ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2021                                                                                справа № 914/1253/21

Господарський суд Львівської області у складі судді Кидисюка Р.А. за участю секретаря судового засідання Зусько І.С. розглянув в порядку загального позовного провадження справу за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця», м. Львів

до відповідача1 Моршинської міської ради Львівської області, м. Моршин Львівської області

до відповідача2 Управління праці та соціального захисту населення Моршинської міської ради, м. Моршин Львівської області

про стягнення 54000,00 грн заборгованості за Договором №1/Л/ДН-1-2014/ДНп щодо компенсаційних виплат за перевезення окремих категорій громадян залізничним транспортом у 2020 році від 10.02.2020

за участю представників:

від позивача: Панат І.С

від відповідача1: Гульчій І.А.

від відповідача2: не з`явився

Судові процедури

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» до Моршинської міської ради Львівської області та до Управління праці та соціального захисту населення Моршинської міської ради про стягнення 54000,00 грн заборгованості за Договором №1/Л/ДН-1-2014/ДНп щодо компенсаційних виплат за перевезення окремих категорій громадян залізничним транспортом у 2020 році від 10.02.2020.

Відповідно до проведеного 11.05.2021 автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Кидисюку Р.А.

Ухвалою суду від 17.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.06.2021.

В судовому засіданні 08.06.2021 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справи до розгляду по суті на 29.06.2021.

В судовому засіданні 29.06.2021 судове засідання з розгляду справи по суті відкладено на 06.07.2021.

Представник позивача в судове засідання 06.07.2021 з`явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді (вх.№14097/21 від 16.06.2021) на відзив.

Представник відповідача1 в судове засідання 06.07.2021 з`явився, проти задоволення позову заперечив повністю з підстав, наведених у відзиві (вх.№13732/21 від 10.06.2021) на позовну заяву.

Відповідач2 явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив. 25.06.2021 на адресу суду надійшло клопотання вх.№14479/21, відповідно до якого відповідач2 просив суд здійснювати розгляд справи без участі уповноваженого предстаника.

Позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем2 зобов`язань згідно Договору №1/Л/ДН-1-2014/ДНп щодо компенсаційних виплат за перевезення окремих категорій громадян залізничним транспортом у 2020 році від 10.02.2020 в частині повної відшкодування компенсаційних виплат позивачеві за пільговий проїзд окремих категорій громадян (мешканців м. Моршин) за період з квітня 2020 року по грудень 2020 року, внаслідок чого, як зазначає позивач, у відповідача виникла заборгованість в сумі 54000,00 грн.

У відповіді (вх.№14097/21 від 16.06.2021) на відзив позивач зазначив, що збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг. Відповідно до п.1.2. Договору при виконанні умов даного Договору Сторони керуються нормами Бюджетного кодексу України, Законами України «Про залізничний транспорт», «Про місцеве самоврядування в Україні», постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 №1359 «Про затвердження Порядку розрахунків обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян» та рішенням сесії Моршинської міської ради №750 від 20.12.2018 «Про затвердження Програми спеціального забезпечення та соціального захисту населення м. Моршина на 2019-2020р.р. та заходів щодо їх виконання». Вказані нормативні акти покладають на Замовника обов`язок компенсувати підтверджені обліковими формами недоотримані кошти позивачем за перевезення пільгової категорії населення в повному обсязі.

Заперечення відповідача1

У відзиві (вх.№13732/21 від 10.06.2021) на позовну заяву відповідач1 зазначив, що основними умовами відшкодування компенсаційних виплат, згідно договору є:

- відшкодування здійснюється виключно за перевезення пільгових категорій громадян мешканців м. Моршина (пункти 1.1, 2.2.1, 3.2, 3.3, 7.1 договору);

- компенсація здійснюється згідно з поданих Перевізником актів наданих послуг та розрахунків на суму, яка підлягає компенсації (п. 2.2.2 договору);

- обов`язок перевізника щомісячно, не пізніше 15 числа місяця наступного звітного періоду подавати Замовнику розрахунок на суму, що підлягає компенсації за пільговий проїзд мешканців м. Моршина (п. 2.4.4 договору).

Всупереч умовам Договору позивач не надав відповідачу2 як стороні договору акти наданих послуг та розрахунок сум на спірну суму та не надав доказів того, що перевезення здійснювались саме пільгових категорій громадян мешканців м. Моршина. Такі документи не долучено позивачем також і до матеріалів судової справи, що свідчить про їх відсутність, а отже, і про безпідставність позовних вимог.

Відтак, відповідач1 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю та недоведеністю.

Обставини справи

10.02.2020 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Виробничого структурного підрозділу «Львівська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Львівська залізниця» (Перевізник) та Управлінням праці та соціального захисту населення Моршинської міської ради (Замовник) укладено Договір №1/Л/ДН-1-2014/ДНп щодо компенсаційних виплат за перевезення окремих категорій громадян залізничним транспортом у 2020 році, відповідно до п.1.1. якого даний Договір регламентує відносини Сторін щодо організації пільгового проїзду у приміському сполученні окремих категорій громадян (мешканців м. Моршина), які визначені законодавством України, та відшкодування компенсаційних виплат Замовником Перевізникові за пільговий проїзд окремих категорій громадян (мешканців м. Моршин) (далі – компенсаційні виплати) у 2020 році за кошти бюджету м. Моршина.

Згідно з п.3.1. Договору загальна сума Договору складає 72000 (сімдесят дві тисячі) гривень.

У відповідності до Акту №1 виконаних робіт по перевезенню пільгових категорій громадян залізничним транспортом (приміське сполучення) місто Моршин за січень 2020 року здійснено перевезень 227 пасажирів на суму 6000,00 грн, а згідно Акту №2 виконаних робіт по перевезенню пільгових категорій громадян залізничним транспортом (приміське сполучення) місто Моршин за лютий 2020 року відповідно з помісячним планом асигнувань обсяг виконаних робіт за лютий та березень 2020 року становить 441 пасажирів на суму 12000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі Актів №1 за січень 2020 року та №2 за лютий 2020 року відповідачем2 сплачено позивачу 18000,00 грн за здійснені перевезення.

В позовній заяві позивач зазначає, що Залізницею на виконання умов Договору надано розрахунки втрат доходів від пільгових перевезень пасажирів, які відповідачем2 безпідставно ігноруються та є неоплаченими станом на день подання позовної заяви. Відповідно до даних розрахунків сума втрат за вказаний період згідно Договору становить 54000,00 грн.

Відповідач1 проти задоволення позову заперечує, зазначає, що всупереч положенням Договору позивачем не надано відповідачу2 Акти наданих послуг за період з квітня по грудень 2020 року, а відтак, відповідач2 не може прийняти такі послуги у встановленому Договором та законодавством порядку. Таким чином, підстави для відшкодування компенсаційних виплат позивачу відсутні. Разом з тим, відповідачем2 сплачено позивачу 18000,00 грн в якості відшкодування компенсаційних виплат згідно Актів виконаних робіт №1 та №2 за період з січня 2020 року по березень 2020 року.

Позиція суду

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов`язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Господарські зобов`язання між сторонами виникли на підставі Договору №1/Л/ДН-1-2014/ДНп щодо компенсаційних виплат за перевезення окремих категорій громадян залізничним транспортом у 2020 році від 10.02.2020.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Пунктом 2.2.2. Договору встановлено обов`язок Замовника щомісячно здійснювати компенсаційні виплати шляхом перерахування коштів за пільгові перевезення приміським залізничним транспортом окремих категорій громадян (мешканців м. Моршина) згідно з поданими Перевізником актів наданих послуг та розрахунків на суму, яка підлягає компенсації.

Відповідно до п.3.3. Договору Замовник протягом 7 (семи) робочих днів з дня підписання акту наданих послуг на суму, що підлягає компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян (мешканців м. Моршина), залізничним транспортом перераховує кошти на рахунок Перевізника.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем2 сплачено позивачу 18000,00 грн відшкодування компенсаційних виплат за пільгові перевезення за період з січня 2020 року по березень 2020 року згідно Акту №1 виконаних робіт по перевезенню пільгових категорій громадян залізничним транспортом (приміське сполучення) місто Моршин за січень 2020 року та Акту №2 виконаних робіт по перевезенню пільгових категорій громадян залізничним транспортом (приміське сполучення) місто Моршин за лютий 2020 року.

Однак матеріали справи не містять Актів виконаних робіт (наданих послуг) за період з квітня 2020 року по грудень 2020 року та доказів надсилання таких актів відповідачу2 та/чи відмови відповідача2 від їх підписання.

Разом з тим, положення укладеного Договору (п.3.3. Договору) прив`язує обов`язок Замовника компенсувати витрати Перевізника за пільгові перевезення протягом 7 (семи) робочих днів саме з моменту підписання акту наданих послуг на суму, що підлягає компенсації.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Акти наданих послуг (виконаних робіт) є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За відсутності таких актів суд не вбачає за можливе встановити зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції та її вартість, а у відповідача2 відсутній обов`язок з оплати таких операцій як не підтверджених документально. Обов`язок зі складення таких Актів та надання відповідачу2 лежить саме на позивачу як Перевізнику за Договором (п.2.2.2. Договору).

Долучені до матеріалів справи копії супровідних листів разом з обліковими формами від 11.02.2020 №ДНЛ-63, від 10.03.2020 №ДНЛ-124, від 07.04.2020 №ДНЛ-166, від 08.07.2020 №ДНЛ-243, 13.08.2020 №ДНЛ-324, 11.09.2020 №ДНЛ-394, 11.11.2020 №ДНЛ-517, 04.12.2020 №ДНЛ-542 та копія довідки сум збитків від продажу безкоштовних квитків пасажирам-пільговикам за січень-грудень 2020 складені позивачем в односторонньому порядку, можуть оцінюватися судом лише в сукупності з Актами наданих послуг (виконаних робіт), та не можуть слугувати підставою для задоволення позовних вимог за відсутності Актів наданих послуг (виконаних робіт) за вказаний період.

Всупереч положенням Договору позивач не надав відповідачу2 Акти виконаних робіт (наданих послуг) за період з квітня 2020 року по грудень 2020 року.

Доказів надсилання таких Актів відповідачу2 матеріали справи не містять, як і самих Актів чи доказів відмови відповдіача2 від їх підписання.

Відтак, обов`язок з оплати наданих послуг у відповідності до п.3.3. Договору у відповідача2 не настав, а вимога позивача про стягнення 54000,00 грн заборгованості за Договором №1/Л/ДН-1-2014/ДНп щодо компенсаційних виплат за перевезення окремих категорій громадян залізничним транспортом у 2020 році від 10.02.2020 за період з квітня 2020 року по грудень 2020 року є безпідставною та не підтвердженою документально.

Щодо долученої позивачем до матеріалів справи копії Акту звірки розрахунків станом на 01 січня 2021 року, то слід зазначити, що такий Акт у відповідності до чинного законодавства не є первинним документом в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не породжує обов`язок відповідача з відшкодування компенсаційних виплат у відповідності до положень п.3.3. Договору, не є визначальним для суду та оцінюється судом в сукупності з іншими доказами. Крім того, на зауваження відповідача1 стосовно того, що частина даних в Акті звірки заповнена вручну та сумніви щодо наявності оригіналу підпису відповідача2 у справі на ньому, позивач не надав оригінал такого Акту звірки розрахунків станом на 01 січня 2021 року для огляду в судовому засіданні.

Окремо, слід зазначити, що відповідач1 не є стороною укладеного між позивачем та відповідачем2 Договору, а відтак, позовні вимоги до відповідача1 заявлені безпідставно.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати

За звернення до суду з позовною заявою майнового характеру позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн, що підтверджується долученим до матеріалів справи платіжними дорученнями №3638782 від 28.04.2021.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 12, 20, 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в Західному апеляційному господарському суді в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

          Повний текст рішення складено 08.07.2021.

          Суддя                                                                                Р.А. Кидисюк