ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/74/21 Справа № 201/13098/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Ходаківський М. П. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2021 року        колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

                       головуючого - судді Демченко Е.Л.

                       суддів – Куценко Т.Р., Макарова М.О.

                       при секретарі — Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 22 лютого 2018 року по справі за позовом ОСОБА_4 ,  ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа — Регіональний сервісний центр МВС в Дніпропетровській області, ОСОБА_8 , про визнання правочинів недійсними, витребування майна, визнання права власності, зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а:

       У вересні 2016 року ОСОБА_2 (до укладення шлюбу ОСОБА_9 ) та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ФОП ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа – Регіональний сервісний центр МВС в Дніпропетровській області, про визнання правочинів недійсними, витребування майна, визнання права власності, зобов`язання вчинити певні дії, мотивуючи тим, що з 01 січня 2015 року вони проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу та 24 січня 2015 року за рахунок спільних коштів придбали транспортний засіб «CITROEN C1SX», 2011 року випуску, колір червоний, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , який було зареєстровано на ім`я ОСОБА_10 . У вересні 2015 року неправомірними діями організованої групи осіб шляхом вчинення фізичного і психологічного насильства щодо ОСОБА_11 , який є братом ОСОБА_12 , їх сім`ю змусили оформити довіреності на право розпорядження нерухомим майном та відібрали транспортні засоби.

       Зазначали, що        за вказаним фактом Головним управлінням Національної поліції України в Дніпропетровській області відкрито кримінальне провадження №12016040000000664 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 189 КК України (вимагання, вчинене за попередньою змовою групою осіб).

       05 вересня 2015 року Харківським відділом реєстраційно-екзаменаційної роботи №2 транспортний засіб «CITROEN C1SX», 2011 року випуску, колір червоний, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , знято з обліку для реалізації та 15 вересня 2015 року Територіальним сервісним центром №1241 зареєстровано на ім`я ОСОБА_6 30 березня 2016 року в Територіальному сервісному центрі №2346 зазначений транспортний засіб було зареєстровано за ОСОБА_7 .

       Посилаючись на те, що вони не мали дійсних намірів на відчуження майна і будь-яких угод про відчуження транспортного засобу  ОСОБА_13 не підписувала, нікого на такі дії не уповноважувала, грошових коштів від його продажу не отримувала, а ОСОБА_3 не надавав згоди на відчуження спільного майна, набутого за час сумісного проживання, просили визнати недійсним договір комісії, укладений між  ОСОБА_10  та ФОП  ОСОБА_5 , про здійснення комісійного продажу транспортного засобу CITROEN C1SX, 2011 року випуску, колір червоний, номер шасі (кузова, рами)  НОМЕР_1 , номера двигуна  НОМЕР_2 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу CITROEN C1SX, 2011 року випуску, колір червоний, номер шасі (кузова, рами)  НОМЕР_1 , номера двигуна  НОМЕР_2 , укладений між  ОСОБА_10  та ОСОБА_6 , оформлений довідкою-рахунком №ААЕ415435 від 15 вересня 2015 року, виданою ФОП  ОСОБА_5 ; визнати за  ОСОБА_10  право власності на транспортний засіб CITROEN C1SX, 2011 року випуску, колір червоний, номер шасі (кузова, рами)  НОМЕР_1 , номера двигуна  НОМЕР_2 ; витребувати від  ОСОБА_7  на користь  ОСОБА_10  транспортний засіб CITROEN C1SX, 2011 року випуску, колір червоний, номер шасі (кузова, рами)  НОМЕР_1 , номера двигуна  НОМЕР_2 ; зобов`язати ОСОБА_7  передати ОСОБА_10  транспортний засіб CITROEN C1SX, 2011 року випуску, колір червоний, номер шасі (кузова, рами)  НОМЕР_1 , номера двигуна  НОМЕР_2 , ключі від нього та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

       Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 22 лютого 2018 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 07 червня 2018 року про виправлення описки, позов задоволено частково. Витребувано з володіння ОСОБА_7 автомобіль марки «CITROEN C1SX», 2011 року випуску, колір червоний, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_2 , та зобов`язано його передати цей автомобіль ОСОБА_4 . В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання стосовно судових витрат.

       В апеляційні скарзі ОСОБА_7 , посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду та ухвалите нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

       Апеляційна скарга ОСОБА_7 мотивована тим, що, задовольняючи вимогу позивача ОСОБА_2 про витребування майна, суд повинен був встановити той факт, що відповідач ОСОБА_7 є добросовісним набувачем і лише в разі встановлення, що відповідач є добросовісним набувачем суд повинен установити, чи вибуло майно з володіння власника поза його волею або було продане в порядку виконання судових рішень; судом не враховано те, що із підстав відсутності у сторони волі на його укладення, правове значення має наявність такої волі на момент досягнення сторонами договору згоди в належній формі з усіх істотних умов договору, а не на момент його державної реєстрації; моментом вчинення правочину слід вважати момент, коли сторони свого часу досягли згоди з усіх істотних умов, тобто, виконання договору протягом більше ніж року, є доказом того, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, тому твердження суду першої інстанції про те, що позивачі не укладали з відповідачами договорів комісії на здійснення комісійної торгівлі транспортними засобами, договорів купівлі-продажу, грошові кошти за продані транспортні засоби не отримували є безпідставними та підтверджує волевиявлення ОСОБА_2 на відчуження спірного транспортного засобу; відповідно до п.33 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Порядок), в частині звернення із заявою про перереєстрацію транспортного засобу та надання акту приймання-передачі транспортного засобу, засвідченого підписом, не застосовується до спірних правовідносин, так як його вимоги встановлено для об`єктів права державної власності; позивачі звернулися з даним позовом лише у жовтні 2016 року, посилаючись на кримінальне провадження №12016040000000664, у якому на час постановлення рішення нікому не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального порушення.

        ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне надання оцінки доказам, здобутим в ході судового розгляду, неправильний розподіл судових витрат, просили скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

       Апеляційна скарга ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мотивована тим, що суд надав неправильну оцінку частині доказів, необґрунтовано відмовив у витребуванні доказів та проведенні почеркознавчої експертизи; не вжив заходів процесуального примусу до посадових осіб Соборного ВП ГУНП в Дніпропетровській області з приводу ненадання ними письмових доказів, необхідних для розгляду справи, внаслідок чого ухвалу суду про їх витребування не було виконано.

       Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 задоволено, апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 22 лютого 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 судовий збір по 5 167 грн.50 коп. з кожного.

       Постановою Верховного Суду від 11 грудня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково. Постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

       Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги позивачів та задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на наступне.

       Відповідно до ст.ст.263,264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.

       Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду у повній мірі не відповідає з огляду на таке.

       Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

       Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

       Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

       Судами встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 24 січня 2015 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_14 укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_10 придбала автомобіль «CITROEN C1SX», 2011 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_4 .

       24 січня 2015 року Дніпропетровським відділом реєстраційно-екзаменаційної роботи №1 спірний транспортний засіб було зареєстровано за ОСОБА_10 та видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_6 .

       05 вересня 2015 року автомобіль «CITROEN C1SX», 2011 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , знятий з обліку для реалізації у відділі реєстраційно-екзаменаційної роботи №2 Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області.

       15 вересня 2015 року Дніпропетровським відділом реєстраційно-екзаменаційної роботи №2 вказаний транспортний було зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі довідки-рахунку від 15 вересня 2015 року №415435, виданої ФОП ОСОБА_5 за умовами договору про надання послуг з виписки довідки-рахунку від 15 вересня 2015 року, укладеного між ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_10 .

       За договором купівлі-продажу транспортного засобу від 26 березня 2016 року №293/01/2346/2016 ОСОБА_6 продала вищевказаний автомобіль ОСОБА_7

       30 березня 2016 року Територіальним сервісним центром №2346 Міністерства внутрішніх справ України вказаний транспортний було зареєстровано за ОСОБА_7

       23 серпня 2016 року ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_3 подали до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області заяву про те, що з вересня 2015 року невідомі особи, погрожуючи їм фізичною розправою, вимагали в них грошові кошти. 23 серпня 2016 року відомості про кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою статті 189 Кримінального кодексу України, були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (кримінальне провадження №12016040000000664).

       Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що спірний автомобіль вибув з володіння ОСОБА_4 поза її волею, з порушенням встановленої законодавством процедури, тому позовні вимоги в частині витребування транспортного засобу з незаконного володіння ОСОБА_7 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

       Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

       Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

       Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

       Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору,виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

       За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

       Відповідно до статті 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

       Згідно з частиною третьою статті 1012 ЦК України істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

       Майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента (стаття 1018 ЦК України).

       Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою–третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

       За положеннями статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Положеннями статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

       Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

       Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у статті 16 ЦК України.

       Таким способом може бути, зокрема визнання правочину недійсним (пункт другий частини другої статті 16 ЦК України).

       Згідно з частиною третьою статті 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

       Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

       Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

       Якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача, захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий шляхом задоволення віндикаційного позову.

       Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову до добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, викладений в постанові від 17 лютого 2016 року у справі №6-2407цс15).

       Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (провадження №14-208цс18), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

       Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібний за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі №6-140цс14). Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

       Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 ЦК України.        Таким чином, право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді. Застосування реституції та повернення майна за недійсним правочином, враховуючи положення статті 216 ЦК України, є можливим тоді, коли предметом спору є правочин за участю власника і покупця (набувача).

       Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388 (далі – Порядок № 1388), встановлено єдину на території України процедуру державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі – транспортні засоби), оформлення та видачу реєстраційних документів і номерних знаків.

       Відповідно до абзаців першого–четвертого, дванадцятого пункту 8 Порядку №1388 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі – правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не допускаються до державної реєстрації транспортні засоби з правим розташуванням керма (за винятком транспортних засобів, які були зареєстровані в підрозділах Державтоінспекції до набрання чинності Законом України «Про дорожній рух»). Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою: довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб`єктом господарювання, діяльність якого пов`язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, договори купівлі–продажу транспортних засобів, оформлені в Державтоінспекції, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби. Для державної реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зняті з обліку в підрозділах Державтоінспекції, крім зазначених у цьому пункті документів, що підтверджують правомірність їх придбання, подається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі, з відміткою підрозділу Державтоінспекції про зняття транспортного засобу з обліку. Переобладнання (крім переобладнання для роботи на газових паливах), відчуження, передача права користування і (або) розпорядження придбаних транспортних засобів, не зареєстрованих у підрозділах Державтоінспеції, не допускається.

       Абзацами першим–другим, четвертим–п`ятим пункту 33 Порядку № 1388 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що перереєстрація транспортних засобів проводиться у разі отримання свідоцтва про реєстрацію замість утраченого або не придатного для користування, зміни їх власників, місця стоянки, місцезнаходження або найменування власників – юридичних осіб, місця проживання або прізвища, імені чи по батькові фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, а також у разі зміни кольору, переобладнання транспортного засобу чи заміни кузова, інших складових частин, що мають ідентифікаційні номери. При перереєстрації транспортних засобів у разі зміни їх власників зняття з обліку таких транспортних засобів не проводиться. У разі відчуження транспортних засобів, зазначених в абзаці другому цього пункту, їх перереєстрація проводиться за умови дотримання вимог щодо відчуження, які визначені нормативно-правовими актами Фонду державного майна та іншими актами законодавства. Для проведення перереєстрації транспортних засобів, зазначених в абзаці другому цього пункту, до підрозділів Державтоінспекції подаються засвідчені підписами сторін, що скріплені печатками, акти приймання-передачі транспортних засобів із зазначенням їх кольору, марки, моделі, року випуску, ідентифікаційних номерів складових частин (далі – реквізити), а для проведення перереєстрації транспортних засобів у разі їх відчуження – документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби, разом із зазначеними актами.

       Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 23 червня 2017 року було витребувано від Соборного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 оригінали для огляду в судовому засіданні та засвідчені належним чином копії документів про переоформлення транспортного засобу «CITROEN C1SX», 2011 року випуску, колір червоний, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , які було вилучено 28 вересня 2016 року у ФОП ОСОБА_5 та Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області у зв`язку з розслідуванням кримінального провадження №12016040650003661. Витребувано від Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області оригінали для огляду в судовому засіданні та засвідчені належним чином копії документів, на підставі яких здійснювалося оформлення права власності та всі реєстраційні дії щодо спірного транспортного засобу з часу його ввезення на митну територію України. Витребувано від ФОП ОСОБА_5 оригінали для огляду в судовому засіданні та засвідчені належним чином копії документів, що стали підставою для переоформлення вищевказаного транспортного засобу.

       На виконання ухвали Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 23 червня 2017 року Регіональним сервісним центром Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області надано відповідь із зазначенням реєстраційних дій щодо спірного автомобіля, а також – копії документів на вказаний автомобіль, операції з яким проводилися на території Дніпропетровської області.

       Листом Слідчого відділення Соборного відділення поліції Дніпропетровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 21 грудня 2017 року повідомлено суду, що надати витребувані документи, які знаходилися в матеріалах кримінального провадження №12016040650003661, неможливо, оскільки 16 листопада 2017 року кримінальне провадження перебувало у приміщені Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, де виникла пожежа, в результаті якої матеріали кримінального провадження було пошкоджено (т.2 а.с.221).

       Позивачі наполягали на тому, що спірний автомобіль вибув з володіння ОСОБА_17 поза її волею, з порушенням встановленої законодавством процедури. Вказувал, що жодних угод про відчуження транспортного засобу вона ( ОСОБА_10 ) не підписувала. У вересні 2015 року через неправомірні дії організованої групи осіб шляхом вчинення фізичного насильства щодо ОСОБА_11 , який є братом позивачки, їх сім`ю змусили оформити довіреності на право розпорядження нерухомим майном та відібрали його, згодом без їх на те волі переоформили на своїх родичів.

       Відповідно до частини першої статті 231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

       У разі вчинення правочину під впливом насильства формування волі особи, яка вчиняє правочин, відбувається внаслідок втручання стороннього фактора – фізичного чи психічного тиску з боку контрагента або іншої особи з метою спонукання до вчинення тих дій, які особа не бажала б вчинити без наявності таких фізичних чи психічних страждань.

       Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 21 постанови від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом насильства (стаття 231 ЦК України), судам необхідно враховувати, що насильство має виражатися в незаконних, однак не обов`язково злочинних діях. Насильницькі дії можуть вчинятись як стороною правочину, так і іншою особою – як щодо іншої сторони правочину, так і щодо членів її сім`ї, родичів тощо або їх майна. Факт насильства не обов`язково має бути встановлений вироком суду, постановленим у кримінальній справі.

       Отже, стаття 231 ЦК України безпосередньо не пов`язує недійсність правочину із вчиненням кримінально карних дій. Факт насильства при визнанні правочину недійсним може встановлюватися також у цивільному процесі, тобто насильство може і не підпадати під дію Кримінального кодексу України, але воно завжди з позицій цивільного права є неправомірним.

       Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

       Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

       Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

       У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява №7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін – один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду – передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

       Колегія суддів наголошує на тому, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов`язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі.        Докази, які позивач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановлює наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, - повинні бути виключно належними та допустимими.

       Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

       При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

       З метою з`ясування належних обставин даної справи, після повернення її з Верховного Суду, колегія суддів задовольняла численні клопотання позивачів у справі.

       Так ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року витребувані ряд доказів по даній справі (т.5 а.с.6-9). У Регіонального сервісного центру МВС в Дніпропетровській області витребувано оригінали документів, на підставі яких здійснювалось оформлення права власності, та всі реєстраційні дії щодо транспортного засобу марки «CITROEN C1SX», 2011 року випуску, колір червоний, номер шасі (кузова, рами)  НОМЕР_1 , з 01 січня 2015 року по теперішній час. У ФОП ОСОБА_5 витребувані оригінали документів, що стали підставою для переоформлення транспортного засобу марки «CITROEN C1SX», 2011 року випуску, колір червоний, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , а саме: довідку-рахунок ААЕ №415435 від 15 вересня 2015 року (лицьова та зворотна сторони із нанесеним підприємством інформації про оціночну вартість такого транспортного засобу, номер та дата складення звіту про оцінку); звіт суб`єкта оціночної діяльності, що проводив оцінку транспортного засобу; біржову угоду; договір комісії; договір купівлі-продажу транспортного засобу; фінансові документи про оплату комісії та вартості придбаного транспортного засобу; підписане власноручно письмове повідомлення власників транспортного засобу. У Соборного відділу поліції ГУ НП в Дніпропетровській області витребувані належним чином засвідчені копії документів про переоформлення транспортного засобу марки «CITROEN C1SX», 2011 року випуску, колір червоний, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , які були вилучені у ФОП ОСОБА_5 та Регіонального сервісного центру МВС в Дніпропетровській області у зв`язку із розслідуванням кримінального провадження №12016040650003661. У Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 витребувані належним чином засвідчені копії документів про переоформлення транспортного засобу марки «CITROEN C1SX», 2011 року випуску, колір червоний, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , які були вилучені у ФОП ОСОБА_5 та Регіонального сервісного центру МВС в Дніпропетровській області у зв`язку із розслідуванням кримінального провадження №12016040650003661.

       Ухвала апеляційного суду зазначеними вище органами була виконана частково.

       ФОП ОСОБА_5 вказана ухвала залишена без реагування.

       Ухвалою Дніпропетровського апеляційного суду від 19 січня 2021 року до участі у справі у якості третьої особи залучено ОСОБА_8 , яка на час розгляду справи була власником спірного автомобіля (т.5 а.с.80-82).

       16 лютого 2021 року винесено окрему ухвалу, якою звернуто увагу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на неналежне виконання службових обов`язків працівниками Соборного відділу поліції ГУ НП в Дніпропетровській області. Копію ухвали направлено до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області для відповідного реагування (т.5 а.с.102-107).

       З врахуванням наявності клопотання позивачів про призначення по даній справі судово-почеркознавчої експертизи у позивача ОСОБА_2 відібрано експериментальні зразки підпису.

       Також позивачами надано ряд документів, які містять вільні та умовно вільні зразки підпису ОСОБА_2 .

       Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року призначено у даній справі судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої, за клопотанням позивачів, доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Перед експертами поставлені наступні питання: 1. Чи виконано підпис від імені ОСОБА_4 позивачем ОСОБА_2 чи іншою особою в договорі про надання послуг по виписці довідки-рахунку від 15 вересня 2015 року, сторонами якого зазначено ФОП ОСОБА_5 (виконавець), ОСОБА_10 (замовник - 1), ОСОБА_6 (замовник - 2)?; 2. Чи виконано підпис від імені ОСОБА_4 позивачем ОСОБА_2 чи іншою особою в акті №415435 технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер складеного із зазначенням ФОП ОСОБА_5 (комісіонер), ОСОБА_10 (комітент), ОСОБА_6 (покупець)?. Попереджено експертів про кримінальну відповідальність, згідно до вимог ст.ст.384,385 КК України. Направлено експерту цивільну справу, яка містить ксерокопії досліджуваних документів, експериментальні, вільні та умовно вільні зразки підпису ОСОБА_4 .

       Справу направлено до експертної установи.

       07 травня 2021 року справа повернута до суду без виконання ухвали. Повідомлено, що відповідно до вимог ч.2 п.1.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень (затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5) для проведення почеркознавчих досліджень рукописних текстів та підписів надаються виключно оригінали документів. Посилаючись на п.3.5 Інструкції про призначення і проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства Юстиції від 08 жовтня 1998 року №53/5 (у чинній редакції) вказали, що коли об`єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об`єкта, крім об`єктів почеркознавчих досліджень. Тобто, почеркознавчі експертизи та дослідження за будь-якими копіями документів не проводяться.

       Таким чином апеляційним судом вичерпані всі можливості для встановлення належних обставин даної справи.

       Під час судових засідань, надаючи пояснення по суті справи, позивач ОСОБА_2 вказувала, що, знявши автомобіль з реєстраційного обліку, передала його знайомій особі, яку наразі не пам`ятає.

       Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

       Позивачами не доведено вибуття спірного автомобіля поза їх волею.

       Посилання позивачів, що у вересні 2015 року, через неправомірні дії організованої групи осіб шляхом фізичного і психологічного насильства щодо ОСОБА_11 , який є братом позивачки - ОСОБА_4 , їх сім`ю змусили оформити довіреності на право розпорядження нерухомим майном та відібрали транспортні засоби, які згодом без їх волі переоформили на родичів, колегія суддів до уваги не приймає. За вказаним фактом Головним управлінням Національної поліції України в Дніпропетровській області відкрито кримінальне провадження №12016040000000664 за ознаками ч.2 ст.189 КК України «Вимагання вчинене за попередньою змовою групою осіб».

       Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

       Наразі немає остаточного процесуального рішення з даного факту, нікому не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

       Колегія суддів враховує той факт, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

       Також колегія суддів звертає увагу на те, що за останніми відомими суду даними власником спірного автомобіля є ОСОБА_8 , а не відповідач ОСОБА_7 .

       Інші доводи апеляційної скарги позивачів не можуть слугувати підставою для задоволення позовних вимог.

       На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

       Згідно з ч.ч.1,13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

       Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

       Враховуючи результат розгляду даної справи, пропорційно до заявлених та задоволених позовних вимог, з позивачів на користь відповідача ОСОБА_7 слід стягнути судові витрати у розмірі по 5 165 грн.50 коп. з кожного, понесені у зв`язку з сплатою судового збору за подання апеляційної скарги.

       Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів, –

п о с т а н о в и л а:

       Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

       Апеляційну скаргу  ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 задовольнити частково.

       Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 22 лютого 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення.

       В задоволенні позову ОСОБА_4 ,  ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа — Регіональний сервісний центр МВС в Дніпропетровській області, ОСОБА_8 , про визнання правочинів недійсними, витребування майна, визнання права власності, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

       Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 судові витрати в розмірі по 5 165 грн.50 коп. з кожного.

       Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

               Головуючий:                                         Демченко Е.Л.

               Судді:                                                 Куценко Т.Р.

                                                                        Макаров М.О.