АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“ 29” квітня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого – Козака І.О.
суддів –Шевчук Г.М., Кузьми Р.М.
при секретарі – Саланді О.М.
з участю –представника апелянта Дарморіс О.М.
позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі на постанову Бережанського районного суду від 12 січня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі про визнання незаконними та неправомірними дій відповідача, які пов'язані з нарахуванням та виплатою основної (державної) та додаткової пенсії позивачу, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, зобов'язання відповідача здійснити перерахунок таких пенсій та провести їх виплату і в подальшому самостійно здійснювати перерахунок таких пенсій позивача відповідно до збільшення розміру мінімальних пенсій за віком та прожиткового мінімуму, з дня встановлення нового розміру Законом
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області про визнання неправомірними дій управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі (далі управління ПФУ) щодо відмови у здійсненні нарахування та виплати основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю за період з 01.07.2008 року по грудень (включно) 2009 року, зобов'язання управління ПФУ здійснити перерахунок основної та додаткової пенсій з 01.07.2008 року по грудень 2009 року з урахуванням вимог ст. 50., ч. 4 ст. 54 та ч. 3 ст. 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та провести доплату невиплаченої основної пенсії у розмірі 28803 грн. та додаткової пенсії у розмірі 2539 грн. Зобов'язати відповідача в подальшому здійснювати перерахунок пенсії відповідно до вимог законодавства.
В обґрунтування вимог позивач вказував, що є учасником ліквідації аварії ЧАЕС 1 (першої) категорії, інвалідом 3-ої групи захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою. У зв'язку з чим, на підставі вимог ст.ст. 50, 54 Закону України (далі Закон), розмір його основної пенсії як інваліда 3-ої групи повинен становити не менше шести мінімальних пенсій за віком. Крім того, він повинен отримувати додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
Постановою Бережанського районного суду від 12 січня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано дії управління ПФУ в Бережанському районі Тернопільської області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 державної та додаткової пенсії з 01 липня 2008 року по грудень (включно) 2009 року відповідно до ст. 50, ч. 4 ст. 54, ч. 3 ст. 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” неправомірними. Зобов'язано управління ПФУ у Бережанському районі Тернопільської області здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_2 основної (державної) пенсії за період з 1 липня 2008 року по грудень (включно) 2009 року, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком з урахуванням вимог ч. 4 ст. 54 та ч. 3 ст. 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” відповідно до збільшення розміру мінімальної пенсії за віком встановленого Законом та виплатити йому таку донараховану основну (державну) пенсію. Зобов'язано управління ПФУ у Бережанському районі Тернопільської області здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_2 додаткової пенсії за шкоду спричинену здоров'ю, установивши її розмір в 50% мінімальної пенсії за віком за період з 01 липня 2008 року по грудень( включно) 2009 року, з урахуванням вимог ст. 50 та ч. 3 ст. 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідно до збільшення розміру мінімальної пенсії за віком встановленої Законом та провести виплату такої донарахованої додаткової пенсії. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, управління ПФУ в Бережанському районі звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду від 12 січня 2010 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити апеляційну скаргу управління.
Апелянт вказує, що нарахування та виплата позивачу щомісячної основної та додаткової пенсії проводилась відповідно до вимог діючого законодавства, зокрема, Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” та постанови Кабінету Міністрів України №654 від 16.07.2009 року “Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян”. Позивачу пенсія призначена згідно ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому визначений у ЗУ »Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» розмір мінімальної пенсії не застосовується для перерахунків або підвищення таких пенсій.Мінімальний розмір пенсії за віком визначений ст.28 ЗУ »Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення розмірів пенсій призначених цим Законом. Крім того, фінансування пенсійних витрат здійснюється за рахунок чітко визначених, прибутковою частиною бюджету Пенсійного Фонду України, джерел і відповідно до конкретних напрямків витратної частини бюджету Пенсійного Фонду України. Вимогами п. 10 Положення “Про Пенсійний Фонд України” визначено вичерпний перелік напрямків використання коштів ПФУ, які виключно використовуються за призначенням і вилученню не підлягають. Апелянт також зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до суду за захистом свого права, на що в суді першої інстанції управління наполягало як на підставу відмови у позові.
У судовому засіданні представник управління ПФУ в Бережанському районі вимоги апеляційної скарги підтримав, зіславшись на доводи викладені у ній.
ОСОБА_2 апеляційної скарги не визнав і пояснив, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і ним захищено його законні права.
Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду справи, колегія вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Судом установлено, що ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, інвалідом третьої групи внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що стверджується відповідно посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії А НОМЕР_1 від 18.10.2001 року та довідкою до акта огляду МСЕК серії ТЕР за НОМЕР_2 від 16.10.2009 року, експертим заключенням Львівської регіональнї міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв'язку захворювання та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та їх професійного характеру за №7108 від 21.06.2001 року.
У відповідно до вимог ст.ст. 49, 50, ч. 4 ст. 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” позивач отримує пенсію у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю.
З 1 липня 2009 року відповідачем розрахунок позивачу державної та додаткової пенсії проводився у розмірах встановлених вимогами ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в редакції Закону України ”Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, які рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008, № 10-рп/2008 визнано неконституційними і зазначено, що це рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.
17.09.2009 р. ОСОБА_2 звернувся до управління пенсійного Фонду України в Бережанському районі щодо перерахунку основної і додаткової пенсій у відповідності до вимог ст.ст. 54, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в ред. від 06.06.1996 року.
17.09.2009 року управлінням ПФУ в Бережанському районі листом за №63/Д-11 позивачеві відмовлено в здійсненні такого перерахунку, виходячи з відсутності підстав для його здійснення.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог ст. ст. 54, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в ред. від 06.06.1996 року, позивач у період з 1 липня 2008 року по грудень (включно) 2009 року мав право на одержання пенсії, не нижчої шести мінімальних пенсій за віком, і додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, а тому відповідач повинен був діяти у відповідності з даними вимогами Закону та здійснити ОСОБА_2 відповідний перерахунок та виплату пенсії. При обчисленні та нарахуванні державної та додаткової пенсії за основу повинна братись мінімальна пенсія за віком розмір якої встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”.
Колегія суддів погоджується з висновком суду, як таким, що відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Відповідно до вимог ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії особам, віднесених до категорії 1,2,3,4 встановлюються у вигляді : державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції від 06.06.96 p. (та яка діяла у період з 1 липня 2008 року по грудень (включно) 2009 року ), в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів 3 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6-ти мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.
Виходячи зі змісту вищевказаних статей Закону, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з вимогами ст. 28 ЗУ»Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі наведених норм законодавства суд обгрунтовано дійшов до висновку, що у період з 1 липня 2008 року по грудень(включно) 2009 року, під час обчислення державної пенсії та додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідач повинен був керуватися ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.96 р. та статтею 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України від 05.10.2006 р.
Колегія не примає до уваги посилання відповідача на необхідність застосування положень Постанови КМУ №654 від 16.07.2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» для основної пенсії та Постанови №530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» при нарахуванні та виплаті позивачу державної та додаткової пенсій, виходячи з пріоритету законів над підзаконними актами, якими звужено зміст та обсяг прав громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачених ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Крім того, законодавством України не надано повноважень Кабінету Міністрів України щодо встановлення розміру мінімальної пенсії за віком або встановлення в абсолютних цифрах розмірів соціальних виплат, які відповідно до чинного законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної пенсії за віком або розміру мінімальної заробітної плати.
Необґрунтованими є також посилання апелянта на можливість нецільового використання коштів ПФУ, оскільки судом не ухвалено рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, що положення ч. 3 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», яким визначено мінімальний розмір пенсії за віком, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій призначених цим Законом, оскільки таке положення не є перешкодою для застосування розміру мінімальної пенсії за віком для розрахунку інших, пов’язаних з нею пенсій чи доплат, так як чинним законодавством не встановленого іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч.1 даної статті.
Колегія не приймає до уваги посилання апелянта про пропущення позивачем строків звернення до адміністративного суду, оскільки з часу відмови відповідача задовольнити вимоги позивача про здійснення перерахунку розміру пенсії, а саме, 17 вересня 2009 року до часу пред'явлення позову до суду у грудні 2009 року, не пройшло встановленого річного строку для звернення до адміністративного суду, а тому такі строки позивачем пропущені не були.
Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, і підстав для її скасування , з мотивів, наведених у скарзі, не вбачає.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ч. 1 п. 1 ст. 308, 313; 314, 315, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області відхилити.
П останову Бережанського районного суду від 12 січня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців в касаційному порядку, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий - підпис:
Судді - два підписи:
з оригіналом згідно
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Г.М. Шевчук