АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого : Фащевської Н.Є.
Суддів : Жолудько Л.Д., Стадника О.Б.
при секретарі : Вийванко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України в Кременецькому районі на постанову Кременецького районного суду від 09 вересня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги,-
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області про стягнення із відповідача на його користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії за періоди з 2006 по 2009 рік, оскільки позивач набув статус дитини війни і згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право на одержання пенсії, підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком.
Постановою Кременецького районного суду від 09 вересня 2009 року позов задоволено частково.
Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі щомісячно 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року включно, та з 22 травня по 31 грудня 2008 року включно, з врахуванням розміру встановленої Законом України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року та виплаченої надбавки, встановленої для учасників війни.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі УПФ просить постанову суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд керувався тим, що УПФ як орган якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” і здійснити позивачу відповідні нарахування (за той період, коли дія цієї норми не була зупинена), але в порушення вимог вказаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.
З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам чинного законодавства і грунтується на матеріалах справи.
Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни. Протягом 2007, 2008 років йому не було нараховано і виплачено підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з мотивів відсутності механізму розрахунку підвищення пенсій, а також, що у ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” не вказано, яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел фінансування та в якому процедурному порядку здійснюється їх призначення та виплата.
Статтею 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Протягом 2007, 2008 років підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком позивачу не нараховувалось і не виплачувалось.
Пунктом 12 ст. 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” зупинено на 2007 рік із врахуванням ст. 11 цього Закону. Проте, рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п.12 ст. 71 та ст. 11 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік” було змінено редакцію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, проте, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року ці зміни також визнані неконституційними, оскільки за правилами ч.2 ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення КСУ рішення про їх неконституційність. Разом із цим на підставі вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За вказаних обставин суд обгрунтовано прийшов до висновку, що позивачу з 09 липня 2007 року по 31грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року повинна була нараховуватись підвищена пенсія, яка передбачена для дітей війни. Відмова в такому нарахуванні та виплаті є протиправною бездіяльністю УПФ.
Доводи апелянта щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни, на відсутність механізму розрахунку розрахунку підвищення пенсій, а також на те, що у ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” не вказано, яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел фінансування та в якому процедурному порядку здійснюється їх призначення та виплата, колегія не приймає до уваги, оскільки фінансування цих видатків не є предметом цього спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядались.
Постанова суду відповідає вимогам чинних норм матеріального і процесуального права, тому підстав для її скасування немає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі — відхилити.
Постанову Кременецького районного суду від 09 вересня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий - підпис
Судді – два підписи
з оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Н.Є. Фащевська