14.07.2021

Справа № 721/463/21

Провадження 1-КП/721/65/2021

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Путильський районний суд Чернівецької області, у складі:

головуючого судді Стефанко У.Д.

за участю:

секретаря судового засідання Лейби І.І.

розглянувши обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021262060000048 від 09.03.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця, с. Мариничі, Путильського району, Чернівецької області, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , з середньою освітою, неодруженого, громадянина України, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за участю сторін кримінального провадження: прокурора Вижницької окружної прокуратури - Іванова В.В., захисту - обвинуваченого ОСОБА_1 ,-

ВСТАНОВИВ:

16.12.2020 року, близько 00 год. 30 хв., ОСОБА_1 , знаходячись в АДРЕСА_2 , пройшов на територію лісопильного цеху, який належить громадянину ОСОБА_2 , з метою скоєння крадіжки чужого майна із корисливою метою, таємно для сторонніх осіб проник до ангарного приміщення лісопильного цеху через отвір для викидання тирси, звідки скоїв крадіжку майна громадянина ОСОБА_2 , а саме електродвигуна асинхронного типу «А02-42-4УЗ» потужністю 5.5 кВт, який знаходився на лісопильному станку. Після скоєння крадіжки з викраденим з місця скоєння злочину ОСОБА_1 зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_2 матеріальні збитки на суму 5250 грн.

Згідно висновку товарознавчої експертизи №СЕ-19/126-21/1989-ТВ від 16.03.2021 року, ринкова вартість викраденого електродвигуна асинхронного типу «А02-42- 4УЗ» потужністю 5.5 кВт., бувшого у використанні, у справному стані, становить 5250 грн.

Таким чином ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, а саме - таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинена шляхом проникнення в приміщення.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину визнав в повному об`ємі, у скоєному щиро розкаявся, відшкодував потерпілому завдані збитки, просив суворо не карати.

Потерпілий в судове засідання не з`явився, від нього до суду надійшло клопотання про відсутність будь-яких претензій матеріального характеру, шкода йому відшкодована. Просив призначити обвинуваченому покарання у мінімальному розмірі із застосуванням ст. 75 КК України.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, його вина також доведена і підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор, обвинувачений, не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Таким чином, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю. Дії обвинуваченого кваліфіковано вірно, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинена шляхом проникнення в приміщення.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 виду та міри покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення: те, що правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України є тяжким, а також відомості про особзахисту - обвинуваченого ОСОБА_1 ,-є на утриманніу обвинуваченого, зокрема те, що він раніше не судимий, по місцю проживання характеризується позитивно, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей.

Суд також враховує, що ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину, завдану шкоду потерпілому відшкодовано повністю.

Наведені обставини суд, на підставі ст. 66 КК України, визнає такими, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 .

Обставини, які б обтяжували покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання за вчинене кримінальне правопорушення, суд враховує наступне.

Відповідно до вимог статей 50, 65 Кримінального кодексу України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових злочинів.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, обтяжують покарання, та особу винного, керуючись принципом справедливості та індивідуалізації призначення покарання, суд приходить до висновку про необхідність призначення покарання обвинуваченому у межах санкції статті обвинувачення.

Статтею 17 Закону від 23 лютого 2006 р «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Виходячи з міжнародно-правових зобов`язань держави, положень ст. 8 Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з умов демократичного суспільства.

Зокрема, п. 1 ст. 5 Конвенції зазначено: «Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом».

У справі «Гарькавий проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що, коли йдеться про позбавлення свободи, надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Отже, неодмінна вимога полягає в тому, що умови, за яких має здійснюватися позбавлення свободи, мають бути чітко сформульовані в національному законі і що застосування самого цього закону має бути передбачуваним і відповідати в цьому відношенні нормі «законності», яку встановлює Конвенція.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

З урахуванням вищевикладених обставин по справі, особи обвинуваченого, зокрема наявності на утриманні трьох неповнолітніх дітей, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, покарання, яке передбачено за вчинене кримінальне правопорушення, відсутності в обвинуваченого сталого матеріального стану, об`єкт злочинного посягання, обставини, що пом`якшують покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, шляхом призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, зі звільненням від його відбуття покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 1 рік та покладенням на нього обов`язків, передбачених п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Суд вважає, що вищезазначені обставини дійсно можуть бути підставою для застосування інституту звільнення від покарання з випробуванням, оскільки ще не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, що також підтверджується його поведінкою після вчинення злочину та критичним ставленням до вчиненого, усвідомлення своєї провини і засудженням своєї протиправної поведінки, яка свідчить про дійсне прагнення стати на шлях виправлення і перевиховання.

Таку міру покарання суд вважає необхідною не тільки для покарання ОСОБА_3 за вчинене кримінальне правопорушення, а й для його виправлення.

Строк, обраного ОСОБА_1 ухвалою слідчого судді Вижницького районого суду Чернівецької області від 14.04.2021 року, у даному кримінальному провадженні, запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, терміном на 2 місяці, закінчився.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Долю речових доказів по справі суд вирішує у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати за проведення експертизи, відповідно до ст. 124 КПК України, необхідно стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Керуючись ст.ст. 368, 369-371, 374, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді трьох років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України засудженого ОСОБА_1 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий терміном 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати засудженого ОСОБА_1 :

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речовий доказ: електродвигун асинхронний типу «А02-42-4УЗ», власником якого являється громадянин ОСОБА_2 , які згідно постанови про визнання речових доказів та прилучення їх до кримінального провадження від 10.03.2020 року та розписки ОСОБА_2 від 20.03.2021 року зберігаються у нього - залишити за належністю потерпілому ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз у розмірі 653 (шістсот п`ятдесят три) грн. 80 коп.

Строк, обраного ухвалою слідчого судді Вижницького районого суду Чернівецької області від 14.04.2021 року, ОСОБА_1 у даному кримінальному провадженні запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, терміном на 2 місяці, закінчився.

Вирок може бути оскаржений в Чернівецький апеляційний суд через Путильський районний суд Чернівецької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: У.Д. Стефанко