СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2021 р. Справа № 905/421/21

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу позивача - Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (вх. №1493Д/1) на рішення господарського суду Донецької області від 20 квітня 2021 року (суддя Аксьонова К.І., повний текст складено 20.04.2021 року) у справі №905/421/21

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця", м. Дніпро, Дніпропетровська область

до Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1", м.Вугледар, Донецька область,

про стягнення штрафу у розмірі 44195,00грн,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Акціонерне товариство "Українська залізниця", м. Київ, в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця", м. Дніпро, Дніпропетровська область, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1", м.Вугледар, Донецька область про стягнення штрафу у розмірі 44195,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неправильне зазначення відповідачем маси відправленого вантажу за накладною №550301977 від 23.08.2020, що підтверджується комерційним актом №463003/64 від 26.08.2020.

Рішенням господарського суду Донецької області від 20 квітня 2021 року (суддя Аксьонова К.І., повний текст складено 20.04.2021 року) у справі №905/421/21 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач - Акціонерне товариство "Українська залізниця", м. Київ, в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернувся до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд у складі, визначеному автоматизованою системою, перевіривши відповідність матеріалів апеляційної скарги вимогам процесуального закону, встановив, що матеріали апеляційної скарги відповідають вимогам закону, що є підставою для відкриття апеляційного провадження.

При цьому, суд зазначає, що ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи, що ціна позову в даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом було попереджено сторони, що апеляційна скарга буде розглянута за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи - за відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом).

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Вантажовідправником, Державним підприємством "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1", 23.08.2020 року зі станції Південнодонбаської Донецької залізниці на станцію призначення Світлодарське Донецької залізниці було направлено за залізничною накладною №50301977 вантаж - вугілля кам`яне, не поіменоване в алфавіті, поверхня вантажу нижча рівня бортів вагону, вантаж промаркований повздовжньою смугою жовтого кольору 200мм по всій довжині вагону (вантажоодержувач - Вуглегірська ТЕС).

При оформлені залізничної накладної №50301977 у вагоні №66923756 відповідачем вказано масу нетто 59300кг; вантаж у вагон завантажено вантажовідправником.

Як свідчить розділ 26 накладної №50301977 маса вантажу визначена на вагонних вагах (200т) заводський номер №0047.

На перегоні ст. Пологи Придніпровської залізниці 26.08.2020 складено акт загальної форми №1324/1П, вагон №66923756 подано на переважування.

На станції Пологи Придніпровської залізниці 26.08.2020 складено акт загальної форми №22855, відповідно до якого у вагоні №6923756 встановлена комерційна несправність (код - 9290000-0) недовантаження. У вказаному акті також зазначено, що при переважуванні фактична маса брутто вагона склала - 78020кг, тара вагона з ПД 21900кг, нетто за ПД 59300кг, фактична маса вантажу нетто 56120, що менше документу на 3180кг; люка зачинені, течі вантажу немає.

Обставини, які зумовили складання вказаних актів загальної форми також зафіксовано в книзі телеграм станції Пологи Придніпровської залізниці.

Як зазначає позивач та встановлено судом в оскаржуваному рішенні, невідповідність фактичної маси вантажу у вагоні №6923756 з масою вантажу, яка зазначена у накладній №50301977, засвідчено комерційним актом №463003/64, складеним 26.08.2020.

У даному акті зазначено, що при проведенні контрольного зважування вагону №6923756 у присутності начальника станції Чистова В.Є., начальника вантажного району Прокопенка Л.О., приймальника поїздів Стручаліна І.Ю. СК Пологи стрілок Бадло О.В. , на справних вагонних 150тн електронних вагах ст. Пологи заводський №89, що пройшли держповірку 04.06.2020 виявилось у вагоні №6923756: вага брутто - 78020кг, тара вагона з перевізного документа - 21900кг, маса вантажу нетто за перевізним документом - 59300кг, фактична маса вантажу нетто 56120кг, що менше документа на 3180кг; навантаження навалом, потоптаний; вантаж маркований повздовжньою смугою жовтого кольору, маркування слабо виражене, в перевізному документі маркування значиться; розвантажувальні люка зачинені на запірний механізм, перекосу кузова немає, люка закриті; вагон у технічному стані справний; дано оперативне повідомлення.

Комерційний акт від 26.08.2020 №463003/64 попутної станції Пологи Придніпровської залізниці було зареєстровано на станції призначення Світлодарське Донецької залізниці під №463003/64/160.

Вказані обставини щодо невідповідності зазначених відповідачем даних маси вантажу стали підставою для нарахування штрафу та звернення позивача з даним позовом до суду.

Господарський суд першої інстанції, при винесенні рішення виходив з наступного.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За змістом ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Укладення договору перевезення вантажу відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України підтверджується складанням транспортної накладної.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

Згідно із ст. 22 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених Правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів (ст. 23 Статуту залізниць України).

Відповідно до п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил. У разі пред`явлення вантажу до перевезення навалом, насипом або наливом у графу 20 "Найменування вантажу" вноситься відмітка "навалом", "насипом" або "наливом".

У додатку 3 до цих Правил встановлено, що графа "маса вантажу, визначена відправником" заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Вказуються маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом); у графі "спосіб визначення маси" зазначається спосіб визначення маси вантажу (на вагах, за стандартом, за трафаретом, за обміром, за розрахунками, умовно), тип ваг (товарні, вагонні, елеваторні тощо), їх вантажопідйомність та ким було визначено масу вантажу (залізницею/відправником); у графі "ким завантажено вантаж у вагон (контейнер)" зазначається: відправником або залізницею; у графі "правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника засвідчує правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. В електронній накладній накладається електронний цифровий підпис відправника.

Пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів визначено, що представник відправника у графі 55 накладної "Правильність внесених відомостей підтверджую" вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.

Відповідно до п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Господарським судом встановлено, що правильність внесених до накладної №50301977 відомостей, як це передбачено пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів, в тому числі щодо маси вантажу, своїм підписом підтвердив представник відправника помічник начальника дільниці Коваленко Наталя Миколаївна, а саме у вагоні №6923756 маса вантажу 59300кг.

Згідно із ст. 52 Статуту залізниць України залізниця зобов`язана на вимогу вантажоотримувача перевірити масу, кількість місць і стан вантажу.

Відповідно до ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).

Згідно з ст.105 Статуту залізниць України залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Частиною 1 ст.26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами.

З наведеними приписами кореспондуються положення ст.129 Статуту залізниць України, якими визначено, що обставини, які можуть бути підставою для застосування матеріальної відповідальності за порушення, допущені під час перевезення вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

За змістом вищенаведених положень залізничні перевезення оформляються накладною як обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, що укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача та супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. Законодавцем встановлено матеріальну відповідальність вантажовідправника за пред`явлення до перевезення вантажу з неправильним зазначенням його маси у накладній та її невідповідності фактичній масі вантажу, який надійшов до станції призначення, у вигляді штрафу в розмірі п`ятикратної провізної плати за все перевезення.

Отже допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, в розумінні ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України, є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею.

Як уже зазначалось вище, по проходженні вантажу через попутну станцію Пологи Придніпровської залізниці було виявлено невідповідність фактичної маси вантажу у вищезазначеному вагоні з масою вантажу, про що складено комерційний акт від 26.08.2020 №463003/64.

Відповідно до п. 10 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, зі змінами, внесеними відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 року №138, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Судом у рішенні встановлено, що комерційний акт від 26.08.2020 №463003/64 складений та підписаний начальником станції Чистовим В.Є., комерційним агентом Чубарем С.В., начальником вантажного району Прокопенко Л.О. - уповноваженими працівниками залізниці в порядку п. 10 Правил складання актів, а отже вважається таким, що складений з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Зважування маси вантажу у вагоні №6923756 на попутній станції Пологи Придніпровської залізниці здійснювалось на вагонних 150тн електронних вагах ст. Пологи заводський №89, що пройшли держповірку 04.06.2020, а отже, станом на дату складання комерційного акту від 26.08.2020 №463003/64 засіб вимірювальної техніки був повірений належним чином.

Відповідач посилається на те, що переважування вантажу на станції Пологи Придніпровської залізниці здійснювалось на 150т вагах без урахування похибок та вивантаження вугілля з вагонів, а різниця в масі вантажу виведена в результаті простих арифметичних дій; у той час, як відповідачем зважування спірного вантажу здійснювалось на 200 т вагонних вагах, які є справними та пройшли державну повірку. Проте, таке твердження відповідача судом не взято до уваги з огляду на таке.

Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Відповідно до ст.13 Статуту залізниць України для зважування вантажів, багажу і вантажобагажу (товаробагажу) використовуються вагонні, вантажні, елеваторні та інші ваги.

Відповідно до п.22 Правил видачі вантажів перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення.

Отже вказана умова щодо видачі вантажів не містить імперативного припису щодо перевірки маси вантажу саме таким способом, яким остання визначалась на станції відправлення.

Порядок та способи визначення маси вантажу наведено у Правилах приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 кореспондується зі статтею 37 Статуту залізниць України.

Згідно з п.п.5, 7 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом №644 від 21.11.2000 Міністерства транспорту України,

9.09.2008 Президії Вищого господарського суду України "Про внесення змін та доповне до розрахункових способів визначення маси вантажу належать: за трафаретом (підсумовування маси вантажу, зазначеної на кожному вантажному місці), за стандартом (множення суми стандартної маси вантажного місця на кількість місць вантажу), за заміром висоти наливу (з подальшим визначенням густини та об`єму вантажу за таблицею калібрування цистерн, розробленою заводом - виробником цистерни). За домовленістю відправника, залізниці та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси вантажу. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов`язаний зазначити в накладній. Маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Допускається використання інших типів ваг, крім вагонних, за умови їх відповідності вимогам законодавства про метрологію.

Зважування на вагонних вагах є одним із передбачених Правилами способів визначення маси вантажу. При цьому, саме зважування є найбільш точним способом визначення маси вантажу, що зазначено в п. 3.18 №04-5/601 від 2нь до роз`яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 №04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею".

Можливість визначення маси певних вантажів умовно не виключає можливість її визначення шляхом зважування. Вантажовідправник у такому разі має можливість обирати той чи інший спосіб визначення маси на власний розсуд. Разом з тим, залізниця, користуючись правом, передбаченим статтею 24 Статуту, під час перевірки на станціях не позбавлена права обрати для цього зручний для себе та більш точний спосіб.

Як вбачається з графи 26 накладної за спірним перевезенням вантажовідправник-відповідач визначав масу вантажу у вагоні способом зважування на вагах, тобто таким же самим способом, як і залізниця на станції призначення.

Крім того у п.4 Правил складання актів у разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем. Згідно з п.6 Правил складання актів у разі визначення маси на вагонних вагах зазначаються маса брутто, тари (з бруса або перевірена) вагона та нетто вантажу.

Місцевий господарський суд спростовує позицію відповідача щодо неправомірності здійснення зважування без зважування тари (вагони) без вантажу, вага якої не завжди відповідає маркуванню на вагонах, суд не приймає, оскільки вказані вище норми та правила не встановлюють вимог щодо обов`язковості здійснення працівниками залізниці зважування тари вагона без вантажу при складанні комерційного акта.

Відповідач посилається на те, що відповідно до п. 3.4 Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, результати зважування на електронних ЗВВТ повинні видаватися у друкованому вигляді, для чого конструкція вагопроцесора має передбачати можливість підключення до нього друкувального пристрою, а з протоколу зважування вагонів від 26.08.2020 вбачається, що відповідні дані до нього вносились шляхом вписування вручну номерів вагонів та маси вантажу.

Водночас п.3.5 вказаної інструкції встановлено, що у ЗВВТ для статичного зважування, прийнятих в експлуатацію до набрання чинності цією Інструкцією, допускається відсутність друкувального пристрою.

Оскільки інструкцію затверджено наказом №442 від 31.07.2012, а ЗВВТ залізниці, на яких здійснювалось контрольне зважування вантажу на станції Пологи, прийнято до експлуатації 26.10.2007, що підтверджується копією технічного паспорту ЗВВТ, у цьому випадку результати зважування можуть бути зафіксовані за відсутності друкувального пристрою згідно з наведеними вище приписами Інструкції. Разом з цим чинним законодавством не передбачено надання до протоколу зважування вагонів фотофіксація вагонів.

Разом з цим п.12 Правил складання актів встановлено, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі "Є" комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: "Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено". Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається. При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.

Комерційний акт від 26.08.2020 №463003/64 попутної станції Пологи Придніпровської залізниці було зареєстровано на станції призначення Світлодарське Донецької залізниці під №463003/64/160.

Враховуючи положення п.12 Правил складання актів, станцією призначення Світлодарське Донецької залізниці в розділі "Є" комерційного акту від 26.08.2020 №463003/64/160 зроблено відмітку "Під час перевірки вантажу різниці проти цього акта не виявлено", оскільки зважування вантажу відбувалось на попутній станції.

Нормами чинного законодавства не передбачено, що відомості, внесені в розділ "Є" комерційного акту, мають підтверджуватися іншими документами про перевірку ваги.

Таким чином комерційний акт від 26.08.2020 №463003/64 за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правилам складання актів, а тому приймається судом в якості належного доказу на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, фактичній масі вантажу.

Згідно із ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 118 Статуту залізниць України за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

У накладній №50301977 зазначено, що провізна плата за вагон зі станції Південнодонбаська Донецької залізниці до станції Світлодарське Донецької залізниці у вагоні №66923756 становить 8839 грн.

Суд першої інстанції, перевірив наданий позивачем розрахунок плати за користування вагонами у розмірі 44195,00 грн і дійшов висновку про його обґрунтованість.

Однак, враховуючий надане відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції клопотання про застосування строку позовної давності, встановленого ч. 5 ст.315 Господарського кодексу України та ст.137 Статуту залізниць України, задовольнив його і відмовив у задоволення позову у зв`язку зі спливом позовної давності.

Позивач вважає, що строк позовної давності ним пропущено не було і у апеляційній скарзі АТзазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої распіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2» установлено карантин з 12.03.2020 на усій території України.

В свою чергу, 30.03.2020 був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)» №540-ІХ (набрав чинності 02.04.2020), згідно з яким були внесені зміни у відповідні нормативно-правові акти щодо продовження строків, зокрема, строку, визначеного статтею 257 ЦК України під час дії карантину на території України, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби.

Постановою Кабінету Міністрів України №104 від 17.02.2021 Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України крім іншого постановлено: У постанові Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, у пункті 1 цифри і слово 28 лютого замінити цифрами і словом 30 квітня . Який подовжено Постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2021 року №405 до 30 червня 2021 року.

Таким чином, позивач зазначає, що Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби СОVID-19, встановлено на території України карантин до 30.06.2021. За таких обставин, як стверджує позивач, строк позовної давності було подовжено на строк дії карантинних обмежень, що у свою чергу підтверджує відсутність факту його спливу.

Спростовуючи наведені апелянтом твердження, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Згідно ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Статтею 137 Статуту передбачено, що позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється:

а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п`ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу;

б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Вказане положення пов`язує шестимісячний термін для пред`явлення перевізником позову саме з моментом настання події, що є підставою для подання позову.

За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Подією, що стала підставою для подання позову є неправильне зазначення маси вантажу в залізничній накладній, що підтверджується комерційним актом №463003/64 від 26.08.2020 ГУ-22. Саме з дати складання комерційного акту починається перебіг строку позовної давності, а отже шестимісячний термін для пред`явлення позовних вимог з урахуванням ст. 254 Цивільного кодексу України сплинув 26.02.2021.

Проте, позивач звернувся до суду з даним позовом лише 04.03.2021.

Отже, строк позовної давності, встановлений ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України та ст. 137 Статуту залізниць України за вимогами позивача про стягнення штрафу у розмірі 44195,00грн є таким, що пропущеним.

За приписами ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є самостійною підставою для відмови у позові.

За змістом положень статті 267 Цивільного кодексу України якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу.

Проте, судова колегія зазначає, що матеріали справи не містять належних та переконливих доказів наявності обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску позивачем позовної давності.

Оскільки відповідачем у справі заявлено про застосування строку позовної давності, і судом встановлено, що станом на дату звернення позивача з позовом до суду строк позовної давності за вимогами про стягнення штрафу у розмірі 44195,00 грн, є таким, що сплинув, зазначена обставина є підставою для відмови у задоволенні позову.

За змістом статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у контексті Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії").

При цьому, суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. Можливість відновлення строку позовної давності пов`язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Доводи скаржника щодо введення карантину та запровадження дистанційної роботи працівників товариства не можуть бути розцінені судом як поважними чи як непереборними обставинами, оскільки викладені доводи зводяться до внутрішньої організації роботи самого скаржника, адже можливість вчасного звернення з позовом залежала виключно від волевиявлення самого скаржника. Доказів на підтвердження наведених скаржником підстав неможливості звернутися з позовом в межах встановленого строку, та які б підтверджували наявність особливих та непереборних обставин, що перешкодили зверненню в передбачені процесуальним законодавством строки до матеріалів скарги не надано. Таким чином, як органи державної влади, так і суб`єкти господарювання та громадяни поставлені законом у рівні умови, у зв`язку з чим вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним господарюючим суб`єктам перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

З викладеного вбачається, що пропуск строку на звернення з позовною заявою залежав не від об`єктивних причин, а від суб`єктивних чинників, які особа, що звернулась із апеляційною скаргою, могла і повинна була уникнути.

Отже, судова колегія підтримує висновок суду попередньої інстанції про відмову у задоволенні позову у зв`язку зі спливом строку позовної давності, твердження позивача, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують законність і обґрунтованість висновків господарського суду.

Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76 - 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, позивачем всупереч вищенаведених норм права, не було подано доказів, які б підтвердили факти, викладені в апеляційній скарзі, а наведені доводи не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що наведені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, тому колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги та залишення без змін рішення господарського суду Донецької області.

Отже, в силу приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 129, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" на рішення Господарського суду Донецької області від 20 квітня 2021 року у справі №905/421/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 20 квітня 2021 року у справі №905/421/21 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 19.07.2021 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Хачатрян В.С.