АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
“29” квітня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого – Козака І.О.
суддів – Шевчук Г.М., Кузьми Р.М.
при секретарі – Саланді О.М.
з участю – представника підрозділу примусового виконання
рішень відділу ДВС Головного управління
юстиції Тернопільської області – Наконечної І.В.,
представників Бережанської міської ради
-Вітковської О.Я., Погоратого І.В.
розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Бережанського районного суду від 19 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області, Бережанської міської ради про визнання дій та бездіяльності незаконними
В С Т А Н О В И Л А:
В листопаді 2009 року ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області, Бережанської міської ради про визнання дій та бездіяльності по виконанню рішення Бережанського районного суду від 21 червня 2006 року незаконними.
Заявниця вказувала, що рішенням Бережанського районного суду від 21 червня 2006 року зобов'язано Бережанську міську раду провести ремонт у їх квартирі та відселиту їх сім'ю на час ремонту у належне приміщення. По сьогоднішній час дане рішення суду не виконане, так як відповідачі постійно пропонують її сім'ї для переселення неналежні приміщення, у яких відсутні умови для проживання, пропонується житло не більше двох кімнат, при тому, що для 5 осіб повинні надавати не менше трьох житлових кімнат
Справа №22ц-426/10 Головуючий у 1-й інстанції —Крамар В.М.
Категорія — 57 Доповідач —Шевчук Г.М.
Рішенням Бережанського районного суду від 19 лютого 2010 року у задоволені позову ОСОБА_4 відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
Не погодившись із вказаним рішенням суду ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати рішення суду та визнати дії та бездіяльність відповідачів щодо неповноти виконання судового рішення від 21 червня 2006 року незаконними, зобов'язати відповідачів виконати судове рішення від 21 червня 2006 року у повному обсязі. Вказувала, що відповідачі на виконання судового рішення постійно пропонують її сім'ї для переселення приміщення, які не відповідають вимогам ст.ст. 50, 101 ЖК України
У судовому засіданні представники підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції Тернопільської області та Бережанської міської ради заперечили доводи апеляційної скарги, рішення суду вважають законним та обгрунтованим.
ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилась, про час та місце його була повідомлена належним чином.
Розглянувши справу, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів скарги, заслухавши пояснення представників відповідачів, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи із наступних підстав.
Відмовляючи у задоволені скарги ОСОБА_4, суд виходив з того, що підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Тернопільській області під час виконання рішення Бережанського районного суду від 21 червня 2006 року не допущено дій та бездіяльності, які б суперечили вимогам законодавства та були б направленні проти виконання рішення Бережанського районного суду від 21 червня 2006 року .
Колегія вважає, що з таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону.
Згідно з вимогами ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний вживати всіх заходів своєчасного і повного примусового виконання судових рішень.
Відповідно до вимог ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Бережанського районного суду від 21 червня 2006 року зобов'язано Бережанську міську раду виконати рішення Бережанської міської ради за №243 від 27 грудня 2005 року та провести ремонт квартири АДРЕСА_1 позивачки ОСОБА_4 Зобов'язано Бережанську міську раду Тернопільської області, за власний рахунок, на період проведення ремонту квартири АДРЕСА_1 провести відселення сім'ї ОСОБА_4 в належне приміщення.
Ні підставі якого, 30 червня 2006 року Бережанським районним судом видано виконавчий лист за № 2а-20 .
Виконавче провадження знаходиться на виконанні у підрозділі примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Тернопільській області.
29.08.2008 року на адресу Головного управління юстиції у Тернопільській області надійшла заява ОСОБА_4, в якій вона просить прийняти до примусового виконання виконавчий лист за №2а-20 від 30.08.2006 року .
02.09.2008 року державним виконавцем підрозділу примусового виконання винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 12.09.2008 року державним виконавцем на адресу боржника направлено вимогу виконати рішення Бережанського районного суду від 21 червня 2006 року за виконавчим листом за №2а-20 від 30.06.2006 року .
23.09.2008 року на адресу підрозділу надійшло повідомлення Бержанської міської ради про неможливість виконання рішення суду через вчинення перешкод у його виконанні з боку стягувача ОСОБА_4
Як вбачається із актів комісії від 17.09.2008 року, 23.10.2008 року та 16.02.2009 року ОСОБА_4 відмовилась переселитись у запропоновані її приміщення на час проведення поточного ремонту у її квартирі за кошти міської ради. Так, з вказаних актів вбачається, що Бережанська міська рада вживала заходів належного виконання рішення суду від 21 червня 2006 року та сім'ї ОСОБА_4 на період ремонту її квартири пропонувалось тимчасове проживання в готелі в м.Бережани, в кімнаті маневреного житлового фонду, піднайом сім'ї ОСОБА_4 квартири приватної власності з оплатою за рахунок міської ради.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями п. 4 ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження” 30 липня 2009 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.
З вищезазначених матеріалів справи вбачається, що підрозділом примусового виконання державної виконавчої службои вжито всіх заходів, передбачених законодавством, щодо належного виконання рішення суду.
Не заслуговують на увагу колегії суддів, посилання апелянта на неповноту виконання відповідачами рішення Бережанського районного суду від 21 червня 2006 року, зокрема, що наданні їй приміщення для переселення, на час ремонту, є неналежними, не відповідають вимогам ст.ст. 50, 101 ЖК України, оскільки вони не грунтуються на законі і спростовуються вищезазначеними матеріалами справи.
Відповідно до вимог ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 387 ЦПК України суд за результатами розгляду скарги постановляє ухвалу. Однак, суд першої інстанції помилково постановив рішення.
Враховуючи наведене та керуючись п.1 ч. 2 ст. 307, п.1 ч.1 ст. 312, ст.ст. 313- 315, 317, 319, 324, 325, 387 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Бережанського районного суду від 19 лютого 2010 року відхилити.
Рішення Бережанського районного суду від 19 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий - підпис:
Судді - два підписи:
з оригіналом згідно
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Г.М. Шевчук