У Х В А Л А

12 липня 2021 року м. Чернігів справа № 927/473/21

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши матеріали заяви фізичної особи - підприємця Шимка Юрія Миколайовича про забезпечення позову по справі за позовом

фізичної особи - підприємця Шимка Юрія Миколайовича

АДРЕСА_1

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінстар - 2017»

16032, с. Мамекине Новгород - Сіверського району Чернігівської області, вул. Центральна, 89

про стягнення 335 903 грн. 81 коп.

ВСТАНОВИВ:

11 травня 2021 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява фізичної особи - підприємця Шимка Юрія Миколайовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінстар-2017» про стягнення 318 816,00 грн. збитків, завданих внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної оплати робіт, виконаних згідно договору на виконання робіт від 01.10.2020, 13 567,85 грн. нарахованого на суму боргу індексу інфляції та 3 519,96 грн. трьох процентів річних з простроченої суми.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної оплати виконаних робіт.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 07.06.2021 вказана вище позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі.

22 червня 2021 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 17.06.2021 фізичної особи - підприємця Шимка Юрія Миколайовича про забезпечення позову (надалі - Заява), згідно якої позивач просить застосувати заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на рухоме і нерухоме майно та заборону відчуження майна в межах заявленого позову, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Грінстар-2017», що знаходиться в с. Мамекине Новгород - Сіверського району Чернігівської області, вул. Центральна, 89, код ЄДРПОУ 41241644, р/р НОМЕР_1 .

В обґрунтування Заяви фізична особа - підприємець Шимко Юрій Миколайович зазначає, що товариство тривалий час ухиляється від добровільного відшкодування боргу, а тому вжиття вказаних вище заходів забезпечення позову, які, на думку заявника, є співмірними із заявленими позовними вимогами, дасть можливість перешкодити реалізації відповідачем рухомого і нерухомого майна для уникнення від господарсько-правової відповідальності.

За змістом ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Разом з тим, рішенням зборів суддів Господарського суду Чернігівської області від 03.09.2020 затверджено засади використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Чернігівської області, згідно яких (п. 7) подання клопотання експерта або інших осіб, в яких ставиться питання про необхідність вжиття судом дій по витребуванню доказів, інших дій, в тому числі із зазначенням строку їх виконання, не може бути підставою для заміни складу суду в разі перебування будь-кого з суддів складу суду, який розглядає справу, у відпустці, відрядженні, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю тощо.

Вказані клопотання передаються та долучаються до справи і розглядаються раніше визначеним складом суду після виходу судді (суддів) з відпустки, відрядження (припинення інших обставин, які зумовили відсутність судді).

За вказаних обставин керівник апарату (особа, яка виконує його обов`язки) письмово повідомляє особу, яка звернулась з клопотанням, про отримання останнього та про його вирішення після виходу судді (суддів) з відпустки, відрядження (припинення інших обставин, які зумовили відсутність судді).

Враховуючи наведене вище, а також перебування судді А.С.Сидоренка у період з 22.06.2021 по 09.07.2021 у щорічній відпустці, позивач (у зв`язку з відсутністю фінансування на оплату поштових послуг (довідка від 23.06.2021 за підписом керівника апарату Господарського суду Чернігівської області)) в телефонному режимі був повідомлений про вирішення Заяви після виходу судді з відпустки.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у рішенні від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Згідно зі ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із статтею 136 Господарського процесуального кодексу України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 910/19506/20).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Аналіз змісту наведеного свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідні висновки викладені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 914/2438/20 та від 23.06.2021 у справах № 904/6410/20 та № 920/26/21.

За змістом ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ст. 13, 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Звертаючись із Заявою, позивач належними та допустими засобами доказування не довів наявність фактичних обставин, з якими пов`язує застосування вказаних видів забезпечення позову (вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію належного йому майна чи підготовчі дії до його реалізації; витрачання грошових коштів не для здійснення розрахунків з позивачем; укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Натомість Заява містить посилання позивача на потенційну можливість ухилення відповідача від відповідальності за невиконання взятих на себе зобов`язань шляхом продажу належного йому рухомого та нерухомого майна, що може мати в майбутньому своїм наслідком неможливість виконання судового рішення, прийнятого за результатами вирішення даного спору.

Крім того, позивачем не подано доказів, які би свідчили про те, що майно (грошові кошти зокрема), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Враховуючи відповідні висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, а також відсутність в матеріалах справи доказів, які могли б свідчити про наявність умов для застосування заходів до забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення Заяви.

За змістом ч. 6, 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 136 - 140, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Заяву від 17.06.2021 фізичної особи - підприємця Шимка Юрія Миколайовича про забезпечення позову залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги через місцевий господарський суд.

Копії цієї ухвали надіслати сторонам.

Дата набрання ухвалою законної сили - 12.07.2021.

Суддя А.С.Сидоренко