У Х В А Л А         Справа № 205/3869/21

Провадження № 2з/932/131/21

09 липня 2021 року                 м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська в особі судді Куцевола В.В., розглянувши у приміщенні суду у м. Дніпрі заяву позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання конституційних прав власника порушеними та зобов`язання здійснити компенсацію за витребуване майно, виходячи х вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також протоколів до неї,-

В С Т А Н О В И В:

06.07.2021 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська за підсудністю з Ленінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання конституційних прав власника порушеними та зобов`язання здійснити компенсацію за витребуване майно, виходячи х вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також протоколів до неї.

У матеріалах справ міститься нерозглянута заява позивачки про забезпечення позову, що подана до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська 13.05.2021 року.

У заяві позивачка прохає зупинити виконання рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 205/3243/17 до вирішення цієї справи. Заява обгрунтована тим, що 05.03.2021 року вона отримала постанову виконавця про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виданого 01.10.2018 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська виконавчого листа про витребування від неї на користь територіальної громади міста квартири АДРЕСА_1 . Виконання рішення про витребування від неї квартири, де зареєстровані та мешкають неповнолітні діти, призведе до неможливості відновлення її порушених прав у цій справі, потребуватиме додаткових заходів та значних витрат з її боку. З посиланням на ст. 150 ЦПК України, яка передбачає право суду накласти арешт на майно, звернулась до суду через свого представника – адвоката Порядкова В.Б. з заявою про забезпечення позову.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, дослідивши додані до неї копії письмових доказів, суд приходить до висновку про залишення її без задоволення.

             Відповідно до вимог ч.ч. 1,2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.  В силу вимог ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

       Частиною 1 статті 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

       Так, у відповідності до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову можуть бути вжитті судом у випадку наявності реального ризику ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або у випадку, коли ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у випадку їх невжиття буде неможливий.

Відповідно до вимог ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 01.10.2020 року по справі № 524/188/18 та пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Враховуючи те, що обов`язковість судового рішення до виконання закріплена в низці нормативних актів, в Конституції України, є, згідно з п. 7 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, однією із засад цивільного судочинства, обраний позивачем спосіб забезпечення позову не відповідає вимогам закону та спрямований на шкоду принципам цивільного судочинства та інтересам учасників виконавчого провадження. У сукупності з невідповідними чинному законодавству України обраними позивачем способами захисту її права, відсутністю будь-яких ризиків для виконання майбутнього рішення суду при задоволенні позовних вимог, а також для ефективного захисту права, поновлення порушених або оспорюваних права або інтересів позивач, які порушені, як вважає позивач, Дніпровською міською радою, подання цієї заяви містить певні ознаки зловживання правом, оскільки метою цього провадження є не відновлення права, порушеного міськрадою, а зупинення виконання рішення суду, що набрало законної сили.

Враховуючи викладене, заява задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 18, 149-154, 158, 260, 352-353 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяву позивача про забезпечення позову – відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути протягом 15 днів оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя                                                                                 В.В. Куцевол