ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-153/10Головуючий у 1-й інстанції Радосюк А.В.

Провадження № 22-ц/817/155/21 Доповідач - Щавурська Н.Б.

Категорія - 304090000

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2021 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Щавурська Н.Б.

суддів - Сташків Б. І., Хома М. В.,

секретаря - Сович Н.А.

сторін - представника заявника ОСОБА_1 - адвоката

Покотила Ю.В., представника стягувача АТ

"Ощадбанк" Маракіної О.І., представника

Збаразького міжрайонного відділу ДВС Південно- Західного міжрегіонального відділення управління

Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ)

Волянюк Т.І.,

розглянувши у відкритому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Лановецького районного суду Тернопільської області від 09 листопада 2020 року, постановлену суддею Радосюком А.В. у цивільній справі № 2-153/10 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Тернопільського обласного управління Акціонерного товариства "Ощадбанк", Збаразький міжрайонний відділ державної виконачої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, в обґрунтування якої вказала, що на підставі додаткового рішення Лановецького районного суду від 25 січня 2018 року в справі № 2-153/2010 було видано виконавчий лист від 22 жовтня 2019 року в той час, як раніше, а саме 06 серпня 2010 року в даній справі вже було видано виконавчий лист, який до цих пір перебуває на виконанні в Збаразькому МВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), на підставі якого судове рішення виконується боржником у розстрочку і станом на момент видачі виконавчого листа згідно додаткового рішення суду, обов`язок боржника був частково відсутній у зв`язку із добровільним виконанням останнім. Також, з урахуванням того, що на підставі заяви стягувача про врахування додаткового рішення державним виконавцем 26.02.2020 року було винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних у виконавчому провадженні № 52202983, відкритому згідно виконавчого листа від 06 серпня 2010 року, вважає, що факт видачі 22 жовтня 2019 року Лановецьким районним судом виконавчого листа у справі № 2-153/2010 призведе до подвійного стягнення з неї, як боржника однієї і тієї ж суми, що вже стягнута рішенням Лановецького районного суду від 13 липня 2010 року у цій же справі.

Ухвалою Лановецького районного суду Тернопільської області від 09 листопада 2020 року у задоволенні заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду, вважаючи її незаконною, необґрунтованою, прийнятою з неповним з`ясуванням обставин справи, з порушенням норм процесуального права та прийняти нову, якою її заяву задовольнити та визнати виконавчий лист, виданий Лановецьким районним судом 22 жовтня 2019 року таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки ряду обставин, що мають значення для справи, таким як: факту видачі 06 серпня 2010 року Лановецьким районним судом в справі № 2-153/2010 виконавчого листа для примусового виконання вказаного рішення суду, в якому боржником вказано ОСОБА_1 і факту перебування вказаного виконавчого листа (ВП № 52202983) на виконанні по даний час; факту добровільного виконання нею рішення суду з урахуванням наданої судом розстрочки та факту часткової відсутності заборгованості на момент видачі 22 жовтня 2019 року виконавчого листа на підставі додаткового рішення; факту врахування державним виконавцем заяви стягувача про ухвалення додаткового рішення шляхом винесення 26 лютого 2020 року постанови про зміну (доповнення) реєстраційних даних у виконавчому провадженні № 52202983, що в сукупності свідчить про те що має місце подвійне стягнення боргу в справі № 2-153/2010 і як наслідок - про безпідставність висновків суду в частині визнання доводів її заяви припущеннями.

У своєму відзиві АТ "Ощадбанк" відносно задоволення апеляційної скарги заперечує, вважаючи її необґрунтованою та безпідставною, а ухвалу суду постановленою у відповідності до норм права та обставин справи.

З урахуванням того, що заявником не надано доказів виконання нею грошових зобов`язань перед АТ "Ощадбанк", передбачених рішенням суду в справі № 2-153/2010 та не доведено наявності інших, визначених ст.ст. 600-609 ЦК України підстав для припинення зобов`язання, вважає відсутніми матеріальні підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Також, у зв`язку з відсутністю доказів існування поряд із цим процесуальних підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню вважає висновки суду в частині недоведення заявником обставин здійснення подвійного стягнення за рішенням суду в справі № 2-153/2010 такими, що повністю відповідають обставинам справи.

У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Покотило Ю.В. апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на доводи викладені в ній; просив таку задовольнити. Додатково пояснив, що внаслідок винесення державним виконавцем постанови від 26 лютого 2020 року, яка сторонами виконавчого провадження не оскаржувалася, за заявою стягувача було змінено реєстраційні дані, а зокрема, - враховано у виконавчому провадженні № 52202983 (відкритому на підставі виконавчого листа, виданого Лановецьким районним судом 06 серпня 2010 року в справі № 2-153/2010) факт прийняття 25 січня 2018 року Лановецьким районним судом додаткового рішення, згідно якого валютою заборгованості його довірительки перед Банком є долар США, а не гривня, внаслідок чого стягнення заборгованості за виконавчим листом від 06 серпня 2010 року, так само, як і за виконавчим листом від 22.10.2019 року (виданого на підставі додаткового рішення від 25.01.2018 року) також проводиться в доларах США.

Представник Збаразького міжрайонного відділу державної виконачої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Волянюк Т.І. в судовому засіданні пояснила, що в даний час у неї на виконанні знаходиться два різних виконавчих провадження про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь АТ "Ощадбанк": № 52202983 (відкрите на підставі виконавчого листа в справі № 2-153, виданого 06 серпня 2010 року згідно рішення від 13 липня 2010 року в справі № 2-153/2010) та № 61605684 (відкрите на підставі виконавчого листа від 22 жовтня 2019 року, виданого згідно додаткового рішення від 25 січня 2018 року в цій же справі). Після прийняття до виконання виконавчого листа від 22 жовтня 2019 року нею за заявою банку постановою від 26 лютого 2020 року були внесені зміни до реєстраційних даних виконавчого провадження № 52202983, згідно яких з урахуванням змісту додаткового рішення Лановецького районного суду від 25 січня 2018 року валюта заборгованості, визначена рішенням Лановецького суду від 13 липня 2010 року в справі № 2-153/2010 була змінена з української гривні на долар США і в даний час в обох виконавчих провадженнях заборгованість стягується в доларах США.

Представник стягувача АТ "Ощадбанк" Маракіна О.Г. у судовому засіданні апеляційної скарги не визнала та просила залишити її без задоволення з підстав зазначених у поданому відзиві. Додатково вказала, що не зважаючи на те, що на примусовому виконанні Збаразького міжрайонного відділу державної виконачої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) знаходиться два виконавчі провадження № 5220298 і № 61605684, підстав для визнання виконавчого листа від 22 жовтня 2019 року, виданого згідно додаткового рішення від 25 січня 2018 року таким, що не підлягає виконанню немає, оскільки у боржника ОСОБА_1 згідно рішення у справі № 2-153/10 наявний борг перед Банком, розмір якого на даний час складає 49 702, 72 дол. США (48 726, 54 дол. США - заборгованість за основним боргом і 976, 16 дол. США - заборгованість за пенею).

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 13 липня 2010 року в цивільній справі № 2-153/10 р. задоволено позов Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» і стягнено з ОСОБА_1 на користь відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» 657 996 грн 88 коп. шляхом звернення стягнення на належне на праві власності ОСОБА_2 та передане ним в іпотеку згідно іпотечного договору від 20 липня 2008 року, нерухоме майно:

- нежиле приміщення (приміщення складу з підвальним приміщенням), що знаходиться в АДРЕСА_1 , (розташоване на земельній ділянці для роздрібної торгівлі та комерційних послуг розміром 0, 06602 га) загальною площею 393, 0 кв. м;

- земельну ділянку для роздрібної торгівлі та комерційних послуг розміром 0, 06602 га, кадастровий номер 6123810100020040153, розташовану на території Лановецької міської ради в АДРЕСА_1 ;

- трикімнатну квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_2 , загальною площею 69,40 кв. м, житлова площа - 46 кв. м.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Ланівецьке відділення № 6387 ВАТ «Ощадбанк» сплачений судовий збір в розмірі 1 700 грн та витрати за інформаційно - технічне забезпечення в розмірі 120 грн.

Додатковим рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 25 січня 2018 року резолютивну частину рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 13 липня 2010 року в цивільній справі № 2-153/10 викладено в іншій редакції, що стосується розміру стягнутої заборгованості з визначенням валюти заборгованості в доларах США та стягнуто з відповідача на користь позивача 83 257, 02 дол. США, що станом на 13 липня 2010 року за курсом Національного банку еквівалентно 657 996 грн 88 коп. (у тому числі, 69 000 дол. США - заборгованість по кредиту, заборгованість по прострочених відсотках - 13 280, 87 дол. США, пеню за несвоєчасну сплату відсотків 976, 15 дол. США) шляхом звернення стягнення на належне на праві власності ОСОБА_2 та передане ним, згідно нотаріально посвідченого 20.07.2007 року та зареєстрованого за № 1739 іпотечного договору, нерухоме майно згідно переліку, вказаному в рішенні Лановецького районного суду Тернопільської області від 13 липня 2010 року (а.с. 8-9).

Вказані судові рішення набрали законної сили.

22 жовтня 2019 року Лановецьким районним судом Тернопільської області в порядку виконання додаткового рішення суду від 25 січня 2018 року видано виконавчий лист № 2-153/10 який скеровано у Збаразький міжрайонний відділ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) для виконання.

В ході апеляційного розгляду даної справи також встановлено, що 20.03.2020 року державним виконавцем Збаразький міжрайонний відділ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) відкрито виконавче провадження № 61605684 на підставі виконавчого листа № 2-153/10, виданого 22.10.2019 року (згідно додаткового рішення Лановецького районного суду від 25 січня 2018 року (а.с. 6).

Крім цього, на виконанні того ж відділу ДВС перебуває інше виконавче провадження № 52202983, відкрите на підставі виконавчого листа, виданого 06.08.2010 року в тій самій справі, за № 2-153/2010, у якому сума заборгованості ОСОБА_1 перед АТ "Ощадбанк" першочергово зазначалася у розмірі 657996,88 грн.

У цьому виконавчому провадженні 26 лютого 2020 року державним виконавцем винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних, що полягає у внесенні змін до автоматизованої системи виконавчого провадження шляхом заміни резолютивної частини на ту, що відповідає змісту додаткового рішення Лановецького районного суду від 25 січня 2018 року, тобто з зазначенням еквіваленту розміру заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 у доларах США (а.с. 11-12).

Дана постанова сторонами не оскаржувалася.

Такою, що набрала законної сили ухвалою Лановецького районного суду Тернопільської області від 01 липня 2020 року задоволено скаргу АТ "Ощадбанк" - визнано неправомірним рішення державного виконавця Збаразького міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Волянюк Т.І. від 02 квітня 2020 року про повернення виконавчого листа № 2-153/10, виданого Лановецькитм районним судом Тернопільської області 20 березня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ "Ощадбанк" заборгованості в сумі 83 257, 02 дол. США, що станом на 13 липня 2010 року згідно з курсом Національного банку України еквівалентно 657 996, 88 грн, шляхом звернення стягнення на належне на праві власності ОСОБА_2 нерухоме майно (згідно переліку) та зобов`язано державного виконавця винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

У відповідності до ч. 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (ч. 2 ст. 432 ЦПК України).

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Відмовляючи у задоволенні заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню суд першої інстанції виходив з недоведеності заявником факту виконання грошових зобов`язань перед АТ "Ощадбанк" згідно з рішенням суду та відсутності підстав вважати, що за різними виконавчими документами має місце стягнення однієї і тієї ж суми.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції.

Зокрема, з урахуванням тієї обставини, що таким, що набрало законної сили додатковим рішенням Лановецького районного суду від 25 січня 2018 року резолютивна частина рішення цього ж суду в справі № 2-153/2010 викладена в іншій редакції, що передбачає стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 з визначенням еквіваленту суми стягнення в доларах США, й на підставі вказаного рішення 22.10.2019 року видано виконавчий лист, на підставі якого 20.03.2020 року відкрито виконавче провадження № 61605684, а також беручи до уваги наявність такої, що набрала законної сили ухвали Лановецького районного суду Тернопільської області від 01 липня 2020 року, якою визнано неправомірним рішення державного виконавця Збаразького міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Волянюк Т.І. від 02 квітня 2020 року про повернення виконавчого листа № 2-153/10, виданого Лановецькитм районним судом Тернопільської області 20 березня 2020 року та зобов`язано державного виконавця винести постанову про відкриття виконавчого провадження в сукупністю з встановленою судом обставиною наявності у ОСОБА_1 на день звернення з даною заявою заборгованості за вказаним виконавчим документом, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, прийшов до вірного висновку про відсутність правових підстав для визнання вищевказаного виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

При цьому, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині неврахування судом обставини часткового погашення нею заборгованості за рішенням суду в справі № 2-153/2010 з урахуванням наданої розстрочки виконання рішення, колегія суддів відхиляє, оскільки часткове виконання рішення не може вважатися матеріально-правовою підставою відсутності в заявника обов`язку перед Банком і як наслідок - для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Разом із тим, з висновком суду першої інстанції в частині безпідставності тверджень заявника щодо перебування на виконанні у відділі ДВС двох виконавчих проваджень про стягнення однієї і тієї ж суми колегія суддів погодитися не може, оскільки даний висновок не відповідає обставинам справи.

З урахуванням встановлених у ході апеляційного розгляду справи обставин, а саме, наявності на виконанні відділу ДВС двох виконавчих проваджень у справі № 2-153/2010, а саме: № 52202983, відкритого на підставі виконавчого листа, виданого 06.08.2010 року в справі № 2-153/2010 згідно рішення від 13.07.2010 року, у якому сума заборгованості ОСОБА_1 перед АТ "Ощадбанк" першочергово зазначалася у розмірі 657 996, 88 грн, а в подальшому з винесенням 26.02.2020 року державним виконавцем постанови про зміну (доповнення) реєстраційних даних було враховано зміст додаткового рішення Лановецького районного суду від 25 січня 2018 року й сума заборгованості в даному виконавчому провадженні зазначена в доларах, що є еквівалентом розміру заборгованості на дату прийняття судового рішення (13.07.2010 року) та виконавчого провадження № 61605684. відкритого на підставі виконавчого листа виданого згідно додаткового рішення від 25 січня 2018 року в тій самій справі, згідно якого резолютивна частина рішення суду від 13.907.2010 року викладена в іншій редакції, що передбачає стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 з визначенням еквіваленту суми стягнення в доларах США, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів апелянта щодо перебування на виконанні у відділі ДВС двох виконавчих проваджень за одним і тим самим судовим рішенням про стягнення однієї і тієї ж суми заборгованості.

Разом із тим, вказана обставина не може бути процесуально-правовою підставою для визнання виконавчого листа у виконавчому провадженні № 61605684 таким, що не підлягає виконанню, оскільки вказане виконавче провадження було відкрито за виконавчим документом, виданим на підставі додаткового рішення, яким була змінена резолютивна частина основного рішення, в той час як на підставі виконавчого листа, виданого згідно попереднього рішення від 13.07.2010 року було відкрите виконавче провадження № 52202983, про визнання якого таким, що не підлягає виконанню, заявник ОСОБА_1 питання в судовому порядку в даній справі не ставить, однак не позбавлена відповідного права в майбутньому.

Таким чином, жодних передбачених законом підстав (ні матеріально-правових, ні процесуально правових) для визнання виконавчого документа, виданого Лановецьким районним судом 22 жовтня 2019 року у справі № 2-153/2010 таким, що не підлягає виконанню судом апеляційної інстанції в даній справі не встановлено.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 374 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно вимог ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є в тому числі, неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати у доповненні або в зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи те, що висновки суду в частині відмови у заяві ОСОБА_1 з посиланням на відсутність підстав вважати, що за різними виконавчими документами має місце стягнення однієї і тієї ж суми, не відповідають обставинам справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для часткового задоволення вимог апеляційної скарги і як наслідок - для зміни оскаржуваної ухвали шляхом зміни її мотивувальної частини й викладення такої в редакції даної постанови.

В решті - ухвала суду (її резолютивна частина) зміні не підлягає.

Виходячи з положень ст. 141 ЦПК України та враховуючи відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 , не зважаючи на зміну мотивувальної частини рішення, понесені заявником судові витрати при зверненні з апеляційною скаргою, компенсації не підлягають.

Керуючись ст.ст. 35 ч. 1; 259 ч.ч. 1, 2, 6, 8; 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п.п. 1, 3; 381 ч.ч 1, 3; 382 ч.ч. 1, 2; 384 ч. 1; 389 ч. 1 п. 1; 390 ч. 1 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргуОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Лановецького районного суду Тернопільської області від 09 листопада 2020 року - змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції даної постанови.

В решті - залишити без змін.

Судові витрати покласти на сторони в межах, ними понесених.

Постанова набирає законної сили з дні її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції в особі Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення до 30 березня 2021 року.

Головуючий

Судді