КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 369/12148/16-ц Головуючий у 1-й інст. - Пінкевич Н.С.

Апеляційне провадження 22-ц/824/7230/2021 Доповідач - Рубан С.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Кулікова С.В., Заришняк Г.М.

при секретарі Загородній С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області Грабець Ігоря Несторовича на рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 25 червня 2020 року у справі за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Київське лісове господарство» до Віто - Поштової сільської ради Києво - Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 про визнання недійсним рішень та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння,-

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2016 року прокурор Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до суду з позовом до Віто-Поштової сільської ради Києво- Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 про визнання незаконними рішень та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Посилається на те, що рішенням Віто-Поштової сільської ради від 30.10.2008 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 та передано йому у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку загальною площею 0,7 га в межах Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Рішенням Києво - Святошинського районного суду Київської області від 25 червня 2020 року в задоволенні позову Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Київське лісове господарство» до Віто - Поштової сільської ради Києво - Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 про визнання недійсним рішень та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, Перший заступник прокуратури Київської області Грабець Ігор Несторович подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Посилається на те, що рішенням Віто-Поштової сільської ради від 30 жовтня 2008 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку загальною площею 0,7 га в межах Віто-Поштової сільської ради Києво- Святошинського району Київської області. Управлінням земельних ресурсів в Києво-Святошинському районі на підставі вищевказаного рішення Віто- Поштової сільської ради Іванову С.В. 25 листопада 2008 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 692528 з кадастровим номером: 3222481201:01:005:0091.

Крім того, рішенням Віто-Поштової сільської ради від 26 березня 2009 року змінено цільове призначення земельної ділянки з ведення особистого селянського господарства на будівництво розважально-оздоровчого центру, СТО та мийки.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 09 лютого 2016 року за № 125 ОСОБА_2 відчужив належну йому земельну ділянку на користь ОСОБА_1 .

Установлено, що спірна земельна ділянка із кадастровим номером 3222481201:01:005:0091 розташована у виділі 6 кварталу 50 Васильківського лісництва, а за даними лісовпорядкування 2014 року Васильківського лісництва ДП «Київський лісгосп» вказана земельна ділянка розташована у виділі 17 кварталу 50 Васильківського лісництва, є земельною ділянкою лісового фонду, покрита лісовою рослинністю.

Зазначене підтверджується інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» від 26 серпня 2016 року та матеріалами лісовпорядкування 2003 року Васильківського лісництва Виробничої частини ДЛГО «Київліс», які містяться в матеріалах справи.

Також, за інформацією Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства від 19 вересня 2016 року та ДП«Київське лісове господарство» від 15 вересня 2016 року встановлено, що земельна ділянка знаходиться в кварталі лісництва, є лісовим масивом, використовується для ведення лісового господарства та щодо неї не надавалось погодження для вилучення земельної ділянки з постійного користування ДП «Київське лісове господарство».

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, посилається на те, що матеріалами справи беззаперечно доведено незаконність набуття першим набувачем права власності на оспорювану земельну ділянку, зважаючи, що Віто-Поштова сільська рада, діючи в порушення вимог ст.ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст.ст. 3, 12, 19, 20, 22, 56, 57, 84, 122, 141, 142, 149 Земельного кодексу України, ст. 5, 31, 33, 57 Лісового кодексу України, ст.ст. 4, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», надала у власність громадянину землі лісогосподарського призначення, які взагалі не можуть передаватися у власність для сільськогосподарських цілей (за виключенням випадку, передбаченого ч. 2 ст. 56 Земельного кодексу України) та для будівництва розважально-оздоровчого центру, СТО та мийки.

Від відповідача ОСОБА_1 до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення залишити без змін.

Вказує на те, що органами прокуратури в інтересах держави поданий позов в особі Кабінету Міністрів України, який на момент виникнення спірних правовідносин не мав повноважень вирішувати питання у спірних правовідносинах.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Інші учасники процесу в судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вказаний позов вже був предметом розгляду судами.

Рішенням Києво - Святошинського районного суду Київської області від 29 березня 2017 року в задоволенні позову Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Київське лісове господарство» до Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 , треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 про визнання незаконними рішень та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння - відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 29 червня 2017 року апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області - відхилено, рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 29 березня 2017 року - залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області - задоволено частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 29 червня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними рішень Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 30 жовтня 2008 року та від 26 березня 2009 року скасовано та ухвалено нове рішення у цій частині про відмову в позові.

В іншій частині рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 29 червня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Києво - Святошинського районного суду Київської області від 25 червня 2020 року у задоволенні позову Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Київське лісове господарство» до Віто - Поштової сільської ради Києво - Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння - відмовлено.

Судом встановлено та апеляційним судом перевірено, що рішенням Віто-Поштової сільської ради від 30 жовтня 2008 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 та передано йому у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку загальною площею 0,7 га в межах Віто-Поштової сільської ради Києво -Святошинського району Київської області.

Згідно квитанції від 13 жовтня 2008 року ОСОБА_2 сплатив на користь ДП «Київське лісове господарство» 31 606 грн 40 к. у якості відшкодування збитків за вилучення ділянки державного лісового фонду.

Після цього, управлінням земельних ресурсів в Києво-Святошинському районі на підставі вищевказаного рішення Віто-Поштової сільської ради Іванову С.В. 25.11.2008 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №692528 з кадастровим номером: 3222481201:01:005:0091, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010832900553. В подальшому рішенням Віто-Поштової сільської ради від 26.03.2009 року змінено цільове призначення земельної ділянки з ведення особистого селянського господарства на будівництво розважального-оздоровчого центру, СТО та мийки.

18 квітня 2009 року управлінням земельних ресурсів в Києво-Святошинському районі ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 340758, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010991300893.

09 лютого 2016 року на підставі договору купівлі-продажу за №125 ОСОБА_2 відчужив належну йому земельну ділянку на користь ОСОБА_1 . Рішенням приватного нотаріуса Васильківського районного нотаріального округу Семенець О.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09 лютого 2016 року за індексним номером 28153579 зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, з кадастровим номером 3222481201:01:005:0091.

Відповідно до інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» від 26 серпня 2016 року та матеріалів лісовпорядкування 2003 року Васильківського лісництва Виробничої частини ДЛГО «Київліс» земельна ділянка із кадастровим номером 3222481201:01:005:0091 розташована у виділі 6 кварталу 50 Васильківського лісництва, а за даними лісовпорядкування 2014 року Васильківського лісництва ДП «Київський лісгосп» вказана земельна ділянка розташована у виділі 17 кварталу 50 Васильківського лісництва, є земельною ділянкою лісового фонду, покрита лісовою рослинністю.

За інформацією Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства від 19.09.2016 року та ДП «Київське лісове господарство» від 15 вересня 2016 року встановлено, що земельна ділянка знаходиться в кварталі лісництва, є лісовим масивом, використовується для ведення лісового господарства та щодо неї не надавалось погодження для вилучення земельної ділянки з постійного користування ДП «Київське лісове господарство».

Відповідно до Проекту організації та розвитку лісового господарства ДЛГ Державного лісогосподарського об`єднання «Київліс» 2003 року спірна земельна ділянка покрита лісовою рослинністю та має наступні таксаційні характеристики: виділ 6: площа 1,5 га, склад 7 дерев берез повислої та 3 сосни звичайної, вік 40 років, висота -18 м, діаметр 18 см., запас на 1 га -170 метрів кубічних. А згідно Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Київське лісове господарство» 2014 року спірна земельна ділянка покрита лісовою рослинністю та має відповідні таксаційні характеристики: виділ 17: площа 9,2 га, склад 7 дерев берез повислої та 3 сосни звичайної, вік 51 років, висота -22 м, діаметр 26 см., запас на 1 га - 240 куб.м. Таким чином, спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення та перебуває у користуванні ДП «Київське лісове господарство», що підтверджується матеріалами лісовпорядкування.

21 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області із заявою про поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3222481201:01:005:0091 на дві земельні ділянки площами 0,69 га та 0,01 га. В результаті поділу було утворено дві земельні ділянки з кадастровим номером 3222481201:01:005:5157, площею 0,69 га та з кадастровим номером 3222481201:01:005:5158, площею 0,01 га.

Як вбачається з позовної заяви, заступник прокурора Київської області обґрунтовує своє звернення в суд з даним позовом тим, що вилучати земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб на даний час має право Кабінет Міністрів України, у зв`язку з чим прокуратура Київської області звертається до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що оскаржуваними рішеннями Віто-Поштової сільської ради від 30.10.2008 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» та від 26.03.2009 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з земель призначення для ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва розважально-оздоровчого центру, СТО та мийки`інтереси держави в особі Кабінету Міністрів України не порушені, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. а) ч. 1 ст. 13 ЗК України, яка діяла на час виникнення правовідносин між сторонами, до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

За правилами частин першої, другої, п`ятої та дев`ятої статті 149 ЗК України, яка діяла на час виникнення правовідносин, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання; ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті; будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті.

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 27 ЛК України Кабінет Міністрів України у сфері лісових відносин передає у власність, надає в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею більш як 1 гектар, що перебувають у державній власності. Згідно п. 3) ч. 1 ст. 32 ЛК України, який діяв на час виникнення правовідносин, районні державні адміністрації у сфері лісових відносин на їх території передають у власність, надають у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення та припиняють права користування ними.

Виходячи з аналізу вище вказаних норм матеріального права, які діяли на час виникнення правовідносин станом на 30.10.2008 року та станом на 26.03.2009 року, заступником прокурора Київської області не вірно визначений орган, до повноважень якого належить на сьогодні захист інтересів держави з цього питання та не вірно поданий позов від імені Кабінету Міністрів України, оскільки згідно з ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України та п. 5 ст. 27 Лісового кодексу України до повноважень Кабінету Міністрів України не входило розгляд питань про передачу у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею менш як 1 гектар, що перебувають у державній власності.

Розгляд питання, пов`язаного із передачею у власність, наданням у постійне користування для нелісогосподарських потреб земель лісогосподарського призначення площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення та припинення права користування ними, згідно із п. 3 ст. 32 Лісового кодексу України чинного на момент прийняття оскаржуваних рішень Віто-Поштової сільської ради станом на 30.10.2008 року та станом на 26.03.2009 року належало до повноважень районних державних адміністрацій.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, то у Кабінету Міністрів України станом на 30.10.2008 року та станом на 26.03.2009 року були відсутні повноваження на представництво інтересів держави у суді з питань передачі у власність або користування для нелісогосподарських потреб земельних ділянок лісового фонду площею до 1 га, внаслідок чого право держави в особі Кабінету Міністрів України на сьогодні не порушено у правовідносинах, що склалися до набуття останнім повноважень у цій сфері.

Так, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Земельного та Лісового кодексів України щодо збереження лісів» № 4539-VI від 15.03.2012 року Кабінет Міністрів України набув виключні повноваження, пов`язані із передачею у власність, наданням у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності.

Тому на сьогодні виключні повноваження Кабінету Міністрів України не можуть розповсюджуватися на правовідносини, які склалися станом на 30.10.2008 року та станом на 26.03.2009 року щодо передачі Віто-Поштовою сільською радою у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки лісового фонду площею 0,7 га, що розташована в с. Віта Поштова Києво-Святошинського району та яка не перевищує 1 га, та яка раніше перебувала у державній власності, оскільки цих повноважень Кабінет Міністрів України не мав. Такі повноваження відносились до районних державних адміністрацій, якими і повинен був здійснюватися захист права державної власності у суді на землі лісового фонду.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто, на сьогодні органами прокуратури в інтересах держави поданий позов в особі Кабінету Міністрів України, який на момент виникнення спірних правовідносин не мав повноважень вирішувати питання у спірних правовідносинах.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов правильного висновку, що оскільки на час прийняття Віто-Поштовою сільською радою оскаржуваного рішення від 30.10.2008 року та оскаржуваного рішення від 26.03.2009 року вирішення питань у спірних правовідносинах відносились до повноважень місцевих державних адміністрацій, на що посилається і сам позивач в своїй позовній заяві, то інтереси держави в особі Кабінету Міністрів України не порушені, а тому позов не підлягає задоволенню.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки керується висновками викладеними в Постанові Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі № 369/9036/17 провадження № 61-15511св20 з яких слідує «Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позов був поданий прокурором в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, який на момент виникнення спірних правовідносин не мав повноважень вирішувати питання у спірних правовідносинах, оскільки на час прийняття Віто-Поштовою сільською радою оскаржуваного рішення від 26 березня 2009 року вирішення питань у спірних правовідносинах відносились до повноважень місцевих державних адміністрацій, тому інтереси держави в особі Кабінету Міністрів України не порушені.

Посилання суду апеляційної інстанції про те, що станом на час звернення прокурора до суду власником земель лісового фонду був Кабінет Міністрів України, тому прокурор правильно звернувся до суду в інтересах останнього, є помилковим, оскільки виключні повноваження Кабінету Міністрів України не можуть розповсюджуватися на правовідносини, які склалися станом на 26 березня 2009 року щодо передачі Віто-Поштовою сільською радою у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки лісового фонду площею 0,15 га, яка не перевищує 1 га та яка раніше перебувала у державній власності, оскільки цих повноважень Кабінет Міністрів України на час виникнення спірних правовідносин не мав.

Суд першої інстанції правильно вказав, що такі повноваження відносились до районних державних адміністрацій, якими і повинен був здійснюватися захист права державної власності у суді на землі лісового фонду.

Судом першої інстанції також правильно враховано, що рішенням Господарського суду Київської області від 27 травня 2008 року у справі № 9/257-08 за позовом Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області до Києво-Святошинської районної державної адміністрації, ДП «Київське лісове господарство» про припинення права користування земельними ділянками припинено право користування ДП «Київське лісове господарство» земельними ділянками лісогосподарського призначення, у тому числі квартал 50 виділ 2 площею 0,98 га, квартал 50 виділ 2 площею 0,98 га, квартал 50 виділ 2 площею 0,98 га, які знаходяться у межах населеного пункту Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області.

Цим рішенням суд установив, що ДП «Київське лісове господарство» надало згоду Віто-Поштовій сільській раді на передачу та використання для потреб перспективного розвитку села до земель запасу Віто-Поштової сільської ради вищевказані земельні ділянки лісового фонду Васильківського лісництва. Зазначене судове рішення набрало законної сили.

Згідно з рішенням Віто-Поштової сільської ради від 19 червня 2008 року «Про землі запасу» до земель запасу Віто-Поштової сільської ради віднесені, у тому числі, землі кварталу 50 виділ 2 площею 0,98 га, квартал 50 виділ 2 площею 0,98 га, квартал 50 виділ 2 площею 0,98 га, які знаходяться в межах населеного пункту Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області. Це рішення прийнято Віто-Поштовою сільською радою на підставі рішення Господарського суду Київської області від 27 травня 2008 року у справі № 9/257-08. Вказане рішення сільської ради є чинним та ніким не скасовано.

Отже, встановивши, що право користування ДП «Київське лісове господарство» спірною земельною ділянкою припинено рішенням Господарського суду Київської області від 27 травня 2008 року у справі № 9/257-08, яке набрало законної сили, рішення Віто-Поштової сільської ради від 19 червня 2008 року в частині віднесення спірної земельної ділянки до земель запасу Віто-Поштової сільської ради не скасовано і є чинним, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції, вказуючи, що не доведено, що рішенням Господарського суду Київської області від 27 травня 2008 року вирішувалось питання про припинення права користування ДП «Київське лісове господарство» саме на спірну земельну ділянку, безпідставно не врахуваввстановлених судом першої інстанції обставин, а також того, що самим прокурором у позові вказувалося про те, що спірна земельна ділянка, яка була виділена ОСОБА_2 , а, у подальшому, відчужена ОСОБА_1 , загальною площею 0,15 га, знаходиться у 2 виділі 50 кварталу Васильківського лісництва ДП «Київське лісове господарство».

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 263-265 ЦПК України правильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, та дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, а суд апеляційної інстанції помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду.»

(Постанова Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі № 369/9036/17 провадження № 61-15511св20).

Як вбачається з матеріалів даної справи та встановлено судом спірна земельна ділянка відповідно до інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» від 26.08.2016 року та матеріалів лісовпорядкування 2003 року Васильківського лісництва Виробничої частини ДЛГО «Київліс» земельна ділянка із кадастровим номером 3222481201:01:005:0091 розташована у виділі 6 кварталу 50 Васильківського лісництва, а за даними лісовпорядкування 2014 року Васильківського лісництва ДП «Київський лісгосп» вказана земельна ділянка розташована у виділі 17 кварталу 50 Васильківського лісництва, є земельною ділянкою лісового фонду, покрита лісовою рослинністю.

Таким чином, як встановлено судом, спірна земельна ділянка виділ 6 становить частину 50 кварталу Васильківського лісництва ДП «Київліс» та виділена відповідачу рішенням Віто - Поштової сільської ради у 2008 році, що дає підстави апеляційному суду керуватись у даній справі Постановою Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі № 369/9036/17 провадження № 61-15511св20.

За встановлених обставин доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи та порушення прав скаржника.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.

Оскільки рішення суду постановлено з дотриманням норм процесуального та матеріального права, колегія суддів не вбачає підстав для скасування.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області Грабець Ігоря Несторовича - залишити без задоволення.

Рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 25 червня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09 липня 2021 року.

Головуючий

Судді