Номер провадження: 22-ц/813/7135/21

Номер справи місцевого суду: 501/2539/19

Головуючий у першій інстанції Петрюченко М. І.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2021 року                                                                 м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів Сегеди С.М., Цюри Т.В.,

з участю секретаря Воронової Є.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 05 лютого 2021 року, постановленого під головуванням судді Петрюченко М.І., повний текст рішення складений 15 лютого 2021 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Укржилстрой-2008» в особі голови правління Незнакомова Олександра Анатолійовича про накладення штрафу за невиконання рішення суду, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Укржилстрой-2008» (далі ОСББ «Укржилстрой-2008») в особі голови правління Незнакомова О.А. про накладення штрафу за невиконання рішення суду, стягнення матеріальної та моральної шкоди, в якому просила:

- накласти на голову правління ОСББ «Укржилстрой-2008» ОСОБА_2 за невиконання рішення суду штраф у сумі сорока розмірів прожиткового мінімуму;

- зобов`язати голову правління ОСББ «Укржилстрой-2008» ОСОБА_2 подати у триденний строк звіт про виконання судового рішення;

- звернутися до правоохоронних органів із зверненням, (поданням, повідомленням) про притягнення голови правління ОСББ «Укржилстрой-2008» ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

В обґрунтування позову позивач зазначала, що Іллічівський міський суд Одеської області 12.04.2019 ухвалив рішення, відповідно якого зобов`язав ОСББ «Укржилстрой-2008» підготувати типовий договір на утримання будинку у відповідності діючого законодавства України та надати ОСОБА_1 для погодження та підпису. Рішення вступило в законну силу 12.05.2019 року.

ОСОБА_1  звернулася із заявою до голови правління ОСББ «Укржилстрой 2008» Незнакомова О.А. з проханням визначитись, які комунальні послуги та за якими тарифами має надавати ОСББ «Укржилстрой-2008», скласти типовий договір до якого внести її пропозиції та надати його позивачу для погодження та підпису.

Станом на 15.07.2019 рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 12.04.2019 року у справі №501/12/19 не виконано, типовий договір не підготовлений та не наданий ОСОБА_1 для погодження та підпису.

Позивач ОСОБА_1 вважає, що голова правління ОСББ «Укржилстрой-2008» ОСОБА_2 умисно не виконує рішення суду, у зв`язку з чим звернулася з позовом до суду.

Також ОСОБА_1  20.10.2020 року надала до суду заяву до ОСББ «Укржилстрой-2008» про стягнення моральних збитків, згідно якої просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на її користь:

- по 192000 грн. матеріальні збитки в сумі 960000 грн.;

- по 108000 грн. моральні збитки в сумі 540000 грн.

Заява мотивована тим, що ОСББ «Укржилстрой – 2008» відмовляється виконати законодавчі вимоги щодо приведення постачання електричної енергії до її квартири в межі діючого законодавства України.

На підставі вказаних розбіжностей, з грубим порушенням діючого законодавства робітники ОСББ «Укржилстрой – 2008», а саме голова правління ОСОБА_2 , управдом ОСОБА_3 , електрик ОСОБА_4 , сантехнік ОСОБА_5 та прибиральниця ОСОБА_6 , які жодного відношення не мають до постачання електричної енергії, відключили квартиру позивача від постачання електричної енергії, яка не постачається до квартири з 2015 року. Відсутність електричної енергії унеможливило проживання в квартирі, що спричинили позивачу матеріальні та моральні збитки.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 05 лютого 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати,постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд приймаючи рішення не врахував вимоги закону, а також те, що протиправними діями ОСББ «Укржилстрой-2008» порушені її права на користування своїм житлом, у зв`язку з тим, що її квартира відключена від постачання електричної енергії, що не дає змогу у її проживанні, а відповідач відмовляється виконати законодавчі вимоги щодо приведення постачання електричної енергії до її квартири.

Відзиву до суду надано не було.

В судове засідання, призначене на 14 липня 2021 року ОСОБА_1 , а також представник ОСББ «Укржилстрой-2008» не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином (а.с.193- 195, 215 ).

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу за відсутністю представника ОСББ «Укржилстрой-2008», який своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_7 , представника ОСОБА_1 , перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно  до ст.  375ЦПК України,  суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 12.04.2019 у цивільній справі №501/12/19 зобов`язано ОСББ «Укржилстрой-2008» підготувати типовий договір на утримання будинку у відповідності діючого законодавства України та надати його ОСОБА_1 для погодження та підпису (а.с.42-43).

Згідно копії актів від 20.11.2015 складених електриком ОСОБА_4 , сантехніком ОСОБА_5 та прибиральницею ОСОБА_6 , знято обладнання: трифазний автомат на вході і трифазний електричний лічильник №50814402 квартири № НОМЕР_1 (а.с.112-113).

Відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_1  про накладення штрафу за невиконання рішення суду, стягнення матеріальної та моральної шкоди,суд першої інстанції виходив з того, що позивачем невірно обраний спосіб захисту свого права, а також за відсутністю доказів щодо причинного зв`язку між моральною шкодою позивача і протиправними діями відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою звернення позивача зі вказаним позовом є невиконання головою правління ОСББ «Укржилстрой-2008» рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 12.04.2019 року у цивільній справі №501/12/19, яким суд зобов`язав ОСББ «Укржилстрой-2008» підготувати типовий договір на утримання будинку у відповідності діючого законодавства України та надати його ОСОБА_1 для погодження та підпису.

Рішення набрало законної сили.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).

Відповідно до ч.1 ст.5 ЗУ «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець вживає заходи, передбачені цим Законом, щодо примусового виконання рішень.

Відповідно до ст.75 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.76 цього Закону за невиконання законних вимог виконавця та порушення вимог цього Закону винні особи несуть відповідальність відповідно до закону. За наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи в інший спосіб порушує вимоги закону про виконавче провадження, виконавець складає акт про порушення і звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.74 вказаного Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень наведений в розділі VII ЦПК України.

Так, відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст.448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

Відповідно до ст.451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до ст.453 ЦПК України про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що фактично подана ОСОБА_1 заява є зверненням зі скаргою на дії боржника за невиконання судового рішення у цивільній справі.

На відміну від адміністративного судочинства, де контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі покладено саме на суд з наданням суду відповідних повноважень щодо накладення штрафу на боржника, зобов`язання боржника надати звіт про виконання рішення або про звернення до правоохоронних органів про притягнення божника до кримінальної відповідальності, у цивільному судочинстві за невиконання рішення суду, яке постановлено в межах ЦПК України та яке вступило в законну силу і перебуває на примусовому виконанні у вигляді штрафу, а у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин - у подвійному розмірі штрафу з подальшим зверненням до правоохоронних органів із відповідним поданням або повідомленням про притягнення до кримінальної відповідальності, покладено на державного або приватного виконавця, а функція судового контролю в розумінні розділу VII ЦПК України полягає у відповідному реагуванні на дії, рішення або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби або конкретного державного чи приватного виконавця за скаргою інших учасників виконавчого провадження і в тому числі зокрема стягувача.

Проте в даній справі відсутні відомості щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 12.04.2019 року, також відсутні відомості про звернення ОСОБА_1 до виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження.

ОСОБА_1 не оскаржує дії державного виконавця, а оскаржує безпосередньо дії боржника щодо не виконання ним судового рішення. Проте, функції з виконання судового рішення віднесено на органи державної служби чи приватних виконавців.

Наведені ОСОБА_1 вимоги щодо накладення штрафу за невиконання рішення, зобов`язання подати у встановлений строк звіту про виконання судового рішення стосуються судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого в адміністративному судочинстві.

Так, чинний Кодекс адміністративного судочинства України передбачає три процесуальні форми контролю за виконанням судового рішення.

Так, відповідно до ст. 382, 383 КАС України:

- суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення;

- за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- суд здійснює розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в порядку, визначеному ст.287 КАС України.

Статтею 382 КАС України встановлено саме право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Так, у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України №3 від 13.03.2017 року вказано, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, а у разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа самостійно вибирає спосіб захисту в суді своїх прав і розпоряджається предметом спору на власний розсуд.

З урахуванням того, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (приватних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, суд доходить до висновку, що позивачем невірно обрано спосіб захисту свого права.

Враховуючи обставини справи, суд прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо відмови у задоволені вимог ОСОБА_1 , які зазначені в її заяві від 20.10.2020 щодо солідарного стягнення на її користь з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 : по 192000 грн. матеріальних збитків в сумі 960000 грн. та по 108000 грн. моральних збитків в сумі 540000 грн. судом вірно зазначено наступне.

ОСОБА_1 в заяві від 20.10.2020 року про збільшення позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 не зазначені в позові відповідачами та доводи позивача ОСОБА_1 про заподіяння їй матеріальної шкоди ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 по 192000 грн. матеріальні збитки в сумі 960000 грн. не доведено належним чином.

Крім того, позивач ОСОБА_1 в заяві від 20.10.2020 стверджує, що протиправними діями робітників ОСББ «Укржилстрой-2008» ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , через відсутність можливості проживання у власній квартирі, їй спричинено моральні збитки по 108000 грн. в сумі 540000 грн.

Згідно п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі, чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду, та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору, тому обов`язковими умовами відшкодування шкоди є неправомірність дій відповідного органу та наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими діями та завданою шкодою.

Матеріали справи не містять доказів щодо причинного зв`язку між моральною шкодою позивача і протиправними діями відповідача.

Отже, звертаючись до суду із зазначеним позовом, позивач мав довести факт заподіяння йому відповідачем моральної шкоди, яка за змістом ст.1167 ЦК України завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, а також відповідно до того, яких саме втрат немайнового характеру він зазнав, обґрунтувати розмір відшкодування моральної шкоди. Недоведеність позивачем зазначених обставин по справі є підставою для відмови у задоволенні позову.

На підставі вищевикладеного, суд оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному їх дослідженні прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову за недоведеністю та необґрунтованістю позовних вимог.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд приймаючи рішення не врахував вимоги закону, а також те, що протиправними діями ОСББ «Укржилстрой-2008» порушені її права на користування своїм житлом, у зв`язку з тим, що її квартира відключена від постачання електричної енергії, що не дає змогу у її проживанні, а відповідач відмовляється виконати законодавчі вимоги щодо приведення постачання електричної енергії до її квартири є безпідставними за недоведеністю та відсутністю доказів у відповідності до вимог чинного законодавства.

При цьому, зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення, за ненаданням до суду доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги.

Вказані доводи спростовуються матеріалами справи та зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Нових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції надано не було.

Судом при прийнятті рішення були взяті до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності.

Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судових рішень, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянути судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389, 390ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 05 лютого 2021 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 19 липня 2021 року.

Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева

Судді ______________________________________ С.М. Сегеда

______________________________________ Т.В. Цюра