонам встановлено строк на подання заяв по суті справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позові прохав розглядати справу у його відсутність та не заперечував проти розгляду справи в заочному порядку.

Відповідач належним чином викликався до суду, однак у судове засідання не з`явився, причини неявки до суду не повідомив, письмових заяв чи клопотань не надав. Правом на подання відзиву на позов не скористався.

Через це суд, спираючись на норми ст. 247, 280 ЦПК України, розглянув справу у заочному порядку, за відсутності сторін, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалив заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи у межах наданих позивачем письмових доказів, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з позовом, банк зазначив, що 27.09.2011 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», складає між ним та Банком Договір. Відповідач зобов`язався погашати кредит, сплачувати відсотки за користуванням ним у терміни та на умовах, що передбачені договором. Позивач свої зобов`язання виконав, надавши ОСОБА_1 доступ до коштів на його картковому рахунку. Відповідач не виконує свої зобов`язання за договором, у зв`язку з чим станом на 30.11.2020 року утворилась заборгованість у розмірі 15240,88 грн., яка складається з:

- заборгованості за простроченим тілом кредита – 12309,41 грн.;

- заборгованості за простроченими відсотками – 2931,47 грн.

Проте до матеріалів справи додана анкета - заява ОСОБА_1 який звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, датована 11.04.2011 року.

Таким чином судом встановлено, що відповідач звернувся до позивача в зв`язку з отриманням банківських послуг 11.04.2011 року і позивачем не надано будь-яких доказів звернення відповідача до банку з метою отримання банківських послуг 27.09.2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З доданої до матеріалів справи заяви позичальника вбачається, що заява підписана відповідачем 11.04.2011 року, тобто за більш ніж за п`ять місяців до укладання кредитного договору, на який посилається позивач і за порушення виконання якого просить стягнути заборгованість з відповідача.

Позивачем не надано будь-яких доказів того, що за даною заявою договірні відносини між сторонами виникли 27.09.2011 року, а не 11.04.2011 року.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини,на як івона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно вимог ч. 1 ст. 76 ЦПК України, засобами доказування в цивільній справі є показання свідків, письмові докази, речові, електронні докази і висновки експертів.

Відповідно до ст.ст. 77-78 ЦПК України, суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вже зазначалось вище, позивач в поданій позовній заяві не навів обґрунтування своїх позовних вимог щодо стягнення заборгованості та не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт укладання кредитного договору між ним та відповідачем 27.09.2011 року.

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Позивач вказує, що при укладенні кредитного договору була дотримана письмова форма його укладення. Проте це твердження не відповідає дійсності, оскільки не підтверджується заявою відповідача про прийняття умов кредитного договору від 11.04.2011 року, тобто даний доказ є неналежним до заявлених позовних вимог.

За даних обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не доведено факту укладення кредитного договору з відповідачем 27.09.2011 року.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приймає до уваги, що відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд приходить до висновку, що понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору з відповідача не стягуються та покладаються на позивача. 

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-82, 89, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 280, 352, 354-355 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя                                                                    В.В. Куцевол