"13" липня 2021 р.

Справа № 347/2292/196

Провадження № 11-кп/347/253/21

Категорія ч. 4 ст. 296 КК України

Головуючий у 1 інстанції Гордій В.І.

Суддя-доповідач Шкрібляк Ю.Д.

ОКРЕМА ДУМКА

судді Малєєва А.Ю. щодо рішення апеляційного суду від 13.07.2021

       Рішенням колегії суддів оскаржений вирок скасований, у суді першої інстанції призначений новий розгляд.

       З цим рішенням не згідний із таких мотивів.

       1. Апеляційну скаргу подали прокурор і потерпілі, які вимагають для обвинуваченого реального покарання за злочини, передбачені ч. 1 ст. 263 та ч. 4 ст. 296 КК.

       Потерпілі не з`явились і було ухвалено розглядати без них.

Захисник заявив клопотання про дослідження відеозапису, який був зроблений у іншій справі, хоч апеляційної скарги захист не подавав, а обвинувачений у суді першої інстанції вину визнав.

Більшістю колегії суддів це клопотання було задоволене. Обміну аргументами між членами колегії та обговорення як такого не було. Відеозапис, який суд оглядав, не має жодного доказового значення, він досліджений без потерпілих. Його неможливо ідентифікувати в межах цього провадження. Для чого колегія суддів ухвалювала рішення про його дослідження - невідомо.

Мотиви незрозумілі, законні підстави відсутні.

Надалі протягом апеляційного розгляду колегія суддів фактично розглядала апеляційну скаргу захисту, якої не існує, а не апеляційні скарги сторони обвинувачення та потерпілих на м`якість вироку, що були подані відповідно до закону і які належало розглянути.

2. Обвинувачення сформульоване і висунуте. Справа двічі була на розгляді. Усі докази судом досліджені, порушень порядку дослідження та оцінки доказів немає. Якої істини в справі потрібно шукати ще – незрозуміло.

Події справи стосуються березня 2016 року. Понад 5 років справа без остаточного судового рішення і невідомо коли воно буде після нового третього судового розгляду.

Про жодні розумні строки, швидкий, повний та неупереджений судовий розгляд за цих обставин мова не може йти, досягнення завдань кримінального провадження відкладається втретє на невизначений строк.

       Колегія суддів мала всі підстави для прийняття остаточного рішення в цьому судовому засіданні, відхиливши або задовольнивши доводи апеляцій про м`якість покарання.

       3. На моє переконання в частині покарання вирок неправильний.

       По-перше. В громадському місці було грубо порушено громадський порядок, застосовано на ураження вогнепальну зброю й один із потерпілих одержав вогнепальні поранення.

       Обвинувачений прибув на місце конфлікту вже зі зброєю, яку потім застосував. Така поведінка вимагає придбання зброї, попередньої психологічної підготовки та готовності до її застосування для задоволення асоціальних намірів, не зважаючи на публічне місце і суспільні цінності громадського спокою та безпеки.

       Це вказує на наявність явної неповаги до суспільства та особливої зухвалості.

       По-друге. Потерпілі вимагали реального суворого покарання для обвинуваченого як кари. Це їх законне право як потерпілих, вони мають право на сатисфакцію в першу чергу і найкраще можуть оцінити справедливість покарання. У цьому випадку їх позиція щодо реального позбавлення волі має вагоме значення.

Разом з тим, розмір покарання, який вимагають потерпілі не співмірний зі скоєним. За обставин, які були установлені, покарання, у виді 4-х років позбавлення волі, запропоноване прокурором, відповідатиме приписам ст. 50, 65 КК України.

       Вирок належало скасувати, а обвинуваченому призначити реальне позбавлення волі за скоєні злочини в межах санкцій ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України.

       Суддя                                                                А.Ю. Малєєв