233 № 233/2169/21      

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2021 року слідчий суддя Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області Сітніков Т.Б., за участю секретаря судового засідання Кліменко І.В., слідчого СВ відділу поліції № 2 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області Дьоміна В.В., прокурора Костянтинівської окружної прокуратури Донецької області Кадуріна С.Є., розглянувши клопотання представника власника майна ( ОСОБА_1 ) – адвоката Кислюка А.П., який не був присутній при розгляді питання про арешт майна, про скасування арешту майна по матеріалам досудового розслідування, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021052380000233 від 17 травня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

11 червня 2021 року до слідчого судді надійшло клопотання представника власника майна ( ОСОБА_1 ) – адвоката Кислюка А.П., який не був присутній при розгляді питання про арешт майна, про скасування арешту майна по матеріалам досудового розслідування, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021052380000233 від 17 травня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України

В обґрунтування клопотання зазначено, що ухвалою слідчого судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24 травня 2021 року задоволено клопотання слідчого Дьоміна В.В. про арешт оприскувального обладнання «Вектор» ДСТУ 2189-93, належного ОСОБА_1 . Такий арешт застосовано за відсутності умов та підстав застосування арешту, оскільки слідчим суддею мало бути враховано: - правову підставу арешту майна; - можливість використання майна як доказу (слідчим та прокурором не доведено, що вказане обладнання є речовим доказом (постанова слідчого є формальною) або застосування щодо нього конфіскації; - наявність обґрунтованої підозри; - розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; - розумність та співрозмірність обмеження права власності; - а також наслідки арешту для третіх осіб; - не доведено необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України. Крім того, ухвала слідчого судді є формальною, необґрунтованою та невмотивованою, оскільки не вбачається зв`язку між обставинами, що розслідуюся в кримінальному провадженні та майном ОСОБА_1 , на яке накладається арешт – матеріали не містять доказів того, що обладнання має відношення до кримінально-протиправної діяльності будь-яких осіб; - не враховано, що відповідно до уточненого клопотання слідчого змінено назву обладнання.

Власник майна ( ОСОБА_1 ) та представник – адвокат Кислюк А.П. в судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду клопотання були повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Розгляд клопотання проведено за відсутності останніх.

Слідчий СВ Дьомін В.В. в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання щодо скасування арешту майна, адже слідчим суддею було накладено арешт на майно: оприскувальне обладнання «Вектор» ДСТУ 2189-93 з метою збереження речових доказів, яким є вищезазначене обладнання. По кримінальному провадженню не прийнято остаточне рішення, оскільки досудове розслідування триває у зв`язку зі чим в подальшому застосуванні цього заходу не відпала потреба. При цьому зазначив, що в клопотання про арешт майна було зазначено назву оприскувального обладнання - «Вектор» ДСТУ 2189-93, яку також зазначено в постанові про визнання речовими доказами та в протоколі огляду місця події, а оскільки на самому обладнанні було виявлено ще й інші цифри, то він вирішив уточнити назву обладнання у вигляді виявлених цифр, тому це не є помилкою.

Прокурор Кадурін С.Є. в судовому засіданні підтримав слідчого, просив відмовити в задоволенні клопотання про скасування арешту майна.

Заслухавши пояснення слідчого Дьоміна В.В., прокурора Кадуріна С.Є., дослідивши матеріали додані до клопотання та матеріали справи № 233/2169/21, за якими було накладено арешт на майно, суд дійшов до наступного висновку.

Статтею 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження визначено арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділенням ВП № 2 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12021052380000233 від 17 травня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України

В судовому засіданні достовірно встановлено, що ухвалою слідчого судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24 травня 2021 року накладено арешт на майно, в тому числі на оприскувальне обладнання «Вектор» ДСТУ 2189-93, належне ОСОБА_1 та заборонено відчужувати, розпоряджатися та користуватися будь-яким чином таким майном.

Як вбачається з ухвали слідчого судді 24 травня 2021 року відповідно до ст.ст. 170, 172-173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчим суддею було враховано правову підставу для арешту майна, те, що воно відповідає критеріям речових доказів, зазначеним у ст. 98 КПК України (відповідно постанови слідчого СВ ВП №2 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області Дьоміна В.В. від 17 травня 2021 року визнано речовим доказом; згідно відомостей, зазначених в клопотанні слідчого – вказане обладнання є майном, щодо якого існує сукупність підстав вважати його предметом кримінального правопорушення, яке зберегло на собі його сліди, або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження…) та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; обставини, які підтверджують, що незастосування заборони розпоряджатися таким майном призведе до пошкодження, псування, знищення майна або до настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню. Враховано і співрозмірність зазначеного заходу забезпечення завданням кримінального провадження. Слідчий суддя не вбачав неспівмірної шкоди для інтересів власника майна / третьої особи (в матеріалах клопотання та доданих матеріалах не міститься жодних відомостей про наслідки такого арешту для третіх осіб, таких відомостей не надано ні власником майна, ні його представником).

Крім того, слідчим суддею при розгляді клопотання про арешт майна встановлено, що клопотання подано з додержанням вимог ст. 171 КПК України: слідчим зазначено підставу, мету та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.

Арешт накладено на вищезазначене оприскувальне обладнання з метою забезпечення збереження речового доказу, що було враховано відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК України. Щодо припущення адвоката ОСОБА_2 про те, що арешт застосовано безпідставно, оскільки не враховано можливість застосування конфіскації щодо такого майна, наявність обґрунтованої підозри та розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, то слідчий суддя зазначає наступне. Згідно п.п. 3, 3-1, 4 ч. 2 ст. 173 КПК України, вищезазначені підстави враховуються лише, відповідно: якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України (конфіскація майна як вид покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи); у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України (спеціальна конфіскація); у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України (відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди). У зв`язку із чим вищезазначені підстави не враховуються при накладенні арешту на вищезазначене майно за клопотанням слідчого Дьоміна В.В.

Крім того, слідчий суддя зауважує, що відповідно до ч. 5 ст. 173 КПК України, в ухвалі слідчий суддя правильно зазначено перелік майна, на яке накладено арешт, а саме на: оприскувальне обладнання «Вектор» ДСТУ 2189-93, оскільки в клопотанні слідчим зазначену вказану назву оприскувального обладнання, як майна, що належить арештувати, вищезазначена назва майна наявна в доданих до клопотання копіях матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання (так вказана назва наявна в копії протоколу огляду місця події від 17 травня 2021 року та в постанові слідчого про визнання предметів речовими доказами і залучення їх до справи в якості речових доказів від 17 травня 2021 року, якою оприскувальне обладнання «Вектор» ДСТУ 2189-93 визнано речовим доказом). В жодних документах не виявлено назви обладнання, як «Вектор» 21160. Вказані цифри могли бути уточнювальними, проте не є такими що ідентифікують майно, що належить арештувати.

Щодо припущень адвоката Кислюка А.П. про те, що ухвала слідчого судді є формальною, необґрунтованою та невмотивованою, оскільки не вбачається зв`язку між обставинами, що розслідуюся в кримінальному провадженні та майном ОСОБА_1 , на яке накладається арешт та що матеріали не містять доказів того, що обладнання має відношення до кримінально-протиправної діяльності будь-яких осіб, слідчий суддя зазначає наступне. Так, відповідно дослідженого клопотання про арешт майна та доданих до нього матеріалів (зокрема копії протоколу огляду місця події від 17 травня 2021 року та фототаблиці) було встановлено, що на земельній ділянці (яка відповідно до повідомлення є самовільно зайнятою) було виявлено та вилучено саме оприскувальне обладнання «Вектор» ДСТУ 2189-93, яке причеплене ззаду до трактору МТЗ-80, на якому згідно копій протоколів допиту свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , досліджених в судовому засіданні при розгляду клопотання слідчого про арешт майна, працював (наносив добрива на озиму пшеницю) ОСОБА_3 та роботи було зупинено працівниками поліції. Отже, вказане обладнання має відношення до кримінально-протиправної діяльності за фактом самовільного зайняття земельної ділянки по дійсному кримінальному провадженню.

Виходячи із положення статей 170, 172-174 КПК України, вказана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.

Вислухавши думку учасників процесу, слідчий суддя дійшов висновку, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання пошкодження, псування, знищення майна або до настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Враховуючи положення абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України та що слідчий Дьомін В.В. під час розгляду даного клопотання про скасування арешту майна зазначив, що на теперішній час не відпала потреба в застосуванні арешту, та дослідивши матеріали справи, слідчий суддя зазначає, що відсутні підстави вважати, що на даний час відпала потреба у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт вищевказаного обладнання. Арешт накладено обґрунтовано, з метою збереження речових доказів.

А тому доводи представника власника майна ( ОСОБА_1 ) – адвоката Кислюка А.П. про те, що слідчий суддя не дотримався вимог законодавства та що судовий розгляд був неповним та однобічним – є безпідставними. На думку слідчого судді, на даний час продовжує існувати необхідність в арешті вищевказаного обладнання, арешт накладено обґрунтовано, на підставі діючого законодавства.

Приймаючи до уваги викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що у задоволенні клопотання представника власника майна ( ОСОБА_1 ) – адвоката Кислюка А.П. про скасування арешту майна необхідно відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 131, 167,170, 172-174, 309 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання представника власника майна ( ОСОБА_1 ) – адвоката Кислюка А.П. про скасування арешту майна по матеріалам досудового розслідування, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021052380000233 від 17 травня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України - відмовити.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя                                                                 Т.Б. Сітніков