ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

13 липня 2021 року  м. ОдесаСправа № 915/175/21

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Бєляновського В.В., Філінюка І.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южноукраїнська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом»

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.04.2021 (суддя суду першої інстанції Ржепецький В.О., дата і місце постановлення рішення: 26.04.2021 (повний текст складено – 26.04.2021), м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, Господарський суд Миколаївської області)

по справі № 915/175/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський проектно-конструкторський інститут «Теплоелектропроект – Союз»

до відповідача: Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южноукраїнська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом»

про: стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

15.02.2021 ТОВ «Харківський проектно-конструкторський інститут «Теплоелектропроект – Союз» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южноукраїнська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом»  заборгованості за Договором №388-19/19-123-08-19-05622 від 26.07.2019 в сумі 70276,24 грн, з яких: 60000,00 грн – сума заборгованості за Договором, 1876,24 грн - інфляційні витрати, 4200,00 грн - пеня, 4200,00 грн – штраф.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати виконаних робіт за Договором №388-19/19-123-08-19-05622 від 26.07.2019 про закупівлю проектних робіт з розробки проектно-кошторисної документації по темі: «Заміна розрядників трансформатора 0ВТ01 на ОПН».

15.03.2021 до суду першої інстанції від відповідача надійшов відзив (а.с. 49-52), яким відповідач просив суд взяти до уваги, що відповідач не ухиляється від сплати основної заборгованості та вживає всіх можливих заходів для погашення заборгованості. Посилаючись на норми ст. ст. 551, 614 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України відповідач просить суд зменшити розмір стягуваної пені та штрафу на 90%.

Відповідач наголошував, що порушення строку оплати є наслідком настання кризової економічної ситуації як у ДП «НАЕК «Енергоатом» та і на ринку електроенергетики України, а також значне зростання простроченої заборгованості ДП «Гарантований покупець» та ПрАТ «НЕК «Укренерго» перед ДП «НАЕК «Енергоатом».

23.03.2021 позивачем подано до Господарського суду Миколаївської області відповідь на відзив, в якій позивач вказав, що аргументи відповідача обґрунтовані та не заперечував проти них.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 26.04.2021 позов задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський проектно-конструкторський інститут «Теплоелектропроект–Союз»: 60000,0 грн заборгованості за договором; 1876,24 грн – інфляційних втрат; 420,00 грн – штрафу; 366,56 грн – пені, 2252,74   грн – судового збору; у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 534,32 грн – відмовлено.

Суд першої інстанції зазначив, що заборгованість в частині стягнення основного боргу в сумі 60000,00 грн не погашена, відповідачем визнана, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд першої інстанції вказав, що позивачем правильно визначено період нарахування та суму інфляційних втрат, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд першої інстанції вказав, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в загальній сумі 3665,58 грн, оскільки позивачем не вірно було визначено строк нарахування пені та при визначенні розміру пені не було враховано норми Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Суд першої інстанції зазначив, що позивачем розмір заявленого до стягнення штрафу в сумі 4200,00 грн визначено правильно, отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Окрім того, врахувавши збалансованість інтересів сторін, причини та строк прострочки платежу, захист майнових прав позивача та компенсацію за порушення грошового зобов`язання шляхом стягнення інфляційних втрат, відсутність доказів на підтвердження завдання збитків позивачу, а також враховуючи, що застосування штрафних санкцій спрямоване на стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання, а також враховуючи позиції позивача з цього питання, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу на 90 % та стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 366,56 грн та штрафу у сумі 420,00 грн.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южноукраїнська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.04.2021 по справі №915/175/21.

Апелянт зазначив, що він не погоджується з прийнятим рішенням Господарського суду Миколаївської області від 26.04.2021 у справі № 915/175/21 та вважає, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує, що оскільки Господарський суд Миколаївської області не зазначив чому не були взяті до уваги докази відсутності вини, на які відповідач посилався як на підґрунтя своїх заперечень, прийняте рішення суду є немотивованим. Таким чином, Господарським судом Миколаївської області винесено немотивоване та необ`єктивне рішення в частині зобов`язання стягнути з ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южноукраїнська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» 1876,24 грн інфляційних втрат, 420,00 грн штрафу та 366,56 грн пені.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.04.2021 у справі № 915/175/21 частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким позовні вимоги ТОВ «Харківський проектно-конструкторський інститут «Теплоелектропроект-Союз» до ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП ЮУАЕС про стягнення 1876,24 грн інфляційних втрат, 420,00 грн штрафу та 366,56 грн пені залишити без задоволення.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 915/175/21 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді - Бєляновський В.В., Філінюк І.Г., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.05.2021.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южноукраїнська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.04.2021 по справі №915/175/21; розгляд апеляційної скарги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южноукраїнська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.04.2021 по справі №915/175/21 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 24.06.2021. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ГПК України до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

20.05.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський проектно-конструкторський інститут «Теплоелектропроект – Союз» надійшли заперечення на апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южноукраїнська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.04.2021 по справі №915/175/21.

У даних запереченнях позивач просив апеляційну скаргу представника ДП НАЕК «Енергоатом» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26 квітня 2021 року по справі №915/175/21 –відхилити, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 26 квітня 2021 року по справі №915/175/21 - залишити без змін.

09.06.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський проектно-конструкторський інститут «Теплоелектропроект – Союз» надійшов відзив на апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южноукраїнська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.04.2021 по справі №915/175/21.

Позивач вважає, що рішення суду від 26 квітня 2021 року є цілком законним та обґрунтованим, а тому таким, що скасуванню не підлягає. Вимоги Відповідача, викладені в апеляційній скарзі, надумані та позивачем не визнаються.

Позивач вказує, що відсутність коштів у Відповідача через фінансову кризу неплатежів не звільняє його від обов`язку виконувати умови договору в обумовлені сторонами терміни. Розділ 8 договору «Форс-мажорні обставини» не включає таку обставину, як фінансова неспроможність виконати зобов`язання.

На думку позивача, суд першої інстанції правомірно застосував норми матеріального та процесуального права та виніс по суті спору справедливе та законне рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» на рішення Господарського суду Миколаївської області у справі № 915/175/21 від 26 квітня 2021 року.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали апеляційного господарського суду від 24.05.2021, якою відкрито апеляційне провадження у справі №915/175/21, направлялася на електронну адресу позивача та відповідача 25.05.2021 та була отримана в цей же день, що підтверджується роздруківками з електронної пошти (додані до матеріалів апеляційного оскарження).

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.05.2021, якою відкрито апеляційне провадження у справі №915/175/21, була оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України 27.05.2021. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України».)

Тобто учасники справи були повідомлені належним чином про розгляд апеляційним господарським судом апеляційних скарг в письмовому провадженні без виклику сторін.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У даному випадку, апелянт просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог по стягненню 1876,24 грн – інфляційних втрат; 420,00 грн – штрафу; 366,56 грн – пені та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні даних позовних вимог.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає за потрібне переглянути рішення Господарського суду Миколаївської області від 26 квітня 2021 року у справі № 915/175/21 в частині задоволення позовних вимог по стягненню 1876,24 грн – інфляційних втрат; 420,00 грн – штрафу; 366,56 грн – пені.

26.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківський проектно-конструкторський інститут «Теплоелектропроект-Союз» та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція» було укладено договір №388-19/19-123-08-19-05622 (далі - Договір), за умовами якого замовник доручає та зобов`язується оплатити, а виконавець приймає на себе виконання проектних робіт з розробки проектно-кошторисної документації на тему: «Заміна розрядників трансформатора 0ВТ01 на  ОПН; код згідно з ДКПП ДК 016:2010-71.12 (п.1.1., 1.2. Договору).

Відповідно до п.2.1. Договору, вартість робіт згідно цього договору та відповідно до протоколу погодження договірної ціни (додаток №2), що є невід`ємною частиною цього договору, складає: 360000,00 грн з ПДВ.

Відповідно до п.2.2 Договору, оплата виконаних робіт здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 45 банківських днів з дати підписання акту здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно до п. 5.6 Договору, виконавець надає замовнику акт здачі-приймання виконаних робіт у кількості 3-х примірників після отримання повідомлення про позитивний результат вхідного контролю.

Відповідно до п. 5.9. Договору, належним виконанням робіт за Договором є підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно до п. 6.2. Договору, за порушення строків оплати виконаних робіт замовник сплачує виконавцеві пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 7% від вартості простроченого платежу. Якщо порушення строків оплати виконаних робіт продовжується понад тридцяти днів, замовник сплачує додатковий штраф у розмірі 7% від вартості неоплаченої в строк роботи.

Відповідно до п. 10.1 Договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та скріплення печаткою. Термін дії цього договору до 31.12.2020. Закінчення терміну дії цього договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань, що залишились невиконаними.

Договір та додатки  до нього підписано та скріплено печатками сторін.

30.03.2020 без заперечень та зауважень сторонами був підписаний Акт №2 здачі-приймання виконаних робіт до Договору №388-19/19-123-08-19-05622 від 26.07.2019 «Розробка проектно-кошторисної документації по темі: «Заміна розрядників трансформатора 0ВТ01 на ОПН» Код ДКПП 71.12 на суму 60000,00 грн в тому числі ПДВ 20% - 10000,00 грн.

Судом першої інстанції було встановлено, а сторонами у справі не заперечується, що вартість виконаних робіт відповідач  мав оплатити за умовами п. 2.2 Договору за актом №2 від 30.03.2020 у строк до 04.06.2020 включно.

Судом першої інстанції було встановлено, а сторонами у справі не заперечується, що заборгованість в частині стягнення основного боргу в сумі 60000,00 грн не погашена, відповідачем визнана, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 1876,24 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Інфляційні нарахування – це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов`язання протягом місяця. При чому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.

Позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 1876,24 грн за період з червня по грудень 2020 року. Враховуючи, що першим днем прострочення було 05 червня 2020 року, то період нарахування інфляційних втрат було визначено вірно.

Колегія суддів перевірила розрахунок інфляційних втрат та встановила, що позивачем правильно визначено період нарахування та суму інфляційних втрат, а отже висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі, є вірним.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 4200,00 грн. та штрафу в розмірі 4200,00 грн., суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч.1 ст.549 ЦК України).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як було заначено вище, відповідно до п. 6.2. Договору, за порушення строків оплати виконаних робіт замовник сплачує виконавцеві пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 7% від вартості простроченого платежу. Якщо порушення строків оплати виконаних робіт продовжується понад тридцяти днів, замовник сплачує додатковий штраф у розмірі 7% від вартості неоплаченої в строк роботи.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Таким чином, на підставі наведених правових норм та умов Договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф та пеню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позивачем розмір заявленого до стягнення штрафу в сумі 4200,00 грн визначено правильно (60  000,00 грн х 7% = 4  200,00 грн), отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при нарахуванні пені позивачем були допущені помилки з огляду на наступне.

Позивачем не правильно визначено кінцевий строк оплати вартості виконаних робіт за актом №2 від 30.03.2020.

Так, позивач вважає, що кінцевим строком оплати вартості виконаних робіт є 02.06.2020.

Разом з тим, судом першої інстанції вірно встановлено, шо відповідач мав оплатити вартість виконаних робіт за умовами п. 2.2 Договору за актом №2 від 30.03.2020 у строк до 04.06.2020 включно.

Позивачем помилково не застосовано положення ч. 6 ст. 232 ГК України, відповідно до яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Оскільки договором не встановлено іншого строку нарахування пені, таке нарахування мало припинитися через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до положень ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення; терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення; строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 Цивільного кодексу України встановлено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Положеннями п. 6.2 Договору не встановлено строку в розумінні ст.ст. 251, 252 ЦК України, а лише визначено, що нарахування штрафних санкцій відбувається за кожний день прострочення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №902/959/19 у постанові від 20 серпня 2020 року висловив таку ж правову позицію.

Подібний за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 04.12.2012 у справі №17/034-11 та від 11.12.2012 у справі №10/065-11.

Верховний Суд зауважив, що законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Отже, положення ст. 232 ГК України підлягають застосуванню.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що пеня підлягає нарахуванню за період з 05.06.2020 по 05.12.2020 (з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України).

Окрім того, позивачем нараховано пеню з розрахунку 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 7 % від вартості простроченого платежу за актом №2 від 30.03.2020.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем не враховано положення ч. 2 ст. 343 ГК України, відповідно до яких платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Також згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів перевірила розрахунок пені та погоджується з висновком судом першої інстанції, що обґрунтованою сумою нарахування пені за актом №2 від 30.03.2020 з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за період з 05.06.2020 по 05.12.2020 (з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України) є 3665,58 грн.

Окрім того, відповідачем у межах відзиву на позовну заяву було заявлено клопотання про зменшення пені та штрафу на 90%, в обґрунтування якого відповідач посилався на кризову економічну ситуацію, критичне зростання заборгованості перед відповідачем з боку ДП «Гарантований покупець».

Позивач у відповіді на відзив вказав, що аргументи відповідача є обґрунтованими та не заперечував проти них.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення.

Таким чином, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов`язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.05.2018 року у справі № 917/1068/17 та у постанові від 15.05.2018 року справі 905/2009/17.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язань, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до приписів ст. 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з ч.ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Дослідивши подані суду докази, проаналізувавши правові позиції сторін, врахувавши, що відповідач є виробником електроенергії, ринок електричної енергії України перебуває у кризовому стані, наявність фінансової кризи неплатежів відповідача та заборгованості перед відповідачем з боку ДП «Гарантований покупець» та інших державних підприємств, врахувавши збалансованість інтересів сторін, причини та строк прострочки платежу, захист майнових прав позивача та компенсацію за порушення грошового зобов`язання шляхом стягнення інфляційних втрат, відсутність доказів на підтвердження завдання збитків позивачу, а також враховуючи, що застосування штрафних санкцій спрямоване на стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання, а також враховуючи позиції позивача з цього питання, суд першої дійшов вірного висновку про задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу на 90 % та стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 366,56 грн. та штрафу у сумі 420,00 грн.

Колегія суддів також зазначає, що у своєму рішенні суд першої інстанції дійшов до висновку, що необхідно задовольнити вимоги про стягнення 60000,0 грн заборгованості за договором; 1876,24 грн – інфляційних втрат; 420,00 грн – штрафу; 366,56 грн – пені, 2252,74  грн – судового збору; у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 534,32 грн необхідно відмовити.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначається висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог.

Однак, у даному випадку, суд першої інстанції у резолютивній частині оскарженого рішення не зазначив висновок про відмову в позові щодо позовних вимог про стягнення штрафу на суму – 3780,00 грн. та пені на суму – 3299,12 грн. з підстав зменшення розміру заявлених позивачем вимог щодо штрафу та пені, чим порушив норми процесуального права.

Колегія суддів вважає за потрібне змінити резолютивну частину оскарженого рішення та відмовити у задоволені вимог про стягнення штрафу на суму 3780,00 грн та пені на суму – 3299,12 грн.

Окрім того, колегія суддів вважає хибним посиланням суду першої інстанції на п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11, оскільки дана постанова надавала роз`яснення застосування Господарського процесуального кодексу України, які носять рекомендаційний характер та стосувалися Господарського процесуального кодексу України у редакції до 15.12.2017. У даному випадку суду першої інстанції слід було керуватися процесуальними нормами, які діяли на момент винесення оскарженого рішення.

Щодо посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не було взяті доводи про відсутність у його діях вини, колегія суддів зазначає наступне.

Відсутність коштів у Відповідача через фінансову кризу неплатежів жодним не звільняє його виконувати умови договору в обумовлені сторонами терміни. Негативні наслідки за неналежне виконання умов договору (пеня, штраф) були прямо передбачені сторонами в умовах договору. При укладанні договору з боку відповідача були відсутні заперечення щодо даних умов, а отже він погодився з ними та усвідомлював можливість їх настання.

Окрім того, розділ 8 Договору «Форс-мажорні обставини» не включає таку обставину, як фінансова криза, що унеможливлює виконати зобов`язання, тому це не може слугувати підставою для не виконання своїх зобов`язань у строки, встановлені законом або договором.

Таким чином, відповідний довід апелянта жодним чином не підтверджує неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції в частині задоволення позовних вимог по стягненню 1876,24 грн – інфляційних втрат; 420,00 грн – штрафу; 366,56 грн – пені.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У даному випадку, колегією суддів було встановлено, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южноукраїнська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.04.2021 по справі №915/175/21.

Витрати на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги необхідно покласти на апелянта.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено вище, судом першої інстанції було порушено норми процесуального права та не зазначено висновок щодо вимог про стягнення штрафу на суму – 3780,00 грн. та пені на суму – 3299,12 грн.

Керуючись викладеним вище, колегія суддів вважає за потрібне змінити резолютивну частину рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.04.2021 по справі №915/175/21, доповнивши її висновком щодо відмови у задоволенні вимог про стягнення штрафу на суму – 3780,00 грн та пені на суму – 3299,12 грн.

Керуючись статтями 269-271, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

                                                                                                                          ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южноукраїнська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» залишити без задоволення.

Резолютивну частину рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.04.2021 по справі №915/175/21 змінити та викласти в наступні редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3) в особі Відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, код ЄДРПОУ 20915546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Харківський проектно-конструкторський інститут “Теплоелектропроект – Союз” (61033, м. Харків, вул. Шевченко, 233, корпус Б, код ЄДРПОУ 35349333):

- 60 000,0 грн заборгованості за договором;

- 1 876,24 грн – інфляційних втрат;

- 420,00 грн – штрафу;

- 366,56 грн – пені;

- 2 252,74  грн – судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу в сумі – 3 780,00 грн. та пені в сумі 3  833,44 грн. – відмовити.»

Зобов`язати Господарський суд Миколаївської області видати наказ з дотриманням Закону України «Про виконавче провадження» щодо вимог до виконавчого документа.

Відповідно до ст. 287 ч. 3 ГПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню за винятком випадків, передбачених п.п. а), б), в), г) п. 2) ч. 3 ст. 287 цього Кодексу.

Постанову складено та підписано 13.07.2021.

Головуючий            К.В. Богатир

Судді:            В.В. Бєляновський

                                                                                                         І.Г. Філінюк