Справа № 569/8201/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2021 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Харечка С.П.

при секретарі Глотовій П.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника законного представника неповнолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши в судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: орган опіки виконавчого комітету Рівненської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

26 травня 2017 року Акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернулось до Рівненського міського суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: орган опіки виконавчого комітету Рівненської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування позовної заяви вказують, що між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (з 21.12.2009 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», надалі - АТ «УкрСиббанк», Банк) та ОСОБА_8 (надалі по тексту Позичальник) було укладено договір про надання споживчого кредиту №11130873000 від 21.03.2007 року з додатковими угодами №1 від 03.02.2009 року та №2 від 03.02.2009 року (в системі обліку банку договір №11130873001, надалі - кредитний договір), у відповідності до якого банк надав позичальнику кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 56000,00 доларів США шляхом зарахування на поточний рахунок позичальника, а позичальник зобов`язався повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені договором, але не пізніше 25.12.2026 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, та сплатити проценти в порядку та на умовах, передбачених даним договором (п.1.1., 1.2 кредитного договору із змінами відповідно до п. 1.2 додаткової угоди №1 та п.2.1 додаткової угоди №2). На умовах договору іпотеки №50225 від 21.03.2007 року в забезпечення виконання зобов`язань за даним кредитним договором була передана в іпотеку квартира, загальною площею 61.7 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , яка належала на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 23.09.1998 року.

Зазначають, що з листа-повідомлення від 04.11.2011 року, що надійшов до банку від імені ОСОБА_7 ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , банку стало відомо, що позичальник ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та що спадкоємці першої черги - ОСОБА_7 (дружина), ОСОБА_9 (мати), ОСОБА_10 (батько) відмовилися від прийняття спадщини.

Після смерті позичальника за вказаним кредитним договором залишилась заборгованість, яка станом на 17.05.2017 року складає 44424 дол. США 25 цнт. (що станом на 17.05.2017 року за курсом НБУ 26.433401 гривень за 1 долар США еквівалентно 1174283 грн. 22 коп.), з яких заборгованість: 43911.40 дол. США- заборгованість за кредитом та 512.85 дол. США - заборгованість за процентами за строк з 25.06.2011 року по 24.07.2011 року.

Вказують, що дізнавшись про смерть позичальника, у листопаді 2011 року позивач звернувся до Першої Рівненської державної нотаріальної контори та до приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Філіпова М.М. з претензією до спадкоємців про наявність кредиторської заборгованості та з проханням повідомити про коло спадкоємців, що прийняли спадщину. З листа приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Філіпова М.М. від 05.11.2015 року за №38/01-24 стало відомо, що після смерті позичальника була заведена спадкова справа, що спадкоємці ОСОБА_7 (дружина померлого), ОСОБА_10 (батько померлого), ОСОБА_9 (мати померлого) відмовилися від прийняття спадщини на користь дітей померлого - ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , та що законні представники неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_2 з заявою про прийняття спадщини або з заявою про відмову від спадщини до нотаріуса не зверталися. На запит банку від 24.06.2016 року приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Філіпов М.М. також підтвердив, що законні представники неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_2 з заявою про прийняття спадщини або з заявою про відмову від спадщини до нотаріуса не звертатися. З листа Головного територіального управління юстиції у Рівненської області від 30.11.2016 року за №5141/9283-0-16-16/05, який надійшов до банку 12.12.2016 року, стало відомо, що приватним нотаріусом 30.11.2016 року за вих. №43/01-24 надіслано повідомлення для законного представника ОСОБА_7 про існування претензії ПАТ «УкрСиббанк» про наявність кредиторської заборгованості в порядку ст. 1282 ЦК України. Однак, незважаючи на вказане повідомлення, заборгованість спадкоємцями не погашена. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державному реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 07.03.2017 року №81959731 вбачається, що право власності на іпотечну квартиру не зареєстроване за спадкоємцями, квартира перебуває під забороною та іпотекою АКІБ «УкрСиббанк». Таким чином, у грудні 2016 року банк дізнався про порушення своїх прав, як кредитора, щодо можливості стягнення заборгованості зі спадкоємців померлого, що не позбавляє позивача права на звернення стягнення на предмет іпотеки. Вказують, що квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , на момент відкриття спадщини знаходилась в іпотеці, частка квартира, що належала померлому іпотекодавцю ОСОБА_8 , була прийнята у спадщину відповідачами неповнолітніми ОСОБА_6 га ОСОБА_2 , то відповідачі відповідно до ч.1 , ч.3 ст.23 ЗУ «Про Іпотеку» набули прав та обов`язків іпотекодавців в частині, що належала померлому ОСОБА_8 . Так як, відповідно до п.6.8 договору іпотеки №50225 від 21.03.2007 року «ця іпотека зберігає силу у випадку, коли у встановленому законом порядку відбувається переведення іпотекодавцем боргу за кредитним договором на іншу особу або змінюється власник предмету іпотеки з інших підстав», то договір іпотеки є також дійсним і для іпотекодавців - майнових поручителів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . У зв`язку з цим звертаються до суду з даним позовом.

Первісні відповідачі ОСОБА_10 та ОСОБА_9 померли ІНФОРМАЦІЯ_2 та 22 червня 2016 року відповідно. Після смерті ОСОБА_10 спадщину прийняли ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , після смерті ОСОБА_9 спадщину прийняла її донька ОСОБА_5

12 листопада 2018 року ухвалою Рівненського міського суду залучено до участі у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки правонаступника відповідачів ОСОБА_10 та ОСОБА_9 - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

28 жовтня 2019 року представником позивача подано до суду заяву про уточнення позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовільнити з підстав вказаних у позовній заяві. Додатково пояснив, що строків позовної давності позивач не пропустив, оскільки після після смерті основного боржника, позивач ще в листопаді 2011 року повідомив листом нотаріуса, що за спадкодавцем наявна кредиторська заборгованість.

Представник законного представника неповнолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову, підтримав подану до суду заяву про застосування строку позовної давності.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилась, подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилась, про день та час судового засідання була повідомлена належним, причини неявки суду не повідомила.

Третя особа, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: орган опіки виконавчого комітету Рівненської міської ради в судове засідання не зявились, про день та час судового засідання були повідомлені, причини неявки суду не повідомили.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч.1,2,3 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч .ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасником справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Згідно ч. 2 ст. 13 ЦПК України - збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Суд не може збирати докази що стосуються предмета спору, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених кодексом (ч. 7 ст. 81 ЦПК України).

Згідно ч. 3 ст. 12; ч. 1 ст. 81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, і які в розумінні ст. ст. 77-78 ЦПК України повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Судом встановлено, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_8 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11130873000 від 21.03.2007 року з додатковими угодами №1 від 03.02.2009 року та №2 від 03.02.2009 року, у відповідності до якого банк надав позичальнику кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 56000,00 доларів США шляхом зарахування на поточний рахунок позичальника, а позичальник зобов`язався повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені договором, але не пізніше 25.12.2026 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, та сплатити проценти в порядку та на умовах, передбачених даним договором (п.1.1., 1.2 кредитного договору із змінами відповідно до п. 1.2 додаткової угоди №1 та п.2.1 додаткової угоди №2).

На умовах договору іпотеки №50225 від 21.03.2007 року в забезпечення виконання зобов`язань за даним кредитним договором була передана в іпотеку квартира, загальною площею 61.7 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , яка належала на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 23.09.1998 року.

З листа-повідомлення від 04.11.2011 року, від імені ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , вбачається, що позичальник ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та що спадкоємці першої черги - ОСОБА_7 (дружина), ОСОБА_9 (мати), ОСОБА_10 (батько) відмовилися від прийняття спадщини.

Після смерті позичальника за вказаним кредитним договором залишилась заборгованість, яка станом на 17.05.2017 року складає 44424 дол. США 25 цнт. (що станом на 17.05.2017 року за курсом НБУ 26.433401 гривень за 1 долар США еквівалентно 1174283 грн. 22 коп.), з яких заборгованість: 43911.40 дол. США- заборгованість за кредитом, 512.85 дол. США - заборгованість за процентами за строк з 25.06.2011 року по 24.07.2011 року.

У листопаді 2011 року позивач звернувся до Першої Рівненської державної нотаріальної контори та до приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Філіпова М.М. з претензією до спадкоємців про наявність кредиторської заборгованості та з проханням повідомити про коло спадкоємців, що прийняли спадщину.

З листа приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Філіпова М.М. від 05.11.2015 року за №38/01-24 стало відомо, що після смерті позичальника була заведена спадкова справа, що спадкоємці ОСОБА_7 (дружина померлого), ОСОБА_10 (батько померлого), ОСОБА_9 (мати померлого) відмовилися від прийняття спадщини на користь дітей померлого - ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , та що законні представники неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_2 з заявою про прийняття спадщини або з заявою про відмову від спадщини до нотаріуса не зверталися.

На запит банку від 24.06.2016 року приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Філіпов М.М. також підтвердив, що законні представники неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_2 з заявою про прийняття спадщини або з заявою про відмову від спадщини до нотаріуса не звертатися.

З листа Головного територіального управління юстиції у Рівненської області від 30.11.2016 року за №5141/9283-0-16-16/05, вбачається, що приватним нотаріусом 30.11.2016 року за вих. №43/01-24 надіслано повідомлення для законного представника ОСОБА_7 про існування претензії ПАТ «УкрСиббанк» про наявність кредиторської заборгованості в порядку ст. 1282 ЦК України.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державному реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 07.03.2017 року №81959731 вбачається, що право власності на іпотечну квартиру не зареєстроване за спадкоємцями, квартира перебуває під забороною та іпотекою АКІБ «УкрСиббанк».

Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині другій статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Підстави припинення зобов`язання передбачені статтями 599, 601, 604, 609 ЦК України, зокрема стаття 559 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавецем може бути боржник або інша особа - майновий поручитель.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

Спадкування, перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України), є підставою для універсального правонаступництва у цивільних правовідносинах. У такому разі відбувається зміна суб`єктного складу у правовідношенні, тобто цивільні правовідносини існують безперервно, не припиняючись, відбувається лише заміна одного із їх учасників.

Основною метою універсального правонаступництва є збереження стабільності цивільного обороту за допомогою забезпечення заміни третіми особами тієї особи, яка вибула зі складу учасників цивільного обороту.

За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Законодавством визначено, що у подібних випадках не відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.

Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовилися від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

Так, малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених ч.2-4 ст. 1273 ЦК України. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частини 4-5 статті 1268 ЦК України). Частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах (ст.. 1226 ЦК України).

Законодавець зберігає за кредитором право вимоги у разі смерті боржника. У такому випадку відбувається правонаступництво, яке є транслятивним, тобто таким, що переносить права та обов`язки первісного боржника на нового боржника.

Право на захист є складовою будь-якого суб`єктивного права. Визнавши за особою певне цивільне право, законодавець тим самим визнає за кредитором право вимагати надання захисту, у тому числі й у судовому порядку.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 1282 ЦК України вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. Наведене дає підстави для висновку, що у Кодексі визнається право кредитора на вимогу до спадкоємців.

У ЦК України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців.

Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.

Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов`язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Зокрема, за правилом частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців в межах вартості отриманої спадщини є справедливим стосовно до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.

Як встановлено судом, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 спадщину отримали його діти ОСОБА_6 та ОСОБА_2 .

Згідно з частиною другою статті 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18), оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.

Поняття «строк пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» не є тотожним поняттю «позовна давність». Так, у частині четвертій статті 1281 ЦК України визначено наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред`явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті. Іншими є правові наслідки, що передбачені у частині четвертій статті 267 ЦК України, за якою сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, тобто у наданні судового захисту порушеному цивільному праву.

Визначені у статті 1281 ЦК України строки пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними за своєю правовою природою та наслідками строками. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права. Натомість сплив позовної давності не виключає наявність у кредитора права вимоги та є підставою для відмови у позові за умови, якщо про застосування позовної давності у суді заявила одна зі сторін та відсутні поважні причини пропущення позовної давності.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Станом на момент смерті позичальника ОСОБА_8 заборгованості за ним не було, це визнав представник позивача в судовому засіданні.

Суд врахував, що ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до нотаріальної контори з листом-претензією у листопада 2011 року; Банку було відомо що майновими поручителями за договором іпотеки на той час були ОСОБА_9 , ОСОБА_9 .

Також, сам позивач долучає до матеріалів справи лист приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Філатова М.М. від 05.11.2015 року вих. №38/01-24, яким ПАТ «УкрСиббанк» повідомили, що після смерті основного боржника 11 жовтня 2011 року заведено спадкову справу щодо майна ОСОБА_8 спадкоємцями якого є дружина померлого ОСОБА_7 (дружина померлого), ОСОБА_10 (батько померлого), ОСОБА_9 (мати померлого) від прийняття спадщини відмовилися на користь дітей померлого - ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , та що законні представники неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_2 з заявою про прийняття спадщини або з заявою про відмову від спадщини до нотаріуса не зверталися.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що початок перебігу позовної давності пов`язується з моментом повідомлення кредитора нотаріусом про коло спадкоємців. Банк не був позбавлений реальної можливості виявляти розумну обачність та професіоналізм і цікавитися рухом спадкової справи, направляти відповідні звернення до нотаріуса з метою з`ясування кола спадкоємців боржника, проте таких дій банк протягом 4 років після пред`явлення претензії не вчиняв.

Суд враховує поведінку банку, який не виявляв розумної зацікавленості у забезпеченні своїх прав та охороні інтересів, не вживав будь-яких розумно очікуваних дій задля з`ясування кола спадкоємців, а також не скористався своїм процесуальним правом подати обґрунтовану заяву про визнання поважними причин пропуску позовної давності.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (§ 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; § 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він в силу об`єктивних причин не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше (правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 22 лютого 2017 року у справі № 6-17цс17).

Як вбачається із матеріалів справи, після смерті позичальника його спадкоємці звертались до банку з повідомлення про його смерть в 2011 році, однак банк пред`явив позов лише 26 травня 2017 року.

На підставі викладено, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки позивач звернувся до суду з позовом поза межами позовної давності.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 258, 259, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: орган опіки виконавчого комітету Рівненської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Позивач - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», місце знаходження: 04070, м.Київ, вул.. Андріївська, буд.2/12, адреса для листування: 79026, м.Львів, вул.. У.Самчука, 26/1, код ЄДРПОУ 09807750.

Відповідач - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_6 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_7 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків _________________________.

Третя особа, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: орган опіки виконавчого комітету Рівненської міської ради, місце знаходження: 33000, м.Рівне. вул.. Поштова, буд.2, код ЄДРПОУ 25675397.

Повний текст рішення виготовлено 15 липня 2021 року.

Суддя Харечко С.П.