22-ц/804/1372/21

                                                                                263/8123/20

П О С Т А Н О В А

Іменем України

Єдиний унікальний номер 263/8123/20

                                                                                      Номер провадження  22-ц/804/1372/21

14 липня 2021 року                                                                                  місто Маріуполь

Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

                 головуючого судді Лопатіної М.Ю.

                 суддів –Биліни Т.І., Пономарьової О.М.

                 за участю секретаря Сидельнікової А.В.     

         сторони:

позивачка – ОСОБА_1

відповідачі – Маріупольська міська рада, Виконавчий комітет Маріупольської міської  

ради

розглянув у відкритому судовому засіданні  апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 квітня 2021 року, ухвалене у складі судді Кияна Д.В.,-

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог.

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась  до суду з позовом до Маріупольської міської ради про визнання за нею права власності за набувальною давністю на службове житлове приміщення, що  розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

15 січня 2021 року, до закінчення підготовчого засідання, позивачка змінила предмет та підставу позову шляхом подання заяви, в якій просила визнати за нею право на виключення житла зі складу службового для подальшого оформлення свідоцтва про право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язати Маріупольську міську раду виключити з числа службових дану  квартиру для забезпечення її постійним житлом.

  Позов мотивовано тим, що на підставі посвідчення про право на заняття службової жилої площі № НОМЕР_1 , виданого 25 червня 1982 року Виконавчим комітетом Жданівської міської ради народних депутатів, її колишньому чоловіку ОСОБА_2 , працюючому в Приазовській ПЕМ на час роботи на посаді, була надана квартира АДРЕСА_2 . В 1992 році між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шлюб був розірваний і  на підставі рішення виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів від 14 жовтня 1992 року № 311/4 позивачку було  визнано наймачем зазначеної службової квартири, у зв`язку з виїздом основного квартиронаймача ОСОБА_2 в м. Дніпропетровськ. З моменту надання у користування вказаного житлового приміщення позивачка постійно мешкає в ньому, сплачує комунальні послуги, здійснювала ремонтні роботи,  що свідчить про відкрите безперервне володіння нерухомим майном протягом більше ніж десяти років. Відповідно до інформації АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» від 11 жовтня 2019 року квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 на балансі підприємства на обліковується.  З огляду на те, що позивачці було відмовлено у оформленні свідоцтва про право власності на службову квартиру в Центрі адміністративних послуг Маріупольської міської ради, вважає, що є підстави у судовому порядку  визнати за нею право на виключення житла зі складу службового для подальшого оформлення свідоцтва про право власності на квартиру та зобов`язати Маріупольську міську раду виключити з числа службових спірну квартиру.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 квітня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради, Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, третя особа: Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі електромережі» (надалі: АТ «ДТЕК Донецькі електромережі») про визнання права на виключення квартири із числа службового житла та зобов`язання вчинити певні дії  залишено без задоволення.

Залишаючи позов без задоволення місцевий суд виходив з того, що зі змісту вимог ч. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 1988 року «Про службові жилі приміщення» та  п.3 Положення про порядок надання службових житлових приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 04 лютого 1988року №37 вбачається, що вирішення питання про виключення житлового приміщення із числа службових можливо лише при наявності клопотання адміністрації підприємства, що використовує вказане житлове приміщення як службове, яке до виконавчого комітету не надходило.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила  рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначила, що місцевим судом не враховано, що вона вичерпала можливості вирішити спірне питання в позасудовому порядку, оскільки вже зверталась до Маріупольської міської ради з питання оформлення свідоцтва про право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та отримала відповідь, що це питання може бути розглянуто тільки після виключення даного жилого приміщення з числа службових. Крім того,  нею суду була надана інформація з АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» про те, що вказана квартира на балансі підприємства не обліковується. Таким чином, виключити квартиру з числа службових на підставі клопотання підприємства не є можливим.

Доводи і заперечення інших учасників справи.

Відповідачі своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

У судовому засіданні апеляційного суду позивачка та її представник – адвокат Колісниченко І.В. підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Представник Маріупольської міської ради до суду не з`явився, згідно заяви, просив розглянути справу без його участі.

Представник Виконавчого комітету Маріупольської міської ради в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений  належним чином.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки та її представника, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не  підлягає задоволенню  з таких підстав.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржене рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Відповідно до посвідчення про право на заняття службової жилої площі № НОМЕР_1 , виданого 25 червня 1982 року Виконавчим комітетом Жданівської міської ради народних депутатів, ОСОБА_2 , працюючому в Приазовській ПЕМ на час роботи на посаді, надана житлова площа в будинку АДРЕСА_1 . Підставою для надання житлової площі є рішення виконкому міськради № 400 від 07 липня 1982 року та список Приазовського підприємства електричних мереж (а.с 8).

З архівного витягу з рішення виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів від 14 жовтня 1992 року № 311/4 «Про зміну договору найму жилого приміщення» убачається, що ОСОБА_1 визнано наймачем двокімнатної квартири, житловою площею 27,40 м2, у зв`язку з виїздом основного квартиронаймача ОСОБА_2 в м. Дніпропетровськ на постійне місце мешкання та розірванням шлюбу з ОСОБА_1 (а.с 32).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 214139985 від 26 червня 2020 року відомості про власника квартири АДРЕСА_2   відсутні (а.с 33).

Згідно з відповіддю АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» від 11 жовтня 2019 р. за вихідним № 45/86-13 квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на балансі підприємства на обліковується (а.с 29).

Відповідно до повідомлення Управління міського майна Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради від 11 березня 2020 року № 26.7.2-14757-26.7.1, у зв`язку з тим що квартира АДРЕСА_2 є службовим житлом наданим, відповідно до посвідчення про право на заняття службової жилої площі №84 виданого 25 червня 1982 року, питання щодо приватизації даного жилого приміщення може бути розглянуте департаментом лише у разі виключення його з числа службових та надання відповідного рішення міської ради (а.с 31).

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права

За змістом ст.118 ЖК УРСР, жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

З приписів ч. 1 ст. 122 ЖК УРСР вбачається, що на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення.

Відповідно до п.3 Положення про порядок надання службових житлових приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 04лютого 1988року №37 (далі Положення),  житлове приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

За вимогами ч. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 1988 року «Про службові жилі приміщення», жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових.

Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. У будинках, належних колгоспам, жиле приміщення виключається з числа службових за рішенням загальних зборів членів колгоспу або зборів уповноважених, затверджуваним виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

У відповідності до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», встановлено, що за рішенням відповідних рад, квартири зі статусом службових можуть бути переведені до державного житлового фонду, після чого громадяни України отримують можливості постійно користуватися ними та приватизувати їх.

Отже зі змісту зазначених  положень закону випливає, що питання про виключення спірного житлового приміщення із числа службових повинно бути вирішено виконавчим комітетом Маріупольської міської ради за клопотанням адміністрації підприємства, яке використовує вказане житлове приміщення як службове.

Проте, за обставинами справи встановлено, що таке питання виконавчим комітетом не вирішувалось, оскільки відповідних клопотань з цього приводу не надходило.

Згідно повідомлення Управління міського майна Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради від 11 березня 2020 року, позивачці було роз`яснено, що  питання щодо приватизації спірного  жилого приміщення може бути розглянуте департаментом лише у разі виключення його з числа службових та надання відповідного рішення міської ради.

           З урахуванням наведеного, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що підстави для задоволення позову ОСОБА_1 відсутні.

            Таким чином, доводи апеляційної  скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду, обґрунтовано викладені в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення. При вирішенні даної справи судом першої  інстанції правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Висновки за результатом розгляду апеляційної  скарги.

Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої  інстанції -  залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374,375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Судді:                                                                                  

Повний текст постанови складено 15 липня 2021 року.

Суддя: