Справа № 171/2125/20

        1-кп/171/70/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2021 року                                                                                        м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Кодрян Л.І.

за участю секретаря Титаренко Л.Б.

прокурора Свиридюка О.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Кудлюка О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12020040410000343 від 07.05.2020 року по обвинуваченню ОСОБА_1  у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.3 ст. 186КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Апостолівського районного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020040410000343 від 07.05.2020 року по обвинуваченню ОСОБА_1  у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.3 ст. 186КК України.

Під час судового засідання захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - Кудлюк О.І. подав письмове клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_1 з тримання під вартою на домашній арешт. Обґрунтовуючи заявлене клопотання захисник Кудлюк О.І. зазначив, що його підзахисний ОСОБА_1 тривалий час перебуває під вартою та на даний час ризики для запобігання яких було обрано обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід зменшилися, оскільки досліджені всі письмові докази по кримінальному провадженню, допитані потерпілі та свідки. Захисник вказав, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання в м.Зеленодольськ, що свідчить про його стійкі соціальні зв`язки.

Крім того, захисник зазначив, що свідок ОСОБА_2 утримується під вартою в Криворізькій УВП № 3 УДПТтС у Дніпропетровській області, що фактично ускладнює доставку свідка до суду разом з обвинуваченим.

Посилаючись на практику Європейського Суду з прав людини вважає, що існують передбачені законом підстави для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 .

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав заявлене його захисником клопотання. Просив змінити йому запобіжних захід з тримання під вартою на домашній арешт, оскільки він має місце постійного проживання та у нього є сім`я, що вказує на його стійкі соціальні зв`язки.

Прокурор Свиридюк О.О. заперечив щодо задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на домашній арешт.

Дослідивши клопотання захисника Кудлюка О.І. про зміну обвинуваченому ОСОБА_1 обраного запобіжного заходу, заслухавши думку учасників судового розгляду, суд приходить до наступного висновку.

Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 09 червня 2021 року обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 07 серпня 2021 року.

Відповідно до ч.1 ст.201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Згідно ч.ч.1,2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

При вирішенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу суд приймає до уваги практику Європейського Суду з прав людини, а саме рішення по справі «Харченко проти України» (заява №40107/02 від 10 лютого 2011 року), за якою встановлено порушення вимог п.3 ст. 5 Конвенції щодо надмірного тривалого тримання особи під вартою, а також те, що національні суди не розглядали жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів (п.80).

В рішенні «Мамедова проти Росії» (заява № 7064/05 від 01 червня 2006 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Тривале існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов`язковою і неодмінною умовою (sine qua non) законності її продовжуваного тримання під вартою. Але із закінченням певного періоду часу такої підозри вже недостатньо. У таких випадках Суд має встановити, чи продовжують виправдовувати позбавлення свободи особи інші підстави, наведені судовими органами. Якщо такі підстави є «відповідними» і «достатніми», Суд має також з`ясувати, чи виявили відповідні органи державної влади «особливу старанність» під час цього провадження (рішення у справі «Лабіта проти Італії» заява № 26772/95 від 06 квітня 2000 року, п.п. 152 та 153; рішення у справі «Ідалов проти Росії», заява № 5826/03 від 22 травня 2015 року, п. 140). Обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою - незалежно від того, наскільки коротким він є, - має бути переконливо доведено органами державної влади (рішення у справі «Шишков проти Болгарії», заява № 38822/97 від 09 січня 2003 року, п. 66).

Визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні органи державної влади зобов`язані розглянути також альтернативні заходи забезпечення її явки до суду (рішення у справі «Яблонський проти Польщі», заява № 33492/96 від 21 грудня 2000 року, п. 83).

При цьому ЄСПЛ зазначає, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення ЄСПЛ у справі «Смирнова проти Росії», заява №46133/99 від 24 липня 2003 року). У всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства (суду) можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення ЄСПЛ у справі «Вренчев проти Сербії» заява № 2361/05 від 23 вересня 2008 року).

В рішенні «Тодоров проти України», заява № 16717/05 від 12.01.2012 року ЄСПЛ зазначив, що для продовження тримання особи під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.

З огляду на вищезазначену практику ЄСПЛ, а також той факт, що ОСОБА_1 перебуває під вартою з 24.09.2020 року, ризики, для запобігання яких було обрано обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід, зменшилися, оскільки досліджені всі письмові докази по кримінальному провадженню, допитані потерпілі та частина свідків, суд вважає, що для забезпечення виконання процесуальних обов`язків обвинуваченим достатнім буде більш м`який запобіжний захід . Окрім того, суд приймає до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_1 , а саме те, що останній має постійне місце проживання за адресою; АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з триманням під вартою на цілодобовий домашній арешт, із покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 181, 194, 201, 331 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника Кудлюка О.І. про зміну обраного обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт - задовольнити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінити на домашній арешт, звільнивши його з-під варти в залі судового засідання.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дрезден, Федеративна Республіка Німеччина, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на строк 60 днів з моменту оголошення ухвали, а саме до 12 вересня 2021 року, зобов`язавши його цілодобово не залишати місце постійного проживання за адресою АДРЕСА_1 , поклавши на нього такі обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту направити для виконання органу поліції за місцем проживання обвинуваченого.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Апостолівський районний суд Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя   Кодрян Л. І.