09.07.2021                                227/2665/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2021 року                                                                                          м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді                                               Тимофєєвої Г.Л.,

за участю секретаря судового засідання                     Савіної І.О.,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в порядку окремого провадження в залі Добропільського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чеботаєв Андрій Миколайович, про встановлення факту смерті, заінтересована особа: Краматорський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), ЄУНСС 227/2665/21, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Чеботаєв А.М., звернувся до суду із заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Мухівці, Немирівського району, Вінницької області, громадянки України, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Гірне м.Харцизька Донецької області, від хронічної серцево – судинної недостатності.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Гірне м.Харцизька Донецької області, від хронічної серцево – судинної недостатності померла його мати, ОСОБА_2 , у віці 70 років. Для реєстрації смерті матері, отримав лікарське свідоцтво про смерть з довідкою про причину смерті, та свідоцтво про смерть, які видані в м.Харцизьк Донецької області, які є недійсними та не створюють правових наслідків. Краматорським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного Міжрегіонального управління юстиції (м.Харків) відмовлено в державній реєстрації смерті на підставі того, що органи влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження. В паперовому вигляді відмова не надавалась.

Встановлення факту смерті ОСОБА_2 , заявнику необхідно для державної реєстрації смерті державним органом влади на території України, та подальшого отримання законного свідоцтва про смерть з внесенням його до державного реєстру актів цивільного стану громадян та для безперешкодного використання свідоцтва про смерть, яке буде створювати правові наслідки.

Заявник та її представник у судове засідання не з`явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Представник заявника звернувся до суду із заявою про розгляд справи у його відсутність, вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник заінтересованої особи - Краматорський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у відсутність їх представника, також зазначив, що у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян, актовий запис про смерть  ОСОБА_2 , не виявлено. 

В силу положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України.

За приписами ч.3 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною НОМЕР_1 від 16.11.1983 (а.с.9).

Як свідчить інформація з ксерокопії паспорту громадянина України НОМЕР_2 виданого 28.10.2000 року Харцизьким МВ УМВС України в Донецькій області, заявник ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14-15).

Заявником на підтвердження факту смерті, до матеріалів справи долучено копії: свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , копію лікарського свідоцтва про смерть №23 та довідку про причину смерті №23 від 17.12.2020 року, відповідно до яких, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 70 років померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у  с.Гірне м.Харцизька Донецької області (а.с. 8,13).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово - медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

За приписами ч. 1 ст. 294 ЦПК України, під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

Згідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Відповідно до постанови Верховної ради України від 17.03.2015р. №254-VІІІ «Про визнання окремих районів міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», м. Харцизьк, Донецької області є тимчасово окупованою територією.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Отже, судом встановлено, що заявник позбавлений можливості здійснити державну реєстрацію смерті у позасудовому порядку.

У зв`язку з тим, що смерть ОСОБА_2 настала на території (с.Гірне) міста Харцизьк, на території якої нині жодний орган державної влади України не працює, суд погоджується з доводами заявника, що отримання лікарського свідоцтва про смерть встановленого зразка і виданого компетентним органом державної влади України - є неможливим.

З огляду на наведені норми закону, надані заявником копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , копія лікарського свідоцтва про смерть №23 та довідка про причину смерті №23 від 17.12.2020 року, відповідно до яких ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у віці 70 років у  с.Гірне м.Харцизька Донецької області,  є недійсними та не створюють правових наслідків, оскільки видані на тимчасово неконтрольованій органами державної влади України території, визначеній Верховною Радою України.

Крім цього, форма виданого медичного документа не відповідає  формі, визначеній Наказом Міністерства охорони здоров`я України «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження та смерті» від 08.08.2006 року №545.

Положеннями ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Втім, згідно консультативному висновку «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» від 21 червня 1971 року Міжнародного суду ООН документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Разом з тим, суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), грунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі "Cyprus v. Turkey", ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, органами реєстрації актів цивільного стану, закладами охорони здоров`я), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку, зокрема, під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.3 ст.2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18 січня 2018 року, діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв`язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.

Згідно зі ст. 319 ч.2 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв`язку із встановленим судом фактом.

В разі встановлення у судовому порядку факту реєстрації акту громадянського стану орган державної реєстрації актів громадянського стану провадить відповідний запис на підставі рішення суду.

Встановлення даного факту, що має юридичне значення, необхідно заявнику для державної реєстрації смерті та отримання свідоцтва про смерть його матері.

З урахуванням викладеного, оцінивши усі зібрані по справі докази, які у їх сукупності підтверджують факт смерті особи, приймаючи до уваги наявність об`єктивних перешкод для проведення державної реєстрації факту смерті та з метою захисту прав і свобод заявника, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті його матері, ОСОБА_2 оскільки в даному випадку це єдиний спосіб державної реєстрації смерті державним органом влади на території України та отримання свідоцтва про смерть встановленої законом України форми.

Згідно з ч.4 ст. 317 ЦПК Ук­ра­ї­ни ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", ст. ст.12, 81, 263-265, 293, 317, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

  УХВАЛИВ

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чеботаєв Андрій Миколайович, про встановлення факту смерті, заінтересована особа: Краматорський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), ЄУНСС 227/2665/21 –  задовольнити. 

Встановити факт смерті громадянки України, ОСОБА_2 ,  ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м.Мухівці, Немирівського району, Вінницької області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Гірне, м.Харцизька, Донецької області, Україна, від хронічної серцево – судинної недостатності, атеросклеротичний кардіосклероз з артеріальною гіпертензією, ішемічна хвороба серця.

Рішення суду підлягає негайному виконанню, оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Донецького апеляційного суду або через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Копію рішення невідкладно надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті особи.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:

Заявник: ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 );

Заінтересована особа: Краматорський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (місце знаходження: 84301, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Паркова, буд.10, ЄДРПОУ 24450860).

Повний текст судового рішення складено 09 липня 2021 року.

                               Суддя                                                                           Г.Л. Тимофєєва

       09.07.2021