Постанова

Іменем України

15 липня 2021 року

м. Київ

справа № 757/30150/19

провадження № 61-6580св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду

від 17 березня 2021 року у складі колегії суддів: Вербової І. М., Головачова Я. В., Шахової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» (далі - ПАТ «МТБ Банк») про захист прав споживачів.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 11 листопада 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_1 05 січня 2021 року подав до апеляційного суду скаргу на вказане рішення та порушив питання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 березня 2021 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 листопада 2020 року відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що позивач не навів поважних причин на підтвердження пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У квітні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 березня 2021 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач у судовому засіданні, призначеному на 11 листопада 2020 року не був присутнім, а про розгляд справи та наявність судового рішення йому стало відомо лише 08 грудня 2020 року, проте ця обставина, як підстава для поновлення строку, апеляційним судом визнана неповажною. Такі висновки апеляційного суду не відповідають дійсності, оскільки його колишній представник ОСОБА_2 не повідомляла позивача про результати розгляду справи, не погоджувала з ним свої дії. Подаючи клопотання про залишення без розгляду апеляційної скарги, поданої адвокатом ОСОБА_2, позивач цілком закономірно розраховував на те, що суд апеляційної інстанції розгляне подану ним особисто апеляційну скаргу, а не позбавить його права на судовий захист, передбачений Конституцією України.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

10 червня 2021 року до Верховного Суду надійшла справа.

Відповідач не скористався своїм правом подати відзив на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін з огляду на таке.

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно зі статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Статтею 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Статтею 64 ЦПК України передбачено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері. Підстави і порядок припинення представництва за довіреністю визначаються Цивільним кодексом України. Про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви.

Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Стаття 354 ЦПК України регулює питання строків на апеляційне оскарження, зокрема апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Частиною першою статті 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності.

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії», № 11681/85).

При цьому, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Зазначена конвенційна норма зобов`язує щоб судові процедури були справедливі для обох сторін справи.

ЄСПЛ зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка і Шереметьєв проти України», № 17160/06 та № 35548/06).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Апеляційний суд, відмовляючи у відкритті провадження у справі виходив з того, що ОСОБА_1 пропустив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а зазначені ним причини пропуску строку, визнані апеляційним судом неповажними, інших підстав для поновлення строку, які б давали підстави апеляційному суду поновити його, не зазначено.

Такий висновок суду відповідає гарантованому праву кожної фізична або юридичної особа на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справі, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Наведені у касаційній скарзі доводи про те, що заявник пропустив строк на апеляційне оскарження з поважних причин, оскільки на призначеному на

11 листопада 2020 року засіданні, коли ухвалювалось оскаржуване рішення, не був присутнім, про розгляд справи та наявність судового рішення йому стало відомо лише 08 грудня 2020 року, - були предметом оцінку суду апеляційної інстанції. Апеляційним судом наведені обставини визнано неповажними. Такий висновок апеляційного суду Верховний Суд вважає обґрунтованим, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено 11 листопада 2020 року, представник позивача була присутня у судовому засіданні, у якому постановлено оскаржуване рішення.

Твердження заявника про те, що він припинив співпрацю із адвокатом ОСОБА_2 у серпні 2020 року, про що повідомив суд, матеріалами справи не підтверджуються.

За матеріалами справи представник позивача - адвокат ОСОБА_2 10 серпня 2020 року подавала до суду відгук на заперечення сторони відповідача (а. с. 90-105). У підготовчому судовому засіданні 11 вересня 2020 року приймав участь позивач особисто. За результатами завершення підготовчого судового засідання справу призначено до судового розгляду на 11 листопада 2020 року.

25 вересня 2020 року адвокат ОСОБА_2 як представник позивача знайомилась із матеріалами справи (а. с. 124).

09 листопада 2020 року позивачем направлено на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи у звязку із наявністю у нього бажання особисто брати участь у судових засіданнях (а. с. 125, 126).

11 листопада 2020 року в судовому засіданні представник позивача - адвокат ОСОБА_2 клопотала про відкладення справи у звязку із бажанням позивача особисто брати участь у судових засіданнях (а. с. 127).

11 листопада 2020 року судом першої інстанції ухвалено рішення у справі.

02 грудня 2020 року адвокат ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про виправлення описки.

24 грудня 2020 року адвокат ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу від імені ОСОБА_1 .

Отже, за матеріалами справи адвокат ОСОБА_2 здійснювала представництво інтересів позивача і після серпня 2020 року, коли за словами позивача він припинив з нею співпрацю. Позивач ОСОБА_1 за наявними у справі матеріалами не повідомляв суд про припинення повноважень його представника. З іншим адвокатом позивачем укладено угоду 19 лютого 2021 року.

З урахуванням наведеного, висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав вважати, що адвокат ОСОБА_2 будучи ознайомленою з оскаржуваним судовим рішенням, діючи в інтересах позивача, подаючи відповідні процесуальні звернення до суду в інтересах позивача, не повідомила останнього про результати розгляду справи у суді першої інстанції та наявність повного тексту судового рішення, є логічними та обґрунтованими.

ЄСПЛ неодноразово формулював висновки про те, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належним їй процесуальним правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» у рішенні від 07 липня

1989 року ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду справи, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд застосовує такі підходи при оцінці наявності чи відсутності поважних причин для поновлення строку на вчинення процесуальної дії учасником справи.

У цій справі ОСОБА_1 є позивачем, тобто він ініціював звернення до суду, а тому повинен був цікавитись розглядом справи можливими способами комунікації, і перебування за кордоном не є цьому перешкодою.

З урахуванням наведеного, безпідставними є посилання ОСОБА_1 у касаційній скарзі на те, що адвокат ОСОБА_2, яка була його представником, була присутньою у судовому засіданні 11 листопада 2020 року, у якому ухвалено оскаржуване рішення, не повідомляла його про результати розгляду справи, не погоджувала з ним свої дії щодо оскарження у апеляційному порядку цього рішення, оскільки позивачем не доведено, що він припинив співпрацю з адвокатом

ОСОБА_2 на час подання нею апеляційної скарги.

Доводи ОСОБА_1 про те, що подаючи клопотання про залишення без розгляду апеляційної скарги, поданої адвокатом ОСОБА_2, позивач цілком закономірно розраховував на те, що суд апеляційної інстанції розгляне подану ним особисто апеляційну скаргу, а не позбавить його права на судовий захист, передбачений Конституцією України, є необґрунтованими. Апеляційна скарга позивачем подана

05 січня 2021 року, тобто після апеляційної скарги, поданої адвокатом ОСОБА_2 в його інтересах 24 грудня 2020 року. Позивач просив залишити без розгляду апеляційну скаргу, подану в його інтересах адвокатом ОСОБА_2

Така поведінка позивача не свідчить про те, що з метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судового рішення, він вчинив усі можливі та залежні від нього дії. Позивач не довів наявність у нього об`єктивних непереборних обставин, які б могли бути визнані судом як поважні причини для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками суду апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Частинами третьою та четвертою статті 406 ЦПК Українивизначено, що касаційна скарга на ухвалу судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 401, 406, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 17 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик