Провадження № 11-кп/4820/23/21

Справа № 686/3290/18 Головуючий в 1-й інстанції Місінкевич А. Л.

Категорія: ч. 1 ст. 115 КК України Доповідач Бережний С. Д.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі :

судді - доповідача Бережного С.Д.,

суддів Кулеші Л.М., Матущака М.С.,

з участю секретаря Габая А.В.,

прокурорів Якушко Н.А., Шістки О.О., Венделя А.О,

захисників Чевгуза В.С., Прядуна В.Б.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представника потерпілого Твердуна М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12017240000000207 від 17.09.2017 року за апеляційними скаргами обвинуваченої ОСОБА_1 та в її інтересах захисника - адвоката Сокаля В.О. на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 травня 2019 року,-

в с т а н о в и л а :

Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 травня 2019 року,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Оріхівка Старокостянтинівського району Хмельницької області, проживаючу в АДРЕСА_1 , громадянку України, із неповною вищою освітою, тимчасово не працюючу, неодружену, раніше не судиму,

визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України і призначено їй покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 постановлено рахувати з моменту вступу вироку в законну силу.

Зараховано ОСОБА_1 в строк відбуття покарання час її попереднього ув`язнення з 17.11.2017 до дня вступу вироку в законну силу включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу, щодо ОСОБА_1 залишено у виді тримання під вартою.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати по справі за проведення експертизи на загальну суму 34 676 грн. 35 коп.

Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

За вироком суду, ОСОБА_1 17 вересня 2017 року близько 16 год. 45 хв., перебуваючи у під`їзді №2 багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 , на ґрунті особистих неприязних відносин умисно вбила ОСОБА_4 за наступних обставин.

Так, 17.09.2017р. близько 16 години ОСОБА_1 , слідуючи за ОСОБА_4 за маршрутом її руху із території ринку по Львіському шосе м. Хмельницького до її місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , і біля 16 год. 45 хв., перебуваючи у під`їзді №2 багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 , реалізовуючи свій умисел на позбавлення життя ОСОБА_4 , який виник на ґрунті особистих неприязних відносин, пов`язаних із обміном валюти, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи і бажаючи настання суспільно небезпечного наслідку у вигляді смерті ОСОБА_4 заздалегідь підготовленим гострим колюче - ріжучим металевим предметом - ножем, який тримала в руці умисно нанесла з метою вбивства удар ножем по передній поверхні грудної клітки справа, чим спричинила ОСОБА_4 колото-різане проникаюче поранення передньої поверхні грудної клітки справа з ушкодженням верхньої частки правої легені та грудної частини аорти, яке за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння є тяжким тілесним ушкодженням і перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті; удари ножем по задній поверхні шиї зліва та справа та по іншим частинам тіла, спричинивши колото-різані рани на задній поверхні шиї справа та передній поверхні грудної клітки зліва, різаної рани на тильній поверхні лівої кисті, на задній поверхні лівого ліктьового суглобу, на долонній поверхні пальців лівої кисті, які мають ознаки легких тілесних ушкоджень, що спричиняють короткочасний розлад здоров`я і в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті не перебувають;

Від отриманих тілесних ушкоджень колото-різаного проникаючого поранення передньої поверхні грудної клітки справа з ушкодженням верхньої частки правої легені та грудної частини аорти, які призвели до гострої крововтрати (в правій плевральній порожнині близько 1800 мл. крові), потерпіла ОСОБА_4 померла.

За умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, ОСОБА_1 підлягає кримінальній відповідальності за ч. 1 ст. 115 КК України.

В поданій апеляційній скарзі з доповненнями та уточненнями до неї обвинувачена ОСОБА_1 просить вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 травня 2019 року скасувати та закрити провадження у зв`язку з недоведеністю вини. Вважає, що вирок не відповідає вимогам матеріального та процесуального законодавства, суперечить матеріалам та фактичним обставинам справи, є необґрунтованим, побудованим на припущеннях. Вказує, що інкримінований злочин не вчиняла, а висновок суду, що вбивство вчинено на ґрунті особистих неприязних відносин, є надуманим і не ґрунтується на матеріалах кримінального провадження.

Вказує, що суд відбувся в складі присяжних, які не є фахівцями в галузі права, тому винесене рішення є протиправним. Крім того, звертає увагу суду на те, що її було обвинувачено за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України, а засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України. До прав присяжних не входить право перекваліфікації обвинувачення, тобто вчинена судом присяжних перекваліфікація злочину, явно перебуває за межами наявних у них повноважень.

Вважає, що її вина у вчиненні злочину недоведена, при цьому вказує, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину і має бути виправданий якщо стороною обвинувачення не доведено інше, а відсутність обґрунтування мотиву злочину є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження судом, а саме судом було відмовлено в задоволенні клопотання щодо допиту слідчого та експертів.

Звертає увагу суду на те, що судом першої інстанції так і не встановлено звідки в її руці взявся ніж та з незрозумілих причин суд дійшов висновку, що вона слідкувала за потерпілою. Зазначає, що на відеозаписі із камери спостереження видно особу в світло коричневій кофті, а в неї була вилучена кофта чорного кольору з ознаками слідів крові, яка була предметом проведення експертизи, в кишені якої виявлено сліди її крові, як доказ і наслідок порізаної її руки, що свідчить про її перебування на місці події саме в цій кофті. Вважає, що вказана обставина є доказом її невинуватості, яку суд проігнорував, що призвело до постановлення оскаржуваного рішення.

Наголошує на тому, що в хаті потерпілої була присутня третя особа, яка могла чути або бачити сам конфлікт, але ця версія як органом досудового розслідування так і судом не перевірялась.

Вказує, що суд вийшовши за межі висновку експерта № 1814 від 25.09.2017 року, встановив ступінь алкогольного сп`яніння потерпілої, який у висновку встановлений не був. Стверджує, що потерпіла за 10-15 хвилин до смерті вжила вдома до 0,5 л. горілки, однак слідів вживання алкоголю вдома не виявлено.

Потерпіла вела себе неадекватно, була агресивна, погрожувала їй ножем, тому вона була вимушена рятувати своє життя втечею, що виключає в її діях склад злочину, передбачений ст. 115 КК України. При цьому вважає, що в її діях наявний склад злочину, передбачений ст. 118 КК України. Згідно протоколу огляду місця події знаряддя злочину не виявлено (ніж та палиця), її відбитків на дверному дзвінку також не знайдено.

Також зазначає, що в основу обвинувального вироку покладено показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які у вироку викладені не вірно.

Крім того, вказує, що суд обмежив її у підготовці до судових дебатів та виступі з останнім словом, не надавши їй часу належно підготовитись та пояснити свою позицію щодо здобутих доказів, чим порушив право на захист. Також просить визнати її покази про визнання вбивства ОСОБА_4 недопустимим доказом, оскільки вони отримані з істотними порушеннями її прав на захист. Вважає, що адвокат, який надавав їй правову допомогу і підозрюваного по іншій кримінальній справі ОСОБА_7 , який здійснював процесуальне керівництво і підтримував державне обвинувачення відносно неї, адвокат Сокаль В.О. грубо порушив право на захист обвинуваченої, вчинив зраду її законних інтересів.

Посилається на те, що під час судового розгляду не здобуто та не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про вчинення нею злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. Вважає, що судом також безпідставно призначена максимальна міра покарання, передбачена санкцією ч. 1 ст. 115 КК України, без належних аргументів призначення саме такого покарання.

На аналогічні доводи в своїй апеляційній скарзі посилається захисник, який крім того, зазначає щодо неправомірності рішення суду в частині задоволення заявленого позову про відшкодування заподіяної моральної шкоди. Зокрема судом не враховано винних дій з боку потерпілої, факту обману та вчинення агресії у відношенні до обвинуваченої, матеріального стану обвинуваченої та небажання позивача надавати докази щодо заявленого позову. Також звертає увагу суду на той факт, що під час обшуку в батьків його підзахисної було вилучено особисті речі, з приводу чого вони подали окремі клопотання щодо їх повернення, однак вказані клопотання розглянуті судом не були.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, щодо змісту оскарженого судового рішення, з коротким викладом апеляційних вимог сторони захисту, пояснення обвинуваченої та її захисника на підтримку доводів, наведених у поданих апеляційних скаргах, думку прокурора, потерпілих та представника потерпілих про законність і обґрунтованість вироку суду, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, надавши обвинуваченій можливість виступу в судових дебатах та останньому слові, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги обвинуваченої та захисника задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього ж Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними доказами по справі, яким суд дав вірну кримінально - правову оцінку.

Як вбачається з вироку суду ОСОБА_1 , вину у вчиненні умисного вбивства не визнає, вказує, що в неї наміру вбивати потерпілу не було, вона лише намагалась поспілкуватись із потерпілою і вирішити питання по валюті, заявлений позов не визнала. Показала, що дійсно раніше вона двічі придбала у ОСОБА_4 на базарі іноземну валюту купюрами по 100 доларів США, оскільки жінка займалась продажем валюти. Згодом коли їй необхідні були гривневі кошти, вона звернулась на базарі знов до ОСОБА_4 щоб продати їй куплені у неї раніше 100 доларів США. Остання відмовила їй у купівлі валюти, оскільки вказала, що вони були не справжні. Тоді вона надала іншу купюру 100 доларів США, але ОСОБА_4 також повідомила, що вони є не справжні та відмовила у придбанні даних коштів та вказала, що повідомить про це відповідних осіб і що вона може мати неприємності, оскільки звертається до неї з цими коштами. Її це обурило, оскільки вона заощаджувала та збирала грошові кошти і вкладала їх в долари США і тепер не зможе їх повернути, проте ОСОБА_4 не хотіла її слухати і не бажала придбати назад надані долари. 17 вересня 2017 року близько 16 год. вона прогулювалась у м. Хмельницькому по вулиці Інститутській і побачила ОСОБА_4 та вирішила піти за нею та поговорити. Коли ОСОБА_4 зайшла в під`їзд багатоквартирного житлового будинку по вул. Інститутська , вона попрямувала за нею та завдяки тому, що в цей під`їзд заходив чоловік вона також зайшла туди і побачила як на першому поверсі ОСОБА_4 заходить в тамбур до квартири. Оскільки вона не знала до кого зайшла ОСОБА_4 , вирішила її зачекати, щоб поговорити. Це тривало десь 15-20 хв., в цей час вона то виходила з під`їзду то заходила до нього - ОСОБА_4 не виходила. Тоді вона вирішила подзвонила в дверний замок, який був біля дверей квартири, в яку ніби зайшла потерпіла. Їй відкрила ОСОБА_4 , вона їй повідомила, що бажає із нею переговорити, проте ОСОБА_4 не пустила її до квартири і сказала, що вийде і тоді вони поспілкуються. ОСОБА_1 вирішила чикати її в під`їзді, через деякий час вийшла ОСОБА_4 та підійшовши до неї агресивно почала себе поводити, взяла її рукою за обличчя, приставила ножа, почала бити, вона злякалась, якимось чином вихватила ножа, але ОСОБА_4 почала наносити удари палкою по голові. Тоді вона руками прикрила голову, тримаючи в руках ніж, але її били, почула, що йде кров, подумала, що розбили голову і руками відштовхнула ОСОБА_4 , тоді мабуть нанесла удар ножем потерпілій. Оскільки була в стресі, то не може все пояснити і злякавшись за своє життя вибігла із під`їзду.

Суд дійшов до правильного висновку, що дійсно між обвинуваченою та потерпілою на ґрунті пов`язаного із обміном валюти виникли особисті неприязні відносини.

До інших показів обвинуваченої суд правильно віднісся критично і сприймає їх як спосіб захисту, оскільки дані нею покази в частині обставин нанесення пошкоджень та особливостей місця злочину спростовують версію обвинуваченої, яку вона повідомила суду. Так, повідомляючи про обставини вчинення злочину, обвинувачена дала покази, які суперечать фактичним обставинам справи і дослідженим доказам: невідповідність знаходження кнопки дверного дзвінка, відсутність на місця події знаряддя злочину - ножа, палки, якою її ніби наносили удари, відсутність у обвинуваченої будь-яких тілесних пошкоджень на голові, наявність у потерпілої численних поранень свідчать про захист останньою від посягання та спростовують версію, що обвинувачена лише один раз нанесла удар ножем, а також, що потерпіла перша не неї напала та була загроза життю та здоров`ю обвинуваченої і що остання перебувала в стані сильного душевного хвилювання. Отже, дані покази обвинуваченою не підтверджують щире каяття, сприяння розкриттю злочину, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Суд першої інстанції дослідивши надані сторонами кримінального провадження докази та надавши оцінку кожному з них і їх сукупності у взаємозв`язку, дотримавшись вимог статей 86,87, 91, 94 КПК України, обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Після ухвалення вироку щодо ОСОБА_1 остання у апеляційній скарзі відмовилась від своїх показань і почала стверджувати, що вона себе оговорила, не знайома з потерпілою ОСОБА_4 і не вчиняла інкримінованого їй злочину.

Разом з тим, вина ОСОБА_1 у вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України підтверджується наступними доказами:

Так, з витягу з ЄРДР слідує, що кримінальне провадження № 12017240000000207 було зареєстроване від 17.09.2017р. за ознаками вчинення злочину передбаченого ст. 115 КК України, що давало право з цього моменту проводити слідчі і процесуальні дії.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 17.09.2017 року із фото таблицями було проведено огляд квартири АДРЕСА_4 , де зафіксовано вхід у тамбур, і при вході в тамбур біля дверей зліва на стінці містяться два квартирних дзвінка, біля вхідних дверей до квартири № 37 відсутній квартирний дзвінок, оглянуто під`їзд № 2 вказаного будинку та територію біля входу у вказаний під`їзд. Даним протоколом задокументовано та зафіксовано виявлені на місці події сліди. Судом оглянуто ілюстративну таблицю - додаток до вказаного протоколу та встановлено, що зображеннях на них відповідають викладеному в протоколі, зокрема було виявлено пляму бурого кольору на прибудинковій території навпроти під`їзду № 2 по АДРЕСА_2, плями бурого кольору у вказаному під`їзді. В ході огляду місця події вилучено 5 змивів, 3 контрольні відрізи марлі, один відтиск сліду низу взуття, один марлевий тампон, жорсткий диск для ЕОМ, мобільний телефон «Самсунг». Законність проведення огляду підтверджується ухвалою слідчого судді від 18.09.2017р.

Згідно протоколу огляду від 17.09.2017р. в Хмельницькій міській лікарні за адресою провулок Проскурівський, 1, м. Хмельницький, оглянуто труп особи жіночої статті у якого виявлено рани передньої поверхні грудної клітки.

Висновком експерта №480 від 03.01.2018р. встановлено, що смерть ОСОБА_4 настала за 8 - 24 години до проведення судово-медичного дослідження, яке почалось 18.09.2017р. об 11 годні, внаслідок колото-різаного проникаючого поранення передньої поверхні грудної клітки справа з ушкодженнями верхньої частки правої легені та грудної частини аорти, які призвели до гострої крововтрати (в правій плевральній порожнині близько 1800 мл. крові).

При дослідженні трупа ОСОБА_4 виявлено такі тілесні ушкодження: колото-різане проникаюче поранення передньої поверхні грудної клітки справа у вигляді рани на передній поверхні грудної клітки справа в ділянці ареоли правої молочної залози та ушкоджень міжреберного м`язу 3 міжреберного проміжку та хрящової частини 4 ребра справа, пристінкової плеври, верхньої частки правої легені, жирової клітковини переднього середостіння, передньої стінки серцевої сорочки та правої передньо-бокової стінки висхідної частини грудного відділу аорти; колото-різана рана на задній поверхні шиї справа в середній третині; колото-різана рана на передній поверхні грудної клітки зліва у верхньому внутрішньому квадранті лівої молочної залози; різана рана на тильній поверхні лівої кисті; три різані рани на задній поверхні лівого ліктьового суглобу; різана рана на долонній поверхні 2-го пальця лівої кисті; різана рана на долонній поверхні 4-го пальця лівої кисті; крововилив в лобній ділянці справа в проекції зовнішньої третини надбрівної дуги; численні садна в ділянці спинки носа, в лобній ділянці справа та в правих виличній і щічній ділянках; садно на передній поверхні правого колінного суглоба. Усі ушкодження, виявлені у ОСОБА_4 , утворились в межах 1-ї години до настання смерті.

Колото-різане проникаюче поранення передньої поверхні грудної клітки справа з ушкодженнями верхньої частки правої легені та грудної частини аорти - утворилось від одного удару гострим колюче-ріжучим металевим предметом, можливо ножем з клинком довжиною не менше ніж 15 см. та шириною не більше ніж 3 см., за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння є тяжким тілесним ушкодженням, перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті. Врятувати життя ОСОБА_4 було неможливо через ушкодження великої судини та обумовлений цим швидкий темп настання смерті.

Колото-різані рани на задній поверхні шиї справа та передній поверхні грудної клітки зліва утворились від двох ударів гострим колюче-ріжучим металевим предметом, можливо і вищезазначеним ножем, а різані рани на тильній поверхні лівої кисті, на задній поверхні лівого ліктьового суглобу, на долонній поверхні пальців лівої кисті - від шести ріжучих дій гострого ріжучого чи колюче-ріжучого металевого предмета, можливо і вищезазначеного ножа. Дані рани мають ознаки легких тілесних ушкоджень, що спричиняють короткочасний розлад здоров`я, в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті не перебувають.

Крововилив в лобній ділянці справа в проекції зовнішньої третини надбрівної дуги, численні садна в ділянці спинки носа, в лобній ділянці справа та в правих виличній і щічній ділянках, садно на передній поверхні правого колінного суглоба - утворились від дії тупих предметів (від ударів предметами чи при ударах до них), можливо й при падінні, є легкими тілесними ушкодженнями, в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті не перебувають.

ОСОБА_4 , в момент нанесення їй колото-різаного поранення грудної клітки справа, ймовірніше за все, перебувала у вертикальному чи близькому до такого положенні (стояла), на що вказують вертикальний потьок крові в ділянці переду футболки справа та крапля крові на тильній поверхні правої стопи. Після отримання колото-різаного поранення передньої поверхні грудної клітки справа ОСОБА_4 могла здійснювати активні дії впродовж короткого проміжку часу (від декількох десятків секунд до декількох десятків хвилин), що обумовлено швидкою втратою свідомості та швидким настанням смерті внаслідок гемодинамічних порушень. При судово-токсикологічному дослідженні крові трупа ОСОБА_4 виявлено етиловий спирт в концентрації 0,85%, що може вказувати на легке алкогольне сп`яніння у останньої в момент настання смерті.

Усі різані рани лівої руки ОСОБА_4 могли утворитись при захисті від ударів гострим ріжучим чи колюче-ріжучим предметом. Зокрема, різані рани лівої долоні ОСОБА_4 , ймовірніше за все, утворились при хапанні останньою за даний гострий предмет.

На підтвердження встановлених судом першої інстанції обставин також свідчать наступні докази.

Так, потерпіла ОСОБА_2 повідомила, що 17.09.2017 по АДРЕСА_2 , було вбито її матір - ОСОБА_4 . Про події дізналась від ОСОБА_6 та сусідів, які бачили, що із під`їзду вибігла дівчина, а за нею відразу вийшла мати, яка пройшла пару кроків і впала. За життя ОСОБА_4 займалась торгівлею та обміном валют та додому як правило поверталась близько 16 - 17 год. Потерпіла вказала, що очевидцем вбивства ОСОБА_4 вона не була, а коли стались ці події зателефонувала свекруха, вона прибігла і біля під`їзду АДРЕСА_6 , де проживала її мати та на асфальті бачила сліди крові, також бачила сліди крові в під`їзді. З її дозволу провели огляд квартири матері. Обвинувачену раніше не бачила, заявлений цивільний позов підтримала, просила задоволити.

Потерпілий ОСОБА_3 підтвердив покази потерпілої ОСОБА_2 щодо обставин загибелі матері і видом діяльності, яким займалась остання. Обвинувачену вперше побачив при перегляді відео з камер спостереження із поруч розташованого будинку, на яких бачив як обвинувачена слідкувала за його мамою перед вбивством.

Допитана в суді першої та апеляційної інстанції свідок ОСОБА_6 показала, що 17.09.2017 близько 17 год. вона перебувала у дворі будинку за адресою АДРЕСА_2 , та побачила, як із під`їзду №2 вказаного будинку вибігла раніше не знайома молода дівчина, одягнена в темні штани, кофту, з сумочкою через плече, волосся русяве, біля обличчя тримала предмет схожий на телефон. В цей час вона почула, що хтось викрикнув «ОСОБА_4 впала». Моменту падіння потерпілої вона не бачила, підійшла до місця, де лежала особа і впізнала в ній ОСОБА_4 , яка лежала обличчям до землі без ознак життя, відразу викликала швидку та поліцію. Між тим, як вона помітила вказану дівчину та виявила на землі ОСОБА_4 , пройшло кілька секунд. Дані покази свідка підтверджуються протоколом проведення слідчого експерименту від 04.10.2017р. за участю свідка ОСОБА_6 , а відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання від 22.01.2018р., який зафіксований на відеозапис та який переглянутий судом свідок ОСОБА_6 впізнала ОСОБА_1 , як дівчину, яка швидко вийшла із під`їзду №2 по АДРЕСА_2 17.09.2017 близько 17 год. Крім того під час перегляду в ході судового розгляду відеозаписів із відеокамер спостереження за 17.09.2017 ОСОБА_6 вказала, що на відеозаписі впізнає ОСОБА_1 по одягу та статурі як особу, яка 17.09.2017 близько 17 год. вибігла із під`їзду №2 по АДРЕСА_2 .

Допитана в суді першої інстанції свідок ОСОБА_10 повідомила, що 17.09.2017 близько 17 год. вона перебувала у дворі будинку за адресою АДРЕСА_2 , де проживає в під`їзді №1 та побачила, як із під`їзду №2 вказаного будинку вибігла незнайома особа жіночої статі та через кілька секунд за нею вибігла ОСОБА_4 і через кілька метрів впала на живіт. Вона скрикнула «ОСОБА_4 впала», підійшовши до неї побачила біля потилиці сліди крові та виявила, що вона перестала подавати ознаки життя.

Свідок ОСОБА_11 в суді першої інстанції повідомив, що 17.09.2017 близько 17 год. він перебував у дворі будинку за адресою АДРЕСА_2 , де проживає та побачив, як із під`їзду №2 вказаного будинку вибігла незнайома особа жіночої статті та через кілька секунд за нею вибігла ОСОБА_4 , яка через пару метрів впала обличчям на землю.

Допитаний в суді першої інстанції свідок ОСОБА_12 показала, що 17.09.2017 близько 15 год. 30 хвилин разом із ОСОБА_4 поверталась додому та зайшли в магазин неподалік від місця проживання ОСОБА_4 . Купивши пива, пішли розпити його на лавці, а потім близько 16 год. 30 хвилин ОСОБА_4 пішла в напрямку до свого дому, а вона на зупинку громадського транспорту.

В суді першої інстанції свідок ОСОБА_13 повідомив, що приблизно у вересні 2017 року до нього як до лікаря за медичною допомогою звернулась ОСОБА_1 у якої на правій руці були порізи довжиною 1,5 - 2 см. та глибиною 3-3 мм. Йому ОСОБА_1 вказала, що порізалась при обробці м`яса. Оглянувши в судовому засіданні праву руку обвинуваченої свідок вказав, що саме ця особа зверталась за медичною допомогою і саме він її надавав.

Покази надані потерпілими та свідками, суд правомірно визнав допустимими доказами, оскільки в ході судового розгляду вони були отримані та досліджені судом безпосередньо відповідно до вимог ч. 2 ст. 84 КПК України, покази свідків та потерпілих узгоджуються між особою та підтверджують обставин подій та не мають суперечностей. В ході судового розгляду судом не встановлено даних, що потерпілими та свідками давались завідомо неправдиві показання.

Заподіяння виявлених на трупі ОСОБА_4 тілесних ушкоджень і механізм їх утворення та властивості травмуючого предмета встановлені висновком експерта а №92 від 22.12.2017р., відповідно до якого проведено дослідження трьох клаптів шкіри, вилучених з правої половини задньої поверхні шиї та лівої і правої половин передньої поверхні грудної клітки трупа ОСОБА_4 , 1967р.н., і на них встановлені наступні ушкодження:

-на клапті шкіри з правої половини задньої поверхні шиї - одиночна глибока проникаюче-наскрізна колото-різана рана із додатковою непроникаючою-поверхневою насічкою шкіри по типу малого «ластівчиного хвоста», що відходить від нижнього краю «лезової» частини цієї рани безпосередньо біля її лівого - гострокутного кінця;

-на клапті шкіри з лівої половини передньої поверхні грудної клітки - одиночна глибока проникаюче-наскрізна колото-різана рана з додатковим глибоким проникаюче-наскрізним розрізом шкіри по типу «ластівчиного хвоста», що відходить від нижнього краю «лезової» частини цієї рани безпосередньо біля її правого - гострокутного кінця;

-на клапті шкіри з правої половини передньої поверхні грудної клітки - одиночна глибока проникаюче-наскрізна колото-різана рана шкіри.

Описані вище, глибокі проникаюче-наскрізні колото-різані рани шкіри - вказують на те, що рани могли утворитись в невідомій послідовності від трьох окремих одноразових дій одного і того ж самого твердого, плоского, із вмістом солей 3-х валентного заліза, клинкового знаряддя, по типу ножа, з однобічно-гострим клинком, що має тупий, скоріш за все «П» подібний на поперечному перетині, «обушок», гострий кінець (вістря) та одне лезо з гострою ріжучою крайкою.

Відповідно протоколу огляду від 26 жовтня 2017р. було оглянуто трупу ОСОБА_4 , в ході якого було вилучено, футболка типу «туніка» зеленого кольору, бюстгальтер чорного кольору, які містять сліди злочину, які стали в подальшому предметом експертного дослідження із іншими предметами. Так, відповідно до висновку експерта №106 від 23.01.2018р. встановлено, що три клапті шкіри, вилучені з правої половини задньої поверхні шиї та лівої і правої половин передньої поверхні грудної клітки трупа ОСОБА_4 , 1967р.н., так і її трикотажна блузка та бюстгальтер - мають на своїй зовнішній і лицевій поверхнях такі ушкодження шкіри та пошкодження трикотажу і тканини:

-клапоть шкіри з правої половини задньої поверхні шиї - одиночна глибока проникаюче-наскрізна колото-різана рана із додатковою непроникаючою-поверхневою насічкою шкіри по типу малого «ластівчиного хвоста», що відходить від нижнього краю «лезової» частини цієї рани безпосередньо біля її лівого - гострокутного кінця;

-клапоть шкіри з лівої половини передньої поверхні грудної клітки - одиночна глибока проникаюче-наскрізна колото-різана рана з додатковим глибоким проникаюче-наскрізним розрізом шкіри по типу «ластівчиного хвоста», що відходить від нижнього краю «лезової» частини цієї рани безпосередньо біля її правого - гострокутного кінця;

-клапоть шкіри з правої половини передньої поверхні грудної клітки - одиночна глибока проникаюче-наскрізна колото-різана рана шкіри;

- жіноча трикотажна блузка - чотири окремі, проникаюче-наскрізні пошкодження ниток петель трикотажу,

- бюстгальтер - одиночне проникаюче-наскрізне колото-різане пошкодження ниток тканини середньої третини нижньої-зовнішньої частини правої чашечки даного бюстгальтера.

Результати роздільного та порівняльного дослідження описаних вище як трьох колото-різаних ран шкіри, так і двох колото-різаних пошкоджень трикотажу жіночої блузки та одного колото-різаного пошкодження тканини бюстгальтера - вказують на те, що зазначені рани шкіри і пошкодження трикотажу та тканини, за умови пошарового розташування блузки і бюстгальтера один на одному та на тулубі потерпілої ОСОБА_4 , 1967р.н., могли утворитись в невідомій послідовності від трьох окремих одноразових колюче-ріжучих дій одного і того ж самого твердого плоского, із вмістом солей 3-х валентного заліза, однобічно-гострого клинкового знаряддя, по типу ножа, що має тупий, скоріш за все «П» подібний на поперечному перетині, «обушок», гострий кінець (вістря) та одне лезо з гострою ріжучою крайкою.

Пов`язана з нижнім краєм «лезової» частини колото-різаної рани шкіри із правої половини задньої поверхні шиї трупа ОСОБА_4 - додаткова непроникаюча-поверхнева насічка шкіри по типу малого «ластівчиного хвоста» - утворилася від ріжучої дії крайки леза вказаного вище клинкового знаряддя, під час його вилучення з просвіту даної рани.

Пов`язаний з нижнім краєм «лезової» частини колото-різаної рани шкіри із лівої половини передньої поверхні грудної клітки трупа ОСОБА_4 - додатковий глибокий проникаюче-наскрізний розріз шкіри по типу «ластівчиного хвоста» - також утворився від ріжучої дії крайки леза зазначеного клинкового знаряддя, під час його вилучення з просвіту цієї рани.

Відповідно до висновку експерта №387 від 19.09.2017 кров з трупа ОСОБА_4 відноситься до групи АВ за ізосерологічною системою АВ0.

Також висновком експерта №388 від 26.09.2017 встановлена, що кров з трупа ОСОБА_4 відноситься до групи АВ за ізосерологічною системою АВ0 і на марлевому тампоні, який був вилучений під час огляду місця події, та з яких були здійсненні змиви нашарувань речовини - червоно - бурого кольору знайдена кров людини і при визначенні групової належності виявлені антигени А і В. Дана кров може належати особі з групою крові АВ, в тому числі і потерпілій ОСОБА_4 .

Відповідно до висновку експерта №84/699 від 14.11.2017 в результаті проведеного молекулярно-генетичного дослідження встановлені генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка сухої крові потерпілої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На змиві із внутрішньої поверхні вхідних дверей до під`їзду №2, що був вилучений під час огляду місця події 17.09.2017, виявлені сліди крові людини та клітини з ядрами. На зрізах нігтів із пальців рук потерпілої ОСОБА_4 , що були вилучені під час розтину трупа останньої (об`єкти №№ 8, 9, 10, 11) виявлені сліди крові людини та клітини з ядрами.

В результаті проведеного молекулярно-генетичного дослідження встановлені генетичні ознаки слідів крові людини і клітин, виявлених на зрізах нігтів із пальців рук потерпілої ОСОБА_4 , що були вилучені під час розтину трупа останньої. Дані генетичні ознаки слідів крові людини та клітин, виявлених на змиві із внутрішньої поверхні вхідних дверей до під`їзду №2, слідів крові людини і клітин, виявлених на зрізах нігтів із пальців рук потерпілої ОСОБА_4 збігаються між собою та з генетичними ознаками зразка сухої крові ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Генетичні ознаки слідів крові людини і клітин на зрізах нігтів із пальців рук потерпілої ОСОБА_4 , які виявлених на зрізах нігтів із пальців рук потерпілої ОСОБА_4 , збігаються між собою, є змішаними, належать більше ніж одній особі, містять генетичні ознаки зразка сухої крові потерпілої ОСОБА_4 та невстановленої особи жіночої генетичної статті .

Ухвалою слідчого судді апеляційного суду Хмельницької області від 02.11.2017 року надано дозвіл на негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження, а саме біологічних зразків крові та букального епітелію ОСОБА_1 . На виконання даної ухвали 08.11.2017р. проведено негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження, яке відображено в протоколі негласної слідчої дії від 08.11.2017р., а саме в офісі АДРЕСА_7 , отримано біологічні зразки ОСОБА_1 - чашку чорного кольору з якої остання пила каву.

Відповідно до висновку експерта №811 від 14.11.2017р. встановлено, що наданій на дослідження чашці виявлені клітини з ядрами і за результатами молекулярно-генетичного дослідження встановлені генетичні ознаки клітин, виявлених на чашці. Генетичні ознаки слідів крові людини та клітин, виявлених на змиві із внутрішньої поверхні вхідних дверей до під`їзду №2 (у висновку експерта Вінницького НДЕКЦ МВС України від 14.11.2017 № 84/699), слідів крові людини і клітин (у висновку експерта Вінницького НДЕКЦ МВС України від 14.11.2017 № 84/699) та клітин ( у висновку експерта Вінницького НДЕКЦ МВС України від 14.11.2017 № 84/699), виявлених на зрізах нігтів із пальців рук потерпілої ОСОБА_4 збігаються між собою з генетичними ознаками зразка сухої крові потерпілої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (у висновку експерта Вінницького НДЕКЦ МВС України від 14.11.2017 № 84/699) і не збігаються з генетичними ознаками клітин виявлених на чашці.

Генетичні ознаки слідів крові людини і клітин та клітин (у висновку експерта Вінницького НДЕКЦ МВС України від 14.11.2017 № 84/699), виявлених на зрізах нігтів із пальців рук потерпілої ОСОБА_4 , збігаються між собою, є змішаними, належать більше ніж одній особі, містять генетичні ознаки зразка сухої крові потерпілої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та невстановленої особи жіночої генетичної статі, ДНК-профіль якої встановлений з клітин, виявлених на кружці.

Згідно постанови прокурора від 23.11.2017 року про відібрання біологічних зразків - крові у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 цього ж числа проведено відібрання зразків для експертизи, що зафіксовано у відповідному протоколі. Відповідно до висновку експерта №523 від 23.11.2017 кров підозрюваної ОСОБА_1 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти -А за ізосерологічною системою АВ0.

Відповідно висновку експерта №851 від 20.12.2017 в результаті проведеного молекулярно-генетичного дослідження встановлені генетичні ознаки зразка крові ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Генетичні ознаки слідів крові людини і клітин та клітин (об`єкти у висновку експерта Вінницького НДЕКЦ МВС України від 14.11.2017 № 84/699), виявлених на зрізах нігтів із пальців рук потерпілої ОСОБА_4 , збігаються між собою, є змішаними, належать більше ніж одній особі, містять генетичні ознаки зразків крові потерпілої ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

На виконання ухвали слідчого судді від 08.11.2017 року проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_8 , в ході якого 17.11.2017 року виявлено та вилучено речі: жіночий светр з капюшоном із слідами речовини бурого кольору на кишенях, що відображено у протоколі обшуку.

Згідно висновку експерта №98/843 від 20.12.2017 на поверхні светра, вилученого в ході обшуку виявлені сліди крові людини та клітини з ядрами. За результатами молекулярно-генетичного дослідження встановлені генетичні ознаки слідів крові людини і клітин, виявлених на поверхні светра, дані генетичні ознаки слідів крові людини і клітин збігаються між собою та з генетичними ознаками зразка крові підозрюваної ОСОБА_1 і не збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_4

Суд правильно визнав висновки експертів за №480 від 03.01.2018, №566 від 19.09.2017, №1814 від 25.09.2017, №1422 від 12.10.2017, №92 від 22.12.2017, №106 від 23.01.2018, №387 від 19.09.2017, №388 від 26.09.2017, №84/699 від 14.11.2017, №811 від 14.11.2017, №851 від 20.12.2017, №523 від 23.11.2017, №98/843 від 20.12.2017, №3 від 03.01.2018 допустимими доказами, з чим погоджується колегія суддів, оскільки висновки експертиз отримані відповідно до вимог ст. 101-102 КПК України, надані на дослідження експертам сліди та речі отримані відповідно вимог КПК України та відповідно до санкціонованих слідчих та процесуальних дій, а зроблені висновки ґрунтуються на відомостях, які експерти безпосередньо сприймав або стали йому відомі під час дослідження і проведення експертизи. Висновки експертів повністю узгоджується із іншими доказами, зокрема показами потерпілих, свідків і фактичними обставинами подій.

Факт перебування обвинуваченої в певному місці та часі підтверджується наступними доказами.

Так, ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 20.09.2017 надано дозвіл на тимчасовий доступ до документів з можливістю їх вилучення із ОСББ «Щасливий», а саме: камер відеозаписів із усіх камер спостереження, які встановлені за адресою: АДРЕСА_3 . На виконання ухвали проведено тимчасовий доступ та відповідно протоколу тимчасового доступу до речей від 29.09.2017 року отримано оптичні диски із відповідною інформацією, дані диски постановою слідчого від 16.01.2018 року визнано речовими доказами, що містять відеозаписи із камер спостереження, які встановлені на багатоквартирному житловому будинку, за адресою: АДРЕСА_3 .

В ході судового розгляду досліджено протокол огляду (перегляду відеозаписів) від 16.01.2018р., судом оглянуті дані диски та відтворено і досліджено інформацію, яка на них міститься. Так, на них містяться відеозаписи із камери спостереження, яка встановлена на будинку за адресою АДРЕСА_3 та охоплює вид, спрямований на металеві ворота, які ведуть до прибудинкової території вказаного будинку. В межах дії камери з`являється особа, схожа на обвинувачену ОСОБА_1 , яка проходить через металеві ворота, рухається по дорозі направо, 12 хвилин сидить на лавці, після чого відходить ще далі у праву сторону та зникає з поля зору камери на 4 хвилини. В цей час в межах дії вказаної камери з`являється особа, схожа на потерпілу ОСОБА_4 , яка проходить через вищевказані ворота та слідує в ліву сторону. Коли потерпіла проходить далі ліворуч, тоді з правої сторони з`являється особа жіночої статі, схожа на ОСОБА_1 , слідує за потерпілою і зникає з поля зору камери.

Відеозаписами із камери спостереження, яка встановлена на будинку за адресою АДРЕСА_3 , та охоплює вид, спрямований на вхід до продуктового магазину, що знаходиться в дворі вказаного будинку, які ведуть до прибудинкової території вказаного будинку, зафіксовано, що о 16:07:40 в межах дії камери з`являються дві особи схожі на ОСОБА_4 та ОСОБА_12 , які зайшли до магазину та попрямували до зони відпочинку з лавочками. В межах дії камери о 16:14:03 з`являється особа, схожа на обвинувачену ОСОБА_1 . Зайшовши у вказаний магазин на 17 секунд, ОСОБА_1 виходить з нього та прямує до металевих воріт.

При перегляді інших відеофайлів встановлено, що вони містять відеозаписи із камери спостереження, яка встановлена на будинку за адресою АДРЕСА_3 та охоплює вид, спрямований на зону відпочинку із лавками, що знаходиться в дворі вказаного будинку. В межах дії вказаної камери з`являються дві особи схожі на ОСОБА_4 та ОСОБА_12 , які сідають на лавку. Коли вони перебували на лавці повз них в сторону металевих воріт пройшла особа, схожа на ОСОБА_1 .

Ухвалами слідчих судді від 10.09.2017 р., 19.09.2017р., 28.09.2017р., 23.10.2017р. надано дозвіл на тимчасовий доступ до документів, що містять інформацію про СМС повідомлення, вхідні та вихідні дзвінки, у тому числі нульові з`єднання, ІМЕІ мобільних терміналів із зазначенням часу з`єднань та тривалістю розмов, із прив`язкою до базових станцій на місцевості з метою встановлення осіб, що перебували на час скоєння злочину на місці вчинення злочину. На виконання даних увал отримано відповідно до протоколів доступ до відповідних документів. Так, 23.11.2017р. отримано в ПрАТ «Київстар» доступ до документів та вилучено диск «CD-R», з написами: «Киевстар», «Вх:37148 вих 2387/3/КТ». Протоколом огляду від 19.01.2018 встановлено, що предметом огляду є оптичний диск «CD-R», з написами: «Киевстар», «Вх:37148 вих 2387/3/КТ». На диску у вказаних файлах міститься інформація про з`єднання мобільного телефону за № НОМЕР_1 , яким користувалась ОСОБА_1 , зокрема за 17.09.2017 і цього числа з`єднання мобільного телефону за № НОМЕР_1 фіксувалися відповідними базовими станціями

Переглянувши відеофайли, дослідивши речові докази, документи, встановлено, що записи на них підтверджують дані викладені в протоколі огляду (перегляду відеозаписів) від 16.01.2018, протоколі огляду від 19.01.2018 та дані викладені в аналітичній довідці по маршруту руху ОСОБА_4 за 17.09.2017 та довідці аналізу інформації про телефонні з`єднання по ЄРДР №1207240000000207 від 17.09.2017 за фактом вбивства ОСОБА_4 підтверджують, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , починаючи з 16:14 год. перебувала неподалік від ОСОБА_4 аж до моменту вбивства останньої 17.09.2017 близько 17:00 год.

Відповідно до висновку судово-психологічного експерта №3 від 03.01.2018р. на час проведення експертизи ОСОБА_1 психічною хворобою не страждає, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Під час інкримінованих їй дій, ОСОБА_1 хронічним психічним захворюванням не страждала, могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а також в стані патологічного сп`яніння не перебувала. За своїм психічним станом ОСОБА_1 застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. Оцінюючи даний висновок експертів, суд визнає його науково обґрунтованими і достатньо аргументованими, такими, що відповідають об`єктивній поведінці обвинуваченої під час судового розгляду, а тому, погоджуючись з цим висновком, суд визнає ОСОБА_1 осудною і відповідальною за фактично скоєне.

Досліджені в ході судового розгляду докази: покази потерпілих, свідків суд обґрунтовано визнав належними, достатніми і допустимими доказами, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки покази даних осіб узгоджуються між особою, а також з висновком експертизи за №480 від 03.01.2018 року, якою встановлено давність утворення та можливий механізм заподіяння тілесних ушкоджень від яких настала смерть ОСОБА_4 . Обставини перебування обвинуваченої перед вчиненням вбивства зафіксовано на відеозаписах із камер спостереження, а виявлені відповідно висновку експерта № 851 від 20.12.2017 та №811 від 14.11.2017 на зрізах нігтів із пальців рук потерпілої ОСОБА_4 зразки, які містять генетичні ознаки зразків ОСОБА_1 підтверджує фізичний контакт між обвинуваченою та потерпілою.

Наведені судом вище і досліджені в сукупності докази, доводять перебування обвинуваченої 17.09.2017 близько 16-ї години 50 хвилин у під`їзду №2 багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 , наявність конфлікту та боротьби і заподіяння ОСОБА_1 заздалегідь підготовленим гострим колюче-ріжучим металевим предметом - ножем, 3 ударів по життєво важливим органам ОСОБА_4 , а саме передній поверхні грудної клітки справа та зліва і задній поверхні шиї справа, а також 6 ударів по іншим частинам тіла, в подальшому після нанесення ударів, ОСОБА_1 вибігла з під`їзду надвір, а через кілька секунд за нею вийшла ОСОБА_4 та впала донизу. В результаті заподіяних тілесних ушкоджень настала смерть потерпілої ОСОБА_4 .

Визначаючи кваліфікацію дій обвинуваченої суд правомірно врахував позицію, яка викладена в пунктах 11, 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 07.02.2003 року за № 2 «Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров`я» відповідно до якої, як умисне вбивство з хуліганських мотивів за п.7 ч.2 ст.115 КК України кваліфікуються, коли винний позбавляє іншу особу життя внаслідок явної неповаги до суспільства, нехтування загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі, а так само без будь-якої причини чи з використанням малозначного приводу. Не можна кваліфікувати як вчинене з хуліганських мотивів умисне вбивство під час сварки чи бійки, яку розпочав сам потерпілий, а так само з ревнощів, помсти чи з інших мотивів, що виникли на ґрунті особистих стосунків, навіть якщо при цьому було порушено громадський порядок.

Умисне вбивство без кваліфікуючих ознак, передбачених ч. 2 ст. 115 КК, а також без ознак, передбачених статтями 116-118 КК, зокрема в обопільній сварці чи бійці або з помсти, ревнощів, інших мотивів, викликаних особистими стосунками винного з потерпілим, підлягає кваліфікації за ч. 1 ст. 115 КК.

В ході судового розгляду було встановлено, що між потерпілою ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_1 існували особисті неприязні відносин пов`язаних із обміном валюти, крім того в ході судового розгляду не здобуто доказів, що обвинувачена своїми протиправними діями порушила громадський порядок, проявила неповагу до суспільства та нехтування загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі. Одночасно судом також не здобуто відповідних доказів, наявності в діях обвинуваченої складів злочинів передбачених ст. 116, 118 КК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду в частині перекваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_1 із п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 115 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині та визнання її винною у вчиненні цього злочину.

Сторона захисту у поданих апеляційних скаргах не ставить під сумнів жоден із доказів, які використано місцевим судом у цьому кримінальному провадженні. Таким чином, докази, покладені в основу обвинувачення у цьому кримінальному провадженні, і сторона обвинувачення, і сторона захисту вважають належними та допустимими.

Проте сторона захисту оспорює достатність здобутих доказів для доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_4 .

Колегія суддів не погоджується з таким аргументом сторони захисту та вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства доведена поза розумним сумнівом. Підставами для такого твердження є сукупність доказів, які покладені в основу винуватості обвинуваченої.

Дійсно, жоден зі свідків у даному кримінальному провадженні, на що звертає свою увагу сторона захисту, не бачив моменту вчинення умисного вбивства, конфлікту який передував цьому, однак показання свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та самої обвинуваченої у своїй сукупності разом із письмовими доказами у справі та висновками експертиз поза розумним сумнівом доводять винуватість саме ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_4 .

Так, свідок ОСОБА_12 під час судового розгляду вказувала, що 17 вересня 2017 року (в день події) близько 15 год. 30 хв. разом з ОСОБА_4 розпивали пиво на лавці біля місця проживання останньої, після чого потерпіла близько 16 год. 30 хв. пішла в напрямку свого дому, що повністю узгоджується із даними камер відеоспостереження.

Допитані в суді першої інстанції свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_10 та ОСОБА_14 , кожен зокрема, повідомляли, що близько 17 год. в день події бачили, як із під`їзду №2, що по АДРЕСА_2 , вибігла обвинувачена ОСОБА_1 та через декілька секунд за нею вибігла потерпіла ОСОБА_4 , яка через кілька метрів впала обличчям до землі і не подавала ознак життя.

Сама обвинувачена ОСОБА_1 у місцевому судді визнала існування між нею і потерпілою конфлікту з приводу обміну неякісної іноземної валюти, зустрічі з нею в день події та подальшої бійки у під`їзді будинку по АДРЕСА_2 . Припускала можливість обвинувачена і заподіяння потерпілій тілесного ушкодження ножем, однак наводила свою версію перебігу події.

Перебування обвинуваченої поблизу місця злочину в час його вчинення, підтверджується даними відеозаписів з камер спостереження, які встановленні за адресою: АДРЕСА_3 , а також даними аналітичної довідки по маршруту руху ОСОБА_4 за 17.09.2017 року та даними інформації про телефонні з`єднання обвинуваченої.

Те, що тіло обвинуваченої ОСОБА_1 мало контакт із тілом потерпілої ОСОБА_4 підтверджується даними судової молекулярно-генетичної експертизи від 20.12.2017 року за №851, відповідно до якої виявлені на зрізах нігтів із пальців рук потерпілої ОСОБА_4 сліди крові людини та клітини, містять генетичні ознаки зразків крові обвинуваченої ОСОБА_1 .

Наведенні вище обставина у сукупності з виявленими за результатами огляду місця події слідами злочину, а саме плямами бурого кольору у самому під`їзді №2, будинку АДРЕСА_2 , та біля даного під`їзду, які за висновками експертного дослідження належать потерпілій, колючі-ріжучі ранами на тілі трупа потерпілої, підтверджує версію обвинувачення про те, що сліди крові потерпілої утворилися від заподіяння обвинуваченою ножових поранень.

За відсутності будь-якого розумного пояснення стороною захисту, за яких інших обставин могли опинитися на тілі потерпілої сліди крові і тканин обвинуваченої, ці докази поза розумнім сумнівом доводять версію обвинувачення.

Доводи апеляційних скарг сторони захисту частково зводяться до того, що місцевим судом не дано правову оцінку діям обвинуваченої, яка в момент події перебувала у стані необхідної оборони.

Колегія суддів зазначає, що право на необхідну оборону виникає лише за наявності для цього певних умов, визначених законом. Зокрема, має бути встановлено, чи зазнала особа посягання та чи були її дії зумовлені захистом від такого посягання.

У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілій, такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, а тому набувають протиправного характеру і мають розцінюватися на загальних підставах.

Як вбачається із матеріалів провадження, місцевий суд не встановив будь-яких обставин, які свідчили б про протиправні посягання з боку потерпілої, а доводи сторони захисту не спростовують висновків суду в цій частині.

Зокрема, із показань самої обвинуваченої наданих місцевому суді слідує те, що вона 17 вересня 2017 року близько 16 години в ході прогулянки у м. Хмельницькому по вул. Інститутській випадково побачила ОСОБА_4 та вирішила з нею поговорити, зайшовши за потерпілою у під`їзд багатокварного житлового будинку. Однак потерпіла не пустила її до своєї квартири, вказавши що вийде сама до неї. Через деякий час потерпіла вийшла із своєї квартири, поводилася агресивно, приставила ножа до неї і почала наносити їй тілесні ушкодження. Обвинувачена вихопила ніж із рук потерпілої, однак остання продовжувала їй наносити ушкодження палицею по голові. Відчувши кров на голові, обвинувачена злякалась за своє життя та руками відштовхнула потерпілу від себе і вибігла із під`їзду будинку. При цьому, обвинувачена припустила, що коли відштовхувала від себе потерпілу, нанесла їй удар ножом, однак зазначає, що такі її дії були викликані своїм захистом.

Такі показання обвинуваченої місцевим судом обґрунтовано сприйнято критично, адже вони суперечать дослідженим доказам.

Зокрема, на тілі потерпілої ОСОБА_4 було виявлено численні колючо-ріжучі ушкодження у кількості шести ран, локалізація цих ушкоджень обширна (права та ліва частина грудної клітини, задня поверхня шиї, задня поверхня ліктьового суглобу, долоні пальців лівої кисті), що вказує на домінування нападника над потерпілою.

Відповідно до даних висновку експерта за №480 від 03.01.2018 року різані рани лівої руки ОСОБА_4 могли утворитися при захисті від ударів гострим ріжучим чи колюче-ріжучим предметом, ймовірніше за все утворилися при хапані потерпілою за даний гострий предмет.

Колегія суддів враховує і поведінку обвинуваченої після події, яка вибігши із під`їзду будинку не просила про допомогу людей, які перебували в цей момент у дворі, не вказувала на посягання щодо неї з боку потерпілої, не зверталась до правоохоронних органів з відповідною заявою, приховала від лікаря до якого звернулась по медичну допомогу після події про причину виникнення у неї тілесного ушкодження на руці, вказавши що порізалась при обробці м`яса.

При цьому, обвинувачена визнала існування між нею і потерпілою напередодні події конфлікту з приводу обміну валюти, а також того, що цей конфлікт і був причиною її зустрічі з потерпілою в день події.

Наведені обставини дають підстави колегії суддів вважати, що обвинувачена ОСОБА_1 не перебувала у стані необхідної оборони, так як не зазнала суспільно небезпечного посягання з боку потерпілої ОСОБА_4 . Намір ОСОБА_1 вчинити розправу над ОСОБА_4 домінував під час бійки і був визначальним мотивом, тобто усвідомленим спонуканням завдання ударів потерпілій ножем у життєво важливі органи - шию та грудну клітину.

Поєднання обставин, обстановки та умов, за яких було вчинено вбивство ОСОБА_4 виключає кваліфікацію умисного вбивства у стані необхідної оборони.

Аргументація сторони захисту щодо відсутності у обвинуваченої ОСОБА_1 умислу на вбивство, колегія суддів не приймає до уваги, адже при визначенні спрямованості умислу обвинуваченої місцевий суд врахував дані про інтенсивність та локалізацію поранень, завданих потерпілій, зокрема те, що смертельного удару було заподіяно ножем у грудну клітину, тобто місце, де завідомо для будь-якої дорослої людини, знаходяться життєво важливі органи.

Крім того, суб`єктивне ставлення обвинуваченої ОСОБА_1 до характеру та наслідків своєї протиправної поведінки свідчить про умисел останньої на вбивство потерпілої ОСОБА_4 .

Зокрема, ОСОБА_1 мала реальну можливість уникнути конфлікту, проте цього не зробила. Слідкувала за потерпілою до моменту коли остання зайде у під`їзд будинку. Тілесні ушкодження потерпілій заподіяла ножем в життєво важливі органи. Допомоги потерпілій після спричинення ножових поранень не надавала, а навпаки приховувала сліди вчинення злочину.

Тобто, обвинувачена усвідомлювала суспільно небезпечний характер своїх дій та відповідно передбачала їх суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Той факт, що знаряддя вчиненого злочину, а саме ніж, яким за висновком судово-медичних експертиз наносилися потерпілій тілесні ушкодження, не був виявлений та долучений до кримінального провадження як речовий доказ, не свідчить про відсутність доказів на підтвердження причетності ОСОБА_1 до умисного вбивства ОСОБА_4 і не є підставою вважати, що вина обвинуваченої не доведена поза розумним сумнівом.

Сторона захисту не мотивує, яке саме значення у даному провадженні має відсутність знаряддя злочину для спростування версії обвинувачення стосовно механізму заподіяння тілесних ушкоджень потерплій та з`ясування питання про спрямованість умислу ОСОБА_1 з огляду на свідчення самої обвинуваченої, яка підтвердила існування ножа, а також те, що ймовірно в результаті бійки спричинила ним поранення потерпілій.

Як засвідчує судова практика, доказування досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, як наприклад знаряддя вчинення злочину, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, які вказують на характер дій обвинуваченого, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку, в якій діяла відповідна особа тощо, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) винуватості особи.

У даному кримінальному провадженні, виходячи із змісту фактичних обставин справи, судом першої інстанції встановлено наявність не лише умисної форму вини, але й мотиву злочину, який виник на ґрунті особистих неприязних відносин, чого достатньо для кваліфікації дій обвинуваченої за ч.1 ст.115 КК України. Зазначений мотив умисного вбивства не є кваліфікуючою ознакою і не впливає на кваліфікацію дій обвинуваченої.

Тому доводи сторони захисту щодо невстановлена мотиву злочину є безпідставними.

Версія сторони захисту про присутність у квартирі ОСОБА_4 третьої особи, яка ймовірно і спричинила умисне вбивство потерпілої є неспроможною.

Зокрема, за результатами судового розгляду, шляхом співставлення показань обвинуваченої ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , результатів аналізу трафіку телефонних з`єднань, даних камер відеоспостереження, даних судово-медичних досліджень, відтворено хронологію розвитку подій, яка виключає присутність третьої особи в момент події. Жодних доказів присутності будь-якої іншої особи в момент події, в тому числі під час огляду місця події, а також квартири потерпілої, встановлено не було.

Виходячи з наведеного, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що смерть потерпілої ОСОБА_4 стала прямим результатом завданих їй ножових ушкоджень обвинуваченою ОСОБА_1 , інших чинників, які б могли вплинути на настання такого наслідку, не виявлено.

За таких обставин юридична оцінка дій обвинуваченої ОСОБА_1 , яка виразилася в умисному вбивстві потерпілої ОСОБА_4 сумнівів у своїй правильності в колегії суддів не викликає.

Доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 та її захисника про відсутності в матеріалах кримінального провадження визначення ступеню тяжкості алкогольного сп`яніння потерпілої ОСОБА_4 , колегія суддів визнає необґрунтованими. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №480, а саме у підсумках, на запитання №7 експерт надав відповідь, що у крові ОСОБА_4 виявлено етиловий спирт в концентрації 0, 85%, що може вказувати на легке алкогольне сп`яніння у останньої в момент настання смерті.

Також, є необґрунтованими припущення сторони захисту про вживання потерпілою алкогольних напоїв, а саме горілки перед настанням смерті, адже вказане не підтверджується жодними доказами. Слідчим проведено огляд місця події, зокрема і квартиру, в якій проживала потерпіла, будь-яких слідів розпивання алкогольних напоїв чи присутності інших-осіб не зафіксовано.

Захисником ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду зазначено, щодо неналежного направлення зразків крові для проведення судово-біологічної експертизи.

У постанові про призначення судово-імунологічної експертизи слідчим зазначено, про дозвіл при необхідності частково використати представлені зразки крові ОСОБА_1 з подальшим її висушуванням на марлі у відділенні судово-медичної імунології.

У висновку судово-біологічної експертизи №851 міститься зображення опечатаного зразка крові ОСОБА_1 експертом ОСОБА_16 , яка і проводила судово-імунологічну експертизу.

Будь-яких істотних порушень вимог КПК України при проведені суд-мед експертизи колегія суддів не вбачає.

Сторона захисту також зазначає про те, що слідчим не надано доручення на проведення негласних (слідчих) розшукових дій щодо відібрання біологічних зразків у ОСОБА_1 .

Сторона захисту під час судового розгляду вказаного кримінального провадження у суді першої інстанції не порушувала питання допустимості наданих стороною обвинувачення відомостей, отриманих під час негласних слідчих (розшукових) дій, на тій підставі, що вони були проведені без надання відповідного доручення. Тому у сторони обвинувачення не виникало обов`язку довести наявність такого доручення. Аргументи на спростування допустимості цих доказів не заявлялися стороною захисту і в апеляційних скаргах.

На відміну від доказів, що стосуються предмета доказування, обсяг яких сторона обвинувачення має можливість визначити наперед, виходячи з вимог статті 91 КПК та характеру обвинувачення, характер і обсяг доказів, які стосуються обставин, що не стосуються предмета доказування, але можуть мати значення, наприклад, для з`ясування допустимості чи достовірності наданих сторонами доказів, практично неможливо визначити наперед.

Враховуючи принцип змагальності сторін та те, що сторони вільні у використанні своїх процесуальних прав і самостійно обирають стратегію і тактику ведення справи, у тому числі тактику спростування доказів, наданих протилежною стороною, обсяг доказів, які можуть бути надані на спростування чи, навпаки, на підтвердження допустимості чи достовірності доказів, не може бути визначено заздалегідь, оскільки залежить від динаміки кримінального провадження, яка визначається головним чином діями сторін у процесі.

Враховуючи викладене, під час розгляду апеляційних скарг сторони захисту у суді апеляційної інстанції сторона обвинувачення позбавлена права надати докази, які не досліджувались судом першої інстанції, зокрема доручення про проведення негласних (слідчих) розшукових дій.

Посилання захисту як на одну із підстав для скасування вироку, на відсутність повноважень у суду присяжних перекваліфіковувати дії обвинуваченої на менш тяжкий злочин, не узгоджується із положеннями ст.337 КПК України, відповідно до яких, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Перекваліфіковуючи дії обвинуваченої ОСОБА_1 з п.7 ч.2 ст.115 КК України на ч.1 ст.115 КК України, та виключаючи з обвинувачення таку кваліфікуючу ознаку злочину як хуліганський мотив, місцевий суд покращив становище ОСОБА_1 . Право на захист обвинуваченої не було порушено, оскільки предметом судового розгляду були обставини, зазначені в обвинувальному акті. Фактично суд і визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні дій, за обставин, зазначених в обвинувальному акті, з виключенням хуліганського мотиву.

Колегія суддів не може погодитися із позицією сторони захисту, яка зводиться до того, що обвинувачена має бути виправданою, якщо сторона обвинувачення не доведе всіх і кожну обставину висунутого обвинувачення.

Така позиція суперечить принципу змагальності судового процесу, в якому сторонам надається можливість доводити і спростовувати обставини, які становлять предмет судового розгляду.

Недоведеність певних обставин, на яких ґрунтується обвинувачення, зокрема хуліганського мотиву, не обов`язково свідчить про безпідставність обвинувачення в цілому.

У даному провадженні місцевий суд виключив з обвинувачення ОСОБА_1 таку кваліфікуючу ознаку злочину як хуліганський мотив, у зв`язку із її не доведенням стороною обвинувачення, що призвело до зміни кваліфікації дій обвинуваченої в сторону пом`якшення.

Колегія суддів зазначає, що мотив інкриміновано ОСОБА_1 злочину був предметом спору між сторонами під час розгляду в суді першої інстанції. Існування конфлікту між обвинуваченою та потерпілою з приводу обміну неякісних валютних купюр було тою обставиною, яку сторона захисту доводила під час судового розгляду і з якою погодився суд першої інстанції.

За таких обставин, у колегії суддів немає підстав вважати, що місцевий суд, встановивши інший мотив інкримінованого злочину, ніж той, який вказаний стороною обвинувачення в обвинувальному акті, перебрав на себе функцію обвинувачення, вийшовши за межі пред`явлення обвинувачення.

Твердження обвинуваченої у доповненнях до апеляційної скарги про неефективність її захисту в суді першої інстанції внаслідок неналежного виконання її захисником - адвокатом Сокалем В.О. своїх обов`язків, не ґрунтуються на вимогах закону і матеріалах провадження.

Ефективність захисту не є тотожним досягненню за результатами судового розгляду бажаного для обвинуваченої результату, а полягає в наданні їй належних та достатніх можливостей з використанням власних процесуальних прав та кваліфікованої юридичної допомоги, яка в передбачених законом випадках є обов`язковою, захищатися від обвинувачення в передбачений законом спосіб.

Подальша незгода обвинуваченої з позицією і тактикою захисту не свідчить про його неефективність.

Як видно з матеріалів справи, захист ОСОБА_1 в суді першої інстанції здійснював запрошений за договором адвокат Сокаль В.О . Під час розгляду кримінального провадження ОСОБА_1 від послуг даного адвоката не відмовлялася, на якість юридичних послуг не скаржилася і не порушувала перед судом питання про залучення іншого адвоката для здійснення її захисту.

В ході судового розгляду, як вбачається із матеріалів провадження, захисник Сокаль В.О. активно реалізовував надані йому законом права - допитував потерпілих, свідків, брав участь у дослідженні письмових доказів, заявляв ряд клопотань і користувався іншими процесуальними можливостями для відстоювання обраної позиції захисту, в тому числі оскаржував вирок в апеляційному порядку, наводячи аргументи щодо необхідності скасування вироку. Позиція адвоката ні в ході судового провадження, ні під час оскарження вироку суду, не суперечила позиції обвинуваченої.

Таким чином, об`єктивних даних про неналежне виконання професійних обов`язків адвоката, яке б могло призвести до істотного обмеження чи порушення прав ОСОБА_1 , передбачених частиною третьою статті 6 Конвенції, статтею 59 Конституції України, статтею 20, частинами третьою, четвертою статті 42 КПК України, у матеріалах справи не міститься і стороною захисту не наведено.

Не можна вважати обґрунтованими і посилання обвинуваченої на існуванні конфлікту інтересів її захисника - адвоката Сокаля В.О. і прокурора Божка Р.В., якого адвокат захищав в іншому кримінальному провадженні.

Дана обставина автоматично не означає, що в період, коли обвинуваченій і прокурору ОСОБА_7 один захисник надавав правові послуги по різних провадженнях, право на захист ОСОБА_1 було порушено. У апеляційній скарзі не зазначено, у яких саме аспектах таке представництво у різних провадженнях зашкодило інтересам обвинуваченої, а матеріали справи не дають підстав вважати, що позиції обвинуваченої ОСОБА_1 та адвоката Сокаля В.О. мали очевидні суперечності.

За таких обставин доводи захисту, що мало місце порушення права на захист обвинуваченої, є помилковими. Даний висновок суду узгоджується з правовою позицією викладеною у пунктах 40, 41 Постанови Верховного Суду Касаційного кримінального суду від 11 травня 2021 року (справа № 737/838/16-к, провадження № 51-1383 км 19).

Колегія суддів критично оцінила аргументи обвинуваченої щодо непричетності її до вчинення умисного вбивства ОСОБА_4 з тих підтавав, що на досудовому розслідуванні і в суді першої інстанції обвинувачена визнавала свою причетність до конфлікту та бійки з потерпілою під час якої був застосований ніж і заподіянні тілесні ушкодження ОСОБА_4 .

Ці показання узгоджувалися з сукупністю інших доказів по справі зокрема, показаннями свідків, потерпілих, даними відео спостережень, наявністю тілесних ушкоджень у обвинуваченої, слідів на одязі та інше.

Версія про непричетність до злочину, яка була висловлена після оголошення вироку суду першої інстанції, на думку колегії суддів, ні чим не підтверджується і є намаганням обвинуваченої ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинене умисне вбивство і не береться до уваги колегією суддів.

Стосовно доводів апеляційних скарг про те, що суд першої інстанції в порушення вимог ст.101 КПК України відмовив у задоволенні заявленого стороною захисту клопотання про виклик експерта для його допиту у суді, колегія суддів зазначає.

Відповідно до ст.356 КПК України, за клопотанням сторони кримінального провадження, потерпілого або за власною ініціативою суд має право викликати експерта для допиту для роз`яснення висновку. Тобто, відповідно до зазначеної норми, суд може викликати експерта до суду для допиту з приводу роз`яснень (уточнення та доповнення) висновку. Допит експерта спрямований на роз`яснення термінології, окремих формулювань, з`ясування методу дослідження, уточнення компетенції експерта, пояснення розбіжностей між обсягом поставлених питань і висновками експерта, на з`ясування суперечностей між висновком та іншими доказами або між декількома висновками, які проводились щодо одного й того ж предмету чи питання дослідження.

Оскільки такі підстави не встановлені, суд першої інстанції обґрунтовано обмежився дослідженням висновку експерта, який є зрозумілим і не потребує роз`яснення.

Та обставина, що судом було відмовлено у виклику у судове засідання експерта для роз`яснення та доповнення висновків не призвело до порушень передбачених законом процесуальних прав обвинуваченої і не могло перешкодити ухваленню законного й обґрунтованого судового рішення, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Клопотання захисника Сокаля В.О. викладене в апеляційній скарзі про виклик в судове засідання апеляційного суду і допит в якості свідків слідчого і о/у О.Б. Закордонець, о/у ОСОБА_17 та їх керівника ОСОБА_18 , колегія суддів відхиляє, з таких підстав.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 97 КПК України, у будь-якому разі не можуть бути визнані допустимим доказом показання з чужих слів, якщо вони даються слідчим, прокурором, співробітником оперативного підрозділу або іншою особою стосовно пояснень осіб, наданих слідчому, прокурору або співробітнику оперативного підрозділу під час здійснення ними кримінального провадження.

Що стосується доводів сторони захисту про спотворення у тексті вироку суду показань свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , слід зазначити наступне.

З матеріалів справи випливає, що з метою створення всіх необхідних умов для реалізації процесуальних прав учасників судового провадження і дотримання принципу змагальності за клопотанням сторін кримінального провадження місцевим судом було викликано та безпосередньо допитано зазначених свідків.

Під час дослідження звукозаписів судових засідань, що містяться на носії інформації, долученому до матеріалів кримінального провадження, колегією суддів не встановлено будь-яких суттєвих розбіжностей у свідченнях вказаних вище свідків з тими показаннями, які відображено в мотивувальній частині вироку.

За таких обставин, оскільки у вироку суду повною мірою відображено фактичні обставини, здобуті в ході допиту свідків, а тому доводи захисту в цій частині колегія суддів вважає надуманими та такими, що не знайшли свого підтвердження під час перевірки матеріалів кримінального провадження.

Аргументи обвинуваченої на обмеженні судом в часі підготовки до судових дебатів та виступі з останнім словом, перевірені колегією суддів і не беруться до уваги.

Статтею 322 КПК визначено вичерпний перелік випадків відкладення судового засідання, які не вважаються порушенням безперервності судового розгляду, проте відкладення судового розгляду для підготовки до участі у судових дебатах до них не відноситься.

Право підозрюваного на захист закріплено у ст.ст. 59, 63, 129 Конституції України. Конституцією України забезпечується кожному право на професійну правничу допомогу, вказується, що кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Для забезпечення права мати достатній час та можливості для підготовки до захисту слід враховувати низку умов, зокрема: характер справи, її складність, стадію, на якій знаходиться кримінальне провадження, завантаженість захисників, розумні строки провадження тощо.

Під час усього судового розгляду ОСОБА_1 надавалась кваліфікована правова допомога захисника, справа одноепізодна, в суді першої інстанції перебувала тривалий час, протягом якого сторона захисту мала достатньо часу і можливостей узгодити свою позицію та підготуватись до судових дебатів.

Право на захист під час судових дебатів було реалізовано, як вбачається зі звукозапису судового засідання та журналу судового засідання, шляхом надання слова безпосередньо обвинуваченій, так і шляхом виступу її захисника, які не були обмежені в часі.

Крім того, обвинувачена реалізувала і своє право на виступ в судових дебатах під час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції, після чого їй було надане останнє слово.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав вважати, що розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_1 відбувся з порушенням права на її захист.

Посилання обвинуваченої ОСОБА_1 на те, що в суді апеляційної інстанції судові дебати відбулися без участі захисника Чевгуза В.С., чим порушено її право на захист, колегія суддів відхиляє з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, адвокат АК «Чевгуз та партнери» Чевгуз В.С. уклав договір про надання правової допомоги ОСОБА_1 04 липня 2019 року - арк. справи 79 Т.4, ордер від 16.07.2019 року (а.с. 78 Т.4), приймав участь в судових засіданнях апеляційного суду 28.10.2019 р.; 27.01.2020 р.; 03.08.2020 р.

Починаючи з 27.08.2020 р., 23.11.2020 р, 10.02.2021 р надсилав заяви на адресу суду про неможливість прибути в судове засідання у зв`язку з поганим самопочуттям.

28 березня 2021 року на адресу Хмельницького апеляційного суду надійшла заява про призупинення повноважень адвоката Чевгуза В.С., в якій він повідомив, що у нього виявлені ознаки інфекційного захворювання, що підтверджується долученою довідкою консультативно-діагностичного центру.

При цьому зазначив, що ним було погоджено з обвинуваченою ОСОБА_1 та її матір`ю про призупинення його повноважень захисника до його одужання і залучення до справи іншого місцевого адвоката Прядуна В.Б. , з яким був укладений договір і якій почав знайомиться з матеріалами справи.

У зв`язку з викладеним повідомив про свою неможливість участі у судових засіданнях по справі за обвинуваченням ОСОБА_1 і заміни його адвокатом Прядуном В.Б. (Т. 4 а.с. 246).

29 березня 2021 року у справу вступив захисник Прядун В.Б., який до закінчення розгляду справи в суді апеляційної інстанції надавав правову допомогу ОСОБА_1 .

В той же день обвинувачена ОСОБА_1 звернулась з заявою до апеляційного суду про допуск до участі у справі, в якості захисника - адвоката Прядуна В.Б., з яким її матір уклала договір.

Повідомила, що з адвокатом Чевгузом В.С. укладена додаткова угода про призупинення повноважень по справі. Не заперечує про слухання справи без участі адвоката Чевгуза В.С. (Т. 4 а.с. 258)

Колегія суддів апеляційної інстанції перед закінченням судового розгляду повідомляла адвоката Чевгуза В.С. про продовження розгляду справи телефонограмою. Як вбачається зі змісту останньої секретар судового засідання ОСОБА_21 15.06.20201 року об 11 годині 26 хвилин повідомив адвоката Чевгуза В.С. про продовження розгляду справи за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Сокаля В.О., однак адвокат Чевгуз В.С. повідомив, що з`являтись в судове засідання не бажає. Оскільки укладена угода між ОСОБА_1 та захисником Прядуном В.Б.

В судових дебатах по справі виступили захисник - адвоката Прядун В.Б. та обвинувачена ОСОБА_1 . Останній також було надано останнє слово.

За таких обставин колегія суддів не вбачає порушень права на захист обвинуваченої ОСОБА_1 , яка весь час судового розгляду мала професійного захисника, який надавав їй правову допомогу.

В апеляційних скаргах містяться також інші аргументи захисту, які не потребують детального аналізу суду та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні. При цьому колегія суддів виходить з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09.12.1994, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, § 58).

На думку колегії суддів, у цьому провадженні надані відповіді на всі вагомі аргументи сторони захисту.

Що стосується призначеного покарання ОСОБА_1 то воно, на переконання колегії суддів, відповідає вимогам ст.65 КК України та роз`яснень, що містяться в п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року зі змінами, внесеними Постановами № 18 від 10 грудня 2004 року і № 8 від 12 червня 2009 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», і вважати його надмірно суворим підстав немає.

Зокрема, суд першої інстанції, обираючи вид та міру покарання обвинуваченій, врахував конкретні обставини вчиненого нею кримінального правопорушення, ступінь тяжкості злочину, характер і ступінь його суспільної небезпеки, сукупність всіх даних, які характеризують її особу, в тому числі й ті, на які є посилання сторін захисту у поданих апеляційних скаргах.

Беручи до уваги особливу тяжкість вчиненого злочину - умисного вбивства, цинізм насильницьких дій, якими потерпілій заподіянні значні тілесні ушкодження, непоправність наслідків у виді загибелі людини, позиції потерпілої сторони й відсутності обставин, які б пом`якшували покарання обвинуваченій, колегія суддів погоджується із висновками місцевого суду про можливість призначення ОСОБА_1 максимально можливого покарання, передбаченого санкцією ч.1 ст.115 КК України.

Таке покарання, на переконання колегії суддів, буде справедливим, необхідним і достатнім для запобігання вчиненню нових злочинів.

Тверджень сторони захисту про невмотивоване вирішення питання щодо моральної шкоди, є неспроможним.

Відповідно до ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода, окрім іншого, може полягати у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховують вимоги розумності і справедливості.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд урахував конкретні обставини провадження та докази досліджені і оцінені в судовому засіданні, а також тяжкість наслідків вчиненого правопорушення, характер і обсяг моральних страждань, яких зазнали потерпілі у зв`язку зі смертю їх матері.

З огляду на те, що втрата життя людини, яке відповідно до ст.3 Конституції України визнається в Україні найвищою соціальною цінністю та є особливим об`єктом кримінально-правової охорони, бо життя людини не може бути відновлене через незворотність смерті, то, на думку колегії суддів, розмір моральної шкоди, яку спричинено потерпілим, суд визначив правильно. Рішення суду щодо стягнення моральної шкоди у визначеній сумі узгоджується з принципом розумності, виваженості та справедливості, відповідає характеру й обсягу моральних страждань потерпілих, які залишилися без материнської підтримки.

Таким чином, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і ухвалити законний, обґрунтований вирок, при перевірці судового рішення щодо ОСОБА_1 в апеляційному порядку не виявлено.

Підстав для скасування чи зміни вироку суду, при перевірці справи в апеляційному порядку, колегія суддів не встановила.

У зв`язку із наведеним, керуючись ст.ст. 404-405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати,-

п о с т а н о в и л а:

Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 31 травня 2019 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_1 та в її інтересах захисника - адвоката Сокаля В.О. - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення, на неї може бути подана касаційна скарга до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення, а засудженою, яка тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення їй копії судового рішення.

Судді