СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2021 р.                                                                Справа № 922/4184/20  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Слободін М.М., суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання  Міракова Г.А.

за участю представників:

позивач – Кіяшко С.Л.;

відповідач  - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ “ДВ Нафтогазвидобувна компанія” (вх. №1244Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 23 березня 2021 року (суддя Суслова В.В., повний текст складено 25.03.2021 р.) у справі №922/4184/20

за позовом Комунального підприємства “Вода Есхара”, смт. Есхар, Чугуївський район Харківської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДВ Нафтогазвидобувна компанія”, смт. Есхар, Чугуївський район Харківської області

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

Комунальне підприємство "Вода Есхара" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія", в якому просить стягнути з відповідача 852666,12 грн заборгованості щодо оплати послуг з централізованого водовідведення, 28271,44 грн пені, 7026,88 грн  3% річних. Також, позивач просить судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов Договору  про надання послуг з централізованого водовідведення № 4 від 01.08.2016 в частині своєчасної оплати за надані послуги.

В процесі розгляду справи ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" заявляла клопотання, в якому просило зменшити розмір пені на 70%.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 23 березня 2021 року (суддя Суслова В.В., повний текст складено 25.03.2021 р.) у справі №922/4184/20 в клопотанні відповідача про зменшення розміру пені - відмовлено. Позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" на користь Комунального підприємства "Вода Есхара" заборгованість з оплати послуг з централізованого водовідведення у розмірі 802 666,12 грн, пеню у розмірі 24335,32 грн, 3% річних у розмірі 6093,06 грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 12496,42 грн. В частині стягнення заборгованості у розмірі 50 000,00 грн, пені у розмірі 3936,12 грн, 3% річних у розмірі 933,82 грн – відмовлено.

ТОВ “ДВ Нафтогазвидобувна компанія” з рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення скасувати в частині не зменшення пені на 70%, просить рішення частково скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про зменшення розміру пені на 70%.

Крім того, апелянт в апеляційній скарзі просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення.

Ухвалою суду від 17.05.2021 поновлено ТОВ “ДВ Нафтогазвидобувна компанія” пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 23 березня 2021 року у справі №922/4184/20. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ “ДВ Нафтогазвидобувна компанія” на рішення Господарського суду Харківської області від 23 березня 2021 року у справі №922/4184/20. Позивачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) протягом 5 днів з дня вручення ухвали. Призначено справу до розгляду на "05" липня 2021 р. о 12:00   годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.

Через канцелярію суду 28.05.2021 року позивач надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу в частині зменшення пені на 70% без задоволення, а рішення суду без змін.

У судове засідання з`явився позивач.

Відповідач не з`явився, про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.

Зважаючи на те, що явка сторін не була визнана обов`язковою, неявка відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності відповідача, за наявними матеріалами у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника позивача,  розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Комунальне підприємство "Вода Есхара" є комунальним унітарним підприємством, утвореним Есхарівською селищною радою відповідно до рішення X сесії VII скликання від 15.06.2016 на базі відокремленої частини комунальної власності.

Відповідно до Статуту Комунального підприємства "Вода Есхара" основними напрямками діяльності підприємства є забезпечення споживачів водою питної якості для господарсько-питних і комунальних потреб населення на підставі укладених з абонентами договорів та підприємств, організацій і установ, відповідно до укладених договорів; забезпечення прийому і відведення побутових стічних вод.

Комунальне підприємство "Вода Есхара" здійснює свою господарську діяльність, керуючись Законом України "Про питну воду, питне водопостачання".

Згідно із ст. 19 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання" послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" на підставі договору з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням та/або централізованим водовідведенням. Договір про надання послуг з питного водопостачання та/або водовідведення укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті. Порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання та/або водовідведення встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Згідно з вимогами пункту 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу 27.06.2008 N 190 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2008 за N 936/15627, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

Між Комунальним підприємством “Вода Есхара” (далі - виконавець) та філією “Теплоелектроцентраль” ТОВ “ДВ нафтогазовидобувна компанія” (далі - абонент) укладено у письмовій формі договір про надання послуг з централізованого водовідведення від 01.08.2016 №4, відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов`язується надати замовникові послуги, зазначені в п. 1.2 договору, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Найменування послуг - послуги з централізованого водовідведення. Кількість послуг, що надаються за цим договором, визначається загальною кількістю прийнятих КП “Вода Есхара” від абонента у каналізацію, протягом дії договору, кубічних метрів стічних вод і складає - до 43365 мЗ на рік. Назва об`єкту надання послуг: Філія “Теплоелектроцентраль” ТОВ “ДВ нафтогазовидобувна компанія” (п. 1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору визначено, що КП “Вода Есхара” надає абоненту послуги, якість яких відповідає нормам Закону України “Про житлово-комунальні послуги” № 1875-15.

Відповідно до п. 3.1 договору КП “Вода Есхара” надає послуги з централізованого водовідведення абоненту за тарифом 35,75 грн. за 1 м куб., згідно рішення сесії Есхарівської селищної ради Чугуївського району Харківської області XII сесія VII скликання від 29.07.2016р.

Згідно п. 3.2 договору стічні води приймаються згідно приладу обліку стічних вод, встановленого абонентом на межі балансового розмежування.

Розрахунки проводяться шляхом оплати абонентом після пред`явлення КП “Вода Есхара” рахунка на оплату послуг. До рахунка додається акт здачі - приймання наданих послуг (п. 4.1 договору).

Пунктом 4.2. договору передбачено, що розрахунки за централізоване водовідведення проводяться у 5-денний термін після отримання рахунку.

Пунктом 4.3 договору визначено, що тарифи на послуги централізованого водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно до вимог чинного законодавства та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору КП “Вода Есхара” доводить замовнику нові тарифи у платіжних документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Згідно п. 4.5 договору датою зарахування платежів за водовідведення є дата зарахування їх на поточний рахунок КП “Вода Есхара”.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов`язаний у 7-ми денний термін з дня отримання платіжного документу, письмово повідомити про це КП “Вода Есхара” та у цей же термін з дня отримання платіжного документу, письмово повідомити про це КП “Вода Есхара” та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити платіжний документ КП “Вода Есхара” вважатиметься безпідставною (п.4.7 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору облік кількості стічних вод здійснюється на основі показань засобів обліку стічних вод, встановленого абонентом за свій рахунок, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

Зняття показів засобів обліку стічних вод здійснюється представником КП “Вода Есхара” в присутності абонента щомісячно для формування рахунків за надані послуги (п. 5.6 договору).

Відповідно до п. 6.1.1 договору абонент зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги.

Згідно з п. 6.2.2 договору абонент має право контролювати надання послуг з централізованого водовідведення у строки, встановлені цим договором.

Договір набирає чинності з дати підписання та, відповідно до ч. 3 статті 631 Цивільного кодексу України, поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.08.2016 року та діє до 29.12.2016, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. У випадку якщо ні одна зі сторін за місяць до закінчення договору не повідомила про бажання розірвати договір, він вважається пролонгований на той же самий строк (п. 10.1 договору).

Відповідно до п. 1.1 рішення Виконавчого комітету Есхарівської селищної ради Чугуївського району Харківської області від 21.02.2019 № 29 “Про затвердження скоригованого тарифу на послугу з водовідведення для населення, бюджетних та інших споживачів смт. Есхар” затверджено скоригований тариф на послуги з водовідведення по категоріям споживачів для смт. Есхар, які надаються КП “Вода Есхара”: для бюджетних організацій - 80,04 грн.  за 1 куб. м з ПДВ.

Тарифи вступають в дію з 01 березня 2019 р. (п. 3 рішення).

Між Комунальним підприємством “Вода Есхара” та філією “Теплоелектроцентраль” ТОВ “ДВ нафтогазовидобувна компанія” укладено додаткову угоду № 4 до договору від 01.08.2016 № 4, відповідно до п. 1 якого пункт 3.1 викладено в новій редакції: КП “Вода Есхара” надає послуги з централізованого водовідведення абоненту, за тарифом, затвердженим рішенням виконкому Есхарівської селищної ради від 21.02.2019 року № 29 і діючим з 01.04.2019 року, згідно наказу № 12-П від 07.03.2019р. - 80,04 грн.  з ПДВ”. Інші пункти договору залишені без змін.

У відповідності до умов договору від 01.08.2016 № 4 за період з травня 2020 року по листопад 2020 року позивачем надано відповідачу послуги з централізованого водовідведення на суму 852 666.12 грн., що підтверджується наступними первинними документами:

- за травень 2020 року - актом прийому-передачі госппобутових стоків у кількості 1699 куб.м., актом про надання послуг за травень 2020 року у кількості 1699 куб.м.  на суму 135 987,96 грн. ;

- за червень 2020 року - актом прийому-передачі госппобутових стоків у кількості 1699 куб.м, актом про надання послуг за червень 2020 року у кількості 1699 куб.м.  на суму 132 946,44 грн.;

- за липень 2020 року - актом прийому-передачі госппобутових стоків у кількості 1873 куб.м., актом про надання послуг за липень 2020 року у кількості 1873 куб.м.  на суму 149 914,92 грн.

- за серпень 2020 року - актом прийому-передачі госппобутових стоків у кількості 1561 куб.м., актом про надання послуг за серпень 2020 року у кількості 1561 куб.м.  на суму 124 942,44 грн.;

- за вересень 2020 року - актом прийому-передачі госппобутових стоків у кількості 1493 куб.м., актом про надання послуг за вересень 2020 року у кількості 1493 куб.м.  на суму 119 499,72 грн.;

- за жовтень 2020 року - актом прийому-передачі госппобутових стоків у кількості 1070 куб.м.;  актом про надання послуг за жовтень 2020 року у кількості 1070 куб.м. на суму 85642,80 грн.;

- за листопад 2020 року - рахунком на оплату № 27 від 30.11.2020 заборгованістю у сумі 103 731,84 грн. ( Акт прийому-передачі госпобутових стоків та акт про надання послуг за листопад 2020 року, за твердженнями позивача, знаходяться у Відповідача).

Вказані вище акти підписані обома сторонами договору без зауважень щодо якості та кількості наданих послуг та скріплені печатками юридичних осіб. З боку відповідача на виконання умов п. 4.7 договору не було висунуто жодної письмової незгоди щодо кількості та/або вартості отриманих послуг.

Проте, як вказує позивач, в порушення умов Договору оплата за надані послуги  за період з травня 2020 року по листопад 2020 року відповідачем не була здійснена, внаслідок чого за відповідачем станом на 01.12.2020 утворилась заборгованість у розмірі 852666,12грн..

У зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом та просить стягнути з відповідача 852666,12 грн. заборгованості щодо оплати послуг з централізованого водовідведення, 28271,44 грн. пені, 7026,88 грн.  3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Відповідно до    ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі          ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами          ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених          Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі    ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до          закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України    передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього     Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1     ст. 530 ЦК України     якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі     ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до вимог     ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1     ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до          1     ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що на виконання Договору  про надання послуг з  централізованого водовідведення від 01.08.2016 № 4  позивачем за період з травня 2020 року по листопад 2020 року надано відповідачу послуг на загальну суму 852666,12 грн., що підтверджується актами прийому - передачі та Актами надання послуг, підписаними між сторонами.

Згідно розрахунків позивача сума основного  боргу відповідача за Договором  про надання послуг з централізованого водовідведення від 01.08.2016 № 4 складає 852666,12 грн.

Проте, з матеріалів справи вбачається,  що 30.10.2020 відповідачем було перераховано позивачу 50000,00 грн., як оплату за водовідведення за вересень згідно розрахунку № 28. Тобто, сума основного боргу у розмірі 50000,00 грн. була перерахована відповідачем ще до подачі позову до суду та зазначена оплата не була врахована позивачем під час здійснення розрахунку суми основного боргу.

При цьому, суд звертає увагу, що у відповіді на відзив та у судовому засіданні позивач підтвердив сплату відповідачем боргу за Договором у розмірі 50 000,00 грн.

А отже, вказане свідчить про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 50000,00 грн., у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову в цій частині позовних вимог.

В той же час, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили про сплату суми основного боргу за Договором про надання послуг з централізованого водовідведення від 01.08.2016 у  розмірі 802666,12 грн., при цьому вказана сума заборгованості відповідачем не спростовується.  

У зв`язку з чим, господарський суд суму основного боргу у розмірі 802666,12 грн. визнав обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 28271,44 грн., слід зазначити наступне.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.3. Договору  передбачено, що при порушенні строків виконання зобов`язання по оплаті за надані послуги, із Абонента стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми  заборгованості за кожен день прострочення платежу, за умови реального фінансування.

За приписами статті 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Зважаючи на прострочення відповідачем зобов`язань щодо оплати вартості наданих послуг, позивачем було нараховано відповідачу пеню у розмірі 28271, 44 грн. за період з 01.06.2020 по 01.12.2020.

Перевіривши правильність нарахування пені, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з перерахунком, здійсненим судом першої інстанції і зазначає, що позивачем не було враховано п. 4.2. договору, яким передбачено, що розрахунки за централізоване водовідведення проводяться у 5-денний термін після отримання рахунку. Вказане призвело до неправильного визначення періоду заборгованості за кожним зобов`язанням окремо та до збільшення кількості днів прострочення. Окрім того, позивачем не була врахована оплата за послуги у розмірі 50000,00 грн.

Отже, здійснивши перерахунок суми пені за період  з 10.06.2020  по 01.12.2020, враховуючи дати отримання рахунків відповідачем та строк на оплату, встановлений п. 4.2. Договору, правомірно нарахованою є пеня у  загальному розмірі 24335,32 грн., а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими. В іншій частині щодо стягнення пені у розмірі 3936,12 грн. суд відмовив, з чим погоджується судова колегія.

Стосовно зменшення розміру пені на 70%, колегія суддів зазначає, що  господарський суд відмовив у задоволенні заявленого клопотання, у зв`язку з необхідністю дотримання балансу інтересів сторін, несплатою відповідачем протягом тривалого часу боргу, враховуючи погодження пені сторонами у договорі, а також недоведеністю відповідачем належними доказами наявності виняткових обставин.

У апеляційній скарзі, відповідач зазначає, що рішення Господарського

суду Харківської області від 23.03.2021 по справі № 922/4184/20 прийняте з

порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку із

залишенням без задоволення його клопотання про зменшення розміру

штрафних санкцій, заявлених позивачем до стягнення.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що зменшення розміру штрафних санкцій є саме правом, а не обов`язком суду.

Умови, за яких суд має право зменшити на вимогу боржнику розмір

штрафних санкцій визначені ч. 1 ст. 233 ГК України, а саме у разі якщо

належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками

кредитора.

У ч. 3 ст. 551 ЦК України також передбачено, що розмір неустойки може

бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір

збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні принципи наведено у ст. 233 ГК України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом наведених вище норм, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 922/3613/18, від 08.05.2018 у справі №924/709/17.

З аналізу наведених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен взяти до уваги та оцінити: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення зобов`язання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної особи, тощо.

ТОВ “ДВ нафтогазовидобувна компанія” має непогашену заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за період з травня 2020 по листопад 2020.

На момент розгляду справи рішення господарського суду не виконано навіть частково.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків.

Цивільні і господарські відносини мають ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.03.2021 по справі №922/4184/20 відповідачу встановлено до сплати пеню у розмірі 24335 грн, враховуючи суму основного боргу,  який складає 802 666 грн.

На думку колегії суддів, розмір пені є обґрунтованим та не є

надмірно завищеним.

Разом із цим скаржник, у апеляційній скарзі зазначає, що знаходиться у

збитковому матеріальному стані. На підтвердження цього надав фінансовий

звіт за 2019 рік та 1-й квартал 2020. Відповідач має статус товариства з

обмеженою відповідальністю, відповідно до ст. 42 ГК України

підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик

господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання

(підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та

одержання прибутку.

Натомість, "Вода Есхара" є комунальним унітарним підприємством,

утвореним Есхарівською селищною радою відповідно до рішення X сесії VII

скликання від 15.06.2016 на базі відокремленої частини комунальної

власності, яке надає послуги з водопостачання та водовідведення для

господарсько-питних і комунальних потреб як населенню так і підприємствам,

установам, організаціям незалежно від форм власності. Своїми діями

відповідач спричинює негативні наслідки для діяльності комунального

підприємства у зв`язку з несплатою за отримані послуги у строки, встановлені

договором.

Слід наголосити, що відповідач не вживав добровільних заходів щодо виконання

зобов`язання з метою недопущення негативних наслідків, таких як

можливість застосування позивачем штрафних санкцій у вигляді пені.

Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).

При цьому, зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19).

Враховуючи необхідність дотримання балансу інтересів сторін, колегія суддів підтримує висновок, якого дійшов господарський суд першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про зменшення пені.

Також, колегія суддів погоджується з перерахунком господарського суду щодо 3% річних у розмірі 6093,06 грн і зазначає, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору, позивачем нараховано відповідачу 3% річних  у розмірі 7026,88 грн. за період  з 01.06.2020 по 01.12.2020.

Однак, як і в розрахунках пені неправильно визначено період заборгованості, що призвело до збільшення кількості днів прострочення, а також не враховано оплату у розмірі 50000,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, з огляду на вищевказані норми права, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з тим, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного і правового обґрунтування та не доведені належними доказами, а також відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення суду має бути залишене без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 129, 236, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ “ДВ Нафтогазвидобувна компанія” на рішення Господарського суду Харківської області від 23 березня 2021 року у справі №922/4184/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 23 березня 2021 року у справі №922/4184/20 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 08.07.2021 року.

Головуючий суддя                                                                        Ільїн О.В.  

Суддя                                                                                               Слободін М.М.

Суддя                                                                                               Хачатрян В.С.