Справа № 426/2108/21

РІШЕННЯ

іменем України

14 липня 2021 року                                                                        м.Сватове

Сватівський районний суд Луганської області в складі:

         головуючого судді -   Скрипника С.М.,

         за участю секретаря судового засідання Пчолкіна М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сватове цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Сватівському району та місту Голубівка Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про встановлення факту смерті,

встановив:

До суду в інтересах заявника ОСОБА_2 звернулася її представник – адвокат Пономаренко Н.М. із заявою про встановлення факту смерті, в якій зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Сорокине Луганської області померла бабуся заявниці – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Сорокине Луганської області.

18.05.2021 заявниці було видане лікарське свідоцтво про смерть № 234 від 18.05.2021.

Заявниця звернулася до органу реєстрації актів цивільного стану на підконтрольній українській владі території, де було роз`яснено, що лікарське свідоцтво про смерть не має юридичної сили та не створює правових наслідків через те, що видане установою, що не має повноважень для видачі легітимних документів.

Встановлення факту смерті необхідно для державної реєстрації смерті та отримання дійсного свідоцтва про смерть.

Просить суд встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Краснодон Луганської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Сорокине Луганської області, Україна.

Заявник та її представник в судове засідання не з`явились, в своїй заяві просять суд розглядати справу без їх участі (а.с. 11).

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, надіслав до суду заяву про розгляд справи за їх відсутністю та справу вирішити на розсуд суду (а.с.18).

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України судове засідання проводилося без технічної фіксації.

Дослідивши надані письмові докази в їх сукупності, суд вважає заявлені вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорювальних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Факт родинних відносин між заявницею ОСОБА_1 та померлою ОСОБА_2 підтверджується копією свідоцтва про народження заявника, копією свідоцтва про народження батька заявника (а.с. 9, з.б.).

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Сорокине Луганської області померла бабуся заявниці – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Сорокине Луганської області, про що 18 травня 2021 року отримала медичне свідоцтво про смерть № 234 від 18.05.2021 та свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 21.05.2021.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про перейменування окремих населених пунктів та районів на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей» від 12 травня 2016 року, м. Краснодон Луганської області перейменовано у м. Сорокине Луганської області.

Згідно наказу Міністерства юстиції України 1847/5 від 05.11.2014 року «Про внесення змін до наказу  Міністерства юстиції України від 17 червня 2014 року № 953/5 «Про невідкладні заходи щодо захисту прав громадян на території проведення антитерористичної операції» де вказано, що було тимчасово призупинено проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, повторну видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану та видачу витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян відділами державної реєстрації актів цивільного стану, що знаходяться на території Луганської області, зокрема, м. Сорокине Луганської області, Україна.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно п.5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи, зокрема, про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Так, законодавством України визначено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, встановлених законом, зміна імені, смерть відповідно до Сімейного кодексу України та Цивільного кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та інших актів законодавства.

Також, суд бере до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, Loizidou v. Turkey, Cyprus v. Turkey), проти Молдови та Росії (зокрема, Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia, Ilascu and Others v. Moldova and Russia), грунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі Cyprus v. Turkey, ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Таким чином, свідоцтво про смерть та лікарське свідоцтво про смерть не створюють правових наслідків, але в той же час вони містять фактичні дані відповідно до ст. 76 ЦПК України, які підтверджують вимоги заявника. Суд враховує положення ч.3 ст.2 Закону України “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях”, відповідно до якого діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв`язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи.

Відповідно до ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.        

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Встановлення факту смерті необхідно заявнику для отримання свідоцтва про смерть.

Відповідно до встановлених судом обставин, які мають значення для справи суд приходить до висновку, що є достатньо підстав для встановлення факту смерті ОСОБА_2 .

У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 293-294, 315-317 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Сватівському району та місту Голубівка Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про встановлення факту смерті – задовольнити.

Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Краснодон Луганської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Сорокине Луганської області, Україна.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сватівський районний суд Луганської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя:                                                               С.М.Скрипник