Справа №-6-3/2007 рік
УХВАЛА
13.03.2007 року м.Василівка
Василівський районний суд Запорізької області у складі:
Головуючого судді Ю.А.Степаненко
при секретарі М.О.Васюковій
разглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою:
ОСОБА_1, зацікавлена особа : ОСОБА_2 на дії (бездіяльність) Державної виконавчої служби у Василівському районі Запорізької області,-
ВСТАНОВИВ:
У скарзі ОСОБА_1 вказує, що на виконанні Державної виконавчої служби у Василівському районі Запорізької області знаходиться виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-893 виданого 18.02.2002 року Василівським районним судом Запорізької області про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 на утримання дитини: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліментів у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з 07.02.2002 року та до досягнення повноліття дитини.
25.022002 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий лист № 2-893 виданий 18.02.2002 року Василівським районним судом Запорізької області знаходився в управлінні Пенсійного Фонду України у Василівському районі Запорізької області, згідно якого проводилися утримання з його пенсії до повноліття сина ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2, після чого виконавчий лист було повернуто до відділу державної виконавчої служби з відміткою про повне утримання та відсутність заборгованості.
2003 року син ОСОБА_3 досяг повноліття, але виконавча служба у Василівському районі, ігноруючи вимогами п. б ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», якими передбачено що виконавче провадження підлягає закінченню у зв'язку із закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення, тобто стягнення аліментів, продовжує проводити виконавчі дії по примусовому виконанні виконавчого листа № 2-893 виданого 18.02.2002 року Василівським районним судом Запорізької області.
2004 року державний виконавець Супрун В.В. звернувся до Василівського районного суду Запорізької області з надуманих міркувань з проханням змінити спосіб і порядок виконання виконавчого листа, звернувши стягнення на належне йому майно. Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 23.03.2004 року в задоволенні подання було відмовлено.
27.07.2004 року державним виконавцем Бойчуном О.Д. було винесено постанову про арешт майна та заборону його відчуження.
07.12.2004 року державним виконавцем Самойленко Н.В. до управління Пенсійного Фонду України у Василівському районі Запорізької області направлено виконавчий листа № 2-893 виданий 18.02.2002 року Василівським районним судом Запорізької області та розпорядження для утримання з його пенсії, як боржника, заборгованості по аліментам у розмірі 15014 гривень 55 копійок.
17.04.2006 року державним виконавцем Самойленко Н.В. складено акт опису й арешту майна, яким описано його майно та житловий будинок, розташований за адресою: Запорізька область, м. Василівна, АДРЕСА_1.
У листопаді та грудні місяці 2006 року його неодноразово викликала державний виконавець Карнаух І.С. та погрожувала продати будинок, якщо він не сплаче заборгованість по аліментам.
На його звернення щодо правомірності подальшого виконання даного рішення суду державні виконавці мотивували свої дії тим, що відповідно до ст. 194 Сімейного кодексу України заборгованість по аліментам сплачується незалежно від досягнення дитиною повноліття. Але державні виконавці не беруть до уваги той факт, що Сімейний кодекс України набрав чинності з 01 січня 2004 року, а повноліття син досяг ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто до набрання чинності Сімейного кодексу України.
Відповідно до вимог ст. 58 Конституції України «Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотньої дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи».
Ураховуючи викладене, державні виконавці не мали права застосовувати норми ст. 194 Сімейного кодексу України у зв'язку з тим, що дані норми набрали чинності після повноліття сина та не можуть застосовуватися при виконанні виконавчого листа № 2-893.
2
Відповідно до п. 6 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» державні виконавці державної виконавчої служби у Василівському районі Запорізької області зобов'язані винести постанову про закінчення виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 2-893 виданого 18.02.2002 року Василівським районним судом Запорізької області про стягнення з нього аліментів.
При проведенні виконавчих дій державний виконавець зобов'язаний чітко виконувати права та обов'язки, які передбачені ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: «здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом».
У рішенні суду встановлено, що стягнення проводиться до повноліття дитини, тобто державний виконавець не має законних прав проводити стягнення після досягнення повноліття дитини за даним рішенням суду.
Зазначені дії та бездіяльність державних виконавців державної виконавчої служби у Василівському районі Запорізької області призвели до того, що були грубо порушенні його права та законні інтереси.
На підставі викладеного, ОСОБА_1. просить суд визнати всі дії (бездіяльність) державних виконавців державної виконавчої служби у Василівському районі Запорізької області, які були вчинені щодо виконання виконавчого листа № 2-893 виданого 18.02.2002 року Василівським районним судом Запорізької області після досягнення повноліття його сином ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 - незаконними та зобов'язати державного виконавця Карнаух І.С. державної виконавчої служби у Василівському районі Запорізької області провести виконавчі дії щодо виконання виконавчого листа № 2-893 виданого 18.02.2002 року Василівським районним судом Запорізької області по закінченню виконавчого провадження у зв'язку із закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення, а також стягнути з державної виконавчої служби у Василівському районі Запорізької області на його користь судові витрати.
В судовому засіданні ОСОБА_1. скаргу підтримав з підстав, викладених в ній, а також доповнив, пояснивши, що йому було відомо про існуючу заборгованість по аліментам, але він її не сплатив, так як не згоден з сумою та порядком її нарахування. Крім того, він вважає, що після досягнення сином повноліття, він не зобов'язаний нічого сплачувати на його утримання, оскільки вважає, що з цього часу всі виплати припиняються, а виконавче провадження повинно бути закрито.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1. в особі ОСОБА_4. також скаргу підтримав з підстав, викладених в ній.
В судовому засіданні ОСОБА_2. пояснила, що вважає скаргу необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_1. до теперішнього часу має перед нею заборгованість по аліментам на утримання їх сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, які він повинен був платити у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з 07.02.2002 року та до досягнення повноліття дитини.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2. в особі ОСОБА_5. пояснила, що вважає скаргу необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_1. до теперішнього часу має перед ОСОБА_2. заборгованість по аліментам на утримання їх сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, які він повинен був платити у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з 07.02.2002 року та до досягнення повноліття дитини. Крім того, вона пояснила, що ОСОБА_1. пропустив передбачені законодавством строки звернення до суду зі скаргою.
В судовому засіданні представник Державної виконавчої служби у Василівському районі Запорізької області в особі Карнаух І.С. просить суд відмовити в задоволенні скарги, посилаючись на те, що на сьогоднішній день ОСОБА_1. має перед ОСОБА_2. заборгованість по аліментам на утримання їх сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, які він повинен був платити у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з 07.02.2002 року та до досягнення повноліття дитини. При цьому, аліменти, після досягнення сином повноліття, йому не нараховувалися, а стягується лише існуюча заборгованість, яка виникла у зв"язку з тим, що ОСОБА_1. вчасно не надав виконавцю всі данні про його доходи. Таким чином, виконавче провадження не може бути закрито до повного погашення заборгованості по сплаті аліментів.
Суд, вислухавши пояснення участників процесу, дослідивши матеріали справи, матеріали виконавчого провадження, повно та всебічно з"ясувавши обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, розглянувши надані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв"язок у сукупності, вважає, що вимоги ОСОБА_1. не підлягають задоволенню на підставі слудуючого:
Як було встанокдано в судовому засіданні і як видно із матеріалів справи, 17.02,2002 року Василівським районним судом Запорізької області було видано виконавчий лист № 2-893 про стягнення з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1
3
народження, аліментів у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з 07.02.2002 року та до досягнення повноліття дитини, копія виконавчого листа є в матеріалах справи.
23.04.2002 року державним виконавцем ОСОБА_3. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання вказаного виконавчого листа, копія постанови є в матеріалах справи.
Стягнення аліментів з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2. відбувалося через Управління Пенсійного фонду України у Васшгівському районі, що підтверджується довідками, які є в матеріалах справи.
Крім того, ОСОБА_1. зареєстрований в якості приватного підприємця з 13.10.1998 року, що підтверджується рішенням Василівського р/суду від 10.05.2005 року, копія якого є в матеріалах справи, а тому в розрахунок суми, яка підлягає з нього стягненню в якості аліментів повинні бути враховані його доходи від підприємницької діяльності.
З приводу цих сум ОСОБА_1. звертався зі скаргою до суду, але в задоволенні його скарги було відмовлено, про що свідчить рішення Василівського р/суду від 10.05.2005 року та ухвала Апеляційного суду від 09.08.2005 року, копії яких є в матеріалах справи.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народження син ОСОБА_1. та ОСОБА_2.-ОСОБА_3, досяг повноліття.
Після ІНФОРМАЦІЯ_1 виконавчою службою не нараховувалися поточні платежі аліментів до сплати ОСОБА_1
На момент досягнення сином повноліття, а також на теперішній час у ОСОБА_1. є заборгованість по аліментам перед ОСОБА_2. яка станом на 22.02.2007 року становить 12803,53 грн., що підтверджується довідками, які є в матеріалах справи.
Згідно п.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження», виконанню підлягають, в тому числі й рішення судів у цивільних справах.
Згідно ч.І ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень суду покладається на Державну виконавчу службу.
Права та обов"язки державного виконавця під час виконання рішення суду передбачені в ст.5 Закону, в якій вказано, що державний виконавець зобов "язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Згідно ч.3 ст.7 Закону, дії державного виконавця, його відмова від вчинення певної виконавчої дії, зволікання з вчиненням виконавчих дій, а також відмова у задоволенні заяви про відвід виконавця можуть бути оскаржені особами, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до виконання виконавчих дій у встановленому цим Законом порядку.
Згідно п.1 ч.1 ст.18 Закону, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення суду.
Згідно п.іч.1 ст.18-1 Закону, виконавчим документом є, в тому числі, виконавчий лист, ЩО видається судом на підставі рішення суду.
Згідно ч.1 ст.20 Закону, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.
Згідно ч. 1 ст.21 Закону, виконавчі Мсти пред''явМються до виконання протягом трьох років.
Згідно СТ.24 Закону, державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягнення з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Згідно ст.25 Закону, державний виконавець здійснює виконавчі дії по виконанню рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження згідно із ст.37 цього Кодексу; повернення виконавчого документа (посадовій особі), який його видав, згідно із ст.40 -1 цього Кодексу.
Згідно ст.27 Закону, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших участникш виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією.
Згідно ст.30 Закону, державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржнитком копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до ст.24 цього Закону. Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.
4
Ст. 3 7 Закону передбачає перелік випадків коли виконавче провадження підлягає закінченню, серед яких вказано також і фактичне повне виконання рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно ст.93 КЗпШ України, який діяв на час досягнення сином ОСОБА_1. -ОСОБА_3 повноліття, стягнення заборгованості повинно провадитися незалежно від досягнення повноліття особою, на утримання якої були присуджені аліменти. Вказане положення міститься і в ст. 194 СК України.
Згідно до ст.383 ЦПК України, участники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Згідно до ст.383 ЦПК України, скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.
Згідно до ст.383 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Вказані вимоги містилися також в ст.ст.248-20,248-21,248-22 ЦПК України старого.
Згідно до ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно до ч.1 ст.11 ЩІК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.
Згідно ст.58 ч.1 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ст.59 ч.2 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Згідно ст.64 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
Таким чином, судом встановлено, що на виконанні в Державній виконавчій службі у Василівському районі Запорізької області, знаходиться виконавчий лист, виданий 17.02.2002 року Василівським районним судом Запорізької області за № 2-893 про стягнення з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, аліментів у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з 07.02.2002 року та до досягнення повноліття дитини. ІНФОРМАЦІЯ_1 народження син ОСОБА_1 та ОСОБА_2.- ОСОБА_3, досяг повноліття. На момент досягнення сином повноліття, а також на теперішній час у ОСОБА_1. є заборгованість по аліментам перед ОСОБА_2. яка станом на 22.02.2007 року становить 12803,53 грн. При наявності вказаної заборгованості виконавче провадження не може бути закрито до повного її погашення, а тому, посилання ОСОБА_1. та його представника на той факт, що досягнення сином повноліття є підставою для закриття виконавчого провадження-є безпідставним.
Крім того, ОСОБА_1. пропущено строк , звернення до суду зі скаргою, оскільки він дізнався про порушення, на його погляд, його прав та інтересів з часу досягнення сином повноліття, з якого, на його думку, виконавче провадження повинно бути закрито, а тому саме з цього часу він мав право звернутися до суду з такою скаргою, а також не просить в скарзі поновити пропущений строк, не вказав на поважні причини його пропуску.
Таким чином, вимоги скарги є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Крім того, враховуючи вимоги ст.88 ЦПК України, не підлягають стягненню на користь ОСОБА_1. також його судові витрати.
Враховуючи вищевикладене, керуючись Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року зі змінами, Інструкцією про проведення виконавчих дій, зареєстрованою в Міністерстві Юстиції України 15.12.1999 року зі змінами, Постановою Пленума
5
Верховного Суду України від 26,12.2003 року №-14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів та посадових осіб державної виконавчої служби та звернень участників виконавчого провадження», ст.93 КЗпШ України, ст.194 СК України, ст.ст.248-20,248-21, 248-22 ЦПК України (старого), ст.ст.10, 11, 58, 59, 60,64, 88,208, 209,212, 213, 214, 215, 383-387 ЦПК України,-
УХВАЛИВ:
В задоволені скарги ОСОБА_1, зацікавлена особа : ОСОБА_2 на дії (бездіяльність) Державної виконавчої служби у Василівському районі Запорізької області,-відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження ухвали суду може бути подано протягом п"яти днів з дня винесення ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається в Апеляційний суд Запорізької області через Василівський районний суд Запорізької області протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк, вказаний вище, ухвала суду набирає законної сили після закінчення цьго строку. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.