Оріхівський районний суд Запорізької області

Справа № 323/1211/21

номер провадження 1-кп/323/195/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.07.2021 року                                                                                                  м. Оріхів

Оріхівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючої судді  -                                                                Гуцал О.П.

при секретарі -                                                                          Чубир Ю.О.

за участю прокурора - Ілієнка Д.В.

захисника - Кошеля І.В.

обвинуваченого - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до ЄРДР під № 12021082310000131 та № 12021082310000139 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гуляйполе Запорізької області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 03.03.2004 року Оріхівським районним судом Запорізької області  за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки;

- 03.07.2008  року Оріхівським районним судом Запорізької області за ч.3 ст.185, ч.2 ст.309, ч.2 ст.315, ч.1 ст.317, ч.2 ст.15, ч.1 ст.152, ст.297 КК України до 5 років позбавлення волі;

- 11.11.2008 року Оріхівським районним судом Запорізької області за ч.2 ст.185, ст.71КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 24.05.2013 року по відбуттю строку покарання;

- 22.09.2014 року Оріхівським районним судом Запорізької області  за ч. 2 ст. 186, ч.1 ст.304 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки. Ухвалою Оріхівського районного суду Запорізької області від 04.01.2016 року скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлено для відбування покарання в місця позбавлення волі. 02.12.2019 року звільнений умовно-достроково на невідбутий строк 4 місяці 16 днів,

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , будучи раніше судимим за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 304 КК України (судимість у встановленому законом порядку не знята та не погашена), на шлях виправлення не став та знову вчинив умисні корисливі злочини при наступних обставинах.

08 лютого 2021 року приблизно о 18-00 годині ОСОБА_1 , діючи з корисливих мотивів, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, перебуваючи в будинку АДРЕСА_2 , в якому він тимчасово проживав зі згоди потерпілої на прохання її доньки ОСОБА_2 , скориставшись тим, що за його діями не спостерігають сторонні особи, з житлової кімнати вказаного будинку таємно викрав цифровий приймач марки «GRUNHELM GT 2 HD-020», вартість якого складає 386,88 грн., що належить ОСОБА_3 . Після чого разом із викраденим майном покинув будинок за вказаною адресою і в подальшому розпорядився ним на власний розсуд, тобто таємно викрав його, спричинивши потерпілій майнову шкоду на зазначену суму.

Крім цього, 04 травня 2021 року приблизно о 12-00 годині ОСОБА_1 , діючи з корисливих мотивів, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, знаходячись за адресою: АДРЕСА_3 , скориставшись тим, що за його діями не спостерігають сторонні особи, таємно викрав штикову частину лопати вартістю 100 грн., кувалду вартістю 200 грн., металевий лом вартістю 180 грн., на загальну суму 480 грн., що належить ОСОБА_4 . Після чого разом із викраденим майном покинув будинок за вказаною адресою і в подальшому розпорядився ним на власний розсуд, тобто таємно викрав його, спричинивши потерпілому майнову шкоду на зазначену суму.

Судовий розгляд проведено в межах обвинувачення відповідно до ч.1 ст. 337 КПК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 , не оспорюючи час, місце, спосіб, мотив і мету, форму вини за кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.2 ст.185 КК України повністю визнав себе винуватим, щиро розкаявся та пояснив, що він працював у потерпілого ОСОБА_4 . Прийшовши в травні 2021 року до потерпілого, він побачив інструмент, який потерпілий залишив йому для роботи, а саме частину лопати, кувалду та лом. Він вирішив викрасти цей інструмент, поки ніхто не бачить. Викравши вказані інструменти, він їх продав, а виручені кошти витратив на свої потреби. У скоєному щиро кається, жаліє, що так сталося.

Крім цього, обвинувачений зазначив, що частково визнає свою провину за ч.3 ст.185 КК України, пояснивши, що він тимчасово проживав в будинку потерпілої та мав доступ до нього. В день крадіжки, завівши дітей до будинку, він дивився телевізор, та в цей момент у нього виник умисел на таємне викрадення цифрового приймача. Взявши цей приймач, він вийшов з будинку та продав його за 100,00 грн., які витратив на свій розсуд. Вважає, що його дії слід кваліфікувати за ч.2 ст.185 КК України.

Потерпілий ОСОБА_4 надав суду заяву про розгляд справи без його участі, претензії до обвинуваченого відсутні, з приводу покарання покладається на розсуд суду.

Показання обвинуваченого з приводу обвинувачення за ч.2 ст.185 КК України за епізодом від 04.05.2021 року відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи в частині обвинувачення за ч.2 ст.185 КК України і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин в частині обвинувачення за ч.2 ст.185 КК України із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого та дослідженням висновку експерта №1775/21 від 25.05.2021 року щодо вартості викраденого майна.

В частині обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України досліджено наступні докази:

- проведено допит потерпілої ОСОБА_3 , яка суду пояснила, що обвинувачений є співмешканцем її доньки. З обвинуваченим у неї наявні неприязні відносини. Донька просила її постійно пустити в будинок обвинуваченого. Взимку він проживав в її будинку, а влітку він проживав в сараї. Вона часто виганяла його з будинку, але донька його жаліла та просила пустити знову. Інколи він допомагав до господарству та кормив її чоловіка, який тяжко хворіє. З приводу покарання покладається на розсуд суду;

- проведено допит свідка ОСОБА_2 , яка суду пояснила, що вона проживає у своєї матері ОСОБА_3 . Обвинувачений є її співмешканцем. Вона домовилася з матір`ю про тимчасове проживання обвинуваченого в будинку матері, але інколи мати його виганяла, але потім вона знову його пускала в будинок. В день крадіжки обвинувачений проживав в будинку матері, так як це була ОСОБА_5 . Влітку його виганяли з будинку і він жив у сараї;

- досліджено висновок експерта №1557/21 від 14.05.2021 року щодо вартості викраденого цифрового приймача марки «GRUNHELM GT 2 HD-020», вартість якого складає 386,88 грн.

Разом з цим, вирішуючи питання про правильність кваліфікації вчиненого ОСОБА_1 діяння за епізодом від 08.02.2021 року, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК України.

За змістом ч. 3 ст. 185 КК України, нею передбачена кримінальна відповідальність, зокрема, за крадіжку, поєднану з проникненням у житло.

Згідно до п.22 Постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище слід розуміти незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища.

Вирішуючи питання про наявність у діях винної особи названої кваліфікуючої ознаки суди повинні з`ясовувати, з якою метою особа опинилась у житлі, іншому приміщенні чи сховищі та коли саме в неї виник умисел на заволодіння майном. Викрадення майна не можна розглядати за ознакою проникнення в житло або інше приміщення чи сховище, якщо умисел на викрадення майна у особи виник під час перебування в цьому приміщенні.

Із фактичних обставин, встановлених судом у даній справі, видно, що потерпіла ОСОБА_3 фактично надавала дозвіл на проживання обвинуваченого у своєму будинку взимку, але інколи у них виникали конфлікти з приводу поведінки обвинуваченого. Вказане підтверджується як показаннями потерпілої ОСОБА_3 , так і свідка ОСОБА_2 .

Крім цього, з пояснень обвинуваченого видно, що умисел на викрадення майна потерпілої у нього виник під час знаходження в її будинку, після того як він завів дітей з вулиці до будинку та став дивитися телевізор.

Стороною обвинувачення не надано доказів на підтвердження виникнення умислу на таємне викрадення майна до входження обвинуваченого до будинку потерпілої ОСОБА_3 , а також відсутності дозволу потерпілої або її доньки на знаходження обвинуваченого в будинку.

Покази обвинуваченого та потерпілої щодо обставин проживання обвинуваченого в будинку потерпілої фактично один одному не суперечать.

Тим більше, навіть в обвинуваченому акті фактичну адресу обвинуваченого зазначено: АДРЕСА_2 , тобто адресу будинку потерпілої, звідки було здійснено крадіжку.

Кримінальний процесуальний закон передбачає, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Статтею 8 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно до ч.4 ст.17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

За таких обставин, враховуючи встановлений судом характер дій ОСОБА_1 щодо заволодіння чужим майном, нормативне тлумачення положень частини третьої статті 185 КК і зіставлення ознак складу цього правопорушення з конкретним змістом фактичних обставин справи, дії ОСОБА_1 повинні кваліфікуватися за частиною другою статті 185 КК.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 кваліфікуючої ознаки крадіжки – проникнення у житло.

Як наслідок, діяння ОСОБА_1 не може бути кваліфіковане за ч. 3 ст. 185 КК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 337 КПК України, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Враховуючи встановлені під час судового розгляду обставини, суд вважає, що діяння ОСОБА_1 слід перекваліфікувати з ч. 3 ст. 185 КК України на ч. 2 ст. 185 КК України.

Враховуючи те, що санкція ч. 2 ст. 185 КК України є менш суворою за санкцію ч. 3 ст. 185 КК України, така перекваліфікація буде відповідати умовам, передбаченим ст. 337 КПК України та не буде порушувати прав обвинуваченого на захист.

За таких обставин суд вважає доведеним пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення та кваліфікує дії останнього за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд враховує:

-ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які у відповідності до ст.12 КК України є нетяжкими злочинами;

-характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених діянь;

-дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий та відбував покарання у вигляді позбавлення волі, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується формально, не працевлаштований, знаходиться у цивільному шлюбі;

-обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 , суд визнає його щире каяття та визнання вини;

-обставини, що обтяжують покарання – рецидив злочинів.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Ефективність покарання визначається тим, наскільки воно є законним, обґрунтованим і справедливим. Правильне призначення покарання є не тільки важливим засобом боротьби зі злочинністю, а й запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими та іншими особами.

З урахуванням обставин справи та обставин, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що обвинувачений свідомо нехтує правилами, встановленими в суспільстві, що дає суду підстави для призначення ОСОБА_1 покарання у вигляді обмеження волі в межах санкції інкримінованої статті, оскільки більш м`яке покарання буде недостатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Виправлення ОСОБА_1 без обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства, так як встановлено, що обвинувачений не працює, не має стабільного джерела доходів, вчинив злочин через менш як два роки після звільнення з місць позбавлення волі. Зазначені негативні криміногенні фактори впливають на небезпеку вчинення ОСОБА_1 повторного кримінального правопорушення та виключають передбачену ст. 75 КК України можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, як підставу для звільнення від відбування покарання.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Долю речових доказів по справі необхідно вирішити відповідно до положень ст.100 КПК України.      

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 369, 373, 374, 376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1   обчислювати з моменту фактичного затримання, тобто з 20.05.2021 року, зарахувавши  до строку відбування покарання відповідно до вимог ст. 72 КК України,  період перебування під вартою з розрахунку один день тримання під вартою за два дні обмеження волі в період з 20.05.2021 року до набрання даним вироком законної сили.

Направити ОСОБА_1 до місця відбування покарання у порядку, встановленому для осіб, засуджених до позбавлення волі.

Речові докази:

– штикову частину лопати, кувалду, металевий лом – повернути потерпілому ОСОБА_4 , та зняти з вказаних речей накладений арешт;

- цифровий приймач марки «GRUNHELM GT 2 HD-020», блок живлення, дистанційний пульт та кабелі до приймача - повернути потерпілій ОСОБА_3 та зняти з вказаних речей накладений арешт.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Оріхівський районний суд Запорізької області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя:                                                     О.П. Гуцал