ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

07 липня 2021 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/8826/15-ц

Головуючий у першій інстанції – Карапута Л. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/773/21

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Бечка Є.М.,

суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.,

секретар: Бивалькевич Т.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м.Чернігова від 01 квітня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Левон», Дочірнього підприємства «Срібнянська друкарня» приватного підприємства «Левон» про стягнення заборгованості за кредитним договором,

заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми),

дата та місце складання повного тексту рішення: 01 квітня 2021 року, м.Чернігів,

                                   В С Т А Н О В И В :

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про визнання виконавчого листа від 14.03.2016 року у справі про стягнення з нього на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» заборгованості за кредитним договором у сумі 1320550 грн 32 коп. таким, що не підлягає виконанню. Заяву обґрунтовано тим, що зобов`язання перед стягувачем _Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» відсутні. Всі грошові зобов`язання перед новим стягувачем – ОСОБА_2 , ОСОБА_1 виконано в повному обсязі, а тому вказаний виконавчий лист не підлягає виконанню.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Чернігова від 01 квітня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню було відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що заявником не подано доказів чинення ОСОБА_1 протиправних перешкод у завершенні в порядку ст. 37 ч. 1 п.1, ст. 39 ч. 1 п. 9 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, заявник не звертався до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), з доказами погашення зазначеного у ньому боргу, а тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви з підстав зазначених заявником.

Не погоджуючись з вказаним рішення, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву та визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не було враховано того, що зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного  виконання обов`язку боржника поза межами виконавчого провадження.

Посилання суду на відсутність протиправного не визнання погашення боргу на думку апелянта не узгоджується з положеннями ст.. 432 ЦПК України, оскільки ч.2 ст. 432ЦПК України не містить такої умови, а основною обов`язковою умовою зазначає припинення обов`язку боржника. З питань стягнення виконавчих витрат суд вийшов за межі судового розгляду, оскільки відділом примусового виконання рішень не було заявлено про наявність зобов`язань боржника зі сплати виконавчих витрат. Жодних доказів стосовно наявності таких витрат справ не містить.

Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що вирішення вказаного питання жодним чином не зачіпає права та інтереси інших осіб у зв`язку з повним погашенням боргових зобов`язань. Жодних інших вимог під час судового розгляду до заявника не пред`являлось.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.263 ЦПК України передбачено, що рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.  Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Даним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Судом встановлено, що заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 21.12.2015 з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» було стягнуто солідарно з ПП «Левон» і солідарно з ДП «Срібнянська друкарня» ПП «Левон» заборгованість за кредитним договором № 15/34 від 28.11.2006 в розмірі 1320550 грн 32 коп., яка складається з: 46053 доларів 82 центів США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на 17.07.2015 становило 1012570 грн 93 коп. - заборгованість за кредитом; 10780 доларів 97 центів США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на 17.07.2015 становило 237037 грн 81 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 70941 грн 58 коп. – пеня (арк. 109-111 т. 1).

На підставі зазначеного рішення Деснянським районним судом міста Чернігова 14.03.2016 видано виконавчий лист № 2/750/2931/15 про стягнення з ОСОБА_1 боргу у сумі 1320550 грн 32 коп., який пред`явлено до примусового виконання і який у цей час перебуває на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (арк. 161, 170, 173 т. 1, арк. 12 т. 2).

24.07.2018 ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний банк» та ОСОБА_2 укладено договір № 25158 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» відступає шляхом продажу новому кредитору належні банку права вимоги, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників, іпотекодавців, поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору, в тому числі й до ОСОБА_1 за кредитним договором № 15/34 від 28.11.2006 (арк. 162-164 т. 1).

Згідно з заявою ОСОБА_2 від 09.01.2019, посвідченою приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області Крайчинською Т.В. за реєстровим № 5, ОСОБА_1 повністю виконав зобов`язання за кредитним договором № 15/34 від 28.11.2006 (арк. 172 т. 1).

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 22.10.2020 року було задоволено заяву про заміну стягувача у виконавчому листі №2/750/2931/15 від 14.03.2016 року про стягнення боргу у сумі 1320550 грн 32 коп. з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» на його правонаступника ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів, внормовані Розділом VІ ЦПК України.

В силу ст.431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно із Законом України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Згідно з ч.1,2 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Обов`язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п`ятої ЦК.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Отже, закон передбачає можливості визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення (матеріально правові обставини), наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність встановлення питань виконання судового рішення (процесуально-правові обставини).

Відповідно до ч. 2 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав передбачених частиною першою цієї статті  виноситься в день настання відповідних обставин або в день , коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Аналізуючи докази у їх сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволення заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, врахувавши те, що заявником не надано доказів чинення йому протиправних перешкод у завершенні в порядку п. 1 ч. 1 ст. 37, п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Слід зазначити, що відповідно до приписів ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі припинення виконавчого провадження з підстав передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадків, передбачених частиною дев`ятою статті 27 цього Закону) 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного дня з дня припинення виконавчого провадження (закінчення виконавчого провадження) виносить постану про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку встановленого цим Законом.

Доводи апеляційної скарги про те, судом першої інстанції не було враховано того, що зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржника поза межами виконавчого провадження, не заслуговують на увагу, оскільки згідно частини 4 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» саме сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником і лише після отримання заяви від стягувача про виконання рішення суду за яким було видано виконавчий лист, державний виконавець має можливість винести постанову про закінчення виконавчого провадження з підстав п. 9 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», та на підставі ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження» винести постанову про стягнення виконавчого збору, виокремивши його в окреме провадження.

Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного, обґрунтованого і справедливого судового рішення, оскільки містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, та були б обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення відповідно до частини 3 статті 376 ЦПК України апеляційним судом не встановлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального  та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

                                      П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м.Чернігова від 01 квітня 2021 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 09.07.2021.

Головуючий:                               Судді: