ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

«06» липня 2021 року

м. Харків

справа № 646/5695/20

провадження № 22ц/818/2931/21

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого -         Бурлака І.В. (суддя-доповідач),

суддів        -             Хорошевського О.М., Яцини В. Б.,

учасники справи:

позивач – Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач – ОСОБА_1

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2021 року в складі судді Янцовської Т.М.

                                       в с т а н о в и в:

У вересні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 25 січня 2008 року в розмірі 10 726,43 грн та судові витрати в розмірі 2102,00 грн.

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з повторним зустрічним позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача, в якому просив визнати дії Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» із безпідставного привласнення належної зустрічному позивачу грошової суми в розмірі 16 600,00 грн неправомірними і зобов`язати невідкладно повернути зустрічному позивачу цю грошову суму; визнати дії Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» із агресивної підприємницької практики, розповсюдження завідомо неправдивої інформації щодо клієнта у поєднанні із умисним публічним розголошенням банківської таємниці і персональних даних зустрічного позивача неправомірними; виходячи з вимог розумності, виваженості та справедливості стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь зустрічного позивача у відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої позивачу і членам його сім`ї, включаючи неповнолітню дитину, внаслідок незаконних діянь зустрічного відповідача грошову суму в розмірі 63 200,00 грн.

Ухвалою судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2021 року у прийнятті повторної зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 – відмовлено; зустрічну позовну заяву повернуто ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з ухвалою судді Данилов С.П. подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу судді скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду за правилами загального позовного провадження.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, постановляючи ухвалу, порушив норми процесуального права, залишаючи зустрічний позов без розгляду. Вважав, що суд першої інстанції, встановивши, що повторний зустрічний позов подано без надання клопотання про поновлення процесуального строку на його подання, повинен був залишити його без руху та надати строк для усунення недоліків.

Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції від учасників справи не надходило.

Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, ухвалу судді – залишити без змін.

Ухвала судді суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 порушено строки подання зустрічного позову, тому у прийнятті зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом слід відмовити та повернути його заявнику.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у вересні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 25 січня 2008 року в розмірі 10 726,43 грн та судові витрати в розмірі 2102,00 грн.

Ухвалою судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2020 року прийнято позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а також запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом 15 днів із дня отримання копії ухвали (а.с.173 том 1).

Копію вказаної ухвали судді Данилов С.П. отримав 23 жовтня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.176 том 1).

09 листопада 2020 року ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження.

Також, 09 листопада 2020 року ОСОБА_1 вперше подав до суду зустрічну позовну заяву.

Ухвалою судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10 листопада 2020 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відмовлено, також, відмовлено у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 та зустрічну позовну заяву повернуто заявнику (а.с.205-206 том 1).

Постановою Харківського апеляційного суду від 26 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10 листопада 2020 року змінено (а.с.263-264 том 1).

27 листопада 2020 року ОСОБА_1 вдруге звернувся до суду першої інстанції з повторним зустрічним позовом (а.с.13-18 том 2).

Ухвалою судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2021 року у прийнятті повторної зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 – відмовлено; зустрічну позовну заяву повернуто ОСОБА_1 (а.с.48 том 2).

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine» заява № 23436/03, § 22, від 28 березня 2006 року).

Виходячи з приписів статей 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, у цьому випадку - норм ЦПК України.

Таким чином, право на пред`явлення зустрічної позовної заяви не є абсолютним, подаючи зустрічну позовну заяву заявник повинен дотримуватись вимог ЦПК України щодо її подання.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 120 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 175 і 177 цього Кодексу.

До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику.

Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи (стаття 194 ЦПК України).

Отже, зустрічна позовна заява подана до суду поза межами строку для подання відзиву підлягає поверненню судом заявнику.

Відповідно до частини сьомої статті 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 123 ЦПК України).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Перебіг строку, закінчення якого пов`язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події (частина четверта статті 124 ЦПК України).

Аналізуючи зазначені норми права, можна дійти висновку про те, що обрахування строку на подання відзиву на позов починається відповідно для кожного учасника справи з наступного дня після дати отримання ним ухвали місцевого суду про відкриття провадження у справі.

Реалізація процесуальних прав та обов`язків учасників справі перебуває у тісному зв`язку зі стадіями судового провадження і пов`язана з перебігом процесуальних строків.

Процесуальний строк, виступає одним з ключових елементів цивільно-процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження цивільного процесу у визначених ЦПК України часових рамках.

Зокрема, під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз ЦПК України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.

Процесуальні строки, поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи, також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб`єктивних процесуальних прав та обов`язків.

Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане  настання чітко встановлених юридичних наслідків.

Матеріали справи свідчать про те, що ухвалою судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2020 року прийнято позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а також запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом 15 днів із дня отримання копії ухвали.

Отже, ОСОБА_1 мав право на пред`явлення зустрічного позову протягом 15 днів з моменту вручення ухвали про відкриття провадження.

23 жовтня 2020 року згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 отримав ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2020 року про відкриття провадження у справі.

Із повторним зустрічним позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача ОСОБА_1 звернувся 27 листопада 2020 року, в якому він не порушував питання про поновлення пропущеного строку на його подання. ОСОБА_1 взагалі не зазначено у повторному зустрічному позові жодних поважних причин пропуску цього строку, а також не надано відповідних доказів, які б свідчили про поважність причин пропуску такого строку.

Встановивши, що ОСОБА_1 порушив строки подання зустрічного позову, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується колегія суддів, дійшов обґрунтованого висновку про відмову ОСОБА_1 у прийнятті зустрічного позову до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача та повернув матеріали зустрічного позову.

Аналогічний правовий висновок висловлено в постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 175/957/19 (провадження № 61-12294св20).

Доводи ОСОБА_1 , що викладені в апеляційній скарзі є безпідставними та ґрунтуються на помилковому трактуванні наведених вище норм права і їх змістом.

Враховуючи викладене, підстав вважати, що суд першої інстанції при розгляді даної справи неправильно застосував норми матеріального права чи допустив порушення норм процесуального права, відсутні.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат не вирішувалось.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2021 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий                                                         І.В. Бурлака

Судді                                                                О.М. Хорошевський

В. Б. Яцина

Повний текст постанови складено 06 липня 2021 року.