У Х В А Л А

Справа № 200/11246/18

Провадження № 2/932/2982/21

22 березня 2021 року                                                         м. Дніпро

Суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Куцевол В.В., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання неправомірними дій, скасування державної реєстрації права власності, поновлення права власності, –

В С Т А Н О В И В:

В провадженні судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Сліщенка Ю.Г. перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання неправомірними дій, скасування державної реєстрації права власності, поновлення права власності.

Внаслідок звільнення судді ОСОБА_7 з займаної посади у зв`язку з поданням заяви про відставку на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 07.07.2020 року за № 2049/0/15-20, справу протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2021 року передано у моє провадження.

З матеріалів справи встановлено наступне.

07.07.2018 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , у якій позивачі прохають визнати неправомірними дії ОСОБА_4 з переоформлення права власності на квартиру АДРЕСА_1 ; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером № 1223285500:03:013:0014, що по АДРЕСА_2 ; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на земельну ділянку з кадастровим номером № 1223285500:03:013:0015, що по АДРЕСА_2 ; поновити право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером № 1223285500:03:013:0014, що по АДРЕСА_2 ; поновити право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером № 1223285500:03:013:0015, що по АДРЕСА_2 .

В обґрунтування звернення до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська позивачі зазначили, що більш коштовне майно – квартира АДРЕСА_1 , знаходиться у Шевченківському районі м. Дніпра, де також мешкає відповідач ОСОБА_4 .

На підтвердження факту взаємопов`язаності позовних вимог усіх трьох позивачів останніми надано незавірену копію договору позики від 14.05.2015 року, за умовами якого ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 нібито передали у заставу ОСОБА_4 нерухоме майно: належну на праві власності ОСОБА_1 на праві власності квартиру АДРЕСА_1 ; належну на праві власності ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером № 1223285500:03:013:0153, що по АДРЕСА_2 ; належну на праві власності ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером № 1223285500:03:013:0154, що по АДРЕСА_2 . Зазначений договір позики укладений у простій письмовій формі, тому в частині застави нерухомого майна є нікчемним, оскільки вчинений з порушенням встановленого законом порядку на його посвідчення та реєстрацію.

На підтвердження права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 до позову долучено незавірену фотокопію свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.07.2004 року, видане виконавчим комітетом Бабушкінської районної ради, яке не містить відміток про його реєстрацію, згідно з Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, що затверджено Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року. Підставою видачі свідоцтва вказано рішення виконавчого комітету Бабушкінської районної ради від 21.05.2004 року за № 350. В силу приписів Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» Бабушкінська районна рада органом приватизації не була, таким органом був виконавчий орган Дніпропетровської міської ради.

Згідно з вимогами ст. 182 ЦК України, який набрав чинності з 01.01.2004 року, у редакції, чинній на час видачі свідоцтва, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відповідно до вимог ст. 334 ЦК України, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

До позовної заяви не долучено витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щоб підтверджував право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 , а інші докази в силу наведених вище обставин не доводять такого права.

Позовна заява в частині захисту права власності на квартиру обґрунтована виключно укладенням договору позики від 14.05.2015 року, яким заставлено нерухоме майно, без наведення фактичних даних набуття квартири у власність позивачем та вчинення щодо неї реєстраційних чи інших дій з ініціативи відповідача ОСОБА_4 . Суд враховує і те, що ніякі дії відповідачем ОСОБА_4 з нерухомим майном на підставі очевидно нікчемного правочину вчиненні бути не могли. При фактичній відсутності обґрунтування порушення відповідачем права власності позивача, що теж допустимими доказами не доведено, а також при фактичному обґрунтуванні позовних вимог щодо земельних ділянок обставинами набуття їх у власність позивачами та переходу права власності до відповідачів, суд приходить до висновку про вчинення позивачами дій зі зловживання правом з метою штучної зміни підсудності справи.

Для досягнення цієї мети – зміни підсудного Новомосковському міськрайонному суду Дніпропетровської області спору з приводу права власності на нерухоме майно у вигляді земельних ділянок у с. Піщанка, позивачами, з використанням нікчемного правочину, об`єднано у одному позові і вимоги «про визнання неправомірними дій відповідача з переоформлення права власності на квартиру АДРЕСА_1 », що у випадку її існування у дійсності, може знаходитись у Шевченківському районі м. Дніпра. При цьому, зазначена вимога є такою, що не відповідає ефективному способу захисту права, оскільки при зміні титульного власника майна, законодавцем встановлено інші способи захисту права власника майна: визнання недійсним правочину, витребування з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Відповідно до вимог п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року за № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (ч. 1 ст. 114 ЦПК України). Згідно з положеннями ст. 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст. 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Заочним рішенням суду від 16.08.2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання дій з переоформлення права власності на квартиру залишено без задоволення у зв`язку з їх безпідставністю. Копію цього рішення отримав 20.08.2018 року позивач ОСОБА_1 та з ним погодився, оскільки апеляційної скарги на нього не подавав.

Вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 виникли на підставі договору позики від 14.05.2015 року, окремих вимог до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 позивач ОСОБА_1 не мав.

В свою чергу, позовна заява не містить вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до відповідача ОСОБА_4 , а також не містить вимог ОСОБА_1 до відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що додатково вказує на штучне об`єднання позовних вимог з метою протиправної зміни підсудності спору, який має розглядатись за правилами виключної територіальної підсудності.

Вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є віндикаційними.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до вимог ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд, з урахуванням обставин справи, має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Оскільки позовна заява не містить обставин набуття у власність позивачем квартири та обставин вибуття з його власності цього майна, саме право власності не підтверджено належними і допустимими доказами, як і сам факт існування такого нерухомого майна, позовні вимоги щодо квартири умисно викладено у такій редакції, що унеможливлює їх задоволення, про що свідчить і зміст заочного рішення суду від 16.08.2018 року, яким в цій частині вимоги залишено без задоволення, вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та вимоги ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 штучно об`єднані в одне провадження для протиправної зміни підсудності спору, який має розглядатись за правилами виключної територіальної підсудності, позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст. 19, 27, 28, 31, 44, 258, 260, 353 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання неправомірними дій, скасування державної реєстрації права власності, поновлення права власності – залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, протягом 15 днів з дня її складення.

Суддя                                                                                         В.В. Куцевол