265/3547/20

1-кп/264/178/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.07.2021 р. Колегія суддів Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області в складі:

головуючого - судді Мушкета О.О.,

суддів: Мирошниченко Ю.М., Пустовойт Т.В.,

за участю  секретаря – Дарменко В.В.,

з участю прокурорів  – Голінко І.І., Балаєва О.Є.,

захисників – Єфімік О.О., Орєхова М.В.

обвинуваченої – ОСОБА_1

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі кримінальне провадження № 12020050790000390, внесене до ЄРДР 08.03.2020 року по обвинуваченню:

   ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Маріуполя, Донецької області, громадянки України, українки,  з середньо - технічною освітою, розлученої, ФОП « ОСОБА_2 », пенсіонерки, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

    у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115  КК України, -

В С Т А Н О В И В:

07 березня 2020 року, близько 18 год. 00 хв., обвинувачена ОСОБА_1 , перебуваючи у приміщенні кухні квартири АДРЕСА_2 , в ході сварки, яка виникла на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин зі своїм співмешканцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , переслідуючи мету умисного протиправного заподіяння смерті останньому, підійшла до нього та, діючи умисно, дістала ніж, який стояв у дерев`яній підставці для ножів та, утримуючи його у правій руці, лезом донизу, нанесла останньому один удар ножом  в область грудної клітини зліва, ближче до серця, внаслідок чого спричинила ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді: колото-різаного поранення грудної клітини зліва, проникаючого у ліву плевральну порожнину з пошкодженням серці, печінки, що ускладнилось розвитком тампонади серцевої сорочки кров`ю, від яких настала смерть останнього.

Будучи допитаною з приводу пред`явленого обвинувачення, обвинувачена ОСОБА_1 в судовому засіданні вказала, що обвинувачення їй зрозуміле, вину у вчиненні умисного вбивства, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині не визнає. Показала, що у вересні 2013 року вона познайомилась з ОСОБА_3 , а з жовтня 2014 року вони почали проживати разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 . За час спільного їх проживання, ОСОБА_3 періодично вживав алкогольні напої, після чого постійно її принижував, ображав нецензурною лайкою, обзивав та неодноразово спричиняв їй тілесні ушкодження, проте у правоохоронні органи з цього приводу вона жодного разу не зверталась. 06 березня 2020 року у вечірній час ОСОБА_3 додому привели її сусіди у стані сильного алкогольного сп`яніння та повідомили, що побачили його на автобусній зупинці де останній спав. Вона допомогла йому зайти у квартиру, де вони проживали та повідомила йому що вона більше не бажає з ним проживати і хоче розійтись. Наступного дня, 07.03.2020 року вона зранку, виходивши з квартири на роботу повідомила ОСОБА_3 щоб він закрив квартиру і приніс їй ключі на роботу, що останній і зробив. Коли вона у післяобідню пору поверталася додому з роботи, на зупинці побачила ОСОБА_3 , який знову перебував у стані алкогольного сп`яніння. Приїхавши додому з роботи, вона лягла у кімнаті трохи відпочити. Через деякий  час почула що у вхідні двері квартири хтось стукає, підійшовши до них побачила що це ОСОБА_3 , проте вона йому двері не відкрила і повідомила що у квартиру його не впустить, на що ОСОБА_3 виключив напругу у квартирі через лічильник, який знаходиться у загальному коридорі і продовжував стукати у двері, проте вона їх так і не відкрила. Через певний проміжок часу, коли ОСОБА_3 перестав стукати і вона думала що він пішов, вона вирішила вийти з квартири та включити рубильник на лічильнику, оскільки в квартирі вже було темно. Відкривши вхідні двері квартири, ОСОБА_3 різко схопив руками двері, вломився в квартиру, в руках у нього була пляшка горілки, почав погрожувати та ображати її. Одразу після цього, вона пішла у кімнату, а ОСОБА_3 пішов на кухню, звідки продовжував кричати до неї, ображати та погрожувати. Коли він замовчав, вона вирішила вийти з квартири та включити на лічильнику напругу, а коли заходила назад у квартиру, ОСОБА_3 напав на неї з ножем, почав роздівати та намагався зґвалтувати її. Вони почали шарпатися, битися та падати, при цьому у кого з них в руках в цей момент був ніж вона не пам`ятає. Через кілька секунд вона вирвалась з рук ОСОБА_3 та пішла у кімнату, а ОСОБА_3 залишився на кухні. Через не значний проміжок часу, на кухні вона почула якесь падіння, а коли зайшла туди то побачила, що ОСОБА_3 лежить на підлозі без ознак життя, проте слідів крові ані на його тілі, ані на підлозі де він лежав вона не бачила. Побачивши це вона дуже злякалася та вирішила що ОСОБА_3 стало погано і вона одразу зателефонувала своїй дочці ОСОБА_4 та повідомила про те, що сталось. Також вона одразу після цього подзвонила в поліцію та швидку допомогу та повідомила що помер її співмешканець. Через певний час дочка приїхала до неї на квартиру, а ще через певний проміжок часу на квартиру приїхали сини ОСОБА_3 – ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Також обвинувачена пояснила, що будь-якої розмови один на один з сином ОСОБА_3 у неї не було та вона не просила у нього вибачення за те, що вбила його батька. У них була розмова лише за те, як вони мають похоронити ОСОБА_3 та за які кошти. Після того, як у квартирі вже знаходились її дочка та сини ОСОБА_3 приїхали працівники похоронної служби які винесли з квартири тіло ОСОБА_3 та повезли у морг. 10.03.2020 року, коли вона зі своєю донькою ОСОБА_7 приїхали у морг для того, щоб забрати тіло ОСОБА_3 для його захоронення, там до неї підійшли два працівники поліції та повідомили, що їй необхідно проїхати до відділу поліції та підписати певні документи. Приїхавши на місце, працівники поліції одразу відібрали у неї мобільний телефон, протоколу затримання не складали, повідомили їй, що на тілі ОСОБА_3 було виявлено ножове поранення та почали тиснути на неї щоб вона зізналась у вбивстві ОСОБА_3 . Через деякий час, працівники поліції повезли її до квартири у якій вона проживала за адресою: АДРЕСА_1 для проведення у ній огляду та обшуку, дозвіл на проведення яких вона надавала лише після їх фактичного проведення. Після проведеного огляду квартири вона, разом з працівниками поліції повернулися до відділу поліції, де на неї продовжували чинити тиск та заставляли зізнатися у вбивстві ОСОБА_3 , при цьому захисника працівниками поліції їй надано не було, і лише близько 19 год. 10.03.2020 року до неї приїхала захисник, яка вела пасивну позицію щодо її захисту.  Ні слідчим, ні її захисником їй не було роз`яснено право на її відмову від проведення слідчого експерименту, не роз`яснено правові наслідки проведення такої слідчої дії. Слідчим її вперше було допитано лише 11.03.2020 року а тому підстави для проведення слідчого експерименту 10.03.2020 року взагалі були відсутні. Просила суд її виправдати в інкримінованому їй органами досудового розслідування злочині, оскільки мало місце незаконне,  проникнення її колишнього співмешканця ОСОБА_3 до її квартири, який намагався її зґвалтувати, погрожував ножом та пляшкою, а вона лише оборонялась. Факт того, що ОСОБА_3 намагався того вечора її зґвалтувати та погрожував їй вона приховала від дочки та працівників поліції. Давати відповіді на запитання учасників судового провадження та суду з приводу своєї версії відмовилась, виступати в судових дебатах також відмовилась.

Не зважаючи не визнання обвинуваченою своєї вини у вчинені інкримінованого їй кримінального правопорушення, колегія суддів вважає, що її вина стороною обвинувачення доведена повністю та знайшла своє підтвердження протягом судового розгляду справи з таких підстав.

Так, потерпілий ОСОБА_8 в судовому засіданні показав,  що він зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_3 . Його батько ОСОБА_3 проживав у цивільному шлюбі з ОСОБА_1 у її квартирі за адресою: АДРЕСА_1 впродовж останніх трьох, чотирьох років, точно не пам`ятає. 07 березня 2020 року, близько 20 чи 21 години, точно не пам`ятає, йому на мобільний зателефонувала ОСОБА_1 та повідомила, що помер його батько ОСОБА_3 вказавши, що батько впав і помер, більш детально нічого не пояснювала. Після цього він, вийшовши з будинку на вулицю побачив свого брата ОСОБА_9 якому повідомив про смерть батька і вони разом з ним поїхали на квартиру, де проживав їх батько разом з ОСОБА_1 . Приїхавши на вказану адресу та піднявшись до зазначеної квартири, двері їм відкрила ОСОБА_1 яка була збентежена та, на його погляд, перебувала у не тверезому стані. Коли вони зайшли у квартиру, в кухні на підлозі побачили свого батька ОСОБА_3 , який лежав головою до дверей без будь-яких ознак життя та був одягнутий у темну кофту, чорну куртку та джинси і доторкнувшись до нього відчув, що тіло батька холодне. Через декілька хвилин до вказаної квартири приїхала дочка ОСОБА_1 – ОСОБА_7 , а ще через кілька хвилин приїхали працівники похоронної служби які винесли з квартири тіло батька та повезли у морг. Чи була кров на тому місці де лежав його батько він не бачив, оскільки перебував у стресовому емоційному стані. Додатково пояснив, що коли вони з братом тільки прийшли до квартири, ОСОБА_1 казала, що любила батька та просила пробачення за те, що його вбила. Також охарактеризував свого батька, який з його слів був не конфліктною, врівноваженою людиною, не офіційно працював на ринку, періодично вживав алкогольні напої проте, його емоційний стан при вживанні алкоголю не мінявся, поводив себе адекватно. Також йому відомо, що його батько ОСОБА_3 та ОСОБА_1 періодично сварились проте, як правило, їх сварки носили побутовий характер та були не значними. Також, він декілька разів чув як у його присутності ОСОБА_1 підвищувала голос та кричала до його батька. Декілька разів, після того як його батько та ОСОБА_1 сварились, батько приїжджав до нього ночувати, проте у телефонному режимі вони мирилися і батько повертався до ОСОБА_1 . Щоб батько сильно напивався йому не відомо. На запитання захисника обвинуваченої коли він краще пам`ятає обставини, які мали місце 07.03.2020 року потерпілий відповів що зараз він краще усе пам`ятає, оскільки тоді перебував у стресовому стані у зв`язку зі смертю батька. Про те, що причиною смерті його батька стало колото-різане поранення грудної клітки йому стало відомо лише 10.03.2020 року, після того, як він приїхав у морг. При призначенні покарання обвинуваченій просив суд суворо її не карати, претензій майнового чи немайнового характеру до неї не має.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що він проживає за адресою АДРЕСА_3 разом зі своїм братом ОСОБА_8 07 березня 2020 року, близько 21 години, точно не пам`ятає, на вулиці, біля будинку у якому він проживає його брат ОСОБА_10 повідомив йому про смерть батька і вони разом з ним поїхали на квартиру, де проживав їх батько разом з ОСОБА_1 . Приїхавши на вказану адресу та піднявшись до зазначеної квартири, двері їм відкрила ОСОБА_1 яка була збентежена та, на його погляд, перебувала у не тверезому стані та кричала що вона любила нашого батька. Коли вони зайшли у квартиру, в кухні на підлозі побачили свого батька ОСОБА_3 , який лежав головою до дверей без будь-яких ознак життя та був одягнутий у темні речі, у що саме не пам`ятає. Через декілька хвилин до вказаної квартири приїхала дочка ОСОБА_1 – ОСОБА_7 , а ще через кілька хвилин приїхали працівники похоронної служби які винесли з квартири тіло батька та повезли у морг. Також охарактеризував свого батька, який з його слів був не конфліктною, врівноваженою людиною, працював на ринку, періодично вживав алкогольні напої проте, його емоційний стан при вживанні алкоголю не мінявся, поводив себе адекватно. Також йому відомо, що його батько ОСОБА_3 та ОСОБА_1 періодично сварились проте, як правило, їх сварки носили побутовий характер та були не значними. Також, він декілька разів чув як у його присутності ОСОБА_1 підвищувала голос та кричала до його батька. 10.03.2020 року йому стало відомо, що причиною смерті його батька стало колото-різане поранення грудної клітки.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показала, що  вона являється дочкою обвинуваченої ОСОБА_1 . Її мати ОСОБА_1 проживала за адресою: АДРЕСА_1 разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_3 приблизно з 2014 року. 07.03.2020 року, близько 17 години їй подзвонила мати ОСОБА_1 та повідомила, що вона посварилась з своїм співмешканцем ОСОБА_3 та вони розійшлися. Через певний проміжок часу їй знову зателефонувала мати та повідомила що ОСОБА_3 помер. Цього ж дня, близько 21 години, коли вона приїхала до матері за адресою її проживання, а саме:   АДРЕСА_1 , в квартирі знаходилась її мати ОСОБА_1 та сини ОСОБА_3 – ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Зайшовши в квартиру вона побачила, що у ній був безпорядок, а на кухні на підлозі, головою до дверей лежав ОСОБА_3 . В цей час, її мати була у схвильованому стані і вона їй давала заспокійливі таблетки, при цьому її мати розмовляла з сином ОСОБА_3 , про що саме вона не чула, однак чула, як вони обговорювали  як будуть хоронити ОСОБА_3 . Через кілька хвилин приїхали працівники похоронної служби які винесли з квартири тіло ОСОБА_3 та повезли у морг. Так як 08 та 09 березня були вихідні, 10.03.2020 року вона разом із матір`ю поїхали у морг щоб забрати тіло ОСОБА_3 для його захоронення. Приїхавши туди та прочекавши певний період часу, до них підійшов судово-медичний експерт і повідомив, що ОСОБА_3 помер не своєю смертю а внаслідок ножового поранення. Через певний проміжок часу до них підійшли працівники поліції та запропонували її матері проїхати з ними у відділ поліції для оформлення певних документів, на що її мати погодилась. Близько 12-13 год. цього ж дня до неї на телефон зателефонувала її мати і повідомила, що вона ще знаходиться у поліції, на що вона забравши в морзі довідку про смерть ОСОБА_3 поїхала до поліції, де знаходилась її мати. Приїхавши туди та пробувши там певний час, вийшли працівники поліції разом з її матір`ю, сіли в автомобіль і кудись поїхали.

Окрім, пояснень потерпілого та свідків, даних в судовому засіданні, вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України підтверджується письмовими доказами, дослідженими під час судового розгляду в порядку ст. 94 КПК України.

Такими доказами є:

Витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань в кримінальному провадженні № 12020050790000390 від 08.03.2020 року, з якого вбачається, що 07.03.2020 року, до чергової частини Лівобережного ВП ГУНП в Донецькій області надійшло повідомлення про те, що близько 19 год. 30 хв. за місцем свого проживання помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказаний труп без явних ознак насильницької смерті (том 1 а.с.80).

Рапорт чергового Лівобережного ВП ЦВП ГУНП в Донецькій області, з якого вбачається, що 07.03.2020 року о 19 год. 31 хв. надійшло повідомлення із служби 102 , зареєстроване в ЄО за № 4336 про те, що 07.03.2020 року  близько 19 год. 30 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , заявниця ОСОБА_1 повідомила, що за місцем свого проживання помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який хворів (том 1 а.с. 82).

Рапорт чергового Лівобережного ВП ЦВП ГУНП в Донецькій області, з якого вбачається, що 07.03.2020 року о 20 год. 44 хв. надійшло повідомлення із служби 102 про те, що 07.03.2020 року  близько 20 год. 44 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , заявниця ОСОБА_1 просить пришвидшити приїзд СМЕ та зв`язатись по телефону для уточнення часу прибуття за фактом ЄО 4336. Повідомила, що за місцем свого проживання помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який хворів (том 1 а.с. 83).

Протокол огляду місця події від 07.03.2020 року з фототаблицею до нього. Місцем огляду є квартира АДРЕСА_2 . На кухні, на підлозі зазначеної квартири, в положенні лежачи на спині виявлено труп гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був одягнутий у джинси синього кольору, кофту чорного кольору, куртку чорного кольору (том 1 а.с. 85-87).

Лист в.о. завідуючого Маріупольським відділом судово медичної експертизи, з якого вбачається, що згідно попередніх даних акту № 514 від 10.03.2020 року дослідження трупа ОСОБА_3 , смерть останнього настала в результаті колото-різаної рани грудної клітки зліва, проникаюче в плевральну порожнину з пошкодженням серця (том 1 а.с. 91).

Протокол огляду місця події від 10.03.2020 року з фототаблицями до нього. Місцем огляду є приміщення моргу, яке розташоване за адресою : АДРЕСА_4 . Під час проведення огляду місця події було виявлено особисті речі гр. ОСОБА_3 , а саме: рубаха (футболка) білого кольору, яка по передній лівій поверхні має сліди речовини бурого кольору. В передній верхній, лівій частині якої виявлено пошкодження тканини лінійної форми з рівними краями та загостреними кінцями; светр чорного кольору, в передній верхній, лівій частині якого виявлено пошкодження тканини лінійної форми з рівними краями та загостреними кінцями; куртка чорного кольору, яка в передній верхній, лівій частині якої виявлено пошкодження тканини лінійної форми з рівними краями та загостреними кінцями (том 1 а.с. 94-101 ).

Постанова про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 10.03.2020 року згідно якої предмети та речі, а саме: сорочку (футболку білого кольору), светр чорного кольору, куртку чорного кольору, штани джинсові темно-синього кольору з чорним ременем, труси синього кольору, шкарпетки чорного кольору, зрізи нігтьових пластин з обох рук трупа ОСОБА_3 , зразок волосся трупа ОСОБА_3 , рана зрізана з передньої поверхні грудної клітини зліва у трупа ОСОБА_3 , зразок крові на марлі, яка належить ОСОБА_3 , визнані речовими доказами в кримінальному провадженні № 12020050790000390 та здані до камери схову Лівобережного ВП ЦВП, після проведення експертиз, про що є квитанція (том 1 а.с.102).

Протокол обшуку від 10.03.2020 року, який було проведено у квартирі АДРЕСА_2 в присутності ОСОБА_1 , під час якого на кухні вказаної квартири, на поверхні тумби, яка розташована між мийкою та газовою плитою виявлено дерев`яну підставку для ножів з п`ятьма ножами, на одному з яких, на одній стороні леза маються сліди речовини бурого кольору. Зазначений ніж має загальну довжину 32,3 см., довжина клинка – 20 см. З найбільшою шириною клинка – 4,3 см., рукоятка ножа чорного кольору довжиною 12,3 см., найбільшою шириною - 2 см. Зазначений ніж було вилучено та упаковано у картонну коробку з пояснювальними написами та підписами (том 1 а.с. 105-113).

Постанова про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 10.03.2020 року згідно якої предмети та речі, а саме:  одну порожню пластикову пляшку «Львівське», об`ємом 2 л., порожню скляну пляшку з під горілки «Холодов», об`ємом 05 л., підодіяльник, на якому виявлено плями речовини бурого кольору, килим, який розташований на підлозі у коридорі, на якому виявлено плями речовини бурого кольору, з якого було зроблено виріз з вказаною плямою на ньому, п`ять ножів, які знаходяться у дерев`яній підставці визнані речовими доказами в кримінальному провадженні № 12020050790000390 та здані до камери схову Лівобережного ВП ЦВП, після проведення експертиз (том 1 а.с.114-115).

Витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань в кримінальному провадженні № 12020050790000390 від 08.03.2020 року, з якого вбачається, що 07.03.2020 року, до чергової частини Лівобережного ВП ГУНП в Донецькій області надійшло повідомлення від ОСОБА_1 про те, що за місцем свого проживання помер її чоловік ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , при огляді трупа за участі експерта тілесних ушкоджень не виявлено. 10.03.2020 року був отриманий акт попередніх даних дослідження трупа ОСОБА_3 , згідно якого смерть останнього наступила в результаті колото-різаного поранення грудної клітини зліва, проникаюче у плевральну порожнину з пошкодженням серця (том 1 а.с. 116).

Протокол проведення слідчого експерименту від 10.03.2020 року, стенограма та відеозапис до нього за участю підозрюваної ОСОБА_1 , в ході якого остання фактично показала як саме спричинила тілесне ушкодження потерпілому. Також пояснила, що цього дня, 07.03.2020 року її співмешканець ОСОБА_3 прийшов додому дуже п`яний і сівши на дерев`яний стілець на кухні почав сильно її принижувати, кричати до неї, виражатися не цензурною лайкою, при цьому кричав вбий мене, заріж, я жити не хочу. Через певний проміжок часу, продовжуючи образи у її сторону, вона прийшовши на кухню із сусідньої кімнати, схопила ніж з дерев`яної підставки, яка стояла на тумбі між мийкою та газовою плитою і тримаючи його в правій руці, не цілившись кудись конкретно, замахнувшись нанесла потерпілому ножове поранення в область грудної клітки. Після цього вийнявши ніж поставила його назад у дерев`яну підставку, звідки його і взяла. При цьому, будь-яких слідів крові чи кровопідтьоків на ножі та на тілі ОСОБА_3 вона не бачила. Одразу після цього розвернулась і пішла у іншу кімнату квартири, у зал. Через деякий час вона почула якісь хрипи,  а потім падіння чогось на підлогу. Пройшовши знову на кухню вона побачила, що її співмешканець лежить на підлозі, при цьому вона не розуміла що вбила його. Також пояснила, що коли вона побачила лежачого на підлозі ОСОБА_3 одразу викликала швидку, яка по приїзду зафіксувала смерть ОСОБА_3 та викликали поліцію. (том 1 а.с. 130-138).

Висновок експерта № 268 від 01.04.2020 року судово-медичної імунології, з якого видно, що кров підозрюваної ОСОБА_1 належить до групи В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВ0 (том 1 а.с.172-173).

Висновок № 268 від 23.03.2020 року судово-медичної імунології, з якого видно, що кров потерпілого ОСОБА_3 належить до  групи 0 з ізогемаглютамінами анти-А і анти В за ізосерологічною системою АВ0 (том 1 а.с. 174-175).

Висновок  № 268/4 від 03.04.2020 року судово-медичної імунології, з якого видно, що на доставлених на дослідження куртці та джинсових штанах, вилучених у потерпілого ОСОБА_3 знайдена кров людини, при серологічному дослідженні якої виявлений антиген Н, який є основним групоспецифічним для групи крові 0 з ізогемаглютамінами анти-А і анти В. Одержаний результат дослідження не виключає можливості походження цих слідів крові від  потерпілого ОСОБА_3 (том 1 а.с.176-179).

Висновок судово-медичної експертизи № 317/3 від 15.04.2020 року з якого вбачається, що на одній стороні леза, одного з п`яти, наданих на дослідження ножів, загальна довжина якого складає 32,3 см., клинок довжиною 20 см., найбільша ширина клинка – 4,3 см. умовно позначеного № 1 встановлена наявність крові та визначений білок людини. Сліди крові на ножі могла походити від особи з групою крові 0 з ізогемаглютамінами анти-А і анти В за ізосерологічною системою АВ0, можливо і від потерпілого ОСОБА_3 (том 1 а.с.180-185).

Висновок судово-медичної експертизи № 268/2 від 03.04.2020 року з якого вбачається, що на наданій на дослідження підковдрі  встановлена наявність крові людини. При серологічному дослідженні даних слідів виявлені антигени В і Н, що не виключає можливості походження даних слідів від особи, з групою крові В з ізогемаглютаміном анти-А, супутнім антигеном Н. Одержаний результат дослідження не виключає можливості походження слідів крові на підковдрі від підозрюваної ОСОБА_1 , якій властиві обидва виявлені в слідах антигени В і Н. (том 1 а.с.186-189).

Висновок експерта № 427-МК від 22.05.2020 року з якого вбачається, що пошкодження на шматку шкіри з передньої поверхні грудної клітки ліворуч з трупа ОСОБА_3 є колото-різаною раною і заподіяне плоским колюче-ріжучим предметом із шириною клинка протягом поринулої частини не більше 32,6 мм, маючого гостре лезо й обух, товщиною близько 1,5 мм. Зазначене пошкодження могло бути заподіяне клинком представленого на експертизу ножа, умовно позначеного № 1 і не могло бути заподіяне клинками представлених ножів, умовно позначених № 2-№ 5. (том 1 а.с.194-204).

Висновок експерта № 514 від 09.04.2020 року судово-медичного дослідження трупа  ОСОБА_3 , 1961 року народження з якого вбачається, що при експертизі його трупа виявлене наступне ушкодження: колото-різане поранення грудної клітки зліва, яке проникає в ліву плевральну порожнину з пошкодженням серця, печінки, що ускладнилося розвитком тампонади серцевої сорочки кров`ю.

Зазначене тілесне ушкодження утворилось від однократної дії колюче-ріжучого предмету, яким міг бути ніж, та по ступеню тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, та перебуває у прямому причинному зв`язку з настанням смерті.

Враховуючи характер виявленого у потерпілого тілесного ушкодження, стан трупних плям, смерть його настала у період після нанесення йому тілесного ушкодження, що може обчислюватись одиницями хвилин.

Вищевказане тілесне ушкодження не могло утворитись як при падінні з положення «стоячи» з доданням тілу додаткового прискорення, так і без такого.

При судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_3 виявлено 2,25 г/л етанолу, що при житті відповідає алкогольному сп`янінню середнього ступеня (том 1 а.с. 207-209).

Висновок експерта № 514/40 від 09.04.2020 року судово-медичного дослідження трупа  ОСОБА_3 , 1961 року народження з якого вбачається, що при експертизі його трупа виявлене наступне ушкодження: колото-різане поранення грудної клітки зліва, яке проникає в ліву плевраньну порожнину з пошкодженням серця, печінки, що ускладнилося розвитком тампонади серцевої сорочки кров`ю.

Виявлені тілесні ушкодження могли утворитись при обставинах, на які посилається підозрювана ОСОБА_1 при проведенні слідчого експерименту за її участі.

Смерть ОСОБА_3 перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з діями, на які посилається підозрювана ОСОБА_1 в ході проведення слідчого експерименту.

Враховуючи характер виявленого у потерпілого тілесного ушкодження, стан трупних плям, смерть його настала у період після нанесення йому тілесного ушкодження, що може обчислюватись одиницями хвилин.

Враховуючи масивність виявленого у потерпілого тілесного ушкодження, виключається можливість здійснення ним цілеспрямованих самостійних дій після завдання йому ушкодження.

Враховуючи локалізацію виявленого у потерпілого тілесного ушкодження, найімовірніше він був повернутий передньою поверхнею тіла до нападника (том 1 а.с. 214-215).

Суд вважає, що вищевказані докази, які безпосередньо досліджені судом в судовому засіданні, є достовірними, належними та допустимими, узгоджуються між собою, а тому суд приймає їх за основу при ухваленні вироку.

Досліджені в судовому засіданні докази підтверджують, що спосіб, характер заподіяння тілесних ушкоджень, наявність знаряддя вчинення зазначеного кримінального правопорушення, локалізація тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_11 , які призвели до смерті останнього, свідчать про умисел ОСОБА_1 на позбавлення його життя.

Причетність ОСОБА_1 до вчинення зазначеного злочину підтверджується показами самої обвинуваченої, яка в судовому засіданні визнала, що в день загибелі потерпілого ОСОБА_3 , а саме 07.03.2020 року між ними мав місце словесний конфлікт який у подальшому переріс у шарпанину та бійку яка відбувалася на кухні її квартири. При цьому обвинувачена пояснила, що під час бійки з потерпілим вона не пам`ятає точно у кого з них в руках був ніж, проте він був. Відповідно до наявного в матеріалах кримінального провадження висновку експертизи на ножі, який був вилучений під час обшуку квартири обвинуваченої були виявлені сліди крові потерпілого ОСОБА_3 .

Версія обвинуваченої ОСОБА_1 (контр версія), яка є вільною у обранні позиції щодо свого захисту, свою вину у вчиненні умисного вбивства не визнала, пояснивши при цьому, що конфлікт виник з вини потерпілого, умислу на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому тим паче на заподіяння йому смерті у неї не було.

Проте, показання обвинуваченої ОСОБА_1 щодо її самозахисту колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони повністю спростовані у судовому засіданні об`єктивними доказами. Суд усвідомлює, що обвинувачена не зобов`язана доводити свою невинуватість, проте виходить із розуміння того, що контр версія, як припущення про можливість іншого варіанту розвитку досліджуваної події, має бути аргументовано до певного ступеню правдоподібності, що давав би підстави для розумного сумніву в обґрунтованості обвинувальної тези. Тільки така версія вимагає перевірки.

Водночас у цьому провадженні сторона захисту так і не спромоглася сформулювати не те щоб правдоподібну, але будь-яку конкретну, логічно завершену, а отже таку, яка могла би бути перевіреною, версію, що пояснювала б механізм виникнення у потерпілого тілесних ушкоджень.  Надавати відповіді на запитання учасників судового провадження та суду з приводу висунутої нею версії розвитку подій, які мали місце 07.03.2020 року відмовилась. Протягом судового розгляду обвинувачена не була конкретною, логічною та послідовною, пояснюючи причини смерті потерпілого.

Тобто, в цьому випадку мова йдеться про існування кількох різних версій, викладених засудженою, сама лише наявність яких не покладає на суд обов`язку спростовувати кожну з них. Законодавець вимагає лише, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.

Колегія суддів критично відноситься до тверджень обвинуваченої про те, що вона діяла з метою захисту тобто виключно в стані необхідної оборони, захищаючись від насильства, застосованого потерпілим, оскільки пояснення обвинуваченої не породжують «розумний сумнів», достатній для визнання її невинуватою чи спростування пред`явленого їй обвинувачення, а навпаки, досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності доводять «поза розумним сумнівом» наявність у обвинуваченої прямого умислу, спрямованого на заподіяння смерті потерпілому.

Пояснення обвинуваченої на те, що після того як вона побачила що ОСОБА_3 лежить на кухні та не подає ознак життя вона одразу викликала швидку допомогу також не заслуговують на увагу, оскільки  як вбачається з інформації станції швидкої медичної допомоги м. Маріуполя від 27.04.2020 року, 07 березня 2020 року на станції ШМД викликів до ОСОБА_3 на адресу проживання обвинуваченої зареєстровано не було.

Відтак, суд розцінює позицію обвинуваченої ОСОБА_1 як усталену модель способу захисту та практику перекладання своєї провини на іншу особу, як форму реалізації права на захист і бажання уникнути кримінальної відповідальності і покарання за вчинений злочин.

Посилання сторони захисту на неспівпадіння показів потерпілого, які він давав під час досудового розслідування, із тими, які він надавав в ході судового слідства, судом до уваги не приймаються, оскільки відповідно до вимог частини 4 статті 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.   Фактів надання неправдивих показів потерпілого судом також не встановлено.

Твердження захисника про недопустимість протоколу обшуку квартири АДРЕСА_5 від 10.03.2020 року у зв`язку із тим, що вказаний обшук було проведено без ухвали слідчого судді, без захисника обвинуваченої, а також без роз`яснення обвинуваченій її прав, що також є наслідком визнання похідних доказів недопустимими судом відхиляються, адже як вбачається із матеріалів кримінального провадження, обвинуваченою добровільно надано письмові згоди від 10.03.2020 року на проведення огляду та обшуку у належній їй квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Також, як вбачається з протоколу обшуку, понятим та усім іншим учасникам зазначеної слідчої дії було роз`яснено їх процесуальні права та обов`язки, протокол було прочитано вголос, зауважень від учасників не надійшло, а тому суд не вбачає порушення процесуальних норм, які б посягали на права учасників слідчої дії або права обвинуваченої та ставили під сумнів законність проведеного огляду та обшуку та достовірність результатів таких слідчих дій. Також, в матеріалах кримінального провадження знаходиться ухвала слідчого судді від 11.03.2020 року, якою надано дозвіл слідчому на проведення обшуку житла, а саме: квартири АДРЕСА_2 , який було проведено 10.03.2020 року в період часу з 13 год. 04 хв. по 14 год. 24 хв. Крім цього, сама суть процесуальної дії чітко та послідовно відображена в змісті протоколу обшуку та відеозаписі, яка є додатком до вказаного протоколу.

З поміж іншого, суд зазначає, що огляд житла чи іншого володіння особи може бути проведено за добровільною згодою особи яка ним володіє за умови, що були наявні процесуальні гарантії, які захищали здатність особи висловлювати свою справжню думку при наданні такої згоди.

На час огляду місця події правоохоронці не мали підстав підозрювати ОСОБА_1 у вчиненні вбивства, а отже чинити на неї будь- який тиск, об`єктивні дані щодо застосування якого, між іншим, відсутні.

Відносно зауважень захисника про те, що обвинувачена ОСОБА_1 була фактично затримана 10.03.2020 року о 10 год.,  протокол затримання був складений 10.03.2020 року о 19 год. 30 хв. і весь цей зазначений час обвинувачена була позбавлена права на захист а також не було повідомлено родичів про її затримання, суд відзначає, що в матеріалах справи мається протокол затримання, відповідно до якого ОСОБА_1 було затримано о 15 год. 20 хв., про що о 19 год. 30 хв. складено відповідний протокол та роз`яснено підстави затримання та всі процесуальні права, передбачені статтями 42, 208 КПК України. Одночасно із складанням протоколу про затримання було надіслано повідомлення та залучено захисника, про що 10 березня 2020 року було видане відповідне доручення Регіонального центру з надання безоплатної правової допомоги, згідно якого адвокату Єфімік О.О. доручено представляти інтереси ОСОБА_1 та прибути до відділу поліції о 19 год. 30 хв. для надання затриманій правової допомоги.

Колегія суддів зазначає, що за проміжок часу (з 15 год. 20 години до 19 год. 30 хв. 10 березня 2020 року) без залучення захисника за участю затриманої ОСОБА_1 не проводились жодні слідчі дії, що свідчить про дотримання органами досудового розслідування вимог КПК України щодо обов`язкової участі захисника при проведенні слідчих дій та безпідставність тверджень з даного приводу сторони захисту.

Також, як пояснила в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , яка являється дочкою обвинуваченої, що 10.03.2020 року, близько 10 год., коли вони з матір`ю знаходились у морзі, до них підійшли працівники поліції та запропонували її матері проїхати з ними у відділ поліції для оформлення певних документів на що остання погодилась. Після цього, вона розмовляла з матір`ю по телефону ще два рази.

З огляду на вказані обставини виконання приписів частини 4 статті 208 КПК України відносно затриманої ОСОБА_1 було забезпечено шляхом залучення захисника, та від яких не надходило будь-яких зауважень в ході проведення подальших слідчих дій за їх участі. Крім того, підстави та законність затримання обвинуваченої перевірялись слідчим суддею при обранні ОСОБА_1 запобіжного заходу. Фактичного затримання, про яке твердить захисник, не було, оскільки відсутні дані про те, що підозрювана з 10 години 10.03.2020 року, підкоряючись наказу слідчого чи іншого правоохоронця, змушена була перебувати поряд із ними (ст.208 КПК України).

Крім цього, доводи сторони захисту про недопустимість протоколу слідчого експерименту з посиланням на ч. 4 ст. 95 КПК України, а також на те, що перед проведенням слідчого експерименту ОСОБА_1 ще не допитувалась, їй не було роз`яснено її процесуальні права, право відмовитись від його проведення  а також не роз`яснено правові наслідки його проведення суд не приймає до уваги з огляду на таке:

Відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК України, з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

Отримання від підозрюваного, обвинуваченого відомостей під час проведення слідчого експерименту (з дотриманням встановленого законом порядку) є складовою належної правової процедури цієї процесуальної дії, що разом з іншими її сутнісними компонентами дозволяє досягнути її мети і вирішити поставлені завдання. При цьому відомості, які надаються під час слідчої (розшукової) дії - слідчого експерименту, не є самостійним процесуальним джерелом доказів, оскільки таким джерелом виступає протокол цієї слідчої (розшукової) дії, що в розумінні ч. 2 ст.84та п. 3 ч. 2 ст.99 КПК є документом.

Виходячи із сутнісних ознак показань, визначених в ч. 1ст. 95 КПК, у системному зв`язку із ч. 2ст. 84 цього Кодексу, показання є самостійним процесуальним джерелом доказів лише в тому випадку, коли вони надаються під час допиту.

Термін «показання» в контексті ч. 4 ст. 95 КПК законодавець використовує для позначення відомостей, які надаються в судовому засіданні під час судового провадження. Правило, закріплене в цій нормі, має застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійному процесуальному джерелу доказів за вимогами ст. 95 цього Кодексу.

Якщо відомості повідомлено підозрюваним, обвинуваченим під час проведення інших процесуальних дій, то вони є складовим компонентом змісту документа як іншого окремого процесуального джерела доказів, зокрема протоколу слідчого експерименту, де фіксуються його хід та результати.

Таким чином, спираючись на зміст кримінальних процесуальних норм, передбачених статтями23,84,95,99,103-105,240 КПК, слід відзначити, що показання і протокол слідчого експерименту є окремими самостійними процесуальними джерелами доказів, які суд оцінює за правилами ст. 94 КПК.

Приписи ч. 4 ст. 95 КПК про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу, мають застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійного процесуального джерела доказів згідно зі ст. 95 КПК України. Тобто показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним процесуальним джерелом доказів - протоколом слідчого експерименту.

Легітимна мета слідчого експерименту за участю підозрюваного, обвинуваченого досягається дотриманням встановленого порядку його проведення, забезпеченням реалізації прав особи як процесуальних гарантій справедливого судового розгляду та кримінального провадження в цілому.

Належить розцінювати як допит, що не має в суді доказового значення з огляду на зміст ч. 4ст.95КПК лише такий слідчий експеримент, проведення якого здійснювалось у формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення дослідів чи випробувань, а посвідчувало виключно проголошення підозрюваним зізнання у вчиненні кримінального правопорушення з метою його процесуального закріплення. (Правовий висновок, висловлений в постанові Об`єднаної палати ККС ВС від 14.09.2020 справа № 740/3597/17, провадження № 51-6070кмо19)

Судом встановлено, що під час слідчого  експерименту, проведеного з обвинуваченою, остання продемонстрували (фізично відтворила) яким чином і куди наносила удар потерпілому і згідно висновку експертизи № 514/40 від 09.04.2020 року механізм спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3 відповідає продемонстрованому під час проведення слідчого експерименту з обвинуваченою ОСОБА_1 .

З відеозапису проведеного слідчого експерименту видно, що обвинувачена ОСОБА_1 у присутності захисника, понятих, статиста та спеціаліста самостійно відтворює за допомогою статиста обставини вчиненого злочину. Тиску з боку працівників поліції на учасників слідчої дії не було. Свої пояснення обвинувачена надає ініціативно, детально, демонструючи механізм та локалізацію нанесеного потерпілому тілесного ушкодження. Жодних заяв про можливий тиск з боку працівників поліції від обвинуваченої та її захисника не надходило.

Також, із зазначеного протоколу вбачається, що ОСОБА_1 було роз`яснено її процесуальні права та обов`язки, що стверджується її власним підписом у протоколі. 

Зважаючи на вказане, протокол слідчого експерименту є належними і допустимими доказами і всі похідні докази, в тому числі і висновок експертизи 514/40 від 09.04.2020 року, на який в своїх поясненнях також посилалась сторона захисту також є належними та допустимими доказами.

Крім цього, з протоколу проведення слідчого експерименту від 10.03.2020 року та відеозапису його проведення вбачається, що захисник обвинуваченої – адвокат Єфімік О.О. впродовж проведення зазначеної слідчої дії  ставить питання своїй підзахисній з приводу обставин події, які мали місце 07.03.2020 року, що спростовує твердження сторони захисту – адвоката Орєхова М.В. щодо пасивної її поведінки стосовно обвинуваченої.

Що стосується можливого порушення вимог законодавства при упакуванні речових доказів, на які в своїх поясненнях в судовому засіданні посилалась сторона захисту, суд зазначає, що відповідно до Інструкції, затвердженої Наказом МВС України від 27.08.2010 N 51/401/649/471/23/125 "Про затвердження та введення в дію Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду (в новій редакції)» передбачено, що усі вилучені предмети, цінності і документи пред`являються понятим та іншим учасникам слідчої дії. У необхідних випадках зазначені об`єкти упаковуються для усунення їх пошкодження, неконтрольованого доступу до них та забезпечення зберігання слідів які є на них, з доданням бірок, посвідчених відповідними написами і підписами особи, у якої вилучено речі, понятих, слідчого, працівника органу дізнання, прокурора, працівника апарату суду, які скріплюються печаткою відповідного органу, про що зазначається у протоколі.

При дослідженні в судовому засіданні речових доказів по даному кримінальному провадженні встановлено, що  вони були вилучені в порядку, встановленому КПК України та належним чином упаковані як того вимагає вищевказана Інструкція, а тому доводи сторони захисту не заслуговують на увагу.

З приводу доводів сторони захисту про застосування до ОСОБА_1 недозволених методів досудового розслідування, яке полягало у тортурах, психологічному тиску, при фактичному її затриманні ненадання їй води та їжі, суд зазначає, що дані факти були предметом перевірки відповідних органів досудового розслідування та не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, про що в матеріалах справи є постанова Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у м. Краматорську про закриття кримінального провадження від 05 липня 2021 року, яка ніким не оскаржувалась.

Разом з тим колегія суддів зазначає, що постанова органу досудового розслідування про закриття провадження за заявою обвинуваченої та її захисника про застосування до обвинуваченої недозволених методів досудового розслідування, яка міститься в матеріалах кримінального провадження є обґрунтованою та вмотивованою, однак її наявність для суду не є визначальною та не звільняє суд від обов`язку перевірити доступними йому процесуальними засобами наведені в ній відомості.

Щоразу, розглядаючи скаргу стосовно недозволених методів досудового розслідування,  катування, ЄСПЛ наголошує на тому, що коли особа висуває небезпідставну скаргу про жорстоке поводження з нею з боку органу досудового розслідування, яке було таким, що порушує статтю 3 Конвенції, це повідомлення вимагає проведення ефективного офіційного розслідування, спроможного забезпечити встановлення та покарання винних осіб. При цьому Суд неодноразово  зазначав,  що твердження  про  погане поводження  повинні  бути підкріплені належними доказами.  Суд при оцінці  доказів  керується  критерієм  доведення  «поза   розумним сумнівом».  Таке  доведення  може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій,  достатньо вагомих,  чітких і узгоджених між  собою, проте суду переконливих доказів того, що до обвинуваченої ОСОБА_1 такі заходи органом досудового розслідування застосовувались ані самою обвинуваченою, ані її захисником не надано, а судом таких фактів також не встановлено

Згідно ч. 1ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, адже ні підозра, ні обвинувачення не можуть відповідно до ч. 3 ст. 17 КПК України ґрунтуватися на доказах, отриманих не законним шляхом, а сукупність зібраних доказів, суд оцінює з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч. 1ст. 337 КПК України, згідно з яким, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, безпосередньо дослідивши надані суду докази, зібрані відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, які є допустимими та такими, що в їх сукупності безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченою діяння, інкримінованого стороною обвинувачення.

Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, колегія судів приходить до переконання, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом» (ст.17 КПК України)

Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява №10705/12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом».  Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Іншими словами, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумніву, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим, а саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що винуватість обвинуваченої за обставин встановлених судом, повністю доведена і підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, які відповідають вимогам, передбаченим ст.ст. 85-87 КПК України, перевірених та оцінених у їх сукупності безпосередньо судом.

Всі вище перелічені докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження, а сукупність зібраних доказів є достатньою та взаємопов`язаною у зазначеному кримінальному провадженні, вони відповідають фактичним обставинам справи, будь-які протиріччя в них відсутні, що свідчить про їх об`єктивність та правдивість.

Суд приходить до висновку, що під час судового розгляду доведені всі обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні згідно ст. 91 КПК України.

Аналіз кожного доказу окремо та в їх сукупності, які не суперечать один одному, а навпаки доповнюють, дає підстави суду для висновку, що обвинувачена ОСОБА_1 , на ґрунті виниклих неприязних відносин, внаслідок чого у неї виник злочинний умисел, спрямований на позбавлення життя ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи небезпечні наслідки у вигляді смерті потерпілого і бажаючи їх настання, в процесі того, як потерпілий сильно її принижував, кричав до неї, виражатися не цензурною лайкою, нанесла останньому один удар кухонним ножом в область грудної клітини зліва,  розуміючи, що це є життєво важливий орган,  що вказує на умисний характер дій обвинуваченої, направлених на протиправне заподіяння смерті іншій людині, при цьому між діями обвинуваченої та смертю потерпілого просліджується прямий причинно-наслідковий зв`язок, а тому колегія суддів приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вбивства, тобто в умисному протиправному заподіянню смерті іншій людині, доведена при встановлених судом фактичних обставинах поза розумним сумнівом, а її дії вірно кваліфіковані за ч.1 ст.115 КК України та сумніви у суду щодо вказаного відсутні.

Питання про умисел обвинуваченої ОСОБА_1 судом з`ясовано, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховано спосіб та знаряддя злочину, локалізацію поранення, нанесення в область життєво важливого органу - грудної клітини, поведінку винної і потерпілого, яка передувала події, а саме неприязні відносини, що виникли після вживання потерпілим алкоголю. Що стосується мотиву та того, що саме спонукало обвинувачену до цих протиправних дій відносно потерпілого суд зазначає, що як вбачається з висновку судово-психіатричної експертизи  № 269 від 21.04.2020 року у  ОСОБА_1 відзначається девіація особистості за нестійким типом, мають місце виражені індивідуально-психологічні характеристики, які істотним  чином впливають на її поведінку, визначають брутальний, інтенсивний характер цих дій.

Таким чином, оцінюючи в сукупності всі зібрані та досліджені у судовому засіданні докази, а саме: вибір обвинуваченою знаряддя злочину (ніж), спосіб заподіяння тілесного ушкодження (удар  у життєво-важливий орган - грудну клітину), умисне завдання удару ножом з силою, характер тілесного ушкодження, дії обвинуваченої свідчать про те, що вони носили усвідомлений, послідовний, цілеспрямований характер, були об`єднані єдиним умислом та спрямовані саме на вбивство потерпілого.

Під час розгляду справи встановлено, що між обвинуваченою ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_3 у вечір, коли потерпілий прийшов додому в стані алкогольного сп`яніння склалися неприязні стосунки, які супроводжувались словесними образами, приниженнями та нецензурною лайкою зі сторони потерпілого в адресу обвинуваченої. Обираючи спосіб, завдання тілесних ушкоджень потерпілому обвинувачена обрала найбільш небезпечний спосіб - удар ножом в грудну клітину.

З висновку судово-психіатричної експертизи  № 269 від 21.04.2020 року, вбачається, що ОСОБА_1 виявляє емоційно-нестійкий розлад особистості, імпульсивний тип. У період вчинення інкримінованого діяння за психічним станом ОСОБА_1 могла повною мірою усвідомлювати свої дії і керувати ними, не перебувала в тимчасово-хворобливому стані, за психічним станом могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. На даний час ОСОБА_1 повністю усвідомлює свої дії та керує ними. У застосуванні примусових заходів медичного характеру ОСОБА_1 не потребує.

У ОСОБА_1 відзначається девіація особистості за нестійким типом, мають місце виражені індивідуально-психологічні характеристики, які істотним  чином впливають на її поведінку, визначають брутальний, інтенсивний характер цих дій.

В період вчинення інкримінованого їй діяння, ОСОБА_1 не перебувала у вираженому емоційному стані, яке б могло послужити основою для формування стану сильного душевного хвилювання.

При призначенні покарання обвинуваченій суд, згідно з вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винної, її поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засудженої, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженою. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Також, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена у справі «Езе і Коннорс проти Сполученого Королівства», рішення від 9 жовтня 2003 року, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів. У справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_1 судом не встановлено.

Також, призначаючи обвинуваченій міру покарання, суд враховує суспільну небезпеку вчиненого, а саме, що вчинене  обвинуваченою кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 115 КК України, відповідно до ст. 12 Кримінального кодексу України відносяться до особливо тяжких злочинів.

Суд враховує особу обвинуваченої, яка раніше не судима, вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинила особливо тяжкий злочин проти життя та здоров`я особи, свою вину у вчиненні якого не визнала, являється пенсіонером, працює, має постійне місце проживання, родину та міцні соціальні зв`язки,  за місцем проживання, характеризується посередньо. При призначенні покарання суд також враховує тяжкість наслідків, що настали, думку потерпілого який не наполягав на суворому покаранні обвинуваченої, будь-яких претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченої не мав, цивільний позов не заявляв.

Врахувавши всі вищезазначені обставини, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченої не можливе без ізоляції її від суспільства, а тому покарання їй слід призначити у виді позбавлення волі на певний строк та у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу України, за якою вона обвинувачується, оскільки не знаходить підстав для застосування ст.69, 75, 76 КК України, що на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченої, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченої та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст.50 КК України мети покарання, а також випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини.

Суд не знаходить підстав для застосування положень ст.75 КК України, згідно  з якими, в разі, якщо суд при призначенні передбачених  цією нормою виду та міри  покарання, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи,  дійде висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування  покарання, він може прийняти рішення про звільнення його від відбування  покарання з випробуванням.

Ключовим для такого висновку є ставлення винної особи до вчиненого нею  злочину.

Суд не побачив, що обвинувачена щиро жалкує про вчинене, негативно  оцінює злочин,  співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене  покарання.

10 березня 2020 року ОСОБА_1 було затримано в порядку ст.208 КПК України. В подальшому, ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 березня 2020 року застосовано до неї запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Маріупольській слідчий ізолятор» строком на 60 діб, який в подальшому подовжувався та діє на теперішній час. 

За правилами ч.5 ст.72 КК України, до покарання ОСОБА_1 слід зарахувати строк попереднього ув`язнення з моменту її затримання, тобто з 10 березня 2020 року по 08.07.2021 року включно із розрахунку один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили необхідно залишити без змін - тримання під вартою, оскільки, з урахування ризиків, що продовжують існувати, а також призначення покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі, суд не знаходить підстав для його скасування або зміни на інший більш м`який запобіжний захід.

Цивільний позов по справі - не заявлявся.

Судові витрати по справі – відсутні.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12.03.2020 року на майно, вилучене 10.03.2020 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а також арешт, накладений ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12.03.2020 року на майно, вилучене 10.03.2020 року під час огляду місця події підлягає скасуванню на підставі ст.174 ч.4 КПК України.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років.

Строк покарання ОСОБА_1 рахувати дати винесення вироку, тобто з 09 липня 2021 року.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін - тримання під вартою в ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор».

На підставі ст.72 ч.5 КК України, зарахувати у строк покарання ОСОБА_1 строк її попереднього ув`язнення з 10 березня 2020 року по 08.07.2021 року включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12.03.2020 року на майно, вилучене 10.03.2020 року під час проведення обшуку в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , а також арешт, накладений ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12.03.2020 року на майно, вилучене 10.03.2020 року під час огляду місця події - скасувати.

Речові докази по справі: 1) сорочку (футболку) білого кольору, светр в`язаний чорного кольору, куртку чорного кольору, штани джинсові темно-синього кольору з чорним ременем, труси синього кольору, шкарпетки чорного кольору, зрізи нігтьових пластин з обох рук трупа ОСОБА_3 , зразок волосся трупа ОСОБА_3 , рану зрізану з передньої поверхні грудної клітки зліва у трупа ОСОБА_3 , зразок крові на марлі, яка належить ОСОБА_3 , порожню пластикову пляшку «Львівське» об`ємом 2 л., порожню скляну пляшку з-під горілки "Холодов", об`ємом 0,5 л., підодіяльник, на якому виявлено сліди речовини бурого кольору, килим, на якому виявлено сліди речовини бурого кольору  та виріз із килима, п`ять ножів, які знаходяться у дерев`яній підставці – знищити.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до  Донецького апеляційного суду через Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а засудженим в той же строк з дня отримання копії вироку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

       Головуючий суддя :                                                Мушкет О. О.

                       Суддя :                                                Мирошниченко Ю. М.  

                       Суддя :                                                Пустовой Т. В.