Справа № 202/501/21

                                                                       (2/199/2196/21)

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

22.06.2021 року         Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі головуючого – судді Авраменка А.М.,

при секретарі судового засідання – Куземі О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

ВСТАНОВИВ:

25 січня 2021 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся позивач через свого представника із вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що 24 листопада 2010 року між сторонами було укладено кредитний договір б/н у вигляді Анкети-заяви відповідача про приєднання, Умов та правил надання банківських послуг, Витягу з тарифів обслуговування кредитних карт, відповідно до якого відповідач отримала кредит у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку, зобов`язавшись сплатити проценти за користування кредитом та повернути кредит у встановлений договором строк, а також інші обов`язкові платежі. Посилаючись на те, що відповідач не виконала свої договірні зобов`язання, внаслідок чого станом на 21 грудня 2020 року утворилась кредитна заборгованості в загальному розмірі 20 214,89 гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту, яку позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача, а також покласти на відповідача судові витрати по справі.

В судове засідання сторони не з`явились, своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, від відповідача до суду відзив не надходив. Разом з тим, стороною позивача суду подана заява про розгляд справи за відсутності представника позивача, в якій також вказується на підтримання позовних вимог в повному обсязі та відсутність заперечень щодо заочного розгляду справи. За таких обставин суд вважає за можливе на підставі ст.ст.211, 223, 240, 280 ЦПК України здійснити розгляд даної цивільної справи в заочному порядку відповідно до Глави 11 Розділу ІІІ ЦПК України, а також без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису у відповідності до положень ст.247 ч.2 ЦПК України.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що 24 листопада 2010 року між позивачем, як кредитодавцем, та відповідачем, як позичальником, було укладено кредитний договір б/н, згідно з яким позивач надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків на суму залишку заборгованості, шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.15).

В Анкеті-заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця Анкета-заява разом Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування становлять між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась із таким договором надання банківських послуг. До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.16-41).

Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на відповідача встановлений кредитний ліміт змінювався та станом на 22 травня 2013 року становив максимальний розмір 13 000,00 гривень (а.с.13).

Також судом встановлено, що на виконання укладеного між сторонами кредитного договору б/н від 24 листопада 2010 року відповідачу були видані позивачем кредитні картки з терміном дії до вересня 2014 року, до травня 2015 року, березня 2017 року та до лютого 2021 року, що підтверджується відповідною довідкою (а.с.14).

Як слідує з виписки по картковим рахункам відповідача за зазначеними вище кредитними картками станом на 22 грудня 2020 року та за період з 30 листопада 2010 року по 01 жовтня 2020 року, відповідач отримав від позивача обумовлені укладеним між сторонами кредитним договором кредитні кошти та користувався ними протягом зазначеного періоду. Дана виписка має статус первинного документа, що підтверджується Переліком типових документів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року №578/5, а також є належним доказом отримання та користування відповідачем кредитними коштами, у ній зазначені всі операції з часу активації кредитної картки зі зняття грошових коштів, погашення заборгованості, яка відповідачем не спростована. (а.с.49-72)

Згідно з наданим розрахунком, заборгованість відповідачу за кредитним договором №б/н від 24 листопада 2010 року станом на 21 грудня 2020 року нарахована в розмірі 20 214,89 гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту (а.с.4-12).

Правовідносини, які виникли між сторонами, окрім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України.

Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмові формі (ст.ст.1054, 1055 ЦК України). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ст.207 ЦК України).

Нормою ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

При цьому відповідно до норми ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст.16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті викладених вище норм законодавства, вирішуючи питання щодо позовних вимог позивача за договором б/н банківського обслуговування від 24 листопада 2010 року, який має змішаний характер та містить елементи кредитного договору, приймаючи до уваги, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт укладення між сторонами даного договору, за умовами якого відповідач отримала кредит у вигляді кредитного ліміту в розмірі 13 000,00 гривень на платіжну картку, користувалась ним, однак не повернула в порядку ст.530 ч.2 ЦК України, що зумовило виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за тілом кредиту, що підтверджується підписаною відповідачем Анкетою-заявою про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, довідками про видачу кредитної картки та встановлення кредитного ліміту на картку з урахуванням на виписку по картковому рахунку відповідача, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову в означеній частині позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача вищевказаної заборгованості за тілом кредиту, однак частково – шляхом стягнення тіла кредиту в межах встановленого кредитного ліміту в розмірі 13 000,00 гривень. Частковість задоволення позову в частині вимог про стягнення тіла кредиту ґрунтується на тому, що матеріали справи, зокрема ті, якими підтверджується укладення між сторонами вищевказаного договору банківського обслуговування, не містять жодних доказів, які б дозволяли суду переконатись, що позивачем було встановлено більший, ніж 13 000,00 гривень, розмір кредитного ліміту, або наявність у позичальника можливості фактично використати кредитні кошти в розмірі, більшому за встановлений кредитний ліміт.

Правомірність висновків суду щодо отримання відповідачем кредитних коштів, користування ними, а відтак і наявність підстав для їх стягнення у випадку неповернення кредитору підтверджується правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 вересня 2020 року по справі №200/5647/18, від 28 жовтня 2020 року по справі №760/7792/14-ц, від 17 грудня 2020 року по справі №278/2177/15-ц.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись нормою ст.141 ЦПК України, враховуючи види судових витрат по справі та результат розгляду справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений останнім при зверненні до суду судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 459,81 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.11, 15, 16, 207, 525, 526, 530, 610-612, 629, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1-Д) заборгованість за кредитним договором №б/н від 24 листопада 2010 року станом на 21 грудня 2020 року у вигляді заборгованості за тілом кредиту в розмірі 13 000,00 гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

У рахунок відшкодування судових витрат по справі стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1-Д) судовий збір в розмірі 1 459,81 гривень.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя        А.М. Авраменко